- •4.1. Теоретичні основи технічного обслуговування машин
- •4.1.1. Основні поняття, терміни та визначення
- •1.2. Зміна технічного стану машин
- •4.3. Визначення граничного стану за інтенсивністю спрацювання
- •4.4. Визначення граничного стану за якісним показником:
- •4.1.4. Формування витрат на підтримання машин у роботоздатному стані
- •3.4. Основні технологічні операції при технічному обслуговуванні автомобілів
- •4.4. Технічне обслуговування машин у початковий період використання
- •4.5.1. Технічне обслуговування тракторів
- •4.5.2. Технічне обслуговування комбайнів
- •Технічне обслуговування простих сільськогосподарських машин
- •Технічне обслуговування автомобілів
- •4.5.5. Мийно-очисні і промивальні роботи
- •4.5.7. Експлуатаційна технологічність
- •4.12. Характерні зони плям від каплі масла на фільтрувальному папері:
- •1.6.1. Роль технічної діагностики в системі то і підвищенні надійності роботи машин
- •4.6.3. Методи контролю роботоздатносгі маїшн
4.6.3. Методи контролю роботоздатносгі маїшн
Діагностування двигунів за показниками потужності. Потужність і паливна економічність двигуна — основні узагальнюючі техніко-економічні показники (експлуатаційні).
Безгальмова перевірка двигуна. Найпростіший варіант без- гальмового визначення потужності — використання механічних втрат у виключених циліндрах, які використовують для навантаження робочих циліндрів. Потужність окремих циліндрів, що працюють у режимі перевантаження, визначають за частотою обертання колінчастого вала 1.
Для визначення показників двигуна по черзі за допомогою спеціального пристрою відключають з роботи три циліндри (якщо дви-
334
5І0Л0ГІЧНІ — мікроорганізми навколишнього середовища, які ви- їють продукти, що взаємодіють з металами. Найагресивніші з — сульфатредуковані бактерії.
Основним видом пошкодження поверхонь деталей сільськогоспо- :ьких машин у період їх зберігання є атмосферна, ґрунтова коро- Ступінь зволоженості металевої поверхні — основний фактор, що іачає швидкість атмосферної корозії. Корозія не тільки руйнує пошкоджує поверхні деталей, а й призводить до їх якісних змін, кує стійкість металу проти втомлюваності та спрацювання, що до передчасного виходу з ладу деталей, агрегатів і машин у ці-
Іід дією сонячного проміння, кисню та озону повітря, атмосферних ;ів, різких перепадів температури деталі і складові частини, що товлені з гумотекстильних і полімерних матеріалів, а також лако- юві покриття пошкоджуються та руйнуються (старіють). Гума ішає інтенсивніше. Через порушення правил зберігання строк <би пневматичних шин може знижуватися в середньому на 10— щорічно.
ІІкідливу дію можуть мати тривалі статичні навантаження. На- :лад, великогабаритні деталі, складові частини (жатки, підбирачі, і), які не встановлені на підставки або нерівно встановлені, зазна- цеформації. Статичних навантажень зазнають також різні пружи- з регулювальні пристрої, які на період зберігання повинні бути аблені.
бгрунтоване врахування всіх факторів, що зумовлює основні фі- -хімічні процеси на поверхнях деталей машин, сприяє свідомому нанню всього комплексу робіт з підготовки сільськогосподарської ки до зберігання в конкретних зональних умовах. Так, у степо- оні України, де кількість сонячних днів на рік досягає 250...300, не уваги слід приділяти захисту деталей машин від сонячного іння. В лісостеповій зоні — головні зусилля при зберіганні ма- необхідно спрямовувати на їх захист від корозії, оскільки воло- повітря в осінньо-зимовий період становить 90...100 %.
9.2. Загальні правила зберігання машин
)зрізняють три види зберігання машин: міжзмінне — перерва сористанні машин до 10 днів, короткотермінове — від 10 днів .ох місяців та тривале — більше двох місяців, ашини повинні зберігатися в закритих приміщеннях або під на- . Допускається зберігання машин на відкритих обладнаних інчиках при обов'язковому виконанні робіт з консервації і герме- ії, а також знятті окремих складових частин, що вимагають склад- о зберігання.
зшинн зберігають на окремих обладнаних ділянках (машинному чи секторі зберігання) на центральній виробничій базі або на
пунктах ТО відділків і бригад. Стаціонарні машини та обладнання тваринницьких ферм допускається зберігати на місці їх установки.
Машини зберігають на позначених місцях по групах, видах, марках з дотриманням відстані між ними для проведення профілактичних оглядів. Відстань між рядами машин повинна забезпечувати їх установку, огляд та виїзд після зберігання.
На відкритих майданчиках мінімальна відстань між машинами в ряду повинна бути не менше 0,7 м, а відстань між рядами машин — не менше 6 м. При обслуговуванні машин мостовими кранами відстань між рядами машин може бути зменшена до 0,7... 1,0 м.
Машини на міжзмінне та короткотермінове зберігання встановлюють безпосередньо після закінчення робіт, а на тривале — не пізніше 10 днів з моменту закінчення роботи, за винятком машин, що працювали з агресивними матеріалами. Ці машини на зберігання встановлюють відразу після закінчення роботи.
Для правильної організації зберігання сільськогосподарської техніки машинні двори відповідно до ГОСТ 7550—71 повинні мати:
приміщення (гаражі, сараї, навіси) і майдани з твердим покриттям або профільованим для зберігання техніки;
стелажі для зберігання змінних робочих органів; майданчик для регулювання і комплектування машин та агрегатів; вантажно-розвантажувальну естакаду або майданчик, обладнаний підйомними механізмами;
склад для зберігання акумуляторів, вузлів, втулково-роликових та інших ланцюгів, клинових пасів і деталей із гуми, що знімаються з машин;
майданчики для розбирання і дефектації списаної техніки; обладнання для нанесення антикорозійних покриттів; вантажопідйомне обладнання, механізми, пристосування і підставки для встановлення машин на зберігання;
протипожежне обладнання та інвентар (протипожежні щити, ящики з піском, протипожежні резервуари);
огорожу території зберігання машин і ворота: підсобне приміщення для оформлення документів; майданчик з естакадою для зовнішнього миття, чистки машин (за межами зони зберігання).
Машинний двір повинен бути озелененим, забезпеченим електроенергією і водою.
Місце розміщення машинного двору, де зберігаються машини, повинно мати захист від снігових заносів з навітряного боку, а також не підлягати затоплюванню, для чого по периметру споруджують водовідвідні канали.
1 Метод розроблено в ЛДСП під керівництвом проф. Н. С.Ждановського.
