1. Фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим

забарвленням): зарубати на носі, стерти на табаку, замакітрити голову, мати олію в голові,

виляти хвостом, пошити в дурні, похнюпити носа, тримати ніс за вітром, гопки скакати,

накивати п’ятами, кури заклюють, потурати серцю, душа радіє;

2. Фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-

урочистим забарвленням): наріжний камінь, зімкнути лави, усіма фіброми душі,

перейдений етап, ставити з ніг на голову, називати речі їхніми іменами, два боки однієї

медалі, за велінням серця, спочивати на лаврах, езопівська мова, ахіллесова п’ята, танталові

муки;

3. Стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна

мова, залишити слід, розправити крила, милувати око, тішити себе надією, спинитися на

півдорозі, пробувати сили, зламати слово, думка визріла, сумнів бере, перша ластівка,

майстер своєї справи, довести ділом, рано чи пізно, в одну мить, на весь голос.

Стилістичне забарвлення фразеологізмів великою мірою залежить від характеру

їхніх компонентів. Наприклад, фразеологізми сидіти на троні, доходити висновку завдяки

словам трон, висновок мають явно книжне забарвлення; фразеологізми сидіти в печінках,

доходити до тями завдяки словам печінка, тяма _______належать до розмовно-просторічних.

9.5.2 Будова фразеологізмів

Фразеологізми бувають різної синтаксичної будови: можуть мати форму

− незалежного речення,

− підрядного речення,

− словосполучення (предикативного, підрядного чи сурядного),

− являти собою поєднання повнозначного слова із службовим.

Фразеологізми у формі незалежного речення являють собою завершені, самодостатні

комунікативні одиниці, проте, на відміну від звичайних речень, передають одне поняття,

творять семантичну цілість: повернулося колесо історії – сталися зміни; не варта шкірка

вичинки – марна праця; далеко куцому до зайця – велика різниця між кимось; той у плуг,

той у луг – незлагоджено.

До складу фразеологізмів, що мають форму підрядного речення, як обов’язковий

компонент входять сполучники підрядності на зразок як, мов, наче, аж та сполучні слова

що, де, куди, коли, доки тощо. Ці фразеологізми, як правило, вказують на різні обставини і

за будовою можуть бути:

- повним двоскладним реченням (із підметом і присудком): куди і ворон кісток не

заносить – дуже далеко, куди око гляне – скрізь, звідки вітер віє – чий вплив, доки

світ стоїть – завжди_______, як рак свисне – ніколи;

- неповним двоскладним реченням із пропущеним присудком, рідше – підметом: як

риба у воді – вільно, невимушено, як засватана дівка – сором’язливо, (далекий) як

небо від землі – недосяжний, (зникнути) як сіль у воді – безслідно, (потрібний) як

п’яте колесо до воза – зовсім не (потрібний);

65

- односкладним реченням: хоч собак ганяй – дуже холодно, хоч в око стрель – дуже

темно, куди не подайся – скрізь, якщо на те пішло – за такої умови, як вітром здуло –

раптово зник.

Фразеологізми, що мають форму предикативного словосполучення, являють собою

комунікативно незавершені, недостатні одиниці: вони, як правило, потребують доповнення

другорядними членами. Наприклад, у реченні Батько Дніпро тече собі спокійно, і ліси на

горах стоять, як на картині художника, – просто душа співає од такої краси (Ю. Яновський)

фразеологізм душа співає, що має значення «радісно», доповнюється обставиною причини

од краси. За будовою такі фразеологізми поділяють на:

- двочленні – складаються лише з підмета й присудка: порохня сиплеться –

дуже старий, завидки беруть – заздрісно, язик заплітається – важко говорить,

світ не близький – дуже далеко, жила тонка – слабкий, язик як помело – дуже

балакучий;

- багаточленні – крім підмета й присудка, як обов’язковий компонент мають

також другорядні члени: ведмідь на вухо наступив – позбавлений

музикального слуху, кров холоне в жилах – страшно, язик підвішений добре –

дотепно говорить.