28.Ціна як регулятор ринкової рівноваги. Взаємозв’язок величини вартості товарів і ціни.

Ціна є економічною формою, в якій сфокусовані економічні відносини ринкової економіки виробництва (пропозиції) та споживання (попиту) будь-якого товару. Вона є «нервом» економіки, найважливішою ланкою ринкового механізму. Без її економічного обґрунтування неможливе нормальне функціонування господарюючих суб'єктів і цілих галузей та забезпечення соціальної справедливості в суспільстві. Ціна — грошова оцінка товару, що відображає його споживчі властивості (корисність), витрати на його виробництво та інші параметри цінового і нецінового порядку; грошове вираження споживчої вартості та вартості товару. Ціна зумовлює всю систему суперечностей, пов'язаних з проблемами ринку, втілює всі суперечності економічних інтересів, їх погодження, гармонійне поєднання. У ній закладені умови виробництва та споживання. Ціна впливає на ефективність і є інструментом, за допомогою якого оцінюють результати діяльності господарюючих суб'єктів та їх матеріальне винагородження. Вона є стимулом праці й економії витрат за одночасного підвищення якості створюваних благ і послуг.

Водночас ціна є інформаційним сигналом, який господарюючі суб'єкти отримують у процесі купівлі-продажу товарів стосовно визнання суспільної корисності їх праці. Тобто ціна — це інформація про зв'язок між вартістю та споживчою вартістю товару.Проблеми ціни та ціноутворення належать до найскладніших розділів економічної теорії і найважливіших компонентів практики. У командній економіці ціни на більшість товарів встановлюються органами центральної та місцевої влади, що призводить до втрати цінами регулюючої та стимулюючої функцій. Вони виконують розрахункову функцію та функцію перерозподілу вартості та доходів. Функції ціни в ринковій економіці безпосередньо пов'язані та детермінуються внутрішньою «анаболією» (структурою) ціни. Щоб зрозуміти структуру ціни певного товару, необхідно з'ясувати її сутність, яка випливає із двоїстої природи товару і втіленої у ньому праці. У XIX ст. в економічній науці існували два головні напрями щодо пізнання природи ціни. Згідно з першим, пов'язаним з ім'ям К.Маркса, основою ціни є вартість товару, згідно з другим, розробленим австрійською школою політекономії, основою ціни є корисність товару. На перший погляд, ці два напрями протистоять один одному як взаємовиключні. Економічна думка XX ст. дійшла висновку, що обидва вони не заперечують, а доповнюють один одного. Щоб обґрунтувати це на практиці, із сукупності теоретичних положень обох концепцій вчені виокремили тільки ті, що мають наукове обґрунтування. Отже, основою ціни є вартість товару, безпосередньо пов'язана з його корисністю: товар, що не має суспільної корисності, не має і вартості, тобто праця, втілена у такому товарі, не визнається суспільно корисною і втрачається.

29.Суть макроекономіки як складової частини економічної теорії.

Макроекономіка — наука, що вивчає закономірності функціонування національної економіки, тобто функціонування економіки країни в цілому (або її частини, галузі), такі загальні процеси і явища як інфляція, безробіття, бюджетний дефіцит, економічне зростання, державне регулювання тощо. Макроекономіка оперує такими поняттями як ВВП, ВНП, сукупний попит, сукупна пропозиція, платіжний баланс, грошові ринки, товарів і праці, використовуючи агреговані показники.Основними законами макроекономіки є:Закон макроекономічної рівноваги;Закон вартості;Закон попиту та пропозиції; Закон саморегулювання макроекономічних процесів; Закон спадної граничної продуктивності; Закон спадної граничної корисності. Предметом мікроекономіки є механізм прийняття економічних рішень на рівні домашніх господарств і фірм у заданих економічних умовах, а також механізм формування цих “заданих” умов у результаті їхніх спільних дій.  До основних проблем, що досліджуються на макроекономічному рівні, відносяться:   визначення обсягу і структури національного продукту і національного доходу;   виявлення чинників, що регулюють зайнятість у масштабах національної економіки;   аналіз природи і механізму інфляції та антиінфляційне регулювання;   вивчення механізму і чинників економічного зростання;   з’ясування причин циклічних коливань і кон'юнктурних змін в економіці;  дослідження зовнішньоекономічної взаємодії національних економік;   теоретичне обгрунтування цілей, форм і методів здійснення макроекономічної політики держави.