50.Податкове право та податкові правовідносини.

Податкове право - це підгалузь фінансового права. Воно містить закони і підзаконні нормативні акти, правові норми, якими закріплюються принципи побудови податкової системи, права, обов'язки та відповідальність учасників податкових правовідносин, види платежів і т.п., а також теоретичні положення (вчених), що пояснюють ті чи інші явища, обставини , терміни і т.п.. Іншими словами, податкове право - сукупність правових норм, якими регулюються відносини в галузі податків.

Суспільні відносини, що виникають при сплаті податків та інших платежів і врегульовані нормами фінансового, адміністративного, цивільного і кримінального права, є податковими правовідносинами. З цього визначення випливає, що податкові правовідносини - це перш за все суспільні відносини, тобто відносини між державними фінансовими (податковими) органами і особами (фізичними і юридичними) по обов'язкових платежах до бюджетів усіх рівнів. Податкові правовідносини становлять форму вираження економічних, політичних та інших відносин.

Податкові правовідносини стосуються досить широкого кола питань - від розробки і закріплення тієї чи іншої форми платежу до контролю за правильністю його обчислення і вчасного внесення в бюджет відповідного рівня. Маючи свої особливості, податкові відносини дещо відрізняються від інших фінансових та адміністративних відносин.

Таким чином, податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають згідно податкових норм (регулюють встановлення, зміну і скасування податкових платежів) і юридичних фактів, учасники цих відносин наділені суб'єктивними правами і мають юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів та фондів.

Податкові правовідносини відображають певні функції, тому їх можна розділити на:

1) в-регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб'єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);

2) конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб'єктів);

3) комплексні (що виникають на стику загально1регулятівніх і конкретно1регулятівніх відносин);

4) охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно-примусового характеру).

Види правових відносин діють у єдності: конкретно-регулятивні правовідносини функціонують лише тоді, коли вступили в дію загально1регулятівні; охоронні відносини передбачають існування регулюючих обов'язків, при порушенні яких застосовуються заходи юридичної відповідальності.

Отже, система податкових правовідносин складається з кількох «рівнів» правовідносин, що взаємодіють один з одним. Об'єкти податкового права можна об'єднати в одне поняття - матеріальні блага фізичних і юридичних осіб, з яких у встановленому законом порядку стягуються податки. У вужчому розумінні - об'єктами податкових правоотношеній.являются доходи (прибуток), вартість певних товарів, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних і фізичних осіб, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг та інші об'єкти. Отже, об'єктом податкових правовідносин є все те, з приводу чого між суб'єктами податкових правовідносин формується певний правовий зв'язок.

«Суб'єктом податкового права може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав і обов'язків».

Суб'єктами податкових правовідносин є держава (органи влади, які встановлюють і регулюють механізм оподаткування), державні податкові органи (податкові адміністрації), платники податків.

податковий борг в широкому розумінні включає:

1) обов'язок з ведення податкового обліку;

2) обов'язок зі сплати податків і зборів;

3) обов'язок з податкової звітності.

Податковий борг в широкому сенсі можна диференціювати і за видовими обов'язками платника податків, що виникають по кожному податку чи збору. Сукупність подібних окремих обов'язків і складатиме комплекс податкових обов'язків платника податків або податковий борг в широкому сенсі.

Обов'язок по сплаті податку або збору виникає, змінюється або припиняється за наявності підстав, встановлених податковим законодавством. Важливо враховувати, що в податкових правовідносинах діє розширювальний принцип, принцип дозволеного поведінки, тобто, охоплює сукупність дій, прямо запропонованих законодавчими актами про оподаткування. Час подібне положення закріплює і певні гарантії, встановлюючи рамки для контролюючих органів: підстави виникнення, зміни та припинення обов'язків платника податків як об'єкта контролю мають встановлювати тільки податкові закони. Найважливішим питанням при регулюванні правовідносин з приводу сплати податків і зборів є з'ясування моменту, з якого виникає обов'язок сплачувати податок. Нормативні акти, що регулюють порядок внесення цих платежів, пов'язують обов'язок їхньої сплати з настанням обставин, передбачених законами і підзаконними актами. Такою основою, зокрема, може бути наявність об'єкта обкладання при обов'язковому одержанні податкового повідомлення. Повідомлення є юридичним актом індивідуального характеру, конкретизує зміст правовідносин по окремого суб'єкта. С. Д. Ципкін на підставі цього робить висновок, що для виникнення податкових правовідносин необхідна наявність як матеріальних умов, так і особливих актів фінансових органів. Таким чином формується складний юридичний факт (фактичний склад), точно зазначений у гіпотезі фінансово-правової норми. Тому, мабуть, недостатньо виділяти як підставу виникнення податкових правовідносин, що випливають винятково із закону.

   Виникнення податкових правовідносин пов'язується з виникненням податкового боргу - безпосереднього і першочергового обов'язку платника податків по сплаті податку або збору за наявності певних обставин. Такими обставинами є: 1) можливість віднесення конкретного суб'єкта до платника податків, обумовленого відповідно до чинного законодавства; 2) наявність у платника податку об'єкта оподаткування або здійснення їм діяльності, пов'язаної зі сплатою податку чи збору; 3) наявність нормативно-правового (перш законодавчого) регулювання всіх елементів податкового механізму.

   Податковий борг пов'язується не тільки з підставами його виникнення, а й чітко визначається конкретними термінами, протягом яких він повинен бути виконаний. При цьому важливо пам'ятати, що виконання податкового обов'язку є першочерговим стосовно інших обов'язків платника, визначає зміст усіх інших обов'язків. Виконання податкового обов'язку реалізується сплатою податку. Проте можливі випадки, коли платник не може виконати податковий борг в загальному порядку. У такій ситуації необхідні певні додаткові гарантії, що виділяються у формі способів забезпечення виконання податкового обов'язку. Податковий борг як обов'язок платника податків сплатити необхідну суму податку у встановлений термін за наявності обставин, передбачених податковим законодавством, виникає з кожного виду податку окремо. Існує чотири підстави припинення податкового обов'язку:

   1) належне виконання податкового боргу;

2) ліквідація юридичної особи-платника податків;

   3) смерть фізичної особи-платника податків або визнання її померлою;

   4) втрата особою ознак, що визначають його як платника податків.