15. Моделі ринкової економіки та методи регулювання ринкової системи.

Ри́нкова еконо́міка — вид організації економіки, за якого продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку.Довільна система, яка дає можливість покупцям вступати в контакт з продавцями називається ринком. Ринкова економіка дає можливість людям купувати те, чого вони хочуть, а також реалізовувати виготовлені ними товари. При цьому ціни визначаються рівнем попиту на товари та їхньою кількістю. Економічна модель кожної країни – це результат тривалого історичного процесу, протягом якого шикується співвідношення елементів моделі і формується механізм їх взаємодії. Саме тому кожна національна економічна система унікальна, і механічне запозичення її досягнень неможливе. Ефективність тієї або іншої економічної моделі визначається її життєздатністю, можливістю постійно і адекватно реагувати на зовнішні і внутрішні дисбаланси. Кінець кінцем найповніше ефективність моделі оцінюється в показниках зростання економічного потенціалу і добробуту населення. При всій своїй стійкості кожна національна економіка має свій життєвий цикл. Достатньо тривалі (зазвичай не менше 10 років) періоди стабільного і динамічного зростання тієї або іншої країни, що супроводжується прогресивними перетвореннями в структурі економіки і зростанням добробуту, іноді називають «економічним дивом». [19. С.188] Звичайно, в різних країнах системи відрізняються один від одного. Залежно від країни в системі завжди переважатимуть елементи ринку або плану. Одні країни спираються в основному на командних, інші – на ринкові важелі. Розрізняють декілька моделей змішаної економіки. Наприклад, модель з мінімальною участю держави в регулюванні економіки. У ній переважає сфера ринку в порівнянні з державним сектором. Це американська (або ліберальна) модель ринкової економіки. У США приблизно 4/5 валового національного продукту забезпечується ринковою системою, а остання його частина проводиться під контролем держави. Перш за все справою держави є забезпечення економіки потрібною кількістю грошей, яка повинна запобігати інфляції. Іншою державною функцією є регулювання зовнішніх ефектів, які є побічними наслідками господарської діяльності окремих учасників ринку. Особливе завдання держави – управління неринковим сектором національного господарства, який представляє населенню товари і послуги суспільного користування. Мова йде про національній обороні, державному управлінні, єдиній енергосистемі і національній мережі комунікацій, загальній освіті, охороні здоров'я, фундаментальних науках і тому подібне [20. С.343] Американська модель заснована на високому рівні продуктивності праці і орієнтації громадян на досягнення особистого успіху. Держава заохочує підприємницьку активність, збагачення найбільш активної частини населення. За відсутності диктату соціальної рівності як державного завдання саме воно створює прийнятний рівень життя малозабезпеченим групам населення за рахунок часткових пільг і допомоги. Таким чином, відзначимо характерні для американської моделі риси: - абсолютне переважання приватної власності; - законодавче забезпечення максимальної свободи суб'єктів ринку; - обмеження сфери державного регулювання в основному проведенням макроекономічної політики; - відносно невелика частка державного бюджету у ВВП і питомої ваги госинвестиций і виплат по лінії соціального забезпечення в структурі державних витрат. Німецька модель – це модель соціального ринкового господарства, яка розширення конкурентних початків пов'язує із створенням особливої соціальної інфраструктури, пом'якшувальної недоліки ринку і капіталу, з формуванням багатошарової інституційної структури суб'єктів соціальної політики. Найняті робітники і працедавці виступають як соціальні партнери, вільно і в основному розсудливо домовляються про розміри заробітної плати, тривалість робочого часу і відпусток, про інші умови праці. Функціонування даної моделі створює правові і соціальні ринкові умови для економічної ініціативи. Вони утілюються в соціальній рівності громадян – рівності має рацію, стартових умов і правового захисту. Найважливіше завдання держави при цьому – забезпечувати баланс між ринковою ефективністю і соціальною рівністю. Шведська модель відрізняється сильною соціальною політикою, направленою на скорочення майнової нерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на користь найменш забезпечених верств населення шляхом високої норми оподаткування. Така модель отримала назву «Функціональній соціалізації», при якій функція виробництва лягає на приватні підприємства, що діє на конкурентній ринковій підставі, а функція забезпечення високого рівня життя – на державу. Шведська модель в її класичному вигляді – це соціальна модель, для якої характерний високий рівень соціальних гарантій, що базуються на широкому перерозподілі доходів і розповсюдженні багатообразних «вільних асоціацій». В цілому шведську модель можна визначити як модель, що поєднує повну зайнятість населення і стабільність цін шляхом проведення загальної рестриктивної економічної політики, доповненої селективними заходами для підтримки високого рівня зайнятості і капіталовкладень. Домінування в цілях моделі повної зайнятості і вирівнювання доходів пояснюється унікальною силою шведського робочого руху, в Швеції також сильно розвинене прагнення до рівності. Специфічним чинником, властивим Швеції, є її зовнішньополітичний нейтралітет. [22. С.100] Соціал-демократична модель близька до попередньої, а її особливість полягає в граничній соціалізації, можливій в ринковій економіці: -значительна роль держсектора, в структурі якого переважають об'єкти соціального призначення; -частка держбюджету у ВВП перевищує 50%, у витратній частині бюджету домінують статті, по яких фінансується соціальна сфера; -регулювання трудових відносин не на рівні підприємств і галузей, а на національному рівні; -державна соціальна політика включає засоби, що мінімізують рівень безробіття і диференціацію населення по рівню доходів; -розвинена система виробничої демократії. Така модель властива економікам держав Північної Європи, перш за все скандінавським країнам. Ця економічна система відома як шведська модель. Японська модель – модель регульованого корпоративного капіталізму, в якій сприятливі можливості накопичення капіталу сполучаються з активною роллю державного регулювання в сферах програмування економічного розвитку, структурної, інвестиційної і зовнішньоекономічної політики і з особливим соціальним значенням корпоративного (внутрішньофірмового) початку. [23. С.60] Японська модель економіки відрізняється розвиненим плануванням, координацією діяльності уряду і приватного сектора. Економічне планування держави носить рекомендаційний характер. Планами є державні програми, орієнтуючі і мобилизующие окремі ланки економіки на виконання загальнонаціональних завдань. Для японської економіки характерне збереження національних традицій при запозиченні у інших країн того, що потрібне для розвитку країни. Це дозволяє створювати такі системи управління і організації виробництва, які в умовах Японії дають великий ефект. Запозичення японського досвіду іншими країнами не завжди дає очікуваний результат (наприклад, кухлі якості), оскільки в цих країнах немає японських традицій. Отже, провівши аналіз описових вище моделей ринкової економіки, можна прийти до висновку, що за наявності приватних відмінностей для всіх розвинених країн характерний ряд загальних закономірностей: -панування приватної власності і приватної ініціативи; -ринкова економіка грає вирішальну роль в їх розвитку; -