11.Наука фінансового права

Наука фінансового права є самостійною галуззю публічного права, яке досліджує усі сторони життя держави, оскільки її функціонування неможливе без фінансового забезпечення.

Наука фінансового права досліджує, якими юридичними засобами держава в особі своїх органів та органів місцевого самоврядування мобілізує кошти для утворення централізованих і децентралізованих фондів коштів та витрачає їх для свого функціонування. В коло досліджень науки фінансового права входять суспільні (економічні) відносини, що виникають при мобілізації коштів з юридичних осіб, громадян, з інших джерел на потреби, пов'язані із здійсненням владних державних повноважень.

Наука фінансового права як одна з галузей юридичної науки вивчає історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації щодо його вдосконалення. У завдання науки фінансового права входить також вивчення фінансового законодавства інших держав, його порівняльний аналіз і використання позитивного досвіду для вдосконалення практики й оновлення фінансово-правових актів.

1663 - 1667 Перші спроби аналізу фінансового стану Росії (Котошіхін, Кріжініч)

1810 Записка "План фінансів" (М.М. Сперанський). Вперше запропоновано надати Держбюджету законодавчий характер, ввести прибутковий податок, створити Центральний банк і випустити кредитні гроші

1824 Вперше був виданий російською мовою підручник "Початкові основи державного господарства"

1841 Перший російський підручник з фінансового права Горлова І.Я. "Теорія фінансів"

1861 Вперше в сучасному розумінні термін "фінансове право" прийняв професор Осокін в книзі "Кілька спірних питань історії російського фінансового права"

1861 - 1917 Найбільш плідний період у розвитку науки фінансового права (створені кафедри фінансового права при провідних університетах Росії)

1917 - кінець 1930 р. Головні завдання науки фінансового права були сформульовані в V розділі Конституції СРСР, який називався "Бюджетне право"

  Березня 1940 р. в журналі "Советское государство и право" була опублікована принципово важлива стаття Ровинского Ю.А. "Предмет радянського фінансового права". Тоді ж опублікований перший радянський підручник "Фінансове право"

12.Конституційні основи фінансового права.

Серед правових актів, що регулюють фінансові відносини в будь-якій державі, Конституція займає особливе місце. Як справедливо зауважує Ю.М. Тодика, що Конституція є виключним нормативно-правовим актом держави і суспільства, основним законом, основним джерелом національної правової системи, а тому вона займає особливе місце як в системі джерел фінансового права, так і всіх інших галузей права [5, с. 174]. Отже, саме Конституції України, яка є Основним Законом держави, основою її правової та політичної систем, належить особливе, визначальне місце у всіх сферах життєдіяльності країни.

Конституція України як основний нормативно-правовий акт у сфері фінансової діяльності держави і місцевого самоврядування займає верховне місце в системі джерел фінансового права. Це пояснюється її установчим характером і прямою дією її норм (ст. 8). Вона регулює найбільш значущі, фундаментальні суспільні відносини.

Застосування конституційних положень можливо без додаткової їх регламентації в інших законах. При цьому, як відзначають Ю.М. Тодика та В.Я. Цій, положення статі Конституції про пряму дію конституційних норм не виключає, а вимагає грунтовного забезпечення нормативного регулювання суспільних відносин поточним законодавством [7, с. 7]. Це характеризує її місце в ієрархії нормативно-правових актів, що діють в Україні, і означає, що вона має верховенство над усіма іншими законами, що всі норми і інститути поточного законодавства, і фінансового зокрема, не повинні суперечити її положенням.

Конституція України визначає принципи, які є основою змісту фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, відображають характер конституційного регулювання фінансових відносин і мають базове значення для фінансового права в цілому. Зокрема, це наступні принципи: верховенство права (ст. 8), гласність (ст. 57), законність (ст. ст. 6, 8, 19, 113, 117, 118), пріор людини і громадянина (ст. 3), відповідальність держави за свою діяльність (ст. 3), принцип розподілу компетенції у фінансовій сфері між представницькими і виконавчими органами, випливає з принципу поділу влади (ст. 6); та ін. Ці принципи не можуть бути порушені при здійсненні фінансової діяльності.

Також Конституція України встановлює компетенцію певних державних органів у сфері фінансової діяльності і закріплює права і обов'язки громадян у фінансовій сфері. Наприклад, до повноважень Верховної Ради України віднесено (ст. 85): затвердження Державного бюджету України та внесення до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України та прийняття рішення щодо звіту про його виконання; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; та ін. Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 116 забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про виконання Державного бюджету.

До конституційного обов'язку кожного громадянина сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік (ст.67).итет прав і свобод людини і громадянина (ст. 3), відповідальність держави за свою діяльність (ст. 3), принцип розподілу компетенції у фінансовій сфері між представницькими і виконавчими органами, випливає з принципу поділу влади (ст. 6); та ін. Ці принципи не можуть бути порушені при здійсненні фінансової діяльності.

Також Конституція України встановлює компетенцію певних державних органів у сфері фінансової діяльності і закріплює права і обов'язки громадян у фінансовій сфері. Наприклад, до повноважень Верховної Ради України віднесено (ст. 85): затвердження Державного бюджету України та внесення до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України та прийняття рішення щодо звіту про його виконання; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; та ін. Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 116 забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про виконання Державного бюджету.

До конституційного обов'язку кожного громадянина сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік (ст.67).