Лекція 5

Інформатизація українського суспільства. Становище розвитку інформативності суспільства. Сучасні інформаційні технології

Кінець XX століття відзначився інтенсивним розвитком та впровадженням в усі сфери життя суспільства інформатики. Це проявилось в інтенсивному вдосконаленні засобів обчислювальної техніки та техніки зв’язку, у появі нових та у подальшому вдосконаленні існуючих інформаційних технологій, а також у реалізації прикладних інформаційних систем.

Досягнення інформатики зайняли вагоме місце в організаційному управлінні, в промисловості, у проведенні наукових досліджень та автоматизованому проектуванні. Інформатизація охопила і соціальну сферу: освіту, науку, культуру, медицину. Через Інтернет значна кількість користувачів звертається до послуг, що надають ці сфери. Все це підтверджує, що процес інформатизації стає інтенсивнішим, завершується етап некерованої інформатизації. Умови ж існування людства, що вступило в нове тисячоліття, вимагають висування нових пріоритетів, переходу до нової стратегії розвитку суспільства на основі знань та високоефективних технологій. І головну роль у розробці такої стратегії має відігравати держава.

На сьогоднішній день Україна, незважаючи на скрутне економічне становище, робить рішучі кроки до влиття в Світовий інформаційний простір, вбачаючи одним з головних пріоритетів — інформатизацію освіти, як запоруку майбутнього інтелектуального потенціалу нації.

Рівень розвитку країни значною мірою визначається рівнем розвитку освіти, яка повинна на нинішньому етапі розвитку цивілізації швидко й адекватно реагувати на потреби суспільства. Одним із важливих чинників реформування освіти є її інформатизація. Побудова ефективних систем інформатизації освіти з урахуванням світового досвіду, особливостей і реалій стану вітчизняної освіти — одна із актуальних і важливих наукових і практичних проблем.

Нині, на жаль, в Україні рівень інформатизації суспільства в цілому і освіти зокрема суттєво нижчий рівня інформатизації суспільства й освіти розвинутих країн.

Важливою віхою у створенні інформаційного суспільства в Україні в цілому і інформатизації освіти зокрема повинен стати прийнятий 9 січня 2007 року за № 537-V Верховною Радою України Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки».

У Законі констатується, що ступінь розбудови інформаційного суспільства в Україні порівняно із світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу та можливостям України. Наведені причини відставання, серед яких:

ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, спрямованих на інформатизацію, впровадження ІКТ у соціально-економічну сферу, є низькою;

розвиток нормативно-правової бази інформаційної сфери недостатній;

рівень комп’ютерної та інформаційної грамотності населення є недостатнім, упровадження нових методів навчання із застосуванням сучасних ІКТ – повільним;

рівень державної підтримки виробництва засобів інформатизації, програмних засобів та впровадження ІКТ є недостатнім, що не забезпечує всіх потреб економіки і суспільного життя;

спостерігаються нерівномірність забезпечення можливості доступу населення до комп'ютерних і телекомунікаційних засобів, поглиблення «інформаційної нерівності» між окремими регіонами, галузями економіки та різними верствами населення.

Серед основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні, зокрема, названі:

прискорення розробки та впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ в усі сфери суспільного життя;

забезпечення комп’ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості;

створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров’я, освіти, науки, культури, охорони довкілля.

Основними напрямами розвитку інформаційного суспільства в Україні, зокрема, визначені:

надання кожній людині можливості для здобуття знань, умінь і навичок із використанням ІКТ під час навчання, виховання та професійної підготовки;

створення умов для забезпечення комп’ютерної та інформаційної грамотності усіх верств населення, створення системи мотивацій щодо впровадження і використання ІКТ для формування широкого попиту на такі технології в усіх сферах життя суспільства.

Узагальнено ж можна сказати, що інформатизація освіти — це створення і використання інформаційних технологій для підвищення ефективності видів діяльності, що здійснюються в системі освіти.

