1.Типи рухомих механічних систем, що застосовуються в техніці (машини, машинні агрегати, механізми, механічні пристосування, прилади та апарати). Машина – механічний пристрій, що здійснює рух з метою перетворення енергії, матеріалу або інформації.

Енергетичні машини — це машини, що перетворюють один вид енергії в інший, до них відносяться:

двигуни, машини, котрі перетворюють різні види енергії у механічну роботу (електродвигуни, парові машини, гідротурбіни, двигуни внутрішнього згоряння);

генератори, машини, які перетворюють механічну енергію в будь-який інший вид енергії (електрогенератори, поршневі компресори, механізми насосів).

Робочі машини — це машини що використовують механічну чи іншу енергію для перетворення і переміщення предметів обробки тавантажів. До них відносяться:

технологічні машини і апарати — млини, печі, верстати, преси тощо, котрі призначенні для змінювання розмірів, форми, властивостей або стану предмета обробки (сировини).

транспортні та підйомні машини — канатні дороги, конвеєри,ракети, крани, екраноплани тощо, котрі призначені для переміщення вантажів та людей у просторі.

Інформаційні машини — це машини, що призначені для перетворення, обробки та передачі інформації (ЕОМ, музичні інструменти, апарати зв'язку та інші пристрої передачі, обробки і зберігання інформації).

Машинним агрегатом називається технічна система, що складається з однієї або декількох уніфікованих агрегатів, сполучених послідовно або паралельно, і призначена для виконання певних необхідних функцій. Типовими зразками агрегатів, якi входять до складу машини, є електричнi двигуни, редуктори, насоси, різного призначення, гідроагрегати у виглядi гідропідсилювачів, генератори електричного струму, компресори та багато інших. 

Механізм— система тіл, що призначена для перетворення руху одного або декількох тіл у потрібний рух інших тіл. Механізм складає основу більшості машин і застосовується в різноманітних технічних об'єктах. Найпоширеніші механізми з нижчими парами  — важільні, клинові і гвинтові; з вищими парами  — кулачкові, зубчасті, фрикційні,мальтійські і храпові.

Апарат — устаткування, з обов'язковою наявністю робочого органу для здійснення впливу на продукти, який змінює їхні фізичні та хімічні властивості або агрегатний стан-  млини, печі, верстати, преси тощо.

При́лад — технічна конструкція, що уможливлює виконання певного процесу і служить для визначених цілей (наприклад, для перетворення енергії, виконання певної механічної роботи, перетворення інформації), що має специфічну форму будови (часто є групою з'єднаних між собою частин, які утворюють функціональну цілісність) в залежності від виконуваних параметрів роботи та цільового призначення.— технічна конструкція, що уможливлює виконання певного процесу і служить для визначених цілей (наприклад, для перетворення енергії, виконання певної механічної роботи, перетворення інформації), що має специфічну форму будови (часто є групою з'єднаних між собою частин, які утворюють функціональну цілісність) в залежності від виконуваних параметрів роботи та цільового призначення.

2. Зміст понять проектування й конструювання

Проектування (від латинського projectus – кинутий вперед) – це процес створення проекту, прообразу або прототипу передбачуваного об’єкта або стану; вирішення завдань синтезу, аналізу, оптимізації та розробки технічної документації. У процесі проектування дістаємо дані про структуру й функціонування розроблюваних систем, підсистем та їхніх елементів, що задовольняють критерії проектування.

Конструювання – створення конструкції об'єкта згідно з проектом. Це творчий процес з властивими йому закономірностями побудови і розвитку. Конструкція – це будова об'єкта, яка передбачає взаємне розміщення його елементів, спосіб з’єднання, взаємодію частин, вибір матеріалів і визначається призначенням його. Особливості процесу конструювання полягають в багатоваріантності рішень, необхідності погодження таких рішень із загальними та специфічними вимогами до конструкцій, а також вимогами стандартів, які регламентують терміни, визначення, умовні позначення, систему вимірювань, методи розрахунків і т. ін. Базою конструювання є результати проектування. Конструювання уточнює всі інженерні рішення, прийняті на стадії проектування.

Інженерне проектування і конструювання – складний творчий процес створення об'єктів /предметів, машин, приладів/ певного призначення через розумову діяльність інженерно-технічних кадрів. Результатом цього є створення конкретного уявлюваного образу в динаміці перетворень складових частин, як за розміщенням, так і за формою, аж до кінцевого підсумку технічної обґрунтованості остаточних параметрів форми та будови.

3. Основні етапи створення технічних об'єктів

Процес створення нової машини, приладу або споруди можна розділити на ряд етапів . Це дозволяє контролювати і затверджувати проекти на різних стадіях їхньої розробки.

Практикою вироблена така послідовність проектування і конструювання:

- Технічна пропозиція – початкова стадія проектування, яка є відповіддю проектувальника на поставлену задачу, вимоги й обмеження, що наведені в технічному завданні. Запропоновані один або кілька варіантів об'єкта ретельно обгрунтовуються з використанням для цього теоретичних розрахунків і аналізу, а також практичного досвіду.

- Ескізний проект. На цьому етапі проводитися конструкторське опрацювання оптимального варіанта до рівня принципових конструкторських рішень, які дають загальне уявлення про будову і принцип роботи об'єкта. У ескізному проекті закладаються основи використання типових стандартизованих і уніфікованих складових частин технічного об'єкта.

- Технічний проект виконується після ескізного проектування і містить сукупність конструкторських документів, які відображають повне технічне розв'язування проблеми. У технічному проекті повинні бути розв'язані всі питання забезпечення високого технічного рівня створюваного об'єкта в процесі його виготовлення, складання, випробування та експлуатації.

Робоча конструкторська документація потрібна для забезпечення можливості виготовлення дослідного зразка або початкової серії спроектованого виробу.