
- •1.1. Поняття про культуру мовлення
- •1.2. Усна і писемна форми літературної мови
- •1.3. Комунікація. Види комунікації
- •1) Матеріальність (його можна бачити, чути, тобто сприймати органами чуттів);
- •2) Використання його для позначення чогось, що перебуває поза ним;
- •3) Інформативність.
- •1) Знаки-копії або іконічні знаки (засновуються на наявності певної спільної
- •2) Знаки-індекси або знаки-прикмети (засновуються на певній сумі знака і денотата),
- •3) Умовні або знаки-символи (у них зв'язок між знаком і денотатом є умовним, а не
- •1) Синтаксичний аспект (досліджує відношення між знаками в межах даної системи);
- •2) Семантичний (вивчає відношення знаків до позначуваних ними явищ і предметів);
- •3) Прагматичний (досліджує ставлення до знаків тих, хто ними користується).
- •2.2. Функції мови й мовлення
- •2.3. Історія української мови.
- •XVIII ст., коли вийшла «Енеїда». І. П. Котляревський започаткував нову українську
- •26 Жовтня 1989 року було прийнято закон «Про надання українській мові статусу
- •4.2 Логічність мовлення
- •1.Стосується до логіки (науки про закони і форми мислення). 2. У якому є внутрішня
- •1) Навичок логічного мислення (вправного їх застосування), спрямованого як на
- •2) Знання мовних засобів (і навіть позамовних – міміки, жестів), якими можна
- •3) Володіння технікою смислової зв’язності, тобто логікою викладу, за якої не
- •12. Відсутність у тексті чіткої тричленної структурної побудови (вступу, основної
- •5.2 Чистота мовлення
- •5.3 Доречність мовлення
- •7.2 Розмовний стиль
- •7.3 Науковий стиль
- •1. Законодавчий – використовується в законотворчій сфері, регламентує та
- •2. Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових
- •3. Юридичний - використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання,
- •4. Адміністративно-канцелярський – використовується у професійно-
- •7.7. Епістолярний стиль
- •7.8. Конфесійний стиль
- •8.2. Стилістично забарвлена лексика.
- •8.3. Термінологічна лексика.
- •1. Системність.
- •2. Однозначність.
- •3. Умотивованість.
- •8.4. Пароніми
- •8.5. Синоніми
- •9.2 Іншомовні слова
- •1. В українській мові у нього не повинно бути відповідника з таким самим
- •2. Іншомовне слово повинне вживатися правильно і точно – саме в тому значенні, з
- •3. Запозичене слово в тексті документа повинно бути зрозумілим для тих, хто буде
- •9.3 Плеоназми
- •9.4. Неологізми
- •9.5. Фразеологія
- •1. Фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим
- •2. Фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-
- •3. Стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна
- •9.5.2 Будова фразеологізмів
- •9.6 Лексикографія. Типи словників
- •170 Тис. Слів, що свідчить про надзвичайно високий потенціал української лексики.
- •1) Комунікативні установки, що «включають» механізми спілкування;
- •2) Знання:
- •3) Вміння застосовувати ці знання відповідно до ситуації, норм моралі конкретного
- •50 %. (Навіть автомат, керований знервованою особою, виконує роботу на 4–5 % гірше). Як
- •10.3. Прийом відвідувачів
- •10.4. Особливості спілкування керівника з підлеглими
- •11.2. Ділові засідання (наради)
- •11.3. Телефонна розмова
- •11.4. Публічний виступ
- •1. Матеріал, зібраний автором із власного досвіду, із життя, із спостережень.
- •2. Матеріал, зібраний іншими людьми. Він належить, як правило, вченим,
- •11.5. Поняття про текст
- •12.1. Іменник
- •1. Невідмінювані іменники, які називають осіб чоловічої статі, відносяться до
- •6.2. Текст набуває строго офіційного характеру, якщо слова, узгоджувані з назвою
- •6.3. Використання найменувань у формі жіночого роду можливе в текстах, для яких
- •6.4. Наприклад, в офіційно-діловому стилі не вживаються найменування осіб за
- •12.2. Прикметник
- •12.5. Займенник
- •1. У непрямих відмінках після прийменників особові займенники мають початковий
- •2. Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства,
- •3. Уживання займенника першої особи однини теж із стилістичних причин
- •4. Займенник Вам у конструкціях Надсилаємо Вам претензію... Надсилаємо Вам
- •1. Віддієслівні іменники, на відміну від дієслів, не мають категорій виду, стану, часу.
