1.2. Зміна технічного стану машин

і закономірність спрацювання їх деталей

ютягом ресурсу машина (виріб) в умовах землеробства викори- ється при дії різноманітних грунто-кліматичних факторів, що іають на її технічний стан і діють у більшості не ізольовано, а в іексі.

■і фактори, що впливають на спрацювання машини (виробу) ю поділяють на конструктивні, технологічні й експлуатаційні. інструктивні фактори — прорахунки при проектуванні, пору- і при виборі технічних умов на виготовлення тощо. ■хнологічні фактори — недодержання заданих умов при виго- нні, відхилення в точності виготовлення, що призводить до зміни ;тєру з'єднання елементів конструкції.

:сплуатаційні фактори — порушення правил експлуатації і іного обслуговування.

д впливом указаних факторів машина' поступово переходить іавного стану до несправного, який характеризується певними етрами виробу. Таким чином, допустимі (граничні) параметри іного стану виробу повинні задаватися при проектуванні ідослі- іі.

рацювання деталей машин — це наслідок їх зношування, що яється у вигляді відокремлення або остаточної деформації ма- У-

ошування — це процес поступової зміни розмірів деталей при Розрізняють три основні види: механічне, молекулярно-меха- і корозійно-механічне. •ханічне — зношувяння матеріалу деталей внаслідок механічної и терті. Зношування цього типу поділяють ще на підтипи: аб- іє, гідро-, газоабразивне, ерозійне, кавітаційне, від стомлення. пекулярно-механічне — це зношування матеріалу деталей вна- : одночасної дії механічних і молекулярних зусиль при терті. СТ 10429—70 пропонує тільки один вид вказаного зношуван- при заїданні, що виникає внаслідок схоплювання, вириву ма- у, переносу його з однієї поверхні на іншу.

Корозійно-механічне — зношу­вання матеріалу деталей, ідо ха­рактеризується одночасним проті­канням пластичної деформації по­верхневого шару та його фізико- хімічного реагування з середови­щем при терті.

Основні характеристики зношу­вання є такі.

Швидкість зношування — відно­шення величини зносу до часу, про­тягом якого він з'явився. Розріз­няють миттєву (в конкретний час) і середню швидкість (за певний період часу).

Інтенсивність зношування — відношення величини зносу до об­сягу виконання роботи за період.

Зносостійкість — властивість матеріалів виявляти протистояння зношуванню в певних умовах тер­тя. Оцінюється оберненою величи­ною швидкості чи інтенсивності зношування.

Керувати процесами зношуван­ня можна шляхом зміни властиво­стей матеріалу, характеру дії з'єд­нуючої пари, зовнішніх механічних дій, складу і властивостей робо­чого середовища.

У загальному вигляді граничне спрацювання зображено на рис. 4.1 (а, б). Крива 1 відображає зміну спрацювання протягом часу І. Відрізок кривої О^ характеризує наростання зазору в пе­ріод обкатки. Спрацювання збільшується швидко.

Відрізок А_}В_г характеризує природне спрацювання, а його пе­ріод називають періодом нормальної експлуатації.

Відрізок кривої В,С, характеризує швидку зміну зазору і темп зношування. Період III є періодом аварійного спрацювання. Експлу­атація деталей у цей період не допускається. Крапка Б, визна­чає допустимий строк експлуатації деталі (виробу). Наростання спрацювання в період І і відповідних темпів зношування залежить від умов обкатки. При недодержанні рекомендованих режимів об­катки зазор за цей період значно збільшується, що призводить до коротшого строку використання деталі.

\
ч.				4-
				1
п				і 1

¹>ЙІ

<г і

Ч,
					І
/				—	"і

■ £ "аі

*г »

'ві

Й

			і	/	>
			£	/

.2. Різноманітні характери спрацювання деталей: храповий механізм; б — леміш; в — ланцюгова

характер (і);

передача;

- • -^темп (4г

)

збкатці і менше інтенсивність зношування під час періоду викори­стання; б) оскільки період експлуатації І = /(Лі¹ сії), то закономірність іміни спрацювання деталей дозволяє встановити строк їх служби; з) неможна допустити спрацювання більше допустимої межі, за якою ложе з'явитись несправність (поломка) з'єднуючих деталей. Харак­тер спрацювання, що зображений на рис. 4.1 є типовим для підшиппи- <ів тертя і подібних з'єднувальних елементів. Вважаючи різнома- іітність конструкцій елементів та умов їх використання (експлуата­ції) існують інші закономірності спрацювання.

Характер спрацювання деталей храпового механізму зображений ца рис. 4.2, а. Відрізок 0 — 1₀ характеризує період обкатки меха- цізму, а відрізок — І_г — період нормальної експлуатації. У пері­од наробітку (_г храповий механізм досягає граничного спрацювання і його дальше використання не дозволяється.

Спрацювання ріжучої кромки леміша плуга зображено кривою на рис. 4.2, б. Період обкатки у подібних умовах на характері спра­цювання не позначається. Граничний період спрацювання визначається допуском на затуплення ріжучої кромки лемеша. Протягом експлу­атації темп спрацювання поступово зменшується.

У протилежність попереднього прикладу спрацювання ланцюгової тередачі, що наведено на рис. 4.2, в має інший характер. Темп спра­цювання в даному разі поступово наростає, що можливо є наслідком збільшення ударного навантаження від дії ланцюга. Отже, характер :працювання з'єднуючих деталей значно залежить від їх конструкції га умов використання. Наведені криві спрацювання мають узагальне­ний вигляд. ГІри роботі машин у конкретних умовах характер спра­цювання під впливом різних факторів може мати інші індивідуальні зсобливості.

На темп і характер спрацювання деталей тертя трактора, машин, значно впливають забруднення повітря, мастил і палива. Абразив­ний пил, що потрапляє у двигун, викликає найбільше спрацювання циліндрів, особливо у верхній частині, і поршнів. В меншій мірі він впливає на спрацювання шийок і підшипників колінчастого валу.

Забруднення палива впливає на погіршення роботи паливно

					/
				У	V
				І 1
				1
				1 1