Комфортні умови

На стан оператора і його робочу діяльність великий вплив здійснюють різні фактори навколишнього середовища: склад, температура й вологість повітря, барометричний тиск, освітлення, обробка приміщення й устаткування, шум, вібрація й ін. У різних умовах навколишнього середовища робота органів чуттів оператора, сприйнятливість до спеки, холоду, реакції на присутність у повітрі водяних пар, токсичних газів, зміна атмосферного тиску, вібрація, шум будуть різними.

При проектуванні пунктів керування необхідно враховувати зазначені фактори, що визначають так звані комфортні умови виробничого середовища.

Температура. Робота організму, пов'язана з боротьбою проти перегріву й переохолодження тіла, є додатковим навантаженням на оператора й знижує його працездатність.

Для захисту оператора від впливу високих, а також низьких температур повинні передбачатися спеціальні будівельні заходи й, зокрема, застосовуватися теплоізоляційні матеріали, обігрів, вентиляція приміщення й т.д. Однак у всіх випадках необхідно прагнути до повної ізоляції оператора від впливу високих і низьких температур.

У приміщеннях пунктів керування температура повинна бути не нижче -15⁰ С (при температурі зовнішнього повітря - 60 °С) і не вище +23°С (при температурі зовнішнього повітря +60°С).

Комфортні умови для більшості людей визначаються температурою +21 °С (фізіологічно нейтральна температура) при вологості в межах 30 — 70%.

Вплив температури на організм, як правило, сполучається із впливом відносної вологості повітря.

Вологість повітря впливає головним чином на теплорегуляцію організму. Особливо несприятливо відбивається висока відносна вологість, що перевищує 70 —75 % при температурі навколишнього повітря, близької до +30°С і вище. У цих умовах тепловіддача шляхом випару поту з поверхні тіла вкрай затруднена, що приводить до перегрівання організму. Рідше в робочих умовах доводиться зустрічатися зі зниженою відносною вологістю повітря. Якщо відносна вологість повітря знижується до 20-25%, таке повітря викликає відчуття сухості слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.

Оптимальне значення відносної вологості повітря перебуває в межах 40-60%.

Вентиляція. Рух повітря має велике значення для теплорегуляції організму. При русі повітря (навіть при незмінній його температурі) різко збільшується тепловіддача з поверхні тіла шляхом конвекції, що знижує температуру шкіри.

Рух повітря при низькій температурі є несприятливим чинником, оскільки посилення тепловіддачі веде до швидкого переохолодження тіла. Людина починає почувати повітряні потоки при швидкості близько 0,25 м/с. Швидкість руху, (рекомендована) повітря для приміщень пунктів керування 0,25-0,5 м/с.

Для вентиляції приміщень пунктів керування переважно застосовується механічна вентиляція, основним елементом якої є витяжний вентилятор. Включення вентилятора в роботу може бути як ручним, так й автоматичним (від термостата). В останньому випадку при включенні вентилятора відкриваються жалюзі, які автоматично закриваються після його зупинки.

Добрим заходом, особливо для районів зі спекотниим кліматом, є застосування в пунктах керування кондиціонерів, які прохолоджують (підігрівають) і вентилюють повітря приміщення, очищають його від пилу й видаляють із нього вологу. Для цих цілей можуть використовуватися як місцеві, так і центральні кондиціонери.

Шум робить несприятливу дію не тільки на органи слуху, але й на всю нервову систему людини, викликаючи загальне стомлення, зниження працездатності, головні болі й ін. Найбільш дратівними є звуки із частотою 4000 Гц і вище. Низькі звуки відносно нешкідливі навіть при великій їхній силі. Резонанс різко підсилює шкідливу дію звуку. Розбірливість мови в умовах шуму визначається його рівнем у діапазоні частот 500 - 4000 Гц. При збільшенні в приміщенні рівня шуму загальне число мовних повідомлень, переданих один одному людьми, що перебувають у цьому приміщенні, зменшується, а число вимог повторити повідомлення збільшується.

У пунктах керування необхідно створювати прийнятні умови чутності при мінімальному впливі несприятливих факторів на органи слуху оператора.

У табл. 2.4 наведені припустимі значення рівнів шуму в приміщеннях пунктів керування.

При користуванні табл. 2.4 необхідно враховувати, що: максимальний рівень шуму не повинен перевищувати припустимих значень при випадковому впливі; пункти керування, у яких не потрібне використання голосових засобів зв'язку, можуть мати рівень шуму, що відповідає повторному впливу; у приміщеннях, у яких повинні встановлюватися гучномовці, рівень шуму допускається не більше 70 дБ; у приміщеннях з об’ємом до 140 м³ при застосуванні голосових засобів зв'язку рівень шуму не повинен перевищувати 60 дБ.

Одним з основних способів боротьби із шумами, крім заходів щодо зменшення шуму самих джерел, є звукоізоляція приміщення. Необхідно не допускати виникнення джерел шуму усередині приміщень пунктів керування (деренчання апаратури, вібрація стін, обшивки, скла і т.п.).

Таблиця 2.4. Припустимі значення рівнів шуму в приміщеннях пунктів керування

Частота, Гц	Рівень шуму в приміщенні, дБ
	Максимально допустимі межі без пошкодження органів слуху		Мінімальне розрахункове (комфортні умови)
	при випадковій дії (1 год. і менше)	при повторюваній дії (1 міс.)
38-75	125	115	100
75 -150	120	ПО	95
150-300	120	110	90
300-600	120	105	85
600-1200	115	100	75
1200-2400	110	95	65
2400-4800	105	90	60

Вібрація. При оцінці впливу вібрації на організм людини найбільш важливими факторами є частота й амплітуда вібрації.

Гранична частота вібрацій становить 18 Гц, при меншій частоті вібрація сприймається у вигляді окремих поштовхів. Верхній поріг частоти сприйманих вібрацій перебуває на рівні 1500 Гц. При подальшому підвищенні частоти вібрації виникає відчуття рівномірного дотику певної сили. Найменша сприймана амплітуда вібрації становить близько 0,2 мм. У міру збільшення амплітуди відчуття стає усе більше неприємним, а коли амплітуда вібрації досягає 1,3 мм наступає фізіологічна межа переносимості. Вібрації, під впливом яких може опинитися оператор у виробничих умовах, можуть бути викликані головним чином струсом підлоги й інших елементів будинків внаслідок ударної дії, наприклад, технологічного устаткування , двигунів і т.п. Передаючись тілу людини, вібрації позначаються на нормальному функціонуванні окремих органів і викликають загальне стомлення оператора. Частоту й амплітуду вібрації прийнято називати параметрами вібрації.

Гранично допустимі параметри вібрації

Частота, Гц Амплітуда, мм

До 3 0,6-0,4

3-5 0,4-0,15

5-8 0,15-0,05

8-15 0,05-0,03

15-30 0,03-0,009

30-50 0,009-0,007

60-75 0,007-0,005

75-100 0,005-0,003

Наведені значення амплітуд є максимальними відхиленнями від середнього положення. Нормативи однакові для вертикальних і горизонтальних вібрацій при безперервному впливі протягом 10-15% робочого часу; зазначені амплітуди можуть бути збільшені, але не більш ніж в 3 рази. Вібрації з великою частотою й малою амплітудою роблять на людину найбільш несприятливий фізіологічний вплив, знижуючи його розумову й фізичну працездатність. Сила цього впливу стає особливо вираженою при коливаннях із частотою від 25 до 90 Гц.

Практично встановлено, що вібрації із частотою 75-120Гц і з амплітудою 0,01 мм не відчуваються; 60-75 Гц і з амплітудою 0,01-0,02мм тимчасово відволікають від роботи й дратують; 50-65 Гц і з амплітудою 0,02-0,03мм відволікають постійно; 50-65 Гц і з амплітудою більше 0,03 мм створюють неможливі умови для роботи.

Необхідно також відзначити, що при вібраціях, що впливають на людину з амплітудою 0,025мм при частоті від 10 до 130Гц, істотно зменшується гострота зору (швидко зменшується можливість розрізняти показання приладів навіть в умовах нормального освітлення). Для усунення найпоширеніших причин вібрації застосовуються заходи щодо зменшення вібрації технологічного й енергетичного устаткування , ряд будівельних заходів і т.д.

Освітлення. Приміщення пунктів керування повинні, як правило, мати природне освітлення. Спорудження пунктів керування без природного освітлення або з недостатнім по біологічній дії природним освітленням допускається, як виключення, у випадку, коли це диктується умовою вибору раціонального планувального рішення того або іншого технологічного комплексу.

Природне освітлення. Рівень освітленості інтер'єра залежить від відношення заскленої площі вікна до площі підлоги пункту керування. Оптимальне відношення становить: при роботі із дрібними деталями - 1:5, в інших робочих місцях - 1:10.

При природному освітленні варто уникати влучення прямих сонячних променів у приміщення й особливо на робочі поверхні пультів і щитів , шаф.

Штучне освітлення. Залежно від зони дії світильників й їхнього розташування щодо освітлюваних робочих поверхонь розрізняють установки місцевого й загального освітлення. Місцеве освітлення має ряд переваг, воно дозволяє: направити світлові промені в певній площині, щоб виключити відблиски й тіні на робочій поверхні; одержати високий рівень освітленості на вертикальних і похилих поверхнях; рівномірно освітити однакове устаткування ; виділити з інтер'єра й устаткування тільки функціонально важливі місця.

У практиці освітлення інтер'єра й устаткування місцеве освітлення часто використається разом із загальним освітленням.

При зонуванні приміщення по рівнях освітленості різних функціональних місць варто прагнути до того, щоб око оператора перебувало в умовах меншого рівня освітленості, ніж об'єкт зорового сприйняття.

Оптимальний рівень освітленості інтер'єра пункту керування залежить від характеру робіт, виконуваних оператором, і становить: для зчитування показань приладів 550-1100 лк; для керування й ведення записів 220 - 550 лк; для огляду й ремонту 100 лк; для проходу 20 - 50 лк.

При організації штучного освітлення, так само як і при організації природного освітлення, необхідно уникати появи відблисків на приладових щитах і пультах.