30. Захисне заземлення: призначення, область застосування, етапи розрахунку

Захисне заземлення це - навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих струмопровідних частин, що можуть опинитися під напругою Заземлення здійснюється за допомогою природних, штучних або змішаних заземлювачів . Заземлення бувають виносні і контурні . В першому випадку заземлювачі розміщують на деякому віддаленні від обладнання, що заземлюється Вони захищають за рахунок малого їх опору (максимальне значення опору заземлення 4 Ом) . При контурному заземленні заземлювачі розміщують по контуру навколо заземленого обладнання на невеликій відстані один від одного. В якості провідників для заземлення можуть бути використані металеві конструкції будівель, стальні труби, стальні оболонки кабелів, круглі провідники діаметром не менше 5 мм, голі мідні і алюмінієві провідники перерізом 4 і 6 мм2, жили кабелів перерізом для міді - 1 мм2, для алюмінію - 1,5 мм2, кутова сталь та ін . Вертикальні заземлювачі (довжиною 2,5-3 м) з'єднують стальною шиною, яку приварюють до кожного заземлювача Захисне заземлення необхідно періодично переглядати і ремонтувати . Із застосованого обладнання необхідно заземлювати корпуси електродвигунів верстатів, електроплит, вторинні обмотки і корпуси трансформаторів, переносний електроінструмент, розрахований на напругу більше 42 В, рухоме і переносне електрообладнання, каркаси розподільних електрощитів, щитів керування, шаф, металеві оболонки дротів, стальні труби, в яких вміщений електродріт, інші металеві конструкції.

31. Захисне відключення : призначення і область застосування.

Захисним відключенням називається автоматичне відключення електроустановок при однофазному (однополюсному) дотику до частин, що знаходяться під напругою, неприпустимим для людини, і (або) при виникненні в електроустановці струму витоку (замикання), що перевищує задані значення.

Призначення захисного відключення - забезпечення електробезпеки, що досягається за рахунок обмеження часу впливу небезпечного струму на людину. Захист здійснюється спеціальним пристроєм захисного відключення (УЗО), яке, працюючи в черговому режимі, постійно контролює умови ураження людини електричним струмом.

Область застосування: електроустановки в мережах з будь-яким напругою і будь-яким режимом нейтралі. Найбільшого поширення захисне відключення отримало в електроустановках, що використовуються в мережах напругою до 1 кВ із заземленою або ізольованою нейтраллю.

32. Санітарно-гігієнічні вимоги до території приміщень. Нормативні відстані.

Промислові підприємства повинні виконуватися відповідно до вимог проектування промислових підприємств. Виробничі території повинні забезпечуватися належними умовами природного освітлення, водопостачання, а також провітрюватись. Виробничі будинки повинні розташовуватися залежно від технологічного процесу і шкідливих виробничих факторів на цьому підприємстві.

Приміщення, у яких виробничі процеси пов'язані з виділенням шкідливих газів, пару, пилу та іншими негативними виробничими факторами, розташовуються стосовно інших будинків і населених пунктів з підвітряної сторони для вітрів переважного напрямку.

Установлено п'ять класів санітарно-захисних зон згідно з характером шкідливих виробничих факторів: I клас має ширину захисної зони 1000 м; II клас – 500 м; III клас – 300 м; IV клас – 100м і V клас – 50м.

Для винятково шкідливих виробництв ширина захисної зони може бути збільшена, але не більше ніж у три рази.

Основи охорони праці

Виробничі приміщення проектуються і будуються за умови, що на одного робітника повинно бути не менше 15 м3 об’єму приміщення або 4,5 м2 площі при мінімальній висоті 3,2 м. Стіни і стелі повинні бути мало теплопровідними, не затримувати пил, підлоги – теплими, еластичними, рівними і не слизькими.

Якщо в процесі роботи використовуються отруйні речовини (наприклад, ртуть, свинець, тетраетил свинець та інш.), під час внутрішньої обробки приміщень дотримуються спеціальних вимог.

Виробничі приміщення повинні мати наступні санітарно-побутові приміщення:

-          гардеробні з умивальниками і душовими;

-          кімнати для знепилювання, просушування і збезводнювання одягу;

-          приміщення для прийому їжі й відпочинку;

-          курильні кімнати;

-          оздоровчі пункти для надання першої допомоги потерпілим на виробництві і хворим, а також для проведення лікувальної і санітарно-профілактичної роботи. Розміри мінімально допустимих площ зазначених приміщень на

одного працюючого :

Мінімально допустимі площі санітарно-побутових приміщень, м2

 Гардеробні     0,05-1,2 Душові кабіни            0,81-1,62

Вільна площадка перед душовою кабіною 0,54

Приміщення для сушіння одягу       0,2

Курильні кімнати      0,03 Приміщення для обігріву      0,1

Кімната для прийому їжі      1

Коли потрібні допоміжні приміщення, то вони повинні розташовуватись в прибудовах виробничих будинків чи в окремих будинках, з'єднаних з виробничими опалюваними переходами.