Інформатизація — це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки

Обчислювальна та комунікаційна техніка, телекомунікаційні мережі, бази і банки даних та знань, інформаційні технології (ІТ), система інформаційно-аналітичних центрів різного рівня, виробництво технічних засобів інформатизації, системи

науково-дослідних установ та підготовки висококваліфікованих фахівців є складовими національної інформаційної інфраструктури і основними чинниками, що забезпечують економічне піднесення.

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) поступово, активно і невпинно інтегруються в усі сфери діяльності людини і суспільства, стають могутнім каталізатором і визначальним джерелом їх об’єктивного розвитку. Цей процес називають інформатизацією суспільства, а саме суспільство набуває ознак інформаційного.

Поняття ―інформаційне суспільство‖ (ІС) виникло на початку 90-х років ХХ століття. Основними об’єктивними факторами його появи є різке зростання ролі знань та інформації, які стають важливим стратегічним ресурсом суспільства, забезпечують адекватний сьогоденню розвиток особистості, прискорений розвиток високотехнологічних галузей економіки. В ІС надається широкий доступ громадян до інформації, освіти, культурних надбань, створюються нові можливості роботи й спілкування завдяки бурхливому розвитку і широкомасштабному впровадженню ІКТ.

Об’єктивною передумовою формування ІС є бурхливий розвиток і глобальне поширення персональних комп’ютерних засобів, практично неосяжні масштаби Інтернет, науково-технічний рівень його комунікативних можливостей і сервісів.

Суть концепції ІС полягає в тому, що першорядного значення в розвитку всіх суспільних сфер набувають знання, інформація та інтелектуальний потенціал людини. Основними особливостями ІС є:

збільшення ролі інформації і знань у політичному, економічному, соціальному та культурному житті суспільства;

· зростання обсягу інформаційно-комунікаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті;

створення глобального інформаційного простору, що забезпечує:

а) ефективну інформаційну взаємодію людей;

б) доступ членів суспільства до світових інформаційних ресурсів;

в) задоволення потреб членів суспільства в інформаційних продуктах та послугах.

Стрімкий розвиток цифрової обчислювальної техніки (ОТ) та становлення науки про принципи її побудови i проектування розпочалося в 40-х роках ХХ-го сторіччя, коли технічною базою ОТ стала електроніка, потім мікроелектроніка, а основою для розвитку архітектури комп’ютерів (електронних обчислювальних машин ЕОМ) — досягнення в галузі штучного інтелекту.

До цього часу протягом майже 500 років цифрова обчислювальна техніка зводилася до найпростіших пристроїв для виконання арифметичних операцій над числами. Основою практично усіх винайдених за 5 століть пристроїв було зубчате колесо, розраховане на фіксацію 10-ти цифр десяткової системи числення.

В Україні, поняття „обчислювальна техніка‖ довгий час використовувалося як для позначення технічних засобів, так i науки про принципи їхньої побудови i проектування.

Проте, на наступному етапі цифрова техніка зробила безпрецедентний ривок за рахунок iнтелектуалiзацiї ЕОМ, у той час як аналогова техніка не вийшла за рамки засобів для автоматизації обчислень.

Подальшому розвитку цифрової техніки сприяв розвиток в другій половині ХХ ст. науки про комп’ютери. Наукові основи цифрових ЕОМ у цей час поповнилися теорією цифрових автоматів, основами програмування, теорією штучного інтелекту, теорією проектування ЕОМ, комп’ютерними технологіями різноманітних інформаційних процесів, що забезпечили становлення нової науки, яка отримала назву „Computer Science‖ (комп’ютерна наука) у США i „інформатика‖ у Європі. Великий внесок у її розвиток зробили вчені України.

Термін „інформатика‖ стосувався науки про отримання, передачу, збереження й опрацювання інформації. У свою чергу, її поділяли на теоретичну i прикладну.

