
- •1.1. Поняття про культуру мовлення
- •1.2. Усна і писемна форми літературної мови
- •1.3. Комунікація. Види комунікації
- •1) Матеріальність (його можна бачити, чути, тобто сприймати органами чуттів);
- •2) Використання його для позначення чогось, що перебуває поза ним;
- •3) Інформативність.
- •1) Знаки-копії або іконічні знаки (засновуються на наявності певної спільної
- •2) Знаки-індекси або знаки-прикмети (засновуються на певній сумі знака і денотата),
- •3) Умовні або знаки-символи (у них зв'язок між знаком і денотатом є умовним, а не
- •1) Синтаксичний аспект (досліджує відношення між знаками в межах даної системи);
- •2) Семантичний (вивчає відношення знаків до позначуваних ними явищ і предметів);
- •3) Прагматичний (досліджує ставлення до знаків тих, хто ними користується).
- •2.2. Функції мови й мовлення
- •2.3. Історія української мови.
- •XVIII ст., коли вийшла «Енеїда». І. П. Котляревський започаткував нову українську
- •26 Жовтня 1989 року було прийнято закон «Про надання українській мові статусу
- •4.2 Логічність мовлення
- •1.Стосується до логіки (науки про закони і форми мислення). 2. У якому є внутрішня
- •1) Навичок логічного мислення (вправного їх застосування), спрямованого як на
- •2) Знання мовних засобів (і навіть позамовних – міміки, жестів), якими можна
- •3) Володіння технікою смислової зв’язності, тобто логікою викладу, за якої не
- •12. Відсутність у тексті чіткої тричленної структурної побудови (вступу, основної
- •5.2 Чистота мовлення
- •5.3 Доречність мовлення
- •7.2 Розмовний стиль
- •7.3 Науковий стиль
- •1. Законодавчий – використовується в законотворчій сфері, регламентує та
- •2. Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових
- •3. Юридичний - використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання,
- •4. Адміністративно-канцелярський – використовується у професійно-
- •7.7. Епістолярний стиль
- •7.8. Конфесійний стиль
- •8.2. Стилістично забарвлена лексика.
- •8.3. Термінологічна лексика.
- •1. Системність.
- •2. Однозначність.
- •3. Умотивованість.
- •8.4. Пароніми
- •8.5. Синоніми
- •9.2 Іншомовні слова
- •1. В українській мові у нього не повинно бути відповідника з таким самим
- •2. Іншомовне слово повинне вживатися правильно і точно – саме в тому значенні, з
- •3. Запозичене слово в тексті документа повинно бути зрозумілим для тих, хто буде
- •9.3 Плеоназми
- •9.4. Неологізми
- •9.5. Фразеологія
- •1. Фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим
- •2. Фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-
- •3. Стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна
- •9.5.2 Будова фразеологізмів
- •9.6 Лексикографія. Типи словників
- •170 Тис. Слів, що свідчить про надзвичайно високий потенціал української лексики.
- •1) Комунікативні установки, що «включають» механізми спілкування;
- •2) Знання:
- •3) Вміння застосовувати ці знання відповідно до ситуації, норм моралі конкретного
- •50 %. (Навіть автомат, керований знервованою особою, виконує роботу на 4–5 % гірше). Як
- •10.3. Прийом відвідувачів
- •10.4. Особливості спілкування керівника з підлеглими
- •11.2. Ділові засідання (наради)
- •11.3. Телефонна розмова
- •11.4. Публічний виступ
- •1. Матеріал, зібраний автором із власного досвіду, із життя, із спостережень.
- •2. Матеріал, зібраний іншими людьми. Він належить, як правило, вченим,
- •11.5. Поняття про текст
- •12.1. Іменник
- •1. Невідмінювані іменники, які називають осіб чоловічої статі, відносяться до
- •6.2. Текст набуває строго офіційного характеру, якщо слова, узгоджувані з назвою
- •6.3. Використання найменувань у формі жіночого роду можливе в текстах, для яких
- •6.4. Наприклад, в офіційно-діловому стилі не вживаються найменування осіб за
- •12.2. Прикметник
- •12.5. Займенник
- •1. У непрямих відмінках після прийменників особові займенники мають початковий
- •2. Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства,
- •3. Уживання займенника першої особи однини теж із стилістичних причин
- •4. Займенник Вам у конструкціях Надсилаємо Вам претензію... Надсилаємо Вам
- •1. Віддієслівні іменники, на відміну від дієслів, не мають категорій виду, стану, часу.
- •3. Дієслова в розщепленому присудку набули конкретності й тому здатні передавати
- •4. Іменник, що входить до складу розщепленого присудка, є терміном, бо він точно
- •13.2. Комунікативні норми усного ділового спілкування
- •13.2.1 Правила наголошування
- •1) На корені (бо наголос був у корені й у слові, від якого утворили нове): Херсон –
- •2) На суфіксі (бо наголос на суфіксі має слово, від якого утворено нове): Івано-
- •13.2.2. Правила вимови
- •1. Виступ оратора повинен бути ясним, чітким, конкретним. Оратор не повинен
- •2. Оратор повинен бути послідовним, не припускатися суперечливих думок і виразів,
- •14.2. Суперечка як предмет еристики. Учасники суперечки
- •14.3. Позитивні та негативні точки зору
- •14.4. Типи суперечок
- •14.6. Поняття про аргументацію
- •15.2. Поняття про дедуктивне міркування. Дедуктивна аргументація
- •4. Умовно-розділові міркування
- •5. "Зведення до абсурду"
- •6. "Доведення від протилежного"
- •15.4. Поняття про правдоподібне міркування. Правдоподібна аргументація
- •15.5. Форми індуктивних міркувань
- •15.7. Форми міркувань за аналогією
- •15.8. Правила побудови аргументації за аналогією
- •3.10. Приклади правдоподібної аргументації
- •16.2. Правило тягаря доведення. Типові помилки
- •16.3. Правило обґрунтування точки зору. Типові помилки
- •16.4. Правило релевантності аргументації. Типові помилки
- •16.5. Правило завершення суперечки. Типові помилки
- •17.2. Прийоми мовного впливу
- •17.3. Софізми в суперечках
- •17.4. Тактичні прийоми впливу в суперечках
- •17.5. Психологічні прийоми впливу в суперечках
- •18.2. Складники невербальної комунікації
- •2. Західна культура розглядає прямий погляд в очі співрозмовника як свідчення
- •1. На вулиці ви випадково зіткнулися з незнайомим чоловіком. Він зупиняється і
- •2. Така сама ситуація. Чоловік зупиняється і говорить: "Вибачте". Він дивиться на
- •18.3. Мова поз і жестів
- •18.4. Мова міміки
- •18.5. Мова простору
- •19.2. Ораторське мистецтво в Давній Греції класичного періоду
- •19.2.1. Софістичний ідеал єдності ораторського мистецтва та філософії
- •19.2.2. Ораторське мистецтво Сократа і Платона
- •19.2.3. Освітня система Ісократа
- •19.2.5. Видатні давньогрецькі оратори
- •19.3. Особливості елліністичного ораторського мистецтва
- •20.1.1. Ораторське мистецтво Цицерона
- •20.1.2. Програма освіти оратора Квінтіліана
- •20.1.3. К.Тацит про причини занепаду латинського красномовства
- •II ст. Н. Е. Прийнято вважати століттям "другої софістики" на згадку про софістів V
- •20.2. Ораторське мистецтво та раннє християнство
- •1) В античності мовлення - це вираз думки, в християнстві - вираз істини;
- •2) В античності не існувало авторитетів, у християнстві авторитет - Святе Письмо.
- •21.2. Особливості візантійської ораторського мистецтва
- •1) Вибрати тему з Святого Письма;
- •2) Обміркувати її виклад.
- •1. Проповідь як екзегетика, тобто витлумачення прихованого, містичного змісту
- •2. Настановча проповідь, призначена для простого люду.
- •3. Богословська проповідь, що трактує питання віри й оберігає від єретичних
- •21.3. Ораторське мистецтво в системі середньовічної освіти
- •22.2. Ораторське мистецтво в епоху Нового часу
- •1662) "Про геометричний розум і про мистецтво переконувати". Він розрізняє два шляхи, за
- •22.3. Розвиток ораторського мистецтва в Україні
- •1765). Він був знайомий з працями ф. Прокоповича в цій галузі. Крім того, в примітках до
- •1864 Р. Після запровадження суду присяжних відповідно до цієї реформи значно зростає
- •23.1. Семіотичний характер неориторики
- •23.2. Загальна характеристика лінгвістичної риторики
- •23.3. Загальна характеристика аргументативної риторики
- •23.1. Семіотичний характер неориторики
- •1914) Та ч. У. Морріс (1901-1978). Зокрема, у 1938 р. Вийшла друком праця ч. У. Морріса
- •23.2. Загальна характеристика лінгвістичної риторики
- •23.3. Загальна характеристика аргументативної риторики
- •24.2. Похвальні промови
- •1635 По 1817 рік фонди академії налічували 183 підручники. Спудеї академії жили
- •24.3.1. Вітальна гостьова промова
- •24.3.2. Прощальна промова
- •24.3.3. Похоронна промова
- •24.4. Академічне красномовство
- •25.1. Політичне красномовство
- •25.2. Дипломатичне красномовство
- •25.1. Політичне красномовство
- •25.2. Дипломатичне красномовство
- •1780 P. У період війни північноамериканських колоній за незалежність (суч. Позиція
- •XIX ст. Як форма звертання у робітничому середовищі, зберегло _______і своє первинне значення:
- •26.2. Суспільно-побутове красномовство
- •26.3. Діалогічне красномовство
- •1%. Перше враження є сильним, яскравим, таким, що добре запам'ятовується, тобто
- •27.2. Кінетичні особливості невербального спілкування
- •27.3. Жести і пози
- •28.2. Проксемічні особливості невербального спілкування
- •28.2.1. Зони і території
- •28.2.2. Особиста територія
- •28.2.4. Зональні простори у різних націй
- •29.1. Такесика
- •29.2. Візуальний контакт
- •29.1. Такесика
- •29.2. Візуальний контакт
- •1/3 Від часу спілкування, рідко користується довірою. Під час переговорів і ділових бесід
- •30.2. Модуси публічного виступу
- •30.3. Ораторське мистецтво і "воля до влади"
- •30.4. Загальна характеристика розділів ораторського мистецтва
- •1. Кількісний показник аудиторії.
- •2. Рівень обізнаності аудиторії в темі.
- •3. Соціально-культурні ознаки.
- •4. Ставлення до промови оратора.
- •31.2. Типи підготовки до публічного виступу
- •1) Перші та останні фрази промови;
- •2) Формулювання тез та аргументів;
- •3) Цитати й цифровий матеріал.
- •1) Сократ (в) є людиною (с) і
- •2) Для всіх людей (с) характерна смертність (а).
- •1) Помірний клімат (а) має недостатньо визначені властивості (с) і
- •2) Недостатньо визначені властивості клімату (с) ведуть до нестійкості в поведінці
- •1) Спокій і щастя (а) відривають серце людини від Бога (с) і
- •2) Бог не дає людині (в) того, що відвертає її серце від нього (с).
- •32.3 Поняття про критику та її види
- •32.4. Види аргументів
- •X є хорошею людиною.
- •X є поганою людиною.
- •32.5. Моделювання аудиторії
- •1. Вступ.
- •2. Головна частина.
- •3. Завершення.
- •33.1. Вступ до промови
- •1) Оратор підкреслює своє право говорити на певну тему. Маються на увазі ситуації,
- •2) Оратор підкреслює важливість теми для аудиторії.
- •3) Оратор підкреслює значимість самого предмета промови.
- •33.2. Головна частина
- •33.2.1. Способи подання матеріалу
- •33.3. Завершення промови
- •1) Предмет повідомлення;
- •2) Структуру повідомлення:
- •1) Часовою;
- •2) Просторовою.
- •34.1. Форми мовленнєвого впливу
- •34.2. Риторичні фігури
- •34.3. Тропи
- •34.1. Форми мовленнєвого впливу
- •34.2. Риторичні фігури
- •34.3. Тропи
- •35.1. Способи запам'ятовування промови
- •1) Усвідомлення того, для чого потрібно запам'ятати матеріал;
- •2) Розуміння смислу того, що треба запам'ятати.
