
- •1.1. Поняття про культуру мовлення
- •1.2. Усна і писемна форми літературної мови
- •1.3. Комунікація. Види комунікації
- •1) Матеріальність (його можна бачити, чути, тобто сприймати органами чуттів);
- •2) Використання його для позначення чогось, що перебуває поза ним;
- •3) Інформативність.
- •1) Знаки-копії або іконічні знаки (засновуються на наявності певної спільної
- •2) Знаки-індекси або знаки-прикмети (засновуються на певній сумі знака і денотата),
- •3) Умовні або знаки-символи (у них зв'язок між знаком і денотатом є умовним, а не
- •1) Синтаксичний аспект (досліджує відношення між знаками в межах даної системи);
- •2) Семантичний (вивчає відношення знаків до позначуваних ними явищ і предметів);
- •3) Прагматичний (досліджує ставлення до знаків тих, хто ними користується).
- •2.2. Функції мови й мовлення
- •2.3. Історія української мови.
- •XVIII ст., коли вийшла «Енеїда». І. П. Котляревський започаткував нову українську
- •26 Жовтня 1989 року було прийнято закон «Про надання українській мові статусу
- •4.2 Логічність мовлення
- •1.Стосується до логіки (науки про закони і форми мислення). 2. У якому є внутрішня
- •1) Навичок логічного мислення (вправного їх застосування), спрямованого як на
- •2) Знання мовних засобів (і навіть позамовних – міміки, жестів), якими можна
- •3) Володіння технікою смислової зв’язності, тобто логікою викладу, за якої не
- •12. Відсутність у тексті чіткої тричленної структурної побудови (вступу, основної
- •5.2 Чистота мовлення
- •5.3 Доречність мовлення
- •7.2 Розмовний стиль
- •7.3 Науковий стиль
- •1. Законодавчий – використовується в законотворчій сфері, регламентує та
- •2. Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових
- •3. Юридичний - використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання,
- •4. Адміністративно-канцелярський – використовується у професійно-
- •7.7. Епістолярний стиль
- •7.8. Конфесійний стиль
- •8.2. Стилістично забарвлена лексика.
- •8.3. Термінологічна лексика.
- •1. Системність.
- •2. Однозначність.
- •3. Умотивованість.
- •8.4. Пароніми
- •8.5. Синоніми
- •9.2 Іншомовні слова
- •1. В українській мові у нього не повинно бути відповідника з таким самим
- •2. Іншомовне слово повинне вживатися правильно і точно – саме в тому значенні, з
- •3. Запозичене слово в тексті документа повинно бути зрозумілим для тих, хто буде
- •9.3 Плеоназми
- •9.4. Неологізми
- •9.5. Фразеологія
- •1. Фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим
- •2. Фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-
- •3. Стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна
- •9.5.2 Будова фразеологізмів
- •9.6 Лексикографія. Типи словників
- •170 Тис. Слів, що свідчить про надзвичайно високий потенціал української лексики.
- •1) Комунікативні установки, що «включають» механізми спілкування;
- •2) Знання:
- •3) Вміння застосовувати ці знання відповідно до ситуації, норм моралі конкретного
- •50 %. (Навіть автомат, керований знервованою особою, виконує роботу на 4–5 % гірше). Як
- •10.3. Прийом відвідувачів
- •10.4. Особливості спілкування керівника з підлеглими
- •11.2. Ділові засідання (наради)
- •11.3. Телефонна розмова
- •11.4. Публічний виступ
- •1. Матеріал, зібраний автором із власного досвіду, із життя, із спостережень.
- •2. Матеріал, зібраний іншими людьми. Він належить, як правило, вченим,
- •11.5. Поняття про текст
- •12.1. Іменник
- •1. Невідмінювані іменники, які називають осіб чоловічої статі, відносяться до
- •6.2. Текст набуває строго офіційного характеру, якщо слова, узгоджувані з назвою
- •6.3. Використання найменувань у формі жіночого роду можливе в текстах, для яких
- •6.4. Наприклад, в офіційно-діловому стилі не вживаються найменування осіб за
- •12.2. Прикметник
- •12.5. Займенник
- •1. У непрямих відмінках після прийменників особові займенники мають початковий
- •2. Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства,
- •3. Уживання займенника першої особи однини теж із стилістичних причин
- •4. Займенник Вам у конструкціях Надсилаємо Вам претензію... Надсилаємо Вам
- •1. Віддієслівні іменники, на відміну від дієслів, не мають категорій виду, стану, часу.
- •3. Дієслова в розщепленому присудку набули конкретності й тому здатні передавати
- •4. Іменник, що входить до складу розщепленого присудка, є терміном, бо він точно
- •13.2. Комунікативні норми усного ділового спілкування
- •13.2.1 Правила наголошування
- •1) На корені (бо наголос був у корені й у слові, від якого утворили нове): Херсон –
- •2) На суфіксі (бо наголос на суфіксі має слово, від якого утворено нове): Івано-
- •13.2.2. Правила вимови
- •1. Виступ оратора повинен бути ясним, чітким, конкретним. Оратор не повинен
- •2. Оратор повинен бути послідовним, не припускатися суперечливих думок і виразів,
- •14.2. Суперечка як предмет еристики. Учасники суперечки
- •14.3. Позитивні та негативні точки зору
- •14.4. Типи суперечок
- •14.6. Поняття про аргументацію
- •15.2. Поняття про дедуктивне міркування. Дедуктивна аргументація
- •4. Умовно-розділові міркування
- •5. "Зведення до абсурду"
- •6. "Доведення від протилежного"
- •15.4. Поняття про правдоподібне міркування. Правдоподібна аргументація
- •15.5. Форми індуктивних міркувань
- •15.7. Форми міркувань за аналогією
- •15.8. Правила побудови аргументації за аналогією
- •3.10. Приклади правдоподібної аргументації
- •16.2. Правило тягаря доведення. Типові помилки
- •16.3. Правило обґрунтування точки зору. Типові помилки
- •16.4. Правило релевантності аргументації. Типові помилки
- •16.5. Правило завершення суперечки. Типові помилки
- •17.2. Прийоми мовного впливу
- •17.3. Софізми в суперечках
- •17.4. Тактичні прийоми впливу в суперечках
- •17.5. Психологічні прийоми впливу в суперечках
- •18.2. Складники невербальної комунікації
- •2. Західна культура розглядає прямий погляд в очі співрозмовника як свідчення
- •1. На вулиці ви випадково зіткнулися з незнайомим чоловіком. Він зупиняється і
- •2. Така сама ситуація. Чоловік зупиняється і говорить: "Вибачте". Він дивиться на
- •18.3. Мова поз і жестів
- •18.4. Мова міміки
- •18.5. Мова простору
- •19.2. Ораторське мистецтво в Давній Греції класичного періоду
- •19.2.1. Софістичний ідеал єдності ораторського мистецтва та філософії
- •19.2.2. Ораторське мистецтво Сократа і Платона
- •19.2.3. Освітня система Ісократа
- •19.2.5. Видатні давньогрецькі оратори
- •19.3. Особливості елліністичного ораторського мистецтва
- •20.1.1. Ораторське мистецтво Цицерона
- •20.1.2. Програма освіти оратора Квінтіліана
- •20.1.3. К.Тацит про причини занепаду латинського красномовства
- •II ст. Н. Е. Прийнято вважати століттям "другої софістики" на згадку про софістів V
- •20.2. Ораторське мистецтво та раннє християнство
- •1) В античності мовлення - це вираз думки, в християнстві - вираз істини;
- •2) В античності не існувало авторитетів, у християнстві авторитет - Святе Письмо.
- •21.2. Особливості візантійської ораторського мистецтва
- •1) Вибрати тему з Святого Письма;
- •2) Обміркувати її виклад.
- •1. Проповідь як екзегетика, тобто витлумачення прихованого, містичного змісту
- •2. Настановча проповідь, призначена для простого люду.
