55.Види обов’язкових платежів по законодавству України.

Стаття 8. Види податків і зборів

8.1. В Україні установлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори.

8.2. До загальнодержавних належать податки та збори, встановлені цим Кодексом та обов'язкові до сплати на всій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

8.3. До місцевих належать податки та збори, встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Класифікація видів усіх податків і зборів може здійснюватися по ряду підстав:

 1) залежно від каналу надходження: податки та збори надходять у бюджети різних рівнів, податківці виділяють різнорівневі податки, що надходять до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства.

а) державні - податки, що повністю надходять до державного бюджету;

б) місцеві - податки, що повністю надходять до місцевих бюджетів;

в) пропорційні-податки, що розподіляються між державним та місцевими бюджетами у певній пропорції;

2) в залежності від платника:

а) податки з юридичних осіб (податок на прибуток підприємств та ін.)

б) податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);

в) змішані - податки, що передбачають як платника і юридичних, і фізичних осіб (плата за землю);

3) в залежності від форми оподаткування:

а) прямі - податки, які стягуються в процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об'єкта оподаткування та включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником: особисті - податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) та враховують платоспроможність платника; реальні (англ. геаі - майно) - податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід;

б) непрямі (на споживання) - податки, що стягуються в процесі використання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни виробництва товару і сплачуються споживачем.

4) Законодавцем у Кодексі використовується практично єдина підстава класифікації податків і зборів - залежно від компетенції органу, вводить дію податкового платежу на відповідній території:

а) загальнодержавні - податки і збори, встановлені Верховною Радою України і вводяться виключно законами України і діють на всій території України;

б) місцеві - податки та збори, перелік яких встановлюється Верховною Радою України, вводяться в дію місцевими радами й діють на території відповідних територіальних громад.

5) Від періодичності стягнення:

а) Разові - податки, що сплачуються один раз протягом певного часу (найчастіше - податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок із власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у порядку спадкування або дарування). Цей різновид податків має переважно характер зборів.

б) Систематичні (регулярні) - податки, що стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквартально).

  6) Залежно від обліку податкового платежу:

а) Податки, що фінансуються споживачем (акциз, податок на додану вартість).

б) Податки, що включаються в собівартість (податок з власників транспортних засобів, земельний податок).

в) Податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податку (податок на майно, податок на рекламу).

г) Податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку, тобто прибутку після сплати податку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки).

56.

Українське законодавство про ПДВ характеризується надто великою рухливістю та мінливістю. З часу прийняття першого закону України "Про ПДВ" від 20 грудня 1991 р. видано ще чотири законодавчі акти, якими вносились зміни і доповнення до закону. Пізніше став діяти Декрет КМУ від 26 грудня 1992 р. "Про податок на додану вартість", до якого були внесені численні зміни та доповнення.

 Сьогодні ПДВ в Україні регулюється Законом України "Про ПДВ" від 3 квітня 1997 р. (з безліччю змін і доповнень). За законом усі підприємства незалежно від форми власності сплачують ПДВ у загальновстановленому порядку. Закон суттєво відрізняється від декрету, який діяв до нього.

Стаття 180. Платники податків

180.1. Для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що здійснює господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

будь-яка особа, зареєстрована чи підлягає реєстрації як платника податків;

будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, в тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та / або всупереч умовам чи цілям її надання згідно Податкового Кодексу, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яка для них не призначена.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу; особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільної діяльності без утворення юридичної особи;

особа - керуючий майна, яке веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, отриманого в управління за договорами управління майном. Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фонди фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до законом.ліцо, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів / послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 Податкового Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

особа, уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

180.2. Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету при постачанні послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платника податків, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

180.3. Особи, зазначені у пункті 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податків. 180.4. Положення цієї статті не поширюються на осіб - нерезидентів, які надають послуги з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної надається на безоплатній та безповоротній основі, відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні та Угоди про грант (Проект ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно Грантом з Рахунку ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією

185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу / орендарю;

б) поставки послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

г) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюються поставки товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються поставки товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

193.1. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.