- •3. Дієслова в розщепленому присудку набули конкретності й тому здатні передавати
- •4. Іменник, що входить до складу розщепленого присудка, є терміном, бо він точно
- •13.2. Комунікативні норми усного ділового спілкування
- •13.2.1 Правила наголошування
- •1) На корені (бо наголос був у корені й у слові, від якого утворили нове): Херсон –
- •2) На суфіксі (бо наголос на суфіксі має слово, від якого утворено нове): Івано-
- •13.2.2. Правила вимови
- •1. Виступ оратора повинен бути ясним, чітким, конкретним. Оратор не повинен
- •2. Оратор повинен бути послідовним, не припускатися суперечливих думок і виразів,
- •14.2. Суперечка як предмет еристики. Учасники суперечки
- •14.3. Позитивні та негативні точки зору
- •14.4. Типи суперечок
- •14.6. Поняття про аргументацію
- •15.2. Поняття про дедуктивне міркування. Дедуктивна аргументація
- •4. Умовно-розділові міркування
- •5. "Зведення до абсурду"
- •6. "Доведення від протилежного"
- •15.4. Поняття про правдоподібне міркування. Правдоподібна аргументація
- •15.5. Форми індуктивних міркувань
- •15.7. Форми міркувань за аналогією
- •15.8. Правила побудови аргументації за аналогією
- •3.10. Приклади правдоподібної аргументації
- •16.2. Правило тягаря доведення. Типові помилки
- •16.3. Правило обґрунтування точки зору. Типові помилки
- •16.4. Правило релевантності аргументації. Типові помилки
- •16.5. Правило завершення суперечки. Типові помилки
- •17.2. Прийоми мовного впливу
- •17.3. Софізми в суперечках
- •17.4. Тактичні прийоми впливу в суперечках
- •17.5. Психологічні прийоми впливу в суперечках
- •18.2. Складники невербальної комунікації
- •2. Західна культура розглядає прямий погляд в очі співрозмовника як свідчення
- •1. На вулиці ви випадково зіткнулися з незнайомим чоловіком. Він зупиняється і
- •2. Така сама ситуація. Чоловік зупиняється і говорить: "Вибачте". Він дивиться на
- •18.3. Мова поз і жестів
- •18.4. Мова міміки
- •18.5. Мова простору
- •19.2. Ораторське мистецтво в Давній Греції класичного періоду
- •19.2.1. Софістичний ідеал єдності ораторського мистецтва та філософії
- •19.2.2. Ораторське мистецтво Сократа і Платона
- •19.2.3. Освітня система Ісократа
- •19.2.5. Видатні давньогрецькі оратори
- •19.3. Особливості елліністичного ораторського мистецтва
- •20.1.1. Ораторське мистецтво Цицерона
- •20.1.2. Програма освіти оратора Квінтіліана
- •20.1.3. К.Тацит про причини занепаду латинського красномовства
- •II ст. Н. Е. Прийнято вважати століттям "другої софістики" на згадку про софістів V
- •20.2. Ораторське мистецтво та раннє християнство
- •1) В античності мовлення - це вираз думки, в християнстві - вираз істини;
- •2) В античності не існувало авторитетів, у християнстві авторитет - Святе Письмо.
- •21.2. Особливості візантійської ораторського мистецтва
- •1) Вибрати тему з Святого Письма;
- •2) Обміркувати її виклад.
- •1. Проповідь як екзегетика, тобто витлумачення прихованого, містичного змісту
- •2. Настановча проповідь, призначена для простого люду.
- •3. Богословська проповідь, що трактує питання віри й оберігає від єретичних
- •21.3. Ораторське мистецтво в системі середньовічної освіти
- •22.2. Ораторське мистецтво в епоху Нового часу
- •1662) "Про геометричний розум і про мистецтво переконувати". Він розрізняє два шляхи, за
- •22.3. Розвиток ораторського мистецтва в Україні
- •1765). Він був знайомий з працями ф. Прокоповича в цій галузі. Крім того, в примітках до
- •1864 Р. Після запровадження суду присяжних відповідно до цієї реформи значно зростає
- •23.1. Семіотичний характер неориторики
- •23.2. Загальна характеристика лінгвістичної риторики
- •23.3. Загальна характеристика аргументативної риторики
- •23.1. Семіотичний характер неориторики
- •1914) Та ч. У. Морріс (1901-1978). Зокрема, у 1938 р. Вийшла друком праця ч. У. Морріса
- •23.2. Загальна характеристика лінгвістичної риторики
- •23.3. Загальна характеристика аргументативної риторики
- •24.2. Похвальні промови
- •1635 По 1817 рік фонди академії налічували 183 підручники. Спудеї академії жили
- •24.3.1. Вітальна гостьова промова
- •24.3.2. Прощальна промова
- •24.3.3. Похоронна промова
- •24.4. Академічне красномовство
- •25.1. Політичне красномовство
- •25.2. Дипломатичне красномовство
- •25.1. Політичне красномовство
- •25.2. Дипломатичне красномовство
- •1780 P. У період війни північноамериканських колоній за незалежність (суч. Позиція
- •XIX ст. Як форма звертання у робітничому середовищі, зберегло _______і своє первинне значення:
- •26.2. Суспільно-побутове красномовство
- •26.3. Діалогічне красномовство
- •1%. Перше враження є сильним, яскравим, таким, що добре запам'ятовується, тобто
- •27.2. Кінетичні особливості невербального спілкування
- •27.3. Жести і пози
- •28.2. Проксемічні особливості невербального спілкування
- •28.2.1. Зони і території
- •28.2.2. Особиста територія
- •28.2.4. Зональні простори у різних націй
- •29.1. Такесика
- •29.2. Візуальний контакт
- •29.1. Такесика
- •29.2. Візуальний контакт
- •1/3 Від часу спілкування, рідко користується довірою. Під час переговорів і ділових бесід
- •30.2. Модуси публічного виступу
- •30.3. Ораторське мистецтво і "воля до влади"
- •30.4. Загальна характеристика розділів ораторського мистецтва
- •1. Кількісний показник аудиторії.
- •2. Рівень обізнаності аудиторії в темі.
- •3. Соціально-культурні ознаки.
- •4. Ставлення до промови оратора.
- •31.2. Типи підготовки до публічного виступу
- •1) Перші та останні фрази промови;
- •2) Формулювання тез та аргументів;
- •3) Цитати й цифровий матеріал.
- •1) Сократ (в) є людиною (с) і
- •2) Для всіх людей (с) характерна смертність (а).
- •1) Помірний клімат (а) має недостатньо визначені властивості (с) і
- •2) Недостатньо визначені властивості клімату (с) ведуть до нестійкості в поведінці
- •1) Спокій і щастя (а) відривають серце людини від Бога (с) і
- •2) Бог не дає людині (в) того, що відвертає її серце від нього (с).
- •32.3 Поняття про критику та її види
- •32.4. Види аргументів
- •X є хорошею людиною.
- •X є поганою людиною.
- •32.5. Моделювання аудиторії
- •1. Вступ.
- •2. Головна частина.
- •3. Завершення.
- •33.1. Вступ до промови
- •1) Оратор підкреслює своє право говорити на певну тему. Маються на увазі ситуації,
- •2) Оратор підкреслює важливість теми для аудиторії.
- •3) Оратор підкреслює значимість самого предмета промови.
- •33.2. Головна частина
- •33.2.1. Способи подання матеріалу
- •33.3. Завершення промови
- •1) Предмет повідомлення;
- •2) Структуру повідомлення:
- •1) Часовою;
- •2) Просторовою.
- •34.1. Форми мовленнєвого впливу
- •34.2. Риторичні фігури
- •34.3. Тропи
- •34.1. Форми мовленнєвого впливу
- •34.2. Риторичні фігури
- •34.3. Тропи
- •35.1. Способи запам'ятовування промови
- •1) Усвідомлення того, для чого потрібно запам'ятати матеріал;
- •2) Розуміння смислу того, що треба запам'ятати.
- •35.2. Інтонування
- •38 % І лише 7 % інформації залишається для слів. Такі дані, можливо, є
- •35.3. Техніка дихання і техніка мовлення
- •35.4. Композиційні частини промови
- •1.1. Звернення - це аргумент від особистості промовця. Призначення цієї частини
- •2. Називання теми - важливий риторичний аргумент, змістовий центр аргументації.
- •5. Заклик-звернення до серця, розуму, емоцій слухачів. Заклики частіше
- •36.2. Образ аудиторії. Подолання опору аудиторії
- •36.3. Риторичний ідеал
12.1. Іменник
Рід іменників. Викликають певні труднощі форми узгодження з невідмінюваними
іменниками:
1. Невідмінювані іменники, які називають осіб чоловічої статі, відносяться до
чоловічого роду, а ті, що називають осіб жіночої статі – до жіночого: висока леді, старий
кюре, респектабельний аташе, гарна фрау, відомий рефері. До чоловічого роду належать
невідмінювані іменники, які називають професії, звання, посади, традиційно пов’язані з
чоловічою працею: аташе, імпресаріо, конферансьє, портьє, шансоньє тощо.
Словами спільного роду називають іменники, що позначають осіб чоловічого та
жіночого роду (тут можливе подвійне узгодження): візаві, протеже, а також невідмінювані
прізвища – Кюрі, Долгих, Жеваго, Крутих, Дурново тощо. Пор.: Марія Кюрі відкрила…
П’єр Кюрі сказав…
2. Невідмінювані іменники, назви істот (тварин, риб, птахів), мають чоловічий рід:
гарний какаду, кенгуру сховався, рудий поні. Узгодження за змістом у формі жіночого роду
повинно бути мотивоване контекстом (читач повинен зрозуміти, що мова йде саме про
самку): кенгуру відчайдушно захищала своє дитя. (виняток: цеце (муха) – жін. рід).
3. Назви неістот належать переважно до середнього роду: це депо, серйозне алібі,
наше кафе, крайнє купе, шкіряне галіфе, чорне таксі.
4. Власні назви належать до того ж самого роду, що й позначувані ними загальні
назви (озеро, місто, ріка, країна): багатомільйонне Токіо, прекрасне Сочі, могутня Конго
(ріка), Конго розміщена в Африці (держава), «Юманіте» писала (газета,), «Манчестер
юнайтед» мав декілька команд (футбольний клуб).
5. Незмінювані складноскорочені слова мають переважно той же рід, що й основне
слово: велика АЗС (автозаправна станція), Херсонська ТЕЦ (теплова електроцентраль),
Чорнобильська АЕС (атомна електростанція), працювати на АЕС, звернутися до начальника
ТЕЦ.
80
6. Назви осіб за професією, посадою, званням, як правило, утворюють паралельні
форми чоловічого і жіночого роду (робітник – робітниця, вихователь – вихователька,
викладач – викладачка та ін.). При виборі однієї з цих форм слід орієнтуватися на такі
правила:
6.1. Офіційними, основними назвами посад, професій і звань служать іменники
чоловічого роду: бакалавр, доктор, магістр, менеджер, інженер, бухгалтер, ректор,
директор, технолог, професор, механік, віцепрезидент_______, прем’єр-міністр та ін. У ділових
офіційних документах вони вживаються незалежно від статі особи, позначуваної цим
іменником (призначити Саленко Галину Петрівну на посаду асистента; звільнити Бендерук
Ольгу Іванівну від виконання обов’язків лаборанта тощо).
6.2. Текст набуває строго офіційного характеру, якщо слова, узгоджувані з назвою
посади, подаються у формі чоловічого роду, навіть у тих випадках, коли йдеться про жінок
(президент фірми запросив, адвокат зазначив, директор школи дозволив). Якщо ж у
документі зазначається прізвище людини, яка займає цю посаду, то підпорядковані слова
(дієслова, прикметники) узгоджуються з прізвищем і вказують при цьому на стать
(менеджер Павленко Т. Ф. відмітила, доктор права Остапчук О. І. зазначила). Примітка: не
відповідає нормам літературної мови висловлювання типу «головна технолог, старша
бухгалтер поїхала у відрядження».