6.3. Використання найменувань у формі жіночого роду можливе в текстах, для яких

вказівка на стать є бажаною і не може бути виражена іншими засобами (успіхи українських

баскетболісток, виступ відомої співачки).

Примітка: багато іменників жіночого роду, утворених суфіксами -ш, -их, -к та ін.,

мають розмовне, а нерідко і просторічно-жаргонне стилістичне забарвлення (головиха,

секретарша, директорша, ректорша, касирка). Для офіційного тексту вони непридатні.

6.4. Наприклад, в офіційно-діловому стилі не вживаються найменування осіб за

ознакою місця проживання або місця роботи, типу: заводчани, дистанційники, сільчани,

радгоспники (пор. колгоспники), вагонщики. Ці слова є розмовними варіантами офіційних

складених назв (заводські робітники, працівники дистанції на залізниці, мешканці села,

робітники заводу по випуску вагонів).

Число іменників. Для офіційно-ділового стилю характерне широке використання

іменників, уживаних лише в однині (скасування, змагання, співпраця, огляд,

запровадження, оформлення, виконання, схвалення, дебет, квота, кворум, рух), або лише в

множині (кадри, ресурси, фінанси, дебати).

Речовинні іменники вживаються тільки в однині (вода, глина, крейда, вино, шовк,

сатин, пшениця, кукурудза, віск, сталь, сіль, масло). Але деякі з них набувають невластивих

для них форм множини на позначення видів, сортів, типів речовин (мінеральні солі, крупні

сири, солодкі вина, машинні масла, сипучі піски, високі зелені хліба). Таке використання

форм множини у ділових паперах не є порушенням норм літературної мови.

Для публіцистичного та офіційно-ділового стилю характерне вживання іменників в

однині на позначення не одного, а багатьох предметів (Жінка в нашій країні має рівні права

з чоловіком. Полювання на дикого кабана дозволяється… Зібрано цукрового буряка на

площі 100 га). У цих випадках однина служить засобом узагальнення, вона вказує на ряд

однорідних предметів, що сприймаються цілісно.

Якщо ж мова йде про внутрішньо розчленовану велику кількість однорідних

предметів, таку, що її можна рахувати або якось інакше вимірювати, тоді слід

використовувати форму множини: Випуск автомобілів «Таврія» припинено. Продаж

костюмів проводиться тільки за готівку.

Проте бувають випадки, коли на це правило не зважають. Коло іменників, що

позначають множину, а вживаються у формі однини часто неправомірно розширюється. До

таких іменників належать назви побутових предметів, найменувань різних виробів, товарів

тощо; при цьому часто буває вказівка на певну кількість цих предметів (… виділено балку

швелерну в кількості 500 кг. На базу надіслано 100 штук дитячого шерстяного костюма).

81

Таке використання форм однини, очевидно, виникає під впливом документів деяких типів –

стандартних бланків, номенклатурних переліків і списків, прейскурантів тощо, у яких

позначення предметів при переліченні подається звичайно в називному відмінку однини.

Подібне використання форми однини в документах інших типів є відхиленням від норм

літературної мови.

Відповідає літературній нормі використання форм однини, яка вказує, що однакові

предмети перебувають у однаковому відношенні до кожного з групи названих (Призовники

з’являються до військкомату з паспортом і приписним свідоцтвом).

Відмінювання іменників. Знижує загальну грамотність ділових паперів неправильне

вживання відмінкових закінчень.

Багато помилок припадає на закінчення родового відмінка однини іменників

чоловічого роду, де одні з них мають закінчення а, – я (каменя, акта, документа, рахунка

(документ), реверса (механізм), регістра (пристрій), стана (у техніці), терміта (комаха),

терміна (слово), формуляра та ін.), інші – у, – ю (терміту (речовина), терміну (строк) стану

(фізичного або психічного) податку, рахунку (дія), реверсу (зобов’язання торговельне),

регістру (список), обліку, каменю (будівельний матеріал), виду, підпису, договору,

заповіту). Багатозначний іменник може мати два різних закінчення в родовому відмінку

(під час рахунку – нема рахунка, працівник державного апарату – біля кіноапарата).

Закінчення родового відмінка фіксують усі словники.

У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду можуть мати паралельні

закінчення: -ові, -еві, -єві, -у, -ю.

У діловому мовленні перевага надається закінченню -у, -ю: президенту, директору,

начальнику (хоча можлива і форма президентові, директорові, начальникові – вибір

варіанта залежить від наступного слова: ректорові інституту, деканові факультету

іноземних мов – президенту фірми, декану природничого факультету), закінчення -ові, -еві,

-єві переважають у загальнонародній розмовній мові, у художній літературі.

Проте бувають випадки, коли і в діловому стилі слід писати -ові, -еві, -єві, а не -у, -

ю. Справа в тому, що деякі іменники – назви збірні, абстрактні – мають однакові закінчення

(у, – ю) у родовому і давальному відмінках. У таких випадках виникає небезпека появи

двозначності. Наприклад: допомога інституту можна розуміти і як допомога нашого

інституту і як допомога нашому інституту; резерви полку; допомога заводу; подарунки

колективу.

У таких випадках для уникнення двозначності стає обов’язковим використання

закінчень -ові, -еві, -єві (навіть для назв неістот).

В іменниках – власних назвах на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) – можливим є

тільки закінчення у (Львову, Турчину, Глібову, Шваччину).

Дуже часто в документах трапляється помилка: іменники на позначення неживих

предметів дехто відмінює так само, як і назви живих предметів. Наприклад: На виставку

ретроавтомобілів відправили «Москвича–401»… Екіпаж потопив «Варяга» у Чемульпо…

«Оживлювати» неживі предмети не слід. Це характерно для розмовно-професійного

мовлення. Тому слід писати: На виставку ретроавтомобілів відправили «Москвич– 401»

тощо.

Іменники-назви істот у знахідному відмінку завжди мають закінчення, співвідносне з

формою родового: нема батька – знайти батька; в іменниках – назвах неістот форма

знахідного збігається з формою називного: читати твір, знайти газети. Але не завжди

граматичні ознаки істот/неістот і реальний зміст слів відповідають один одному.

Наприклад: іменники народ, плем’я, стадо, табун, полк, загін, що називають певну кількість

людей, тварин, не позначають живі предмети. І тому треба писати й говорити: побачити

табун, полк, загін.

У родовому відмінку множини іменники жіночого роду мають закінчення -ей

(статей, сімей, свиней, галузей, доповідей, ескадрилей, подорожей) та нульове: гривня –

гривень (грошова одиниця), гривна – гривен (прикраса), доріг, дач, книжок.

82

Не слід плутати відмінкові закінчення іменників у місцевому відмінку множини з

давальним множини: полям (Д. в.) – на полях (М. в.), садам – у садах, подвір’ям – на

подвір’ях, вулицям – на вулицях, лісам – у лісах.

Вислови «читати по складам», «ходив по кімнатам», «по нашим підрахункам»

ненормативні. Відповідно до норм української граматики (прийменник по виражає

просторові відношення) треба казати «читати по складах», «ходив по кімнатах», «за

нашими підрахунками».