- •35.2. Інтонування
- •38 % І лише 7 % інформації залишається для слів. Такі дані, можливо, є
- •35.3. Техніка дихання і техніка мовлення
- •35.4. Композиційні частини промови
- •1.1. Звернення - це аргумент від особистості промовця. Призначення цієї частини
- •2. Називання теми - важливий риторичний аргумент, змістовий центр аргументації.
- •5. Заклик-звернення до серця, розуму, емоцій слухачів. Заклики частіше
- •36.2. Образ аудиторії. Подолання опору аудиторії
- •36.3. Риторичний ідеал
1.3. Комунікація. Види комунікації
Що ми розуміємо під словом - комунікація? У перекладі з латинської - роблю
спільним, зв'язую, спілкуюся, тобто комунікація - це спілкування, обмін уявленнями,
ідеями, почуттями (тобто інформацією). Існують два види комунікації: вербальна (за
допомогою слів) і невербальна (за допомогою особливих значимих систем, дій: уклін,
рукостискання й т.д.). І той, і інший вид комунікації служить для передачі інформації і є
різновидом знака, знакової системи, але кожен з них має свої відмінні риси. Отож, з
погляду семіотики - науки про знаки й знакові системи, мова - це природна (тобто не
придумана), але разом з тим не вроджена (тобто небіологічна) знакова система, порівняно з
іншими системами зв'язку, що існують у природі й культурі. Про мову як знакову систему
ми будемо говорити далі. Докладніше зупинимося на природній і придуманій знакових
системах.
До природних (біологічних) семіотичних систем належать вроджені мови тварин. А штучні
(придумані) семіотики створюються людиною для лаконічної і точної передачі спеціальної
інформації (наприклад, зірочки на погонах, цифри, географічні карти, креслення, знаки дорожнього
руху, світлофор і система регулювання дорожнього руху (і будь-який водій легко «прочитає»
миготіння фарами зустрічної машини: попередження про пост ДАІ), мови програмування, ритуали,
етикет, жести, міміка, інтонації й т.п.), тобто все те, що ми відносимо до невербальної комунікації.
Невербальні засоби спілкування можна класифікувати в такий спосіб:
1. Акустична комунікація: паузи, кашель, подих, сміх, плач (екстралінгвістичний
характер); темп, тембр, гучність, голоси (просодичний характер);
2. Оптична кінесика: виразні рухи (міміка, поза, жести, хода, погляд); фізіономіка
(будова обличчя, статури);
3. Тактильно-кінестезична комунікація: рукостискання, поцілунок, погладжування
4. Ольфакторна комунікація (запахи);
5. Проксемічна комунікація (норми просторової організації: для європейців й
американців характерно: інтимна відстань до 45 см, персональна відстань від 45 до 120 см,
соціальна відстань від 120 до 140 см. До країн контактного характеру комунікації відносяться
Африка, арабські країни, Іспанія, у яких для вираження довіри торкаються тіла співрозмовника).
Використана література:
1. Пентилюк М. І., Марунич І. І., Гайдаєнко І. В. Ділове спілкування та культура мовлення:
навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – С. 5-30.
2. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник. – К: Центр
навчальної літератури, 2004. – С. 5-15.
14
ЛЕКЦІЯ 2 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ «КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ»
(продовження)
План
2.1. Мова як знакова система
2.2. Функції мови й мовлення
2.3. Історія української мови.
2.1. Мова як знакова система
Для того, щоб спілкуватися, люди створили різноманітні системи знаків, які служать
для передачі інформації. Це і дорожні знаки, азбука Морзе, математичні, хімічні,
топографічні знаки, морська сигналізація прапорцями тощо.
Що ж таке знак?
«Знак – це не властивість предмета, а функція, якої предмет може набути. Знакова
функція полягає у можливості предмета представляти собою (заміщувати) щось для когось.
Сам знак – це певний матеріальний об'єкт, який може бути сприйнятий органами чуття» (С.
В. Семчинський).
М. П. Кочерган дає таке визначення знака: «Знак – матеріальний, чуттєво
сприйманий предмет, який є представником іншого предмета і використовується для
отримання, зберігання і передачі інформації».
Отже, знакам властиві такі ознаки: