3. Основні ідейно-політичні течії в робітничому русі.

Головними сучасними ідейно-політичними доктринами, які відображають інтереси як робітників, так і інших категорій найманих працівників є комунізм та соціал-демократизм, як різновид соціалізму. На відміну від лібералізму та консерватизму, головною ідеєю, яку обґрунтовували теоретики комунізму й соціалізму стала ідея соціальної рівності громадян у суспільстві.

Комунізм як суспільно-політична доктрина.

Ідеї соціальної рівності, справедливості відомі з найдавніших часів. Вперше ці погляди, які виражали протестні настрої проти капіталістичного ладу було систематизовано в Англії, де виник утопічний соціалізм, основоположником якого був Т. Мор, який у своїй праці “Утопія” змоделював республіку в котрій всі будуть рівними й не матимуть особистої власності.

Подібні комуністичні ідеї висловлювали й інші представники раннього утопічного соціалізму – Т. Кампанелла, Г. Маблі та інші.

Наступним етапом розвитку утопічного соціалізму став критичний утопічний соціалізм ХІХ ст. представники якого А. де Сен-Сімон, Ш. Фур’є та Р. Оуен виражаючи інтереси робітничого класу до кінці так і не усвідомили класового змісту свого вчення.

Ключовим етапом розвитку соціалістичних та комуністичних ідей стало вчення К. Маркса та Ф. Енгельса, які сформулювали та обґрунтували свою концепцію соціалізму, яка полягала у наступному:

• соціалізм розглядався марксистами як перша фаза комунізму, яка наступить після соціалістичної революції у результаті котрої цей лад змінить капіталістичний.

• у результаті революції буде повністю ліквідовано приватну власність та експлуатацію класів;

• буде встановлено суспільну власність на засоби виробництва;

• у суспільстві провідну роль відіграватиме робітничий клас;

• буде реалізовано принцип “від кожного за здібностями, кожному за працею”;

• держава у формі диктатури пролетаріату зберігатиметься лише на нижчій фазі комунізму, а на вищій вона відімре;

• необхідністю створення умов для всебічного й гармонійного розвитку особистості.

Відповідно до поглядів марксистів, комунізм – це суспільно-політична течія, яка ставила своєю метою встановлення суспільства, заснованого на єдиній загальнонародній власності на засоби виробництва його планомірному розвиткові, розподілі за потребами, забороні приватної власності.

Комунізм обстоював утвердження планування як регламентації з боку держави процесів виробництва і розподілу продукції, здійснення самоврядування, досягнення рівноправ’я, розподілу матеріальних і соціальних благ “за потребами”.

Різновидами комуністичної доктрини є: ортодоксальний марксизм, ленінізм, сталінізм, маоїзм, троцькізм, неомарксизм.

Ідеї висунуті теоретиками комунізму були реалізовані на практиці у ряді країн. Але як показала практика побудови комуністичного суспільства, цей суспільний лад здійснювався через застосування насильства, повну заборону приватної власності на засоби виробництва, ліквідацію демократичних прав і свобод громадян, знищення інститутів громадянського суспільства, політичної та духовної опозиції, створення командно-адміністративної моделі управління тощо.

Як показала практика головна комуністична ідея – ідея соціальної рівності – виявилась не тільки недосяжною, а й утопічною. Намагання реалізувати цю ідею призвело до того, що жертвами ідеологів комунізму стали цілі покоління.

Криза комуністичних ідей у результаті призвела до його політичної кризи, у наслідку якої у більшості країн де панував комуністичний режим він припинив своє існування, або був реформований. Ті країни, де й до нині при владі знаходяться комуністи перебувають у глибокій кризі. Зменшилась і кількість комуністичних партій у світі, також значно послабився й їх вплив. Нині більшість комуністичних партій вже не висувають ідей будівництва комунізму, а поступово переходять на соціал-демократичні позиції. Як показала практика політичного життя саме соціал-демократизм виявився значно міцнішим за комунізм.

