- •4.1. Теоретичні основи технічного обслуговування машин
- •4.1.1. Основні поняття, терміни та визначення
- •1.2. Зміна технічного стану машин
- •4.3. Визначення граничного стану за інтенсивністю спрацювання
- •4.4. Визначення граничного стану за якісним показником:
- •4.1.4. Формування витрат на підтримання машин у роботоздатному стані
- •3.4. Основні технологічні операції при технічному обслуговуванні автомобілів
- •4.4. Технічне обслуговування машин у початковий період використання
- •4.5.1. Технічне обслуговування тракторів
- •4.5.2. Технічне обслуговування комбайнів
- •Технічне обслуговування простих сільськогосподарських машин
- •Технічне обслуговування автомобілів
- •4.5.5. Мийно-очисні і промивальні роботи
- •4.5.7. Експлуатаційна технологічність
- •4.12. Характерні зони плям від каплі масла на фільтрувальному папері:
- •1.6.1. Роль технічної діагностики в системі то і підвищенні надійності роботи машин
- •4.6.3. Методи контролю роботоздатносгі маїшн
4.1.4. Формування витрат на підтримання машин у роботоздатному стані
Витрати на підтримання тракторів у роботоздатному стані складаються з коштів на технічне обслуговування, включаючи витрати на усунення відмов із врахуванням збірних одиниць і складових частин, та на поточний і капітальний ремонти, а також на заміну шин.
Зменшити вказані експлуатаційні витрати на підтримання машин у роботоздатному стані можна шляхом конструкторсько-технологічних заходів (починаючи з розробки конструкції і закінчуючи виготовленням), а також покращенням організації ТО і ПР.
У загальному вигляді вказані витрати визначаються залежністю:
Сзаг = Сто + Спр + Скр + Сзч + Сш' (4.1)
9*
259
гхнічному обслуговуванню (в конкретному випадку — по заміні )відних деталей).
ісля вибору періодичності виконання операцій (по всіх агрегатах )ізними періодами експлуатації) формують систему ТО автомобіля ікість видів обслуговування, періодичність їх виконання, перелік - і трудомісткість). При формуванні системи технічного обслугову- я виходять із таких вимог: лькість видів ТО повинна бути мінімальною; льш високі номери ТО повинні включати роботи менших номерів /говувань і по періодичності бути їм кратними; шкати непотрібних регулювань пар (елементів), що з'єднуються; федбачати можливість механізації і автоматизації робіт по техніч- обслуговуванню автомобілів. })ективність системи технічного обслуговування оцінюється ве- іою коефіцієнта технічної готовності парку, витратами коштів на пробігу (сумарними з врахуванням коштів на ТО і ремонт), ско- іням обсягів заявочних ремонтів і зменшенням кількості автомо- , що повертаються з лінії із технічними несправностями.
3.4. Основні технологічні операції при технічному обслуговуванні автомобілів
оденне технічне обслуговування включає контрольні, приби- ю-мийні, мастильні, очисні і заправочні роботи. Для автобусів сових автомобілів виконують специфічні додаткові роботи, зи першому технічному обслуговуванні (ТО-1). виконують роботи і додатково перевіряють стан двигуна, дію муфти зчеплення, кріп- коробки перемикання передач, стан піддону, кардану. ГІеревіря- іідсутність патьоків масла в з'єднувальних елементах заднього , кріплення картера редуктора.
:ревіряють систему керування і передню вісь, герметичність ти підсилювача, шплінтовку гайок шарових пальців, сошки, нкворнів, люфт керма і рульових тяг.
ревіряють гальмову систему на справність роботи і відсутність іень герметичності.
ревіряють також ходову частину (раму, підвіску, ресори, стреті, шини), кабіну, платформу (кузов), бризковики.
системі живлення контролюють дію приладів, герметичність ііь трубопроводів, якість роботи механізмів, системі електрообладнання перевіряють стан акумуляторної її, надійність з'єднувальних контактів, дію всіх елементів, агре- контрольно-вимірювальних приладів. ~
ащують вузли тертя і перевіряють масло в картерах агрегатів, і гальмової рідини, яку при необхідності доливають. Після ви- ня робіт технічного обслуговування перевіряють роботу двигуна механізмів автомобіля.
ГІри другому технічному обслуговуванні (ТО-2) виконують ТО-1 і додатково такі операції:
загальним оглядом автомобіля встановлюють стан його агрегатів. Перевіряють ^ію контрольно-вимірювальних приладів, склоочисників, приладдя для обмивання, підігріву (у зимовий період) і обдування вітрового скла;
перевіряють агрегати двигуна, системи охолодження і змащування. Контролюють герметичність системи охолодження, підігріву. Систему охолодження промивають 2 рази на рік (у перехідні сезони);
перевіряють стан циліндро-поршневої групи, зазори в клапанах; оцінюють стан заднього мосту, шарнірних і шліцьових з'єднань карданного валу, передньої балки, системи підсилювача рульового механізму і визначають величину сходження передніх коліс;
перевіряють роботу гальмової системи і системи живлення: паливний насос, карбюратор, при необхідності їх знімають з двигуна і від- регульовують; >
контролюють систему електрообладнання. Уважно перевіряють переривач-розподільник—зазор у контактах і технічний стан підшипника. Контролюють всі прилади освітлення і сигналізації: положення фар і надійність їх кріплення, стоп-сигнали, показники поворотів, роботу кожного перемикача;
виконують мастильні операції відповідно з картою мащення. Замінюють, після промивки, масло в картері двигуна та інших агрегатах. Після обслуговування перевіряють роботу всіх агрегатів, приладів при русі автомобіля.
Контрольні запитання для самоперевірки
Які існують види технічного обслуговування автомобілів?
Від яких факторів залежить періодичність ТО автомобілів?
На які категорії розподіляються дорожні умови експлуатації транспортних засобів?
У чому полягає метод коректування режимів технічного обслуговування автомобілів?
Що покладено в основу при формуванні системи технічного обслуговування (на прикладі автомобілів)?
