45. Первинні і стаціонарні засоби гасіння пожеж

Первинні засоби пожежогасіння слугують для гасіння пожеж в початковій стадії їх розвитку до прибуття пожежних підрозділів .

До первинних засобів гасіння пожежі належать вогнегасники, як ручні так і пересувні вогнегасники, бочки з водою, відра, сокири, багри, лопати, ящики з піском, азбестові полотна, повстяні мати, шерстяні ковдри, ломи, пилки тощо.

На промислових підприємствах застосовуються в основному пінні, рідинні, вуглекислотні, вуглекислотно-брометилові, аерозольні та порошкові вогнегасники. Усі будівлі та приміщення закладів, установ і організацій повинні забезпечуватись первинними засобами пожежогасіння.

При правильній експлуатації, належному технічному обслуговуванні та кваліфікованому застосуванні вогнегасники є ефективним первинним засобом гасіння пожеж. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємств, як правило, слід встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).

Стаціонарні установки призначені для гасіння пожеж на початковій стадії їх виникнення без участі людей. Їх монтують у будівлях і спорудах, а також для захисту зовнішніх технологічних установок. Стаціонарні установки можуть бути автоматичними і ручними з дистанційним пуском. Як правило, автоматичні установки обладнуються також пристроями для ручного пуску. Установки бувають водяними, піноутворювальний і установки газового гасіння. Останні ефективніше і менш складні і громіздкі, ніж багато інших.

Серед стаціонарних засобів пожежогасіння найбільш розповсюджені сприклерні і дренчерні установки автоматичного водного пожежогасіння. Автоматична спринклерна установка — це мережа водопровідних труб під перекриттям приміщення, обладнане так званими спринклерними головками, отвори яких закриті легкоплавкими замками. Дренчерні установки не мають легкоплавких замків, вони є сухотрубними і постійно відкритими.

46. Як перевіряється придатність вогнегасника

Вогнегасник - технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.

Працездатний стан вогнегасника – стан вогнегасника, за яким значення параметрів, які характеризують його здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативної та технічної документації.

Вогнегасники перед придбанням та розміщенням на об’єкті повинні обов’язково пройти первинний огляд особою, відповідальною за пожежну безпеку на об’єкті. Під час проведення первинного огляду встановлюють, що:

• вогнегасники мають сертифікат відповідності;

• на кожний вогнегасник у наявності є паспорт;

• пломби на вогнегасниках не порушені;

• вогнегасники не мають видимих зовнішніх пошкоджень;

• стрілки індикаторів тиску закачних вогнегасників перебувають у межах робочого діапазону (у зеленому секторі шкали індикатора) залежно від температури експлуатації;

• на маркуванні кожного вогнегасника і в його паспорті вказано виробника та пункт технічного обслуговування вогнегасників які мають право проводити його технічне обслуговування, дату виготовлення (продажу) та дату проведення технічного обслуговування.

Технічне обслуговування вогнегасника — це комплекс заходів, спрямований на перевірку вогнегасника та забезпечення його працездатності в режимах очікування, застосування за призначенням, транспортування і зберігання, або на прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації.

Технічному обслуговуванню підлягають вогнегасники у разі виникнення пошкодження або відсутності маркування, пломби чи пристрою блокування на них, наявності механічних пошкоджень і слідів корозії, відсутності робочого тиску в корпусі, після завершення гарантійного терміну експлуатації або зберігання, після застосування за призначенням, а також із настанням терміну наступного технічного обслуговування.