1

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Самостійна робота з фінансів

на тему:

Зміст та основні принципи організації фінансів підприємницьких структур

Студентки 2-го курсу

Назаренко Карини Юріївни

спеціальність: економiчна теорiя

Викладач

Субботович Юлія Леонідівна

Київ 2012

Зміст

Розділ 1. Основи організації фінансів суб’єктів господарювання

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами. В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком.¹

1. Комерційний розрахунок

Комерційний рахунок є основним розрахунковим документом. Він містить вимогу до покупця про сплату зазначеної у нього суми платежу за поставлений товар.

У рахунку зазначаються: ціна за одиницю товару та загальна сума рахунку або платежу; базисні умови поставки товару; спосіб платежу та форма розрахунку, назва банку, де має бути здійснений платіж; відомості про оплату вартості перевезення (коли оплачується та ким); відомості про страхування (ким оплачується) та розмір страхової премії (при поставках на умовах "СІФ").

Рахунки звичайно виписуються у значній кількості екземплярів (до 25), що пов'язано з виконанням рахунками різноманітних функцій. Рахунок необхідний для подання таким установам:

• банку для одержання з покуп ця платежу;

• страховому товариству - для розрахунку страхової премії при страхуванні вантажу;

• валютним органам країн імпортера за наявності валютних обмежень - для одержання імпортером іноземної валюти;

• митним органам - для розрахунку мит;

• торговельній палаті або іншій організації - для видачі сертифіката про походження товару;

• урядовим органам - для одержання експортно-імпортних ліцензій;

• транспортно-експедиторській фірмі, що приймає вантаж до перевезення, або залізниці - для оформлення залізничної накладної (оскільки залізниця відповідає за збереження вантажів, що перевозяться);

• статистичним органам - для ведення зовнішньоторгової статистики. 

Рахунки можна підрозділити залежно від виконуваних ними функцій на такі види:

• рахунок-фактура;

• рахунок-специфікація;

• попередній рахунок;

• проформа-рахунок.²