Теоретична інформатика включала математичне моделюванням інформаційних процесів. Прикладна охоплювала питання побудови та проектування ЕОМ, мереж, мультимедіа, комп’ютерні технології інформаційних процесів та інше. Головною науковою базою прикладної інформатики були електроніка (мікроелектроніка) i теорія штучного інтелекту.

Слід зазначити, що в галузі штучного інтелекту, незважаючи на багато досягнень, ми стоїмо лише на самому початку розвитку цього важливого наукового напрямку i тут з’являються величезні перспективи зближення комп’ютерів з „інформаційними‖ можливостями людини.

Слід зазначити також, що людині історично завжди буде належати остаточна оцінка інтелектуальних, так само як i матеріальних цінностей, у тому числі i тих цінностей, що створюються машинами, так що й у цьому розумінні машина ніколи не зможе перевершити людини.

Таким чином, можна зробити висновок, що в чисто інформаційному плані кібернетичні машини не тільки можуть, але й обов’язково повинні перевершити людину, а в ряді поки ще відносно вузьких галузей вони роблять це вже сьогодні. Але в плані соціально-історичному ці машини є i завжди залишаться не більш ніж помічниками i знаряддями людини.

Що ж таке інформаційне суспільство? Який його образ?

Можна вважати суспільство інформаційним, якщо:

— будь-який індивід, група осіб, підприємство або організація в будь-якій частині країни й у будь-який час можуть одержати за відповідну плату або безкоштовно на основі автоматизованого доступу й систем зв’язку будь-яку інформацію й знання, необхідні для їхньої життєдіяльності й рішення особистих і соціально значимих завдань;

— у суспільстві провадиться, функціонує й доступна будь-якому індивідові, групі або організації сучасна інформаційна технологія;

— є розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів в обсязі, необхідному для

підтримки постійного прискорення науково-технологічного й соціально-історичного прогресу;

— відбувається процес прискореної автоматизації й роботизації всіх сфер і галузей виробництва й керування;

— відбуваються радикальні зміни соціальних структур, слідством яких виявляється розширення сфери інформаційної діяльності й послуг.

Ученими виділяються два основних теоретико-методологічних підходи до інформатизації суспільства:

— технократичний, коли інформаційні технології вважаються коштами підвищення продуктивності праці і їхнє використання обмежуються, в основному, сферами виробництва й керування;

— гуманітарний, коли інформаційна технологія розглядається як важлива частина людського життя, що має значення не тільки для виробництва, але й для соціальної сфери.

Причини значного поширення технократичного підходу, ототожнення понять ―інформатизація‖ й ―комп’ютеризація‖ носять як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. Об’єктивний розвиток нової техніки взагалі й, зокрема, обчислювальної техніки йде стрімко, має ―агресивний‖ характер. Суб’єктивно ж існує досить значне число людей як незнайомих із проблемою, так і тих, кому впровадження в суспільну думку подібного ототожнення приносить відчутні фінансові й політичні дивиденти.

Становище розвитку інформативності суспільства України

На даний час термін „інформатика‖ усе частіше замінюється більш змістовним терміном „iнформацiйнi технології” (IТ), що позначає, з одного боку, розробку, проектування i виробництво комп’ютерів, периферії й елементної бази для них, мереженого обладнання, алгоритмічного i системного програмного забезпечення, а з іншого боку — їхнє застосування в системах різного призначення.

Основоположником IТ в Україні й у колишньому Радянському Союзі став В.М. Глушков, засновник всесвітньо відомого Інституту кібернетики НАН України, що носить зараз його ім’я.

Що стосується елементної бази, багато в чому визначальної в розвитку комп’ютерів, то варто сказати, що розміри електронних компонентів наближаються до межі — 0,06 мікрона.

Проте, істотно нових i ефективних елементів ще не з’явилося. Не дивлячись на те, що в цій галузі ведуться численні дослідження.

