61. Як визначають рівень шуму на робочому місці?

Для визначення рівня шуму використовується спеціальний прилад - шумомір. Принцип дії полягає в перетворенні звукових сигналів в електричні. Здійснюється це за рахунок ненаправленного мікрофона, який підключений до вольтметру, градуйованого в децибелах. При підвищенні звукового тиску відбувається збільшення напруги на виході вольтметра. Шум може бути гідромеханічним, механічним, електромагнітним і аеродинамічним.

Шумомір дозволяє виміряти рівень шуму як наземних, так і водних механізмів, а також ліній електропередач. Існують різні фільтри шумоміра, в залежності від області його застосування. При слабких шумах використовують фільтри типу А, для виміру сильних - типу В, пікові рівні шуму вимірюють фільтрами типу С. Для вимірювання авіаційних шумів використовують шумоміри з фільтром типу D. При виготовленні все шумоміри обов'язково проходять калібрування.

У кожному конкретному випадку необхідно підібрати підходящий варіант шумоміра, який вимірює всі параметри шуму. Є шумоміри для масових вимірів, які дозволяють швидко і точно визначити параметри шуму з метою перевірки їх відповідності санітарно-гігієнічним нормам.

Існують також шумоміри, які дозволяють проаналізувати причини невідповідності для їх подальшого усунення. Сучасні шумоміри мають ряд переваг і оснащені додатковими функціями: запис сигналу, передача параметрів на комп'ютер для подальшої обробки, пам'ять для зберігання результатів вимірювань.

При визначенні рівня шуму в приміщенні слід проводити вимірювання, щонайменше, з трьох точок . Відстань приладу до стін, підлоги і стелі повинна бути не менше 0,5 м, і не менше 1 м від вікон. Тримайте прилад під кутом не менше 10 градусів до будь-якої поверхні. Час вимірювання в одній точці повинно бути не менше 15 секунд. У великих приміщеннях слід проводити вимірювання в декількох точках.

62.Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів.

Безпечність виробничого процесу - це властивість виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час проведення його в умовах, установлених нормативною документацією.

Відповідно безпечність виробничих процесів забезпечується: правильним вибором технологічних процесів, робочих операцій та порядку обслуговування виробничого устаткування; вибором виробничих приміщень чи зовнішніх майданчиків; вибором вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів; вибором виробничого устаткування; розташуванням виробничого устаткування та організацією робочих місць; вибором способів зберігання та транспортування вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва; розподілом функцій між людиною та устаткуванням з метою зменшення важкості праці; професійним відбором та навчанням працівників; застосуванням засобів захисту працівників; включенням вимог безпеки в нормативно-технічну та технологічну документацію.

Виробничі процеси не повинні забруднювати навколишнє середовище викидами шкідливих та небезпечних речовин, а також спричинювати вибухи та пожежі. Якщо під час технологічного процесу виявляються певні небезпеки, то це зазвичай наслідки помилок, які були допущені ще на стадії його розробки та проектування. Тому при проектуванні, організації та проведенні технологічних процесів необхідно передбачати:

- усунення безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, які чинять на них небезпечний та шкідливий вплив;

- заміну технологічних процесів та операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих чинників, процесами та операціями, при виконанні яких ці чинники відсутні або мають меншу інтенсивність;

- застосування комплексної механізації, автоматизації та комп'ютеризації виробництва;

- застосування дистанційного керування технологічними процесами та операціями за наявності небезпечних і шкідливих виробничих чинників у робочій зоні;

- застосування засобів колективного захисту працюючих;

- раціональну організацію праці та відпочинку з метою профілактики монотонності (одноманітності дії та сприйняття інформації) та гіподинамії (обмеження рухової активності), а також зниження важкості праці;

- своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих чинників на окремих технологічних операціях;

- запровадження систем керування технологічними процесами, які забезпечують захист працівників та аварійне вимкнення виробничого устаткування;

- своєчасне видалення та знешкодження відходів виробництва, які є джерелами небезпечних і шкідливих виробничих чинників;

- забезпечення пожежо- та вибухобезпеки.

Застосування нових нешкідливих і негорючих матеріалів, замкнутих безвідходних технологій, комплексної механізації, автоматизації, комп'ютеризації виробничих процесів, створення оптимальних умов праці сприяють усуненню або зменшенню кількості несприятливих виробничих чинників, а відтак - запобігають виникненню нещасних випадків, отруєнь, професійних захворювань, аварій та пожеж.