9. Головні завдання переходу від командної до ринкової економіки.

Зміст перехідної економіки як трансформаційного процесу складають такі основні елементи: первісне нагромадження капіталу шляхом його перерозподілу, демонополізація економіки, її структурна перебудова і посилення соціальної орієнтації. Первісне нагромадження капіталу як один з найважливіших трансформаційних процесів пов'язаний із змінами у системі власності, а саме звуженням сфери державної власності і формуванням приватної власності у різних її формах. Основним засобом здійснення цих процесів є приватизація державного майна. Значну роль відіграла також інфляція, що супроводжувалася перерозподілом багатства на користь незначної частки населення.

Важливою складовою трансформаційних процесів є демонополізація економіки. Командна система була системою не тільки одержавлення економіки, а й тотальної її монополізації з боку держави. За таких умов ринкові елементи не могли істотно вплинути на функціонування економіки, оскільки відсутній такий елемент ринкового механізму, як конкуренція. Створення конкурентного середовища передбачає здійснення заходів щодо демонополізації економіки.

Трансформаційні процеси у перехідній економіці включають і її структурну перебудову. Структура командної економіки зорієнтована на її цілі, пріоритетними серед яких був переважний розвиток виробництва засобів виробництва і військової продукції. Така структура не відповідає потребам суспільства з соціальне орієнтованою економікою. Тому важливим напрямом трансформаційних процесів є заходи щодо зміни існуючої структури економіки, приведення її в стан, відповідний вимогам соціально орієнтованої економіки.

Для трансформаційної економіки характерними є і процеси її соціалізації, тобто підвищення ролі людини, її добробуту. Вони реалізуються, в першу чергу, через здійснення заходів, що протистоять погіршенню матеріального становища членів суспільства, викликаному процесами первісного нагромадження капіталу. Однак головним їх напрямом є створення умов формування постіндустріального суспільства з великою часткою нематеріального виробництва і створенням умов для всебічного розвитку людини.

10. Грошовий обіг і його особливості в Україні.

Грошовий обіг - це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу. За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Поряд з кредитом та фінансами він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище, що має свою особливу специфіку й механізм впливу на економіку. Опосередковуючи рух реальних товарів і послуг у процесі суспільного відтворення, грошовий обіг вимагає лише строго визначеної маси грошей. Грошовий обіг здійснюється в межах певної грошової системи, яка в ринковій економіці є провідною ланкою і відіграє домінуючу роль у саморозвитку господарських процесів. Грошова система включає такі складові частини: товар, що відіграє роль загального еквівалента; грошову одиницю - масштаб цін; узаконений засіб обігу та платежу (банкноти, казначейські, чи скарбницькі, білети, монети), порядок випуску банкнот і казначейських білетів (паперових грошей) в обіг.

Грошова система включає ті види грошових знаків, що мають визначену законом платіжну силу, їх визначає держава спеціальними законодавчими актами. Усі грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові для здійснення грошових операцій на території даної країни. Як правило, використовуються такі грошові знаки, як банкноти, казначейські білети та розмінна монета. Банкноти — це грошові знаки, що випускаються центральним банком країни. За сучасних умов банкноти виступають як національні гроші, що є законним платіжним засобом, курс якого визначається державою і є обов'язковим на всій території даної країни. Оскільки обмін банкнот на золото не здійснюється, вони, по суті, є кредитними грішми. Казначейські білети є грошовими знаками, що надходять в обіг при бюджетній емісії, яку здійснюють казначейство або міністерство фінансів. При демонетизації золота немає відмін між банкнотами і казначейськими білетами. Розмінна, або білонна, монета використовується для зручності обслуговування роздрібного товарообороту, щоб забезпечити розрахунки у дробних частинах грошової одиниці.

Складовою грошової системи є умови та форми безготівкового платіжного обороту. При цьому рух грошей здійснюється у вигляді перерахування грошових сум на рахунки в банки або зарахування взаємних вимог без неявних грошових знаків. Безготівковий грошовий обіг має суттєві переваги. Він здешевлює витрати грошового обігу, створює сприятливі умови для його державного регулювання, прискорює здійснення платежів і тим самим сприяє прискоренню обороту капіталу. Переважна частина таких розрахунків здійснюється між господарюючими суб'єктами. З появою так званих електронних грошей такі розрахунки дедалі ширше використовуються фізичними особами.

Складовим елементом грошової системи є порядок обміну національної валюти на іноземну та валютний курс. Здійснення зовнішніх відносин між країнами породжує Грошові відносини, пов'язані з оплатою отримуваних товарів та послуг. А це зумовлює потребу обміну — національної валюти на іноземні, або конвертованість національної валюти. Вона дає можливість учасникам зовнішньоекономічних угод обмінювати її на іноземні валюти і навпаки. Цей обмін здійснюється за валютним курсом, який є ціною грошової одиниці даної країни, вираженою у грошових одиницях інших країн. Ці процеси врегульовуються законодавчими актами держави. В Україні одним з таких актів є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р.

Грошова система включає і такий елемент, як державний орган, що здійснює регулювання грошового обігу. В Україні ним законодавче визначений Національний банк. Він здійснює грошову емісію, організацію розрахунків між банками, видачу комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій з іноземною валютою, контролює та регулює діяльність комерційних банків.

Формування грошових систем розпочалося із розвитком товарно-грошових відносин. Багатовіковий досвід існування свідчить про їх широку різноманітність. Але залежно від того, який вид грошей функціонував, розрізняють два типи грошових систем:

1) система металевого обігу, при якій гроші функціонують у товарній (металевій) формі;

2) система обігу номінальних грошових знаків, при якій функціонують паперові (символічні) та кредитні гроші.

У системі металевого обігу гроші функціонують у вигляді монет. При цьому розрізняли дві підсистеми: монометалізм, при якій функціонували монети з одного металу — золоті або срібні, і біметалізм, де одночасно роль грошей відігравали два метали — золото і срібло. У результаті історичного розвитку людство перейшло до монометалізму. Ця система функціонувала до Першої світової війни, коли переважна більшість країн відмовилася від вільного обміну банкнот на золото.

За сучасних умов у всіх країнах світу функціонують системи обігу номінальних грошових знаків. Така система характерна і для України що була сформована після одержання незалежності протягом 90-х років XX ст. Грошовою одиницею України стала гривня. Порядок її виготовлення і введення в обіг та підтримання стабільності розроблено Національним банком. Перевага гривні полягає в тому, що на відміну від безконтрольного й незабезпеченого випуску карбованців вона надходитиме в обіг в обмеженій кількості лише під реальні товари, тому не буде переповнювати канали обігу. Всі гривні є банківськими білетами, тобто банкнотами, що теж дуже важливо.