3.Методи фінансової діяльності

 Методи фінансової діяльності - це сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких уповноважені державою органи від свого імені формують, розпоряджаються і використовують фонди грошових коштів.

В залежності від стадій фінансової деят-ти існують наступні методи:

Стадія формуванні:. Ця група методів передбачає встановлення виду платежу, його розміру, строку сплати та санкції за невиконання приписів. Методи мобілізації ділиться на обов'язкові та добровільні. Обов'язковий метод мобілізації полягає у примусовому безоплатному вилученні частини грошових коштів у їх власників на користь держави (податки, внески). Поряд з обов'язковими методами застосовуються і добровільні методи мобілізації грошових коштів (спонсорська допомога, гос.муніціпальний кредит, госуд.лотерея)

Стадія розподілу. При розподілі державних коштів застосовуються два основні методи: метод фінансування (безповоротний, безстроковий, безвідплатний, цільовий, плановий відпуск грошових коштів з централізованого фонду) і метод кредитування (строкове, возрвратное і оплатне виділення фінансових ресурсів для досягнення попередньо визначених цілей: кредитування малозабезпечених сімей на придбання житла, кредитування молодих людей для отримання вищої освіти)

Стадія використання. До цієї групи методів відносить метод встановлення компетентними органами фінансових нормативів і лімітів використання грошових коштів.

Застосовуючи метод встановлення компетентними органами фінансових нормативів і лімітів використання грошових коштів держава встановлює мінімальні та максимальні межі, а також розміри виділення та витрачання грошових коштів на ту чи іншу операцію або одиницю.

Стадія контроля.На цій стадії використовуються такі методи як перевірка, контроль здійснюється на всіх стадіях фінансової діяльності, виділяю види фінн.контроля: необхідний, поточний, наступний.

4.Принципи фінансової діяльності.

Принцип плановості. Кожна сфера фінансової діяльності базується на основі фінансово-планових актів, вимоги за якими закріплено в нормативних актах. Цей принцип найбільш повно реалізується в прийнятті головного державного фінансового плану - Державного бюджету України, який є підставою для інших планів - місцевих бюджетів, зведеного балансу доходів і витрат (для міністерств) балансу підприємств, кошториси (для установ та організацій).

5. Принцип розподілу функцій представницької та виконавчої влад. Це розподіл здійснюється на підставі конституційного принципу поділу влади взагалі (ст. 6 Конституції України).

6. Принцип пріоритетності представницьких органів влади перед виконавчими органами. Він є продовженням попереднього принципу і його зворотною стороною. Зазначені два принципи нерозривні і завжди проявляються одночасно.

7. Принцип пріоритетності публічних видатків по відношенню до доходів бюджету. Здійснення державою її функцій не може ставитись у прямо пропорційну залежність від розміру доходу державного бюджету. І тому, визначаючи в пріоритетному порядку обсяг публічних видатків, обчислюються розміри державних доходів, необхідних для фінансової рівноваги.

8. Принцип обліку і контролю. Цей принцип припускає наявність відповідного масиву нормативних актів, що встановлюють єдину методику бухгалтерського обліку, а також здійснення спеціально уповноваженими на це державними органами контролю за утворенням, розподілом і використанням фінансових ресурсів. За загальним правилом фінансовому контролю підлягають процес використання державних коштів, своєчасність та повнота мобілізації державних ресурсів, законність доходів і витрат різних елементів фінансової системи, дотримання правил обліку і звітності.

В системі принципів фінансової діяльності держави можна виділити принцип єдності фінансової діяльності та грошової системи держави, принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави, принцип самостійності у встановлених чинним законодавством межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування, принцип соціальної спрямованості фінансової діяльності держави, принцип фінансової безпеки держави та інші принципи. Спираючись на зазначені принципи, держава надає фінансову діяльність відповідних правових форм і за допомогою правових норм наповнює її правовим змістом.

5.Правові форми фінасової діяльності. Фінансова діяльність державою здійснюється у правових формах, які виражаються в фінансово-правових актах. Ними є прийняті в певній формі рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування в межах їх компетенції, що регулюють питання фінансової діяльності.

За юридичним властивостям фінансово-правові акти поділяються на:

- Нормативні фінансово-правові акти, тобто акти, що регулюють групи однорідних фінансових відносин і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою юридичну силу одноразовим їх застосуванням. Ці акти приймаються органами державної влади у межах їх компетенції, мають офіційний характер, є обов'язковими для виконання і спрямовані на регулювання фінансової діяльності. Ця група актів встановлює види фінансових зобов'язань перед державою, порядок їх обчислення, перерахування та використання;

- Індивідуальні нормативно-правові акти є актами застосування норм права. У них загальні правила, що містяться в нормативних фінансово-правових актах застосовуються до конкретних обставин. Він стосується точно визначених учасників фінансових відносин і є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних фінансових правовідносин. Прийняття індивідуальних фінансово-правових актів є необхідною умовою застосування нормативних фінансово-правових актів та виконання завдань по створенню, розподілу чи використання фінансових ресурсів держави.

Залежно від органу, який приймає фінансово-правовий акт, вони поділяються на:

- Законодавчі фінансово-правові акти, до яких відносяться закони з питань фінансової діяльності держави;

- Підзаконні фінансово-правові акти представляють найбільш численну групу фінансових нормативно-правових актів, які видані на основі та на виконання закону. Серед них виділяються фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування - це публічні, офіційні документи, прийняті органами місцевого самоврядування, що мають юридичну силу і спрямовані на врегулювання владних відносин у сфері фінансової діяльності місцевих утворень. Їх характерними ознаками є: підзаконність; обмеження їх юридичної сили певною територією; обов'язковість виконання всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами на відповідній території, відсутність необхідного затвердження з боку органів державної влади, можливість їх оскарження в судовому порядку.

Характерною особливістю системи фінансово-правових актів є наявність в ній фінансово-планових актів, які відрізняються від інших актів своїм змістом.

Фінансово-планові акти - це акти, що приймаються в процесі фінансової діяльності держави і місцевих утворень відповідними суб'єктами і містять планові показники за освітою, розподілу та використання фінансів на певний період. Існування цієї групи актів обумовлено дією принципу плановості в процесі утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів. До фінансово-плановим актам відносяться Державний і місцевий бюджети, фінансові плани та кошториси органів державного управління, підприємств, установ і організацій.