- •1. Поняття і класифікація фінансів. Відмінності між публічними і приватними фінансами.
- •2.Фінансова діяльність держави і органів місцевого самоврядування: поняття, мета і правові основи
- •3.Методи фінансової діяльності
- •4.Принципи фінансової діяльності.
- •6.Повноваження органів державної влади в сфері фінансової діяльності.
- •9.Поняття, предмет і метод фінансового права.
- •10.Місце фінансового права в національній системі права.
- •11.Наука фінансового права
- •12.Конституційні основи фінансового права.
- •13.Джерела фінансового права.
- •14.Фінансово-правові норми: поняття, структура і види.
- •15.Фінансово-правові відносини, іх зміст і особливості.
- •16.Суб'єкт фінансового права і фінансових правовідносин.
- •17.Фінанансове правопорушення: поняття і класифікація.
- •18.Фінансово-правова відповідальність.
- •19.Поняття і класифікація фінансового контролю.
- •20.Форми і методи фінансового контроля.
- •21. Повноваження Верховної Ради України у сфері фінансового контроля.
- •22.Рахункова палата як суб’єкт фінансового контроля.
- •23. Основні завдання та повноваження Державної фінансової інспекції України
- •24. Основні завдання та повноваження державної податкової служби України.
- •25. Бюджет як економіко-правова категорія. Роль бюджету в забезпеченні виконання функцій держави та місцевих органів публічної влади.
- •26. Бюджетне право як підгалузь фінансового права.
- •27. Бюджетні правовідносини, їх субьекти та особливості
- •28. Бюджетна система України та її структура. Зведений бюджет України та його використання.
- •29. Принципи бюджетної системи
- •30. Бюджетна класифікація, її структура та роль у бюджетній сфері.
- •31. Бюджетні повноваження держави та органів місцевого самоврядування.
- •32. Складові частини бюджету
- •33. Правове регулювання розподілу доходів між бюджетами
- •34.Правові засади розподілу видатків між бюджетами
- •35.Джерела покриття дефіциту бюджету. Право на здійснення запозичень
- •37. Міжбюджетні трансферти: поняття, види, порядок надання.
- •39.Основні напрямки бюджетної політики, порядок їх прийняття та їх роль у формуванні бюджета.
- •40. Бюджетний процесс та його стадії.
- •41. Порядок складання проекта Державного бюджета України.
- •42. Порядок розгляду і прийняття Державного бюджету України.
- •43. Бку Стаття 52. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України
- •45. Виконання Державного бюджету України
- •47. Звіт про виконання бюджету.
- •48. Бку Стаття 116. Порушення бюджетного законодавства та способи впливу по Бюджетному кодексу.
- •50.Податкове право та податкові правовідносини.
- •51.Податки в системі обов’язкових платежів, їх особливості і функції.
- •52. Принципи оподаткування в Україні
- •54.Права і обов’язки платників податків.
- •55.Види обов’язкових платежів по законодавству України.
- •57 Правові основи і порядок відшкодування податку на додану вартість
- •62 Ресурсні платежі
- •63. Плата за землю.
- •67. Стаття 63. Загальні положення з обліку платників податків
- •68. Стаття 54. Визначення сум податкових та грошових зобов'язань
- •69.Апеляційне узгодження суммподаткового обов’язку.
- •70.Способи забезпечення виконання податкового обов’язку платників податків.
- •71. Поняття державних і місцевих витрат.
- •72. Бюджетне фінансування: поняття і принципи.
- •73. Поняття і порядок кошторисно-бюджетного фінансування.
- •75. Державний і муніципальний кредит. Правове регулювання державного боргу.
- •78. Правовий статус Національного банку України
- •79. Банківська система України: поняття і структура.
- •80. Характерні особливості правового статусу комерційного банка як структурного елемента банківської системи України.
- •81. Особливості правового регулювання порядку створення комерційного банка України та його основні завдання.
- •83.Правові основи банківського контроля та нагляду.
- •85.Грошова система і її структура.
- •88. Поняття,правові основи і принципи валютного регулювання.
- •89.Валютний контроль: поняття, мета, правове регулювання.
- •90. Суб’єкти валютного контроля і їх контрольні повноваження.
62 Ресурсні платежі
Згідно Бюджетної класифікації, в ресурсних платежів відносять:
o Плата за землю.
o Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
o Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
o Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
o Платежі за користування надрами.
o Плата за використання інших природних ресурсів.
Плата за землю (земельний податок) стягується на підставі Закону України "Про плату за землю" [36]. Платниками податку виступають фізичні та юридичні особи, яким земля надана у власність або користування. Об'єктом оподаткування є площа земельної ділянки, ставки податку диференціюють залежно від призначення земель (сільськогосподарського або несільськогосподарського призначення). Ставки податку на землі сільськогосподарського призначення диференціюють залежно від напрямів використання (рілля; сінокоси, пасовища; багаторічні насадження) і родючості грунтів (згідно земельного кадастру). Ставки податку на землі несільськогосподарського призначення диференціюють залежно від знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (центр, серединна зона, периферія).
