1.3. Комунікація. Види комунікації

Що ми розуміємо під словом - комунікація? У перекладі з латинської - роблю

спільним, зв'язую, спілкуюся, тобто комунікація - це спілкування, обмін уявленнями,

ідеями, почуттями (тобто інформацією). Існують два види комунікації: вербальна (за

допомогою слів) і невербальна (за допомогою особливих значимих систем, дій: уклін,

рукостискання й т.д.). І той, і інший вид комунікації служить для передачі інформації і є

різновидом знака, знакової системи, але кожен з них має свої відмінні риси. Отож, з

погляду семіотики - науки про знаки й знакові системи, мова - це природна (тобто не

придумана), але разом з тим не вроджена (тобто небіологічна) знакова система, порівняно з

іншими системами зв'язку, що існують у природі й культурі. Про мову як знакову систему

ми будемо говорити далі. Докладніше зупинимося на природній і придуманій знакових

системах.

До природних (біологічних) семіотичних систем належать вроджені мови тварин. А штучні

(придумані) семіотики створюються людиною для лаконічної і точної передачі спеціальної

інформації (наприклад, зірочки на погонах, цифри, географічні карти, креслення, знаки дорожнього

руху, світлофор і система регулювання дорожнього руху (і будь-який водій легко «прочитає»

миготіння фарами зустрічної машини: попередження про пост ДАІ), мови програмування, ритуали,

етикет, жести, міміка, інтонації й т.п.), тобто все те, що ми відносимо до невербальної комунікації.

Невербальні засоби спілкування можна класифікувати в такий спосіб:

1. Акустична комунікація: паузи, кашель, подих, сміх, плач (екстралінгвістичний

характер); темп, тембр, гучність, голоси (просодичний характер);

2. Оптична кінесика: виразні рухи (міміка, поза, жести, хода, погляд); фізіономіка

(будова обличчя, статури);

3. Тактильно-кінестезична комунікація: рукостискання, поцілунок, погладжування

4. Ольфакторна комунікація (запахи);

5. Проксемічна комунікація (норми просторової організації: для європейців й

американців характерно: інтимна відстань до 45 см, персональна відстань від 45 до 120 см,

соціальна відстань від 120 до 140 см. До країн контактного характеру комунікації відносяться

Африка, арабські країни, Іспанія, у яких для вираження довіри торкаються тіла співрозмовника).

Використана література:

1. Пентилюк М. І., Марунич І. І., Гайдаєнко І. В. Ділове спілкування та культура мовлення:

навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – С. 5-30.

2. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник. – К: Центр

навчальної літератури, 2004. – С. 5-15.

14

ЛЕКЦІЯ 2 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ «КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ»

(продовження)

План

2.1. Мова як знакова система

2.2. Функції мови й мовлення

2.3. Історія української мови.

2.1. Мова як знакова система

Для того, щоб спілкуватися, люди створили різноманітні системи знаків, які служать

для передачі інформації. Це і дорожні знаки, азбука Морзе, математичні, хімічні,

топографічні знаки, морська сигналізація прапорцями тощо.

Що ж таке знак?

«Знак – це не властивість предмета, а функція, якої предмет може набути. Знакова

функція полягає у можливості предмета представляти собою (заміщувати) щось для когось.

Сам знак – це певний матеріальний об'єкт, який може бути сприйнятий органами чуття» (С.

В. Семчинський).

М. П. Кочерган дає таке визначення знака: «Знак – матеріальний, чуттєво

сприйманий предмет, який є представником іншого предмета і використовується для

отримання, зберігання і передачі інформації».

Отже, знакам властиві такі ознаки: