
- •Тема 1 Предмет і методи політології. План
- •Політика як суспільне явище
- •2. Об’єкт і предмет, структура та функції політології. Категорії політології
- •3. Методи політології
- •4. Зв’язок політології з суспільними науками
- •Основні категорії та поняття
- •Рекомендована література
- •Тема 2. Історія політичних вчень План
- •2. Політичні ідеї епохи Середньовіччя та Відродження
- •3. Розвиток політичної науки в період Нового часу
- •Основні категорії та поняття
- •Рекомендована література
- •Тема 3. Винекнення і розвиток української політичної думки План
- •Політичні погляди Київської Русі.
- •Українська політична думка польсько-литовської і козацько-гетьманської доби
- •Політичні погляди та ідеї в Україні в хіх ст.
- •4. Українська політична думка в першій половині хх ст.
- •5. Українська політична думка в сучасних умовах
- •Література
- •Політична влада План
- •2. Політична влада.
- •3. Ресурси та легітимність політичної влади.
- •4. Ознаки легітимності політичної влади. Поняття та причини делегітимізації політичної влади
- •Типи легітимності політичної влади
- •Основні категорії та поняття
Тема 1 Предмет і методи політології. План
Політика як суспільне явище.
Об’єкт, предмет, структура та функції політології. Категорії політології.
Методи політології.
Зв’язок політології з суспільними науками.
Політика як суспільне явище
Вивчення будь-якої науки починається зі з’ясування, що вона досліджує, коли і як виникла та розвивалась, які її найхарактерніші риси та її місця й ролі в пізнанні й розвитку суспільства.
Термін політика в науковий обіг уперше було введено в давньогрецьким філософом Арістотелем, який у своєму трактаті “Політика” сформулював концепцію, що політика – це мистецтво управління державою.
Однак з часом з ускладненням суспільних відносин, розвитком державних інститутів, значення поняття політика еволюціонувало. Нині в політологічній науці існує ряд визначень цього терміну, а дослідження політичної сфери суспільства активізувалось у ХХ столітті. Досліджуючи питання про політику та політиків у вузькому розумінні німецький учений М. Вебер писав, що “Політика, судячи з усього, означає спрямування до участі у владі або здійснення впливу на розподіл влади як між державами, так і в самій державі, між групами людей з яких вона складається”.
У сучасній політології визначення терміну політика через владу є найбільш поширеним. Зокрема, в українському політологічному словнику політика визначена як організаційна, регулятивна й контрольна сфера суспільства у межах якої здійснюється соціальна діяльність, яка спрямована на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами для здійснення власних запитів і потреб.
Таким чином, у сучасній політологічній науці політика визначається як діяльність, яка спрямована на задоволення потреб та інтересів щодо управління та керівництва суспільством.
Однак необхідно враховувати, що політика не в повному обсязі охоплює діяльність державних органів, а є прерогативою тих інститутів, які безпосередньо сформовані народом і приймають політичні рішення.
У сучасному світі політика відіграє важливу роль в узгодженні суспільних інтересів різних соціальних груп, підпорядкуванню їх загальнонаціональним та загальнодержавним інтересам тощо.
Тому політика може бути визначена як діяльність з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади.
Суб’єктами політики є особи та створені ними установи й організації, які беруть участь у політичному процесі та мають можливість діяти вільно й самостійно.
За характером і місцем, яке посідають суб’єкти політики у суспільній структурі суспільства виокремлюють три групи суб’єктів політики:
Соціальні суб’єкти політики – це індивіди й різноманітні соціальні спільності.
Інституціональні суб’єкти політики – це політичні інститути (держава та її структурні елементи).
Функціональні суб’єкти політики – це такі суспільні інститути, які беруть участь у політиці ситуативно, за певних умов вступаючи у взаємодію з політичними інститутами. До функціональних суб’єктів політики відносяться: армія, церква, різноманітні громадські організації тощо.
Об’єктами політики є всі явища і процеси політичного й суспільного життя на які спрямована діяльність суб’єктів політики.
Функції політики – це основні напрями її впливу на суспільство.
Головною функцією політики є керівництво та управління суспільними процесами й забезпечення єдності та цілісності суспільства.
Інші функції політики окреслені метою провідної. До функцій політики належать:
- вираження й задоволення інтересів різних соціальних груп;
- інтеграція суспільства шляхом узгодження соціальних інтересів;
- забезпечення наступництва та інноваційності;
- функція політичної соціалізації особи.
До кола функцій політики відносять і ті, які здійснюють її суб’єкти. Така всеохоплююча роль політики зумовлена її головними властивостями: універсальністю, інклюзивністю й атрибутивністю.
Універсальність політики полягає в її здатності впливати практично на всі сторони й елементи життєдіяльності суспільства.
Інклюзивність політики зумовлена її здатністю проникати в усі сфери суспільного життя.
Атрибутивність політики знаходить свій вияв у її здатності поєднуватися з неполітичними суспільними відносинами й сферами й утворюючи таким чином, інші види суспільних відносин і сфери суспільного життя.
Виділяють наступні види політики:
- за об’єктами: політика держави, політика партії, політика класу тощо;
- за масштабами: світова політика, загальнодержавна політика, міжнародна політика, локальна й регіональна політика;
- за спрямованістю: внутрішня політика, зовнішня політика;
- за сферами соціального життя: економічна політика, соціальна політика, молодіжна політика тощо.
Таким чином, політика є регулятором суспільних відносин, реалізуючись шляхом їх орієнтування, спрямування розвитку в багатьох галузях або в усій їх сукупності.