28. Охарактеризуйте суспільний та приватний типи власності. Чи можливе їх поєднання?

Є дві форми власності:

- приватна власність – це володіння, користування, розпорядження об’єктами власності окремими людьми.

- суспільна власність – це сумісне володіння, користування та розпорядження об’єктами власності.

Власність – це суспільні відносини з приводу присвоєння матеріальних та духовних благ. Поняття власність розгляд з різних позицій (економічна, юр тощо). Основним є поняття власності як ЕК категорії— це вироб відносини між людьми з приводу привласнення реал об’єктів, в першу чергу засобів в-ва, які породжують право володіння, користування, розпорядження цими об’єктами та результат їх функціонування. Основними видами власності є: 1.даржавна – до неї відносять об’єкти, які знаходяться у володінні і розпорядженні уряду як центральної влади, штатів, областей; 2.колективна – до неї належить власність кооперативів, колгоспів, акціонерних товариств, фондів, яким надається статус юридичної особи; 3. індивідуальна.Серед форм власності виділяють: 1. приватна власність – право приватних осіб і фірм набувати, володіти, контролювати, використовувати, продавати і заповідати землю, капітал. Суб’єктом приватної власності є групова або державна власність. Причина розвитку приватної власності є взаємо-відчуження людей та їх соц. угруповань та класів. 2. суспільна власність – система економічних відносин, яка базується на подоланні відчуження між людьми, їх індивідуального і групового егоїзму, сумлінне використання, розпорядження і споживання матеріальних та духовних благ. Розвиток відносин суспільної власності базується на збільшенні гуманізму.Етапи формування вл-ті: 1. Первинна— реальні об’єкти. 2.Відносини між людьми з приводу одержання від реал об’єктів певних корисних результатів. 3. Юр власність, юр. Закони, які фіксують та регулюють ці відносини.

Об’єкти: природні блага, предмети споживання, основний —засоби виробництва (тому що їх власник диктує умови, йому належить створена продукція. Суб’єкти: людина, групи людей, держава.

Причини виникнення відносин власності: 1. Власність породжена обмеженістю наявних та доступних ресурсів. 2. Ні обмеженість , ні доступність непостійні (земля). 3 Предмети, які є ні чиїми викор незаощадливо, стають обмеженими.

29. Що являє собою підприємництво на яких принципах воно ґрунтується?

1. Підприємництво: суть та функції.

Визначальною умовою переходу до ринку є формування суб’єктів ринкових відносин, у ролі яких виступають підприємці. Підприємництво є необхідною, визначальною рисою ринку, його обов’язковим атрибутом. Немає підприємців – немає і ринку, і навпаки. Головна риса підприємців – готовність до ризику. Між суб’єктами підприємницької діяльності точиться конкурентна боротьба за кращий результат – прибуток. Одержати його можна лише за умови вибору найбільш ефективного варіанта використання ресурсів, економічного ризику, новаторських ідей.

Підприємець – це суб’єкт, що поєднує в собі новаторські, комерційні і організаційні здібності для пошуку та розвитку нових видів і методів виробництва, нових благ та їхніх нових якостей, нових сфер застосування капіталу.

Основними рисами підприємця є ініціативність, цілеспрямованість, вміння контактувати з персоналом, встановлювати ділові зв’язки, самовпевненість тощо. Не всі люди здатні бути вдалими підприємцями. Світовий досвід вказує, що таких приблизно 3-5% і не більше 10% від всіх працюючих.

Підприємництво – це тип господарської поведінки підприємців щодо організації розробки, виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку та соціального ефекту.

Будь-яка економічна діяльність має бути доцільною. Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об’єкт.

Підприємництво в Україні здійснюється відповідно до закону «Про підприємництво», в якому, зокрема, вказується, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення і вести самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Основні принципи підприємництва:

1. вільний вибір видів діяльності;

2. залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;

3. самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів своєї продукції;

4. встановлення цін відповідно до законодавства;

5. вільне наймання працівників;

6. залучення та використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних ресурсів, використання яких не заборонено законодавством;

7. вільне розпорядження прибутком, що залишається після платежів, встановлених законодавством;

8. самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Досвід розвинених країн свідчить, що сьогодні підприємництво – найпрогресивніша система господарювання незалежно від соціально-економічного устрою суспільства.

В сучасних умовах підприємництво виконує 3 основні функції:

1. ресурсна (мобілізація матеріальних чинників, людських ресурсів та грошових нагромаджень);

2. організаційна (забезпечення раціонального поєднання чинників виробництва, визначення власної стратегії розвитку);

3. творча, новаторська (постійний пошук та освоєння нових ринків, технологій та товарів, що важливе за умови НТР).