Найбільш активний розвиток цифрової обчислювальної техніки в теперішній час йде, у першу чергу, шляхом нарощування вбудованого штучного інтелекту. Комп’ютери, що одержали свою назву від початкового призначення — виконання обчислень, одержали друге, дуже важливе застосування. Вони стали незамінними помічниками людини в його інтелектуальній діяльності та основним технічним засобом інформаційних технологій.

Розвиток економіки будь-якої країни неможливо без використання інформаційних технологій. Особливо це питання актуальне нині, коли розвинуті країни світу знаходяться на постіндустріальній (постінформаційній) стадії розвитку, а інші країни прагнуть досягти аналогічного рівня.

Крім того, розвиток інформаційно розвинутого суспільства є тим фактором, що позитивно впливає на конкурентноздатність суб’єктів української економіки, особливо в умовах глобалізації і прагнення України до вступу у Всесвітню торгову організацію (ВТО), і до єднання з країнами Європи.

Разом з тим, в Україні спостерігається ситуація, коли прагнення до активізації міжнародного співробітництва і підвищенню статусу і значимості нашої держави на світовій арені, не супроводжуються заходами щодо активізації і розвитку інформаційної інфраструктури в Україні, що дозволило б ці наміри втілити в реальність.

У сьогоденні України наявний висококваліфікований кадровий потенціал в інформаційній сфері, постійно зростаючий і поновлюваний парк комп’ютерної техніки, сучасні системи і засоби телекомунікації, зв’язки, високий ступінь інформатизації банківської сфери.

Але стан розвитку інформаційного суспільства в порівнянні зі світовими нормами явно недостатній і не відповідає потенціалові і можливостям України, оскільки:

відсутня національна стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні і план дій по її реалізації;

немає координації зусиль державного і частки секторів для ефективного використання наявних ресурсів;

низька ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, спрямованих на виконання Національної програми інформатизації, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у соціально-економічну сферу, зокрема — у сільське господарство;

відставання у впровадженні технологій електронного бізнесу, електронних бірж і аукціонів, електронних депозитаріїв, використання безготівкових розрахунків за товари і послуги і т.п.;

низький рівень інформатизації окремих областей економіки, деяких регіонів країни;

недостатній розвиток нормативно-правової бази інформаційної сфери;

повільність створення національної інформаційної інфраструктури для надання органами державної влади і місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам адміністративних і інших інформаційних послуг по використанню Інтернету;

недостатній рівень комп’ютерної грамотності населення, повільне впровадження нових методів навчання з застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій; низький рівень інформаційної ідентифікації України в Інтернет-просторі, недостатня присутність в Інтернету україномовних інформаційних ресурсів;

невизначеність державної політики щодо підтримки виробництва засобів інформатизації, програмних засобів і впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери економіки і громадського життя;

нерівномірність забезпечення комп’ютерними і телекомунікаційними засобами населення, поглиблення „цифрової нерівності‖ регіонів, ріст „інформаційного розриву‖ між окремими областями економіки і різних шарів населення;

– нерозв’язаність питань щодо авторських прав на програмну продукцію, відсутність системних компетентних державних рішень, спрямованих на створення національних структур (центрів, технополісів і технопарків) і розробки конкурентноздатного програмного забезпечення.

Особливе місце в процесі розвитку системи інформаційного забезпечення галузей господарства займає сектор інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), функціональним призначенням якого є технічні забезпечення процесів передачі, прийняття, нагромадження і збереження інформації. Наприклад, окремими країнами розроблений „Індекс готовності суспільства до функціонування в глобальних мережах‖ (Networked Readiness Index), по якому Україна зайняла 66 місце серед 75 країн світу у світовій доповіді про глобальні інформаційні технології 2001-2002 роках.

На розвиток інформаційного бізнесу вирішальним образом впливають державна політика щодо створення інформаційної інфраструктури і включення у світові глобальні інформаційні системи. У розвитих країнах законодавчо встановлені механізми висвітлення інформації щодо основних реєстраційних даних про всіх суб’єктів, що хазяюють. Завдяки таким механізмам формується прозоре інформаційне середовище, що сприяє розвиткові підприємницьких відносин, прискорює і зменшує витрати на трансакції. З іншого боку, потреба в доступній, достовірній і своєчасній інформації спонукає і самі компанії надавати про себе таку ж інформацію.

