80. Характер і наслідки впливу пилу, вібрації, шуму на людину.

Дрібні частки твердих речовин, зважуваних у повітрі, прийнято називати пилом. Наявність пороху в повітрі робочих приміщень зумовлена характером та організацією технологічного процесу, ступенем герметичності устаткування, наявністю або відсутністю вентиляційних установок, ефективністю їх роботи.

Пил буває органічний (рослинного чи тваринного походження — борошно, цукор, тютюн тощо) і неорганічний (металевий), мінеральний (гіпс, цемент і т. д.).

Запиленість має місце на виробництві з такими процесами, як обточка, обдирка, поліровка, вибиття опок, заточка, шліфовка абразивними кругами. Часом пил виникає під час горіння, транспортування і розважування порошкуватих речовин. Важливе значення має гігієнічна оцінка пилу, тобто визначення її дисперсності (розміру та кількості пилових частин у повітрі). встановлено, що чим менший розмір частинок пилу, тим більша їх біологічна, фізіологічна та хімічна активність.

Пил шкідливо впливає здебільшого на верхні дихальні шляхи. При цьому його дія залежить від його природи, концентрації, дисперсності, а також розчинності. Виділяють розчинні небезпечні види пилу (пил свинцю, миш’яка), а також розчинені безпечні (пил цукру, пил борошна).

Виробничий шум - це сукупність різних за гучністю й тоном звуків, що виникають при коливальних рухах різних тіл 1 передаються повітряному середовищу. В туристських комплексах джерелами шуму є працюючі холодильні установки, вентиляційні системи, механічне й транспортне устаткування. Людське вухо здатне сприймати звукові хвилі частотою 16-20 ООО Гц. Зона найбільшої чутливості припадає на частоту 800-4000 Гц. Мінімальна інтенсивність звуку, що сприймається людиною в повній тиші, називається порогом чутливості Інтенсивність звуку, при якій виникають неприємні відчуття, називається порогом болючого відчуття. Одиницею рівня звукового тиску є децибел (дб). Людина здатна безболісно сприймати Інтенсивність звуку до 130 дб.

Підвищений шум сприяє появі головного болю, глухоти, виразки шлунку, підвищенню кров'яного тиску, розладу нервової системи. Тривалий вплив шуму призводить до швидкого стомлення, зниження уваги і, як наслідок, до зменшення на 40-50% продуктивності праці та підвищення рівня виробничого травматизму.

За будь-якої виробничої діяльності, а також організації робочих місць варто передбачати необхідні заходи, спрямовані на зниження шуму, що впливає на людину, до значень, які не перевищують допустимі. Це досягається технічними засобами боротьби із шумом (зменшенням шуму машин); застосуванням технологічних процесів, за яких рівні звукового тиску на робочих місцях не перевищують припустимі; використанням при будівництві звуковбирних матеріалів; застосуванням засобів індивідуального захисту

(протишумні шоломи, навушники, вкладиші у вуха); організаційними заходами (вибором раціонального режиму праці й відпочинку, скороченням часу перебування в гучних умовах). Санітарними правилами забороняється навіть короткочасне перебування людей в зонах з активними рівнями звукового тиску понад 135 дб.

Вібрація - це механічні коливання окремих деталей устаткування в цілому, що перебувають у робочому режимі, а також площадок і підкладок, на яких його встановлено.

Гранично припустимі значення вібрацій (11-2800 Гц) при роботі з інструментами, механізмами та й устаткуванням, що безупинно впливають на працюючих протягом робочого дня (8 годин), регламентуються СН 245-71 "Санітарними нормами проектування промислових підприємств".

Основними заходами щодо боротьби з вібрацією є зниження вібрації: зниження вібрації в джерелі виникнення; зменшення вібрації на шляху поширення - віброізоляція, шляхом застосування пружинних і гумових прокладок, спеціальних підкладок під устаткування; застосування дистанційного управління, що виключає передачу вібрацій на робоче місце; використання індивідуальних засобів захисту (антивібраційні рукавиці. взуття, гумові килимки). Вібруюче устаткування періодично й після ремонту варто перевіряти на відповідність його діючим санітарним нормам.