57. Кореляція циклічно побудованих товщ

Для вивчення циклічно побудованих товщ потрібна певна послідов-

ність досліджень, які виконують у декілька етапів.

Перший етап передбачає визначення літогенетичних типів порід за

такими ознаками: склад, структура,текстура, визначення решток флори і

фауни, характер контактів і переходівтощо. Більшість генетичних ознак

визначають у полі, в лабораторних умовах отримують лише додаткову інформацію про склад порід і решток палеорганізмів та умови осадонакопичення.

Перший етап закінчують складанням колонки, де відображають усі типи порід і їхні головні генетичні ознаки,намічають фації і цикли. Другий етап –побудова літолого-фаціальних профілів з метою простеження латерального поширення фацій, виділення циклітів, з’ясування характеру їхньої зміни,проведення типізації циклітів, визначення їхньої ієрархії.

Кореляцію розрізів починають від великих одиниць до дрібних, вона ґрунтується на пошуку, виділенні та зіставленні гомотаксальних послідов-ностей за комплексом кількісних і якісних ознак, а саме: за потужністю і будовою циклів, характером зміни фацій і переходів одного шару в інший, за палеонтологічними рештками, конкреціями тощо. Тобто потрібно використовувати всі ознаки, які можуть допомогти виконати достеменну кореляцію. З цією метою вибирають еталонний розріз і з ним зіставляють інші.

58. Кліматостратиграфічний метод позчленування та кореляції осадових товщ

Кліматостратиграфія є системою методів палеокліматичних

реконструкцій, головне призначення яких – детальне стратиграфічне розчленування і кореляція осадових товщ, тобто під кліматостратиграфією

треба розуміти використання палеокліматичної інтерпретації літолого-

фаціальних особливостей порід і складу органічних решток як основи

стратиграфічного розчленування і кореляції відкладів. Отже, клімато-

стратиграфія – це не єдиний метод і не принцип розчленування відкладів, а

системний підхід, спосіб застосування комплексу методів, які дають змогу

використовувати зміни кліматичних умов для стратифікації осадових товщ.

Можливості кліматостратиграфії обмежені інтервалом геологічної істо-

рії, для якого був характерний нестійкий і швидко змінний кліматичний

режим. Передусім це льодовикові епохи – пізній рифей, ордовик, карбон і

перм. Останнє, найбільше між докембрієм і плейстоценом, зледеніння, що

охопило всі південні континенти (Африку, Австралію, Південну Америку та

Індію), тривало 90 млн. років – від середини кам’яновугільного до середини

пермського періодів. Потім зледеніння почалися у пізньому кайнозої, зокре-

ма останні 3–2 млн. років, для яких характерні коливання типу зледеніння–

міжльодовиків’я або похолодання–потепління

59. Кліматостратиграфічні таксони та їх характеристика

Кліматостратиграфічні одиниці виділяють на засадах палеокліматич-

ного тлумачення як літологічних, так і палеонтологічних характеристик

шарів. Кліматостратиграфічні дослідження повинні бути спрямовані на

вирішення двох завдань – визначення генетичних типів та з’ясування

синхронності їхнього утворення. Важливо, щоб кліматостратиграфічні

одиниці, які залягають одні на одних, відрізнялися не тільки генетично, а й

за віком. Основою методики кліматостратиграфічних досліджень є деталь-

ний фаціальний аналіз, що ґрунтується на комплексному використанні

літолого-мінеральних, палеонтологічних і геохімічних індикаторів клімату,

та визначення часових стосунків. Найчіткіший літологічний індикатор палеокліматів – склад порід. Тепер загальновідомо, що евапорити (солі,

гіпси, аргідрити) свідчать про жаркий і сухий клімат; тиліти (або давні

морени) – про нівальний (або льодовиковий) клімат і наявність

льодовикових покровів; вугілля – хороший індикатор вологого клімату.

Боксити і латерити утворюються винятково в тропічних і субтропічних

областях зі значним зволоженням і високими температурами за умови

інтенсивного хімічного вивітрювання. Вапняки формуються на різних

широтах. До інших літологічних індикаторів клімату можна зачислити:

• асоціації глинистих мінералів (у холодному кліматі утворюються

гідрослюда і хлориди, у вологій помірній зоні – монтморилоніт,

гідрослюда, а за тропічних умов – каолініт);

• сполуки заліза (тривалентне залізо, що надає породам червоного

кольору переважає в областях з аридним і перемінно-вологим

кліматом; двовалентне (зеленкуватий колір) – в областях рівномірно-

вологого клімату).