В Україні на даний момент ці процеси не відпрацьовані і вимагають як законодавчого оформлення, так і організаційного розвитку.

Важливим фактором економічного розвитку країни є створення загальнонаціональної системи інформаційного забезпечення підприємництва, у якій би не тільки акумулювалися дані щодо реєстру підприємств і організацій, їхні основні результати діяльності, а існував би простий і прозорий доступ до всіх баз даних. Наявність відкритої і достовірної інформації щодо вітчизняних підприємств виявляти важливим фактором успішних трансакцій між ними й ефективним їхнім виходом на зовнішні ринки.

Україна поки ще занадто повільно освоює інформаційні і комунікаційні технології, що не може не позначатися на її конкурентноздатності на світовій арені і не дозволяє зайняти більш гідне місце в глобальній економіці. Так, за даними Всесвітнього економічного форуму (звіт Growth Competitive Index 2005-1999), з погляду конкурентноздатності економіки, готовності і здатності використовувати переваги таких технологій Україна зараз займає усього лише 84-е місце. Причому з 1999 року її позиція погіршилася на 26 пунктів. Не краще обстоїть справа і з положенням України в області розвитку електронного уряду. За результатами дослідження «Global E-Government 2005», проведеного американським центром Taubman Center for Public Policy при Brown University, Україна займає 93-і місце, уступаючи таким країнам з числа, які входили у колишній Радянський Союз як Естонія (14-і місце) і Молдова (57 місце). У рейтингу ж The Networked Readiness Index Rankings 2004, опублікованому організацією INSEAD і Всесвітнім економічним форумом, з погляду готовності і здібності використовувати переваги інформаційних технологій у списку 104 обстежених країн Україна знаходиться на 82-й позиції, істотно відстаючи від держав Балтії (Естонія в цьому списку на 25-м місці, Литва – на 43-м, Латвія – на 56-м) і уступаючи Росії (62-і місце).

Необхідно відзначити, що Україна уже встала на шлях інновацій і впровадження самих передових технологій. Так в Києві була запущена в комерційну експлуатацію перша в країнах СНД мережа безпровідного широкополюсного доступу в Інтернет на основі технології WiMAX, впровадження яких дозволить поліпшити освіту й охорону здоров’я, підвищити продуктивність праці й оптимізувати роботу компаній, зробити електронні державні служби більш доступними для громадян. В міру розвитку технології WiMAX і мереж на її основі, буде створена можливість повсюдного доступу в Інтернет на всій території України для всього населення, наприклад, через інфраструктуру пунктів колективного доступу: у селах, поштових відділення, бібліотеках, інтернет-кафе й інших громадських місцях.

По частці населення, що має регулярний доступ до Інтернету (11%), Україна значно відстає не тільки від США і Західної Європи (де даний показник складає 50-80%), але і від держав Східної Європи (30-40%), Балтії (30-50%), а також Росії (15,5%) і ряду країн, що розвиваються, (за даними http://www.internetworldstats.com/stats4.htm ).

Поряд з невисоким рівнем комп’ютерної грамотності це приводить до „цифрової нерівності‖, що обмежує доступ жителів України до інформації, заважає одержанню ними якісного утворення і більш повному розкриттю свого творчого потенціалу, знижує їхня конкурентноздатність на ринку праці.

Висновок.

На даний час інформаційний розвиток суспільства України значно підвищується. Насамперед збільшилась кількість користувачів електронними базами даних, яка надає змогу своєчасно і максимально точно оволодіти будь-якою інформацією і тим самим підвищити свій рівень користувачеві. Таким чином користувач інформації підвищує не тільки свій рівень, але й економіку держави.