Що собою являє закон грошового обігу?
Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.
На сьогоднішній день закон грошового обігу обчислюється:
КГ – кількість грошей необхідних для обігу,
Сума ЦТ (ТЦ) – сума цін товарів, реалізованих протягом року,
К – товари продані в кредит,
П – платежі, по яким підійшов строк оплати (за кредит минулого року),
ВПП – взаємопогашувані платежі,
О – кількість оборотів, які роблять гроші протягом року.
В чому полягають труднощі та можливі перспективи інтеграції України у світове господарство.
Україна гостро відчуває необхідність інтеграції в світову систему господарювання. Світові економічні зв’язки значно допоможуть їй подолати глибоку економічну кризу, розвинути виробничі сили та підняти життєвий рівень населення. Важливо правильно визначити свої інтеграційні орієнтири – Росія, країни СНД, Східна Європа тощо.
Україна має деякі серйозні проблеми, що значно заважають їй достойно увійти в світові господарські зв’язки. Це, насамперед, низький рівень конкурентоспроможності національних товарів, високий рівень витрат, праце-, єнерго- та матеріаломісткості продукції, застарілі традиційні технології їх виготовлення, невідповідність світовим стандартам.
Крім того, недосконалим є співвідношення між складом імпорту та експорту. Україна традиційно експортує сировину, сільгосппродукцію, а імпортує енергоносії та наукомістку продукцію, товари народного споживання. Такий підхід не дає змогу Україні вдосконалити своє виробництво, здійснити структурну перебудову власної економіки на користь перспективних галузей. На кошти, що отримані від продажу товарів за кордон, потрібно купувати високі технології, підприємства під ключ, інвестувати в розвиток НТП.
Для покращення зовнішньоекономічної діяльності потрібно:
- визначити пріоритетні напрями розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукоємної продукції та ресурсозбережуючої технології в сфері станко-, літакобудівництва, ракетно-космічних технологій тощо;
- відмінити ПДВ на продукцію, що вивозиться, для поліпшення її конкурентності, скасувати ввізне мито на стратегічні для країни ресурси;
- виготовляти в Україні товари, що замінюють ті, що традиційно імпортувались – холодильники, автівки, тролейбуси тощо;
- налагодити суворий митний контроль;
- розробити програму державної підтримки зовнішньоекономічної діяльності українських фірм, не поспішати з лібералізацією цієї сфери;
- стимулювати залучення до економіки іноземних інвесторів.
Доцільним є залучення та використання іноземного капіталу, що могло б збільшити промисловий потенціал країни, отримати досвід сучасної організації виробництва та праці. За підрахунками спеціалістів, в економіку України потрібно інвестувати понад 50 млрд. дол., однак Україна реально ще не створила умов для приваблення іноземного капіталу. Сама структура розміщення іноземних інвестицій в економіку України те не є ефективною. Приблизно 70% підприємств з іноземним капіталом займаються торгівельно-посередницькою діяльністю, 25% - виробничою, 5% - наданням послуг населенню. Майже відсутні інвестиції в машинобудування, металообробку та сільське господарство, хоча саме сільське господарство є найбільш ефективною галуззю для інвестування в Україну.
Для суттєвого поліпшення інвестиційного клімату, стимулювання надходжень іноземних інвестицій Україні слід вирішити такі питання:
1)держава повинна гарантувати іноземним інвесторам безпеку їх вкладень;
2)держава повинна диференціювати податкові та інші пільги для іноземних інвесторів з урахуванням пріоритетів розвитку економіки;
3)держава повинна створити необхідні умови іноземним інвесторам для конвертації національної валюти у тверду;
4)держава не повинна перебільшувати значення іноземних інвестицій, оскільки вони не можуть бути визначальним чинником економічного зростання країни. Головний чинник – засоби і ресурси з власних джерел;
5)необхідні гарантії політичної стабільності в країні;
6)потрібно забезпечити стабільність законодавчої бази.
Ці умови є необхідними для перехідної економіки, коли вона ще далека від стабілізації, ринкові інститути ще формуються, а суспільна свідомість в іноземних інвестиціях вбачає економічну інтервенцію з метою перетворення країни на сировинний придаток високо розвинутих країн.
Одним з напрямів виходу України з економічної кризи є створення на її території вільних економічних зон та спільних підприємств.