10. Вибір і розміщення світильників

Вибір світильників визначається характером навколишнього середовища, вимогами до світлорозподілу й обмеження сліпучої дії, а також міркуваннями економіки.

Світлорозподіл світильника є його основною характеристикою, що визначає світлотехнічну ефективність застосування світильника в заданих умовах.

В основу діючої в нас у країні класифікації світлорозподілу симетричних світильників покладені дві ознаки: відношення потоку, випромінюваного світильником світла у нижню півсферу, до повного потоку світильника й коефіцієнт форми кривої сили світла світильника до умовного середньоарифметичного значення сили світла для розглянутої меридіанальної площини.

За першою ознакою (відношення К_ф світлового потоку, випромінюваного світильником у нижню півсферу Ф₀, до повного світлового потоку світильника Ф_св) всі світильники підрозділяють на п'ять класів: прямого світла (Кф > 80 %), переважно прямого світла (60 % < Кф ≤ 80 %), розсіяного світла (40% < Кф ≤ 60 %), переважно відбитого світла (20 % < Кф ≤ 40 %), відбитого світла (Кф ≤ 20 %).

Криві сили світла світильників кожного класу за своєю формою підрозділяються, у свою чергу, на сім типів: концентрована, глибока, косинусна, напівширока, широка, рівномірна і синусна. Типові криві сили світла наведені на мал. 3.16.

Рис. 3.16. Типові криві сили світла: концентрована (К), глибока (Г), косинусная (Д), рівномірна (М), напівширока (Л), широка (Ш), синусна (С)

Для освітлення приміщень, стіни й стелі яких мають невисокі відбиваючі властивості, (наприклад, виробничі приміщення з більшим відсотком заскління стін і фермовими перекриттями), доцільно застосовувати світильники прямого світла. У цих умовах світильники прямого світла, направляючи світловий потік джерел світла вниз на робочі поверхні, гарантують мінімальні втрати й найкраще використання світлового потоку. Однак застосування світильників прямого світла, особливо з концентрованою або глибокою кривою сили світла, викликає помітну нерівномірність розподілу яскравості в полі зору, тому що при цьому яскравість стелі й верхніх ділянок стін стає малою в порівнянні з яскравістю робочих поверхонь. У приміщеннях з такими світильниками виникають також різкі падаючі тіні від сторонніх предметів у зв'язку з незначною роллю відбитих від стін і стелі світлових потоків, що варто враховувати при розміщенні світильників.

При освітленні виробничих приміщень, стіни й стелі яких мають високі відбиваючі властивості, доцільне застосування світильників переважно прямого світла, що направляють 20-40 % світлового потоку на стелю приміщення.

У приміщеннях, де відношення висоти до площі велике, доцільно застосовувати світильники концентрованого або глибокого світлорозподілу, що направляють основну частину світлового потоку безпосередньо на робочі поверхні, що підвищує ефективність їхнього використання. У приміщеннях з великою площею й невеликою висотою, навпаки, доцільно застосовувати світильники більш широкого світлорозподілу, що дозволяє навіть при значних відстанях між світильниками забезпечити рівномірний розподіл освітленості по робочій площині.

С ліпучість світильника, що залежить від сили світла і яскравості в напрямку до ока спостерігача, є характеристикою, що істотно впливає на якість освітлення . Обмеження сліпучої дії за коефіцієнтом осліпленості покладено в основу правил штучного освітлення промислових підприємств, а вибір світильника за характеристиками сліпучості повинен передбачати попередній розрахунок показника засліпленості. Для визначення сумарного показника засліпленості можна користуватися характеристиками основних видів світильників, застосовуваних для освітлення промислових підприємств.

Рис. 3.17. Схема розміщення світильників: а — у розрізі; б — у плані

Основним питанням облаштування освітлювальних установок є правильне розташування обраних світильників. Від його рішення залежать економічність, якість освітлення й зручність експлуатації.

Розміщення світильників у плані й у розрізі приміщення (мал. 3.17) визначається наступними розмірами: Н — висотою приміщення, h_с — відстанню світильника від перекриття, h_п=H—h_c — висотою світильника над підлогою, h_р — висотою розрахункової поверхні над підлогою, h = h_п — h_р — розрахунковою висотою, L — відстанню між сусідніми світильниками або рядами ламп (якщо по довжині й ширині відстані різні, то вони позначаються відповідно L_а й L_B), l — відстанню від крайніх світильників або рядів світильників до стіни.

Основна вимога при виборі розташування світильників полягає в доступності їх при обслуговуванні. Крім того, розміщення світильників визначається умовою економічності. Важливе значення має відношення відстані між світильниками або рядами світильників до розрахункової висоти λ=L/h, зменшення його приpводить до подорожчання освітлювальної установки й ускладнення її обслуговування, а надмірне збільшення приводить до різкої нерівномірності освітлення й до зростання витрат енергії.

Рекомендації з вибору відношення λ наведені в табл. 3.10. Значення λ, приймається по зазначеній таблиці залежно від типу джерела світла й характеру світлорозподілу світильника.

Таблиця 3.10. Рекомендоване значення, λ для світильників з типовими кривими

Типова крива	λс	λэ
Концентрована Глибока Косинусна Рівномірна Напівширока	0,6 0,9 1.4 2 1.6	0,6 1 1.6 2,6 1.8

Примітка. Значеннями λ_с варто користуватися у випадках, коли збільшення λ не призводить до застосування ламп зі збільшеною світловою віддачею (зокрема, при люмінесцентних лампах), значеннями λ_э — в інших випадках,

При розташуванні робочих місць поруч зі стінами будинку світильники варто встановлювати на відстані l від стіни, що приймається рівним (0,3—0,5)L.

Світильники з люмінесцентними лампами рекомендується встановлювати рядами, переважно паралельно довгій стороні приміщення або стіні з вікнами (у цьому випадку L — відстань між рядами).