Від сплати земельного податку звільняють фізичних осіб за умови передачі земельних ділянок та земельних паїв в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку. Нарахування земельного податку фізичним особам проводять державні податкові інспекції, юридичні особи зобов'язані самостійно проводити нарахування податку на землю та його сплату. Сума земельного податку може бути віднесена юридичною особою до складу витрат [ЗО, ст. 5, п. 5.2.5]. Сплату земельного податку здійснюють в 2 терміни рівними частинами: до 15 серпня і до 15 листопада, але вона може також бути внесена одноразово за першим строком сплати.
Збір за геологорозвідувальні роботи стягують до бюджету на підставі Кодексу України про надра [5] та Порядку встановлення нормативів відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету [55]. Платниками збору є суб'єкти підприємництва, які видобувають корисні копалини, підземні прісні, мінеральні і термічні води. Норми відрахувань затверджує Мінекономіки України. Об'єктом обчислення відрахувань є вартість видобутої мінеральної сировини або його переробки.
Збір за спеціальне використання природних ресурсів включає:
1) плату за спеціальне користування надрами [3];
2) плату за спеціальне водокористування [1];
3) плату за спеціальне використання лісових ресурсів [8];
4) плату за спеціальне використання радіочастотного ресурсу України [41].
Плата за користування надрами здійснюють суб'єкти підприємництва, які:
1) використовують надра для видобування корисних копалин (вугілля кам'яне, вугілля буре, металеві корисні копалини, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічна, гірничорудна і будівельна сировина, нафта, конденсат, природний газ, мінеральні грязі, мул, термальні та промислові підземні води , мінеральні підземні води, інші прісні підземні води, уранова руда, дорогоцінні, напівкоштовні, виробні камені, облицювальні матеріали);
2) використовують надра у цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин (для будівництва та експлуатації підземних споруд);
3) використовують надра для розміщення відходів.
Об'єктом справляння плати є обсяг погашених у надрах балансових запасів корисних копалин і обсяг видобутих (в залежності від виду копалин). Базові нормативи плати встановлюються постановами Кабінету Міністрів України.
Плата за спеціальне водокористування здійснюють усі суб'єкти підприємництва - водокористувачі. Об'єктом оподаткування є обсяг забраної води; тарифи диференціюють за водогосподарськими мережами залежно від басейну річок і підземними водними джерелами залежно від адміністративної одиниці (області). Плату встановлює постанова Кабінету Міністрів України. Спеціальне водокористування - забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти. Використання води трактують як процес її вилучення для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення.
Плата за спеціальне використання лісових ресурсів здійснюють юридичні та фізичні особи, які заготовляють деревину. Об'єктом плати є обсяг заготовленої деревини в м8. Ставки плати встановлені у вигляді такси плати в грошовому вираженні. Таксі диференційовані по лісотаксовіми поясами; видами основних порід лісу; якістю деревини; сортами деревини; лісозаготівельними розрядами. Ставки плати встановлює постанова Кабінету Міністрів України.
Збір за використання радіочастотного ресурсу платять на підставі Закону України "Про радіочастотний ресурс України" [41], Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу України" [54]. Збір за використання радіочастотного ресурсу України сплачують юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням радіоелектронних засобів або радіовипромінювальних пристроїв. Використання радіочастотного ресурсу - це діяльність користувачів радіочастотного ресурсу, пов'язана з випромінюванням електромагнітної енергії в межах радіочастотного спектра. Ставки збору встановлені в залежності від виду радіозв'язку та діапазону радіочастот, у якому здійснюється випромінювання, в грн за 1 МГц смуги радіочастот, визначеної в ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України. Радіочастотний ресурс є обмеженим, це виражається в тому, що одній і тій же смугою радіочастот може користуватися тільки один суб'єкт господарювання. Тому виникає необхідність регламентації використання радіочастот допомогою ліцензування. Ліцензія на використання радіочастотного ресурсу України є документом, що засвідчує право ліцензіата використовувати ті чи інші номінали та смуги радіочастот, дозволені ліцензією для використання в тому чи іншому регіоні. Спеціальні користувачі радіочастотного ресурсу, визначені [54], не платять збору за спеціальне використання радіочастотного ресурсу та не отримують ліцензію. Ставки збору за використання радіочастотного ресурсу затверджені постановою Кабінету Міністрів України [57].
Рентні платежі стягують до бюджету на підставі Указу Президента України "Про встановлення рентної плати на нафту і природний газ, що видобувається в Україні" [49]. Ставки рентної плати встановлюють спільним рішенням Міністерство економіки, Міністерство фінансів і Державний комітет України по нафті і газу. Об'єктом оподаткування є обсяг видобутої нафти в тоннах і газу в м3. Платниками податку є нафтогазовидобувні підприємства.
Збір за забруднення навколишнього середовища платять на підставі Закону України "Про охорону навколишнього середовища" [31]. Платниками збору є суб'єкти підприємництва, які здійснюють викиди і скиди забруднюючих речовин у атмосферу, поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, підземні горизонти та розміщують відходи у навколишньому середовищі. Розмір плати встановлює Кабінет Міністрів України. Об'єктом нарахування плати є обсяг забруднюючих речовин
