48. Бку Стаття 116. Порушення бюджетного законодавства та способи впливу по Бюджетному кодексу.

1. Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердженню, внесення змін, виконання бюджету та звітності про його виконання, а саме: включення недостовірних даних до бюджетних запитів;

порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання;

визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників;

планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

порушення встановленого порядку або термінів подання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради);

порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог цього Кодексу чи закону про Державний бюджет України (в тому числі по складанню бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів);

порушення вимог цього Кодексу щодо затвердження державного бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом;

включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунку (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів;

здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог цього Кодексу;

прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій;

розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог цього Кодексу;

створення позабюджетних фондів, порушення вимог цього Кодексу щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів;

порушення порядку або термінів подання, розгляду і затвердження кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету, затвердження у кошторисах показників, не підтверджених розрахунками та економічними обгрунтуваннями;

порушення порядку або термінів подання і затвердження паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

порушення встановлених термінів доведення документів про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня або одержувачів бюджетних коштів;

порушення порядку та термінів відкриття (закриття) рахунків в органах Державного казначейства України;

прийняття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

порушення порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань, включаючи необгрунтовану відмову в реєстрації або несвоєчасної реєстрації бюджетних зобов'язань;

порушення вимог цього Кодексу при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи і послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати;

здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов'язань, за відсутності підтверджуючих документів або при включенні в платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Державного казначейства України;

нецільове використання бюджетних коштів;

порушення вимог цього Кодексу при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет);

надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог цього Кодексу та / або встановлених умов кредитування бюджету;

здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч цьому Кодексу; здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету;

здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

порушення вимог цього Кодексу щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету;

порушення встановлених вимог щодо застосування бюджетної класифікації;

включення недостовірних даних у звітності про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;

порушення встановлених порядку або термінів подання фінансової і бюджетної звітності бюджетних установ, а також подання такої звітності у неповному обсязі;

невідповідність даних, наведених у фінансовій і бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку;

включення недостовірних даних до звітів про виконання паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;

здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

порушення вимог статті 28 цього Кодексу щодо оприлюднення та доступності інформації про бюджет;

інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу.

У відповідності зі ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджетів класифікуються наступним чином: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. (Закон України «Про систему оподаткування»).

Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційних і супутніх продажів; 3) доходи від штрафів та фінансових санкцій; 4) інші неподаткові надходження.

Трансферти - це кошти, отримані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

У відповідності зі ст. 29 Бюджетного кодексу України доходи Державного бюджету України включають: 1) доходи (за винятком тих, що згідно зі статтями 64, 66, 69 даного Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що надходять відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України. Крім того від інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам, організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств; 2) гранти і дарунки у вартісному обрахунку; 3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів. Так, відповідно до ст. 31 Закону України «Про державний бюджет на 2002 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2002 рік у частині кредитування є:

1) повернення кредитів, наданих з Державного бюджету індивідуальним сільським забудовникам;

2) повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла;

3) повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994-1997 років;

4) повернення коштів у частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб'єктам господарювання на умовах фінансового лізингу;

5) кошти, що надійдуть у рахунок погашення заборгованості, за кредитами, отриманих державою або під державні гарантії і наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, переданої сільгоспвиробникам та іншим суб'єктам господарювання. Порядок зарахування цих коштів до Державного бюджету встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України сільським (фермерським) господарствам;

7) повернення позик, наданих Державним інноваційним фондом за рахунок коштів Державного бюджету з моменту його включення до державного бюджету, підприємствам і організаціям для виконання ними інноваційних проектів.

В залежності від форм, методів і умов формування фінансових ресурсів держави, цілей і порядку їх використання виділяють: доходи бюджетів усіх рівнів (Державний бюджет, місцеві бюджети (а в їх складі і бюджети місцевого самоврядування)); доходи державних позабюджетних фондів; доходи державних і муніципальних підприємств.

За своєю структурою державні доходи являють собою сукупність окремих платежів та надходжень, об'єднаних у визначену систему.

Державні доходи зараховуються в різні державні грошові фонди - у бюджети різних рівнів, позабюджетні цільові державні фонди.

Муніципальні доходи надходять відповідно в місцеві фонди - місцеві бюджети і позабюджетні фонди.

Залежно від порядку формування державних доходів їх прийнято підрозділяти на:

Централізовані - чи такі, порядок акумуляції, розподілу, перерозподілу і використання яких встановлюється державою централізовано (до таким відноситься бюджетна система, інші державні централізовані фонди);

Децентралізовані - чи такі, порядок формування, розподілу та використання яких визначається не централізованим порядком, а тим державним підприємством, установою та організацією, що формують дані доходи і використовують їх у відповідності зі своїм фінансовим плануванням.

Аналіз правового режиму доходів, що надходять у розпорядження держави чи органу місцевого самоврядування, дозволяє прийти до висновку про те, що їх природа є, безумовно, правовий.

Статтею 92 Конституції України закріплено, що виключно Законами України встановлюються державний бюджет України і бюджетна система України, система оподаткування, податки і збори.

Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. встановлено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів, тобто загальнообов'язкових платежів. Стаття 1 цього Закону визначає, що податки і збори не встановлені даним Законом сплаті не підлягають. Потрібно відзначити, що ст. 2 Закону ототожнює податок і збір, визначаючи їх як обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Однак податок та неподаткові обов'язкові платежі розрізняються підставами та адресність платежу, механізмом обчислення і сплати, цільовим порядком використання, возвратностью, возмездного і ін

Таким чином, державні доходи - це грошові надходження в державні фонди, використовувані державою для здійснення своїх завдань і функцій.