- •3. Богословська проповідь, що трактує питання віри й оберігає від єретичних
- •21.3. Ораторське мистецтво в системі середньовічної освіти
- •22.2. Ораторське мистецтво в епоху Нового часу
- •1662) "Про геометричний розум і про мистецтво переконувати". Він розрізняє два шляхи, за
- •22.3. Розвиток ораторського мистецтва в Україні
- •1765). Він був знайомий з працями ф. Прокоповича в цій галузі. Крім того, в примітках до
- •1864 Р. Після запровадження суду присяжних відповідно до цієї реформи значно зростає
- •23.1. Семіотичний характер неориторики
- •23.2. Загальна характеристика лінгвістичної риторики
- •23.3. Загальна характеристика аргументативної риторики
- •23.1. Семіотичний характер неориторики
- •1914) Та ч. У. Морріс (1901-1978). Зокрема, у 1938 р. Вийшла друком праця ч. У. Морріса
- •23.2. Загальна характеристика лінгвістичної риторики
- •23.3. Загальна характеристика аргументативної риторики
- •24.2. Похвальні промови
- •1635 По 1817 рік фонди академії налічували 183 підручники. Спудеї академії жили
- •24.3.1. Вітальна гостьова промова
- •24.3.2. Прощальна промова
- •24.3.3. Похоронна промова
- •24.4. Академічне красномовство
- •25.1. Політичне красномовство
- •25.2. Дипломатичне красномовство
- •25.1. Політичне красномовство
- •25.2. Дипломатичне красномовство
- •1780 P. У період війни північноамериканських колоній за незалежність (суч. Позиція
- •XIX ст. Як форма звертання у робітничому середовищі, зберегло _______і своє первинне значення:
- •26.2. Суспільно-побутове красномовство
- •26.3. Діалогічне красномовство
- •1%. Перше враження є сильним, яскравим, таким, що добре запам'ятовується, тобто
- •27.2. Кінетичні особливості невербального спілкування
- •27.3. Жести і пози
- •28.2. Проксемічні особливості невербального спілкування
- •28.2.1. Зони і території
- •28.2.2. Особиста територія
- •28.2.4. Зональні простори у різних націй
- •29.1. Такесика
- •29.2. Візуальний контакт
- •29.1. Такесика
- •29.2. Візуальний контакт
- •1/3 Від часу спілкування, рідко користується довірою. Під час переговорів і ділових бесід
- •30.2. Модуси публічного виступу
- •30.3. Ораторське мистецтво і "воля до влади"
- •30.4. Загальна характеристика розділів ораторського мистецтва
- •1. Кількісний показник аудиторії.
- •2. Рівень обізнаності аудиторії в темі.
- •3. Соціально-культурні ознаки.
- •4. Ставлення до промови оратора.
- •31.2. Типи підготовки до публічного виступу
- •1) Перші та останні фрази промови;
- •2) Формулювання тез та аргументів;
- •3) Цитати й цифровий матеріал.
- •1) Сократ (в) є людиною (с) і
- •2) Для всіх людей (с) характерна смертність (а).
- •1) Помірний клімат (а) має недостатньо визначені властивості (с) і
- •2) Недостатньо визначені властивості клімату (с) ведуть до нестійкості в поведінці
- •1) Спокій і щастя (а) відривають серце людини від Бога (с) і
- •2) Бог не дає людині (в) того, що відвертає її серце від нього (с).
- •32.3 Поняття про критику та її види
- •32.4. Види аргументів
- •X є хорошею людиною.
- •X є поганою людиною.
- •32.5. Моделювання аудиторії
- •1. Вступ.
- •2. Головна частина.
- •3. Завершення.
- •33.1. Вступ до промови
- •1) Оратор підкреслює своє право говорити на певну тему. Маються на увазі ситуації,
- •2) Оратор підкреслює важливість теми для аудиторії.
- •3) Оратор підкреслює значимість самого предмета промови.
- •33.2. Головна частина
- •33.2.1. Способи подання матеріалу
- •33.3. Завершення промови
- •1) Предмет повідомлення;
- •2) Структуру повідомлення:
- •1) Часовою;
- •2) Просторовою.
- •34.1. Форми мовленнєвого впливу
- •34.2. Риторичні фігури
- •34.3. Тропи
- •34.1. Форми мовленнєвого впливу
- •34.2. Риторичні фігури
- •34.3. Тропи
- •35.1. Способи запам'ятовування промови
- •1) Усвідомлення того, для чого потрібно запам'ятати матеріал;
- •2) Розуміння смислу того, що треба запам'ятати.
- •35.2. Інтонування
- •38 % І лише 7 % інформації залишається для слів. Такі дані, можливо, є
- •35.3. Техніка дихання і техніка мовлення
- •35.4. Композиційні частини промови
- •1.1. Звернення - це аргумент від особистості промовця. Призначення цієї частини
- •2. Називання теми - важливий риторичний аргумент, змістовий центр аргументації.
- •5. Заклик-звернення до серця, розуму, емоцій слухачів. Заклики частіше
- •36.2. Образ аудиторії. Подолання опору аудиторії
- •36.3. Риторичний ідеал
16.5. Правило завершення суперечки. Типові помилки
Правило завершення суперечки формулюють так.
