2. Суб’єкти, об’єкти і види підприємництва.

Підприємницька діяльність здійснюється від імені та під майнову відповідальність певними суб’єктами.

Суб’єктами підприємництва (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності, юридичні особи усіх форм власності.

Чинне занодавство України певною мірою обмежує можливість займатися підприємницькою діяльністю деяким категоріям громадян:

• Військовослужбовцям;

• Службовим особам органів прокуратури, державної безпеки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;

• Представникам органів державної влади та управління;

• Громадянам, що мають судимість за економічні злочини тощо.

Такі обмеження для заняття підприємництвом існують в усьому світі і зумовлені необхідністю:

• по-перше,забезпечити однакові можливості для всіх фізичних та юридичних осіб у свободі підприємництва і свободу вибору;

• по-друге, позбавити винагороди осіб, що працюють у владних структурах і причетні до розробки законодавства, нормативних актів, державних замовлень і можуть створювати пільгові умови для когось у суб’єктів, одержуючи за це певні вигоди, а отже захистити суспільство від зловживань і корупції;

• по-третє, позбавити нечесних, недобросовісних та кримінальних осіб права займатися господарською діяльністю.

Об’єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується у вироблюваній продукції (послугах, інформації).

Підприємництво може застосовуватися у всіх сферах економіки, крім тих, де втрата державного контролю завдає шкоди безпеці і здоров’ю людей (виготовлення і реалізація зброї, наркотичних засобів, грошових знаків)

Такі види діяльності в Україні, як розвідка та експлуатація корисних копалин, ремонт зброї, виговлення та реалізація медикаментів та хімічних речовин, виробництво пива, вина, лікеро-горілчаних виробів, цигарок, медична, ветеринарна та юридична практика потребують спеціального дозволу – ліцензії. У такий спосіб державні органи, які видають їх, можуть регулювати і контролювати зазначені види діяльності.

Розрізняють такі види підприємництва:

1. виробниче;

2. торговельне;

3. посередницьке;

4. фінансове;

5. страхове.

Підприємцем можна стати за будь-якої форми власності й навіть не маючи власності. В економіці є 3 типи підприємців:

1. підприємець-власник (він є власником або співвласником підприємства, всього капіталу або його частини);

2. підприємець-орендар (може не мати власності на землю або підприємство, а гроші взяти в кредит);

3. підприємець-менеджер ( має високу кваліфікацію, широкі спеціальні знання, не має власного або орендованого майна, а працює за наймом на підприємстві, здійснюючи управління).

30. Проаналізуйте суть податків та охарактеризуйте їх місце в системі забезпечення фінансових потреб людини.

За економічною сутністю податки є обов'язковими плате­жами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фі­зичних осіб до відповідного бюджету для фінансування вит­рат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна Із форм вирівнювання дохо­дів юридичних І фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефектив­ніше використання для задоволення потреб суспільства в ці­лому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відно­сини держави з підприємцями та населенням під час їх .спла­ти. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв'я­зок Із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Цьому процесові приділяється велика увага з боку фінансової науки, і в ньому виявляється економічна сутність функцій держави та її реалізація.

За наявних умов недостатньо розглядати податки загалом. У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність подат­ків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її подат­кову систему. Податкова система кожної держави має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних оз­нак. Структура податкової системи визначається, здебільшого, рівнем економічного розвитку держави, а також політичними силами, що перебувають при владі.

У класичному плані всі податки поділяються на державні й місцеві, прямі й опосередковані (непрямі), податки з юридич­них і податки з фізичних осіб, натуральні й грошові, звичайні і надзвичайні. Податки, які надходять до державного бюджету, називаються державними. Вони встановлюються законами держави або декретами уряду. Місцеві податки та збори теж встановлюються законами держави, але місцеві органи влади мають повні права щодо обкладання цими податками. Вони можуть диференціювати ставки, податків у межах ставки, ви­значеної законом, надавати додаткових пільг окремим плат­никам, змінювати строки сплати.