37. Міжбюджетні трансферти: поняття, види, порядок надання.

Бюджетні трансферти - це основний інструмент міжбюджетного

регулювання, саме на нього покладається завдання досягнення однакової

бюджетної забезпеченості всіх регіонів країни.

Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і

безповоротно передаються з одного бюджету до іншого з метою вирівнювання

дохідної спроможності різних бюджетів і реалізації державних

програм. Міжбюджетні трансферти можуть бути:

- Позитивними, які передбачають отримання коштів

відповідним бюджетом в процесі бюджетного регулювання;

- Негативними, які передбачають вилучення доходів з

місцевих бюджетів до Державного, якщо спостерігається перевищення

доходів над плановими витратами.

У відповідності зі статтею 96 Бюджетного кодексу міжбюджетні

трансферти поділяються на такі види:

1. дотації вирівнювання;

2. субвенції;

3. кошти, які передаються до Державного бюджету та

інші місцеві бюджети з інших місцевих бюджетів;

4. інші дотації.

Дотації вирівнювання - це міжбюджетний трансферт на

вирівнювання дохідної забезпеченості бюджету. Цей вид міжбюджетних

трансфертів надається з Державного бюджету на витрати, не

мають цільового призначення. Надання інших видів нецільових

трансфертів з Державного бюджету заборонено Бюджетним кодексом.

Субвенції - це міжбюджетні трансферти, що надаються для

використання на конкретну мету та в порядку, що визначається

органом, який прийняв рішення про видачу субвенції. Субвенція

надається бюджету нижчого рівня з чітко визначеним

призначенням як фінансова допомога на виконання певних

програм та заходів, які покликані забезпечити гарантований

законодавством мінімум соціальних послуг населенню території, де

такий мінімум не забезпечений власними доходами з причин, не

залежних від них.

70Субвенція надається на компенсацію недоотриманих доходів

у зв'язку з нерівномірністю їхнього поділу між регіонами, а також фінансування заходів, пов'язаних з вирівнюванням соціального

розвитку територій.

Надання місцевим бюджетам субвенцій дозволяє центральній

влади проконтролювати ефективність використання переданих

засобів.

У сучасній практиці бюджетного регулювання доходів

значна роль належить субсидіях.

Субсидія - грошова допомога, що надається державою за рахунок

бюджетних коштів, а також спеціальних фондів, юридичним та

фізичним особам і місцевим органам влади.

Як інструмент міжбюджетного регулювання субсидії

застосовуються з метою зміцнення доходної бази та збалансування місцевих

бюджетів. Субсидії передаються вищими ланками бюджетної системи

нижчим завжди безкоштовно і безповоротно.

Субсидія може мати цільовий характер і може бути не пов'язана

безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує. В

Україна субсидії не знайшли належного поширення, як за кордоном.

У зарубіжних країнах субсидії поділяються на прямі і

непрямі.

Прямі субсидії скеровуються на фінансування

капіталовкладень у пріоритетні галузі, на перепідготовку кадрів,

створення робочих місць, фундаментальні дослідження і т.д.

Непряме субсидування здійснюється шляхом податкової та

кредитної політики.

Найбільш поширений метод субсидування в Україні -

податковий кредит.

Податковий кредит - відстрочка сплати податку на доходи, яка

надається підприємству державною податковою службою на

71условіях зворотності, терміновості і платності за наявності згоди

фінансового органу, який контролює виконання бюджету.

Порядок розподілу міжбюджетних трансфертів

У відповідності зі ст. 98 Бюджетного кодексу розподіл обсягів

міжбюджетних трансфертів здійснюється на основі формули,

затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ця формула враховує

наступні параметри:

1. фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та

коригуючі до них коефіцієнти;

2. кількість мешканців та кількість споживачів соціальних

послуг;

3. індекс відносної податкоспроможності відповідного

району або міста;

4. прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого

самоврядування;

5. коефіцієнт вирівнювання (від 0,6 до 1).

Розподіл міжбюджетних трансфертів встановлено Бюджетним

кодексом і здійснюється в наступному порядку.

Міністерство фінансів визначає прогнозні обсяги видатків

місцевих бюджетів та розподіл їх між рівнями бюджетів. Для

цього використовуються фінансові нормативи бюджетної забезпеченості.

Цей норматив дорівнює приватному від ділення загального обсягу фінансових

ресурсів, що спрямовуються на бюджетні послуги на кількість

мешканців чи споживачів соціальних послуг. Фінансовий норматив

бюджетної забезпеченості є загальним для всіх бюджетів і дорівнює

середнім витратам на одного жителя або споживача за кожним видом

видатків бюджету.

Для того, щоб врахувати соціально-економічні, демографічні,

кліматичні та інші фактори, вводиться коригуючий коефіцієнт

72фінансових нормативів бюджетного забезпечення, який затверджується

Кабінетом Міністрів України (стаття 95 Бюджетного кодексу).

Розрахунок обсягів доходів, закріплених за бюджетами здійснюється:

- По-перше, в межах прогнозного обсягу доходів зведеного

бюджету України;

- По-друге, у відповідності з основними прогнозними

макропоказниками економічного і соціального розвитку України на

плановий рік;

- По-третє, із застосуванням індексу відносної податкоспроможності

територіальної одиниці.

Прибуткові можливості місцевого бюджету визначаються на основі розрахунку кошика доходів бюджету.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування - це податки та

збори, закріплені Бюджетним кодексом на постійній основі за

бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні

обсягів міжбюджетних трансфертів.

Обсяг кошика доходів відповідного бюджету розраховується

із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-

територіальної одиниці.

Цей індекс дорівнює приватному від розподілу среднедушевой кошика

доходів місцевого бюджету відповідного рівня на середнє значення по

Україні.

Індекс відносної податкоспроможності - коефіцієнт, який

визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної

одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у

розрахунку на 1-го жителя.

Індекси застосовуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів, у

Відповідно до законодавства вони не можуть змінюватися і

переглядатися частіше 1-го разу на 3 роки.

38. Розпорядники бюджетних коштів та їх повноваження.

(ЗУ «Держ. Бюджет Укр») Стаття 22. Розпорядники бюджетних коштів

 1. Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

 2. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи , безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

 3. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

 4. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

 5. Головний розпорядник бюджетних коштів:

 1) розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів));

 2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

 3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення про делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та / або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; 4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

 5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;

 6) розробляє і затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

 7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;

 8) здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії ;

 9) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

 10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством;

 11) забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та цим Кодексом.

 6. Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

 Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обгрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.