Результатом невдалої аргументації точки зору повинна бути відмова пропонента від
своєї точки зору, а результатом успішної аргументації точки зору повинна бути відмова
опонента від своїх сумнівів з приводу її істинності.
Заключна стадія суперечки передбачає з'ясування питання, чи було усунено
розходження в думках, і хто переміг у суперечці. Якщо сперечальники не дійшли спільного
рішення, то це означає, що розходження залишилося. Якщо пропонент впевнений, що він
переконливо обґрунтував свою точку зору, а опонент вважає, що його не переконали, то
суперечка заходить у глухий кут.
Якщо ж пропонент і опонент погодилися з результатами суперечки, то вони також
повинні погодитися з наслідками, які _______випливають з такого спільного рішення.
А. У випадку, коли пропонент не зміг довести своєї точки зору, то він повинен від
неї відмовитися.
Якщо це не відбувається, то пропонент допускає помилку:
- відмова від зняття точки зору.
114
"Відмова від зняття точки зору" - це помилка, яка має місце, коли пропонент не
відмовляється від точки зору, яку він не зміг успішно захистити впродовж суперечки.
Б. У випадку перемоги пропонента опонент повинен зняти свої зауваження щодо
його точки зору, оскільки він не зміг задовільно їх обґрунтувати.
Якщо це не відбувається, то опонент допускає помилку:
- відмова від зняття зауважень.
"Відмова від зняття зауважень" - це помилка, яка має місце, коли опонент
відмовляється зняти зауваження щодо точки зору, яку пропонент успішно захистив
упродовж суперечки.
В. У випадку, коли сперечальники перебільшують наслідки успішного
обґрунтування чи критики точки зору, вони можуть допустити такі помилки:
- виведення істинності точки зору пропонентом;
- виведення істинності точки зору опонентом (argumentum ad ignorantiam).
"Виведення істинності точки зору пропонентом" - це помилка, яка має місце в
суперечці, коли пропонент на підставі успішного захисту своєї точки зору автоматично
робить висновок про її істинність.
Якщо пропонент успішно захистив точку зору, то він може розраховувати тільки на
те, що опонент зніме свої зауваження і тільки.
"Виведення істинності точки зору опонентом" - це помилка, яка має місце в
суперечці, коли опонент на підставі неуспішного захисту точки зору пропонентом робить
висновок про істинність своєї точки зору.
Якщо обґрунтування точки зору пропонентом було не успішним, то це ще не
означає, що його точка зору хибна, а протилежна точка зору істинна.
115
ЛЕКЦІЯ 17. ПРИЙОМИ ВПЛИВУ В СУПЕРЕЧКАХ
План
17.1. Поняття про прийом впливу в суперечці. Коректні та некоректні
прийоми
17.2. Прийоми мовного впливу
17.3. Софізми в суперечках
17.4. Тактичні прийоми впливу в суперечках
17.5. Психологічні прийоми впливу в суперечках
17.1. Поняття про прийом впливу в суперечці. Коректні та некоректні прийоми
Для того щоб схарактеризувати прийоми впливу в суперечках, спробуємо дати
відповідь на питання: "Що таке вплив?".
Вплив - це вид взаємодії між сперечальниками, коли один з них, застосовуючи певні
прийоми, намагається переконати співрозмовника в доцільності своєї аргументації.
Окремим випадком впливу є маніпулювання.
Маніпулювання - це вид взаємодії між сперечальниками, коли один з них,
застосовуючи певні прийоми, свідомо намагається проконтролювати поведінку, дії іншого,
спонукає його вести себе так, як йому вигідно.
При цьому бажано таким чином застосовувати маніпулятивні прийоми, щоб
співрозмовник не почував себе об'єктом маніпулювання.
Прийом впливу в суперечці - це засіб, за допомогою якого намагаються полегшити
суперечку для себе й утруднити її для співрозмовника.
Такі прийоми можуть бути як коректними, так і некоректними. Перші можуть
містити деякі елементи хитрощів, але в них немає прямого обману, а тим паче віроломності
чи примушування силою.
Для некоректних прийомів немає ніяких обмежень, використовують усі засоби: від
свідомо неясного формулювання і навмисного заплутування до погрози покарання або
застосування грубої фізичної сили.
Можна виділити декілька напрямів впливу на супротивника в суперечці. Відповідно
до цих напрямів розрізняють такі прийоми:
- прийоми мовного впливу;
- софізми;
- тактичні прийоми впливу;
- прийоми психологічного впливу;
- прийоми невербального впливу.
Розглянемо деякі з цих прийомів.