15

Н АЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Кафедра підготовки офіцерів запасу

„ЗАТВЕРДЖУЮ” Завідувач кафедри Працівник ЗСУ В.Я. МАРЧЕНКО "___" ______________ 200 року

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення групового заняття

зі студентами кафедри підготовки офіцерів запасу

з навчальної дисципліни: „Сучасні методи і інформаційні технології рішення військово-спеціальних (технічних) задач”

програми військова підготовка.

Тема 3: Обґрунтування рішень на основі застосування методів лінійного програмування (планування).

Заняття 1 :Обґрунтування рішень в умовах визначеності.

Час: 2 години.

Місце: клас за розкладом.

Навчальна та виховна мета

1. Ознайомити слухачів з апаратом математичного програмування та його застосуванням для рішення військово-спеціальних задач при обґрунтуванні рішень.

2. Ознайомити слухачів з симплекс-методом рішення задач лінійного програмування та його застосування для рішення військово-спеціальних задач при обґрунтуванні рішень.

3. Привити слухачам почуття глибокої відповідальності за ефективну роботу штабу та розуміння необхідності впровадження сучасних методів і технологій при обґрунтуванні рішень

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри “___” _________ 200 року Протокол №____

Київ – 200_

Навчальні питання та розрахунок часу

№	НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ	Час
п.п.		(хв.)
1.	Вступна частина.	3
2.	перевірка готовності слухачів до заняття.	7
3.	НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ: Вступ 1. Математичне програмування (планування) як апарат для визначення елементів рішен- ня в умовах заданої обстановки. 2. Задачі та способи лінійного програмуван- ня. 3. Сутність застосування симплекс-методу для рішення військово-спеціальних задач. Самостійне заняття: симплекс-метод лінійного програмування.	80 5 20 25 25
4.	Заключна частина.	5

Література

1. Застосування електронної обчислювальної техніки в штабах. Підручник. Київ: вид. НАОУ, 2000.

2. Основи моделювання бойових дій. Підручник. Київ: вид. НАОУ,

2005.

3. Почикаев Н.И. Вероятностное прогнозирование в стрельбе и

управлении огнем. Киев: изд. ВА ПВО СВ, 1979.

В С Т У П

Прийняття рішення командиром завжди передбачає вибір одного із деякої множини можливих варіантів: X_iX. Кожен варіант рішення X_i являє собою вектор змінних, що керуються, і цей вектор однозначно визначає деякий кінцевий результат з кількісною оцінкою, яка у більшості випадків відповідає значенню цільової функції. Оцінки X_i можуть характеризувати, наприклад, такі наступні величини: кількість знищених цілей противника; процент зниження бойового потенціалу противника з встановленою імовірністю; кількісні оцінки завданих (відвернених) втрат (наприклад, математичне сподівання втрат) і т. ін. Метою застосування методів математичного програмування є вибір такого варіанту рішення, який забезпечує максимальне (мінімальне) значення цільової функції. Такий варіант рішення прийнято називати оптимальним.

У більшості випадків множина можливих варіантів X складає нескінчену множину, не завжди є можливість кількісно виразити оцінку результату рішення через значну ступінь невизначеності або велику кількість параметрів. Слід також відмітити, що у будь-яких системах управління наявність факторів суб’єктивного характеру суттєво розширює множину можливих варіантів. Однак в теорії дослідження операцій цей факт до уваги не приймається і розглядаються випадки, коли є лише кінцева кількість варіантів X₁, X₂, ..., X_i, ..., X_n. Такий підхід для формалізації процесів управління в умовах складних систем передбачає внесення певних спрощень (обмеження областей допустимих рішень, спрощене математичне описання зв’язків та обмежень, тощо), вносить значний ступінь погрішностей і в деяких випадках взагалі може стати непридатним для застосування. Тому спочатку слід детально проаналізувати предметну область, існуючі зв’язки та обмеження, щоб встановити можливість застосування того чи іншого методу математичного програмування.

У таких випадках неможливо стверджувати, що застосування методу забезпечує відшукання екстремуму цільової функції, тому що отримані результати не дають повного описання області допустимих рішень. Тут забезпечується можливість вибору варіанту, який із усіх розглянутих дає максимальне (мінімальне) значення цільової функції і тому такий варіант можна назвати найбільш доцільним або раціональним.