На початку ХХ ст. у робітничому русі відбувся розкол. Революційне, радикально налаштоване комуністичне крило відмежувалося від реформістського напряму соціал-демократії, що зумовило значне протистояння у цьому суспільно-політичному русі, але з часом соціал-демократи здобули значний вплив у багатьох розвинутих країнах Європи. На відміну від комуністів соціал-демократи сформулювали власну концепцію розвитку суспільства, в якій було передбачено дієвий механізм захисту економічних, політичних, культурних прав незаможних верств суспільства. Основні ідеї соціал-демократів полягають у тому, що:

- побудувати соціалізм можна не революційним шляхом, а шляхом поступового реформування суспільства в якому має бути збережена приватна власність, створено умови для росту середнього класу, досягненням високого рівня соціального партнерства й соціальної рівності.

Одним з перших сформулював та обґрунтував ці ідеї Е. Бернштейн, який вважав, що перехід від капіталізму до соціалізму буде довготривалим процесом поступового переростання старого суспільства в нове. Віддаючи перевагу еволюційному шляху переходу від капіталізму до соціалізму над революційним він вважав, що робітничий клас впродовж певного часу повинен ділити владу в державі з буржуазією, а усуспільнення власності на засоби виробництва має відбуватися поступово, з збереженням змішаних форм власності. Провідною тезою соціал-демократичної доктрини Е. Бернштейна є: “Рух – це все, кінцева мета ніщо”. На практиці це означало, що соціал-демократи не бачили соціалізм у вигляді якоїсь сформованої мети. Адже мета, яку ставили перед собою соціал-демократи не могла бути досягнена в один стрибок, вона була безперервною, й упродовж розвитку суспільства вона буде наповнюватися новим змістом. У соціал-демократичній доктрині він:

- заперечував вчення К. Маркса про революцію, класову боротьбу й диктатуру пролетаріату;

- сформулював програму проведення реформ, у результаті яких капіталізм мав поступово трансформуватися в соціалізм.

Як сучасна суспільно-політична доктрина соціал-демократія має багато різновидів. Соціал-демократичні й соціалістичні партії об’єднані в Соціалістичний Інтернаціонал, який відновив свою роботу в 1951 р. Основними програмними документами цього міжнародного об’єднання є: “Цілі і завдання міжнародного соціалізму” (1951), “Декларація принципів” (1989), в якій було переглянуто деякі попередні погляди на окремі методи економічної діяльності, які раніше вважалися незаперечними. У цьому документі наголошено, що:

- націоналізація підприємств не є панацеєю від усіх соціальних хвороб суспільства;

- ні державна, ні приватна власність на засоби виробництва не є гарантією економічної ефективності чи соціальної справедливості;

- не можна абсолютизувати економічне піднесення, оскільки воно завдає шкоди екології тощо.

Нині демократичний соціалізм визначений як міжнародний політичний рух, який веде боротьбу за соціальну справедливість і солідарність. Основною метою сучасної соціал-демократії проголошено сприяння побудови такого суспільного устрою за якого можна буде зміцнити соціальні цінності, а кожна людина отримає можливість розвивати свої здібності, користуючись гарантіями своїх прав у демократичному суспільстві.

Соціал-демократи були й є однією з найвпливовіших суспільно політичних течій світу. Наприкінці 1990-х на початку 2000-х рр. у світі існує більше 80 соціал-демократичних партій, з яких близько 30 були при владі самостійно або в коаліції з іншими політичними структурами. Більше 70 партій об’єднані в Соціалістичному Інтернаціоналі. Україна в ньому нині представлена Соціалістичною партією України, а до складу попереднього Соціалістичного Інтернаціоналу з початку 1930-х рр. входила Українська соціалістично-радикальна партія, яка функціонувала у Західній Україні, а її чільні діячі М. Стахів та І. Макух входили й до керівництва цієї міжнародної організації.

Таким чином, у сучасному світі ідеї соціал-демократії мають значну кількість прихильників у світі, а ця суспільно-політична течія є однією з найвпливовіших.