- •1. Поняття національної економіки.
- •2. Етапи здійснення земельної реформи в Україні.
- •3. Природно-ресурсна база економічного потенціалу України.
- •4. Становлення і розвиток господарств ринкового типу в апк України.
- •5. Стан навколишнього середовища України.
- •6. Вдосконалення взаємовідносин сільськогосподарських підприємств з державою.
- •7. Ознаки та причини кризового стану економіки України в 90-х роках XX століття.
- •8. Особливості приватизації в апк.
- •10. Грошовий обіг і його особливості в Україні.
- •9. Головні завдання переходу від командної до ринкової економіки.
- •11. Модель "шокової терапії".
- •12. Грошова реформа 1996 р. В Україні та її наслідки.
- •13. Градуалістська модель ринкової трансформації командної економіки.
- •14. Формування і розвиток банківської системи в Україні.
- •15. Особливості моделі ринкової трансформації економіки України.
- •16. Трансформація кредитної системи в перехідній економіці.
- •17. Необхідність і суть роздержавлення економіки України.
- •18. Становлення ринку цінних паперів в Україні.
- •19. Законодавча і нормативна база роздержавлення економіки України.
- •20. Бюджетна система України і проблеми її удосконалення.
- •21. Корпоратизація як форма роздержавлення економіки України.
- •22. Формування податкової системи України в період ринкової трансформацій
- •23. Особливості приватизації в Україні
- •24. Формування системи страхування в Україні
- •25. Механізм приватизації в Україні
- •26. Перебудова системи соціального захисту в Україні.
- •27. Етапи приватизації в Україні.
- •28. Поняття соціальної політики.
- •29. Необхідність і суть демонополізації економіки України.
- •30. Пенсійна реформа в Україні.
- •31. Основні напрями демонополізації економіки України.
- •32. Посилення ролі зовнішньоекономічних зв'язків в умовах глобалізації.
- •33. Необхідність структурної перебудови економіки України.
- •34. Зовнішня торгівля як напрямок інтеграції України у світове господарство.
- •35. Принципи і етапи структурної перебудови економіки України.
- •36. Розвиток спільного підприємства з іноземним капіталом в Україні.
- •37. Основні напрями структурної перебудови економіки України.
- •38. Спеціальні (вільні) економічні зони в Україні.
- •39. Структурна перебудова матеріального виробництва.
- •40. Головні напрями економічної політики держави у перехідній економіці.
- •41. Структурна перебудова соціальної сфери.
- •42. Особливості приватизації в агропромисловому комплексі України.
- •43. Фінансово - організаційне забезпечення структурної перебудови економіки України.
- •44. Етапи здійснення земельної реформи в Україні
- •45. Стан агропромислового комплексу економіки України і необхідність його реформування.
- •46. Грошова реформа 1996 р. В Україні.
- •47. Сучасна аграрна реформа та її складові.
- •48. Стан навколишнього середовища України.
- •49. Суть та основні принципи земельної реформи в Україні.
- •50. Формування банківської системи України.
33. Необхідність структурної перебудови економіки України.
Важливе місце у ринковій трансформації економіки України посідає ЇЇ структурна перебудова. Економіка — це складна структуризована система, окремі елементи якої відповідно взаємозв'язані, що визначає якість функціонування системи у цілому. Вона відповідає певним цілям соціально-економічного розвитку країни. Структура економіки України в період перебування у складі СРСР була підпорядкована цілям розвитку СРСР і колишньої РЕВ. Для неї були характерні незбалансованість між: окремими елементами, висока частка галузей, що виробляли проміжний продукт, недостатня соціальна орієнтованість. Структурні пропорції, що склалися на момент одержання Україною незалежності, не відповідають новим цілям, які постали перед країною як самостійною державою, та не відповідають потребам людини, не забезпечують їй нормальних умов життя. Частка споживчих товарів у загальному обсязі промислового виробництва не перевищувала 1/3, тоді як у розвинутих країнах ринкової економіки вона дорівнює 50—60 %. Сектор послуг — одна з найважливіших сфер сучасної соціальне орієнтованої економіки — становив менше як третину валового внутрішнього продукту, тоді як у розвинених країнах він займає від половини до двох третин. Структурна недосконалість доповнюється науково-технічним відставанням багатьох галузей матеріального виробництва, їх низькою товарністю щодо виготовлення кінцевої продукції, сировинною та напівфабрикатною спрямованістю експорту, залежністю від монопольного імпорту енергоресурсів та деяких інших особливо важливих видів сировинних ресурсів, переважно військовою орієнтацією машинобудівного комплексу. Ресурсомісткий та переважно витратний характер виробництва, здійснюваного на основі дешевих ресурсів колишнього СРСР, значно знижує конкурентоспроможність українських товарів те тільки на зовнішніх ринках, а й усередині країни. Структурі економіки України притаманні й територіальні диспропорції, що виявляються у різних рівнях економічного розвитку регіонів, недосконалість галузевої структури більшості регіональних господарських комплексів та нераціональність використання їх природно ресурсного та виробничого потенціалу. Диференціація у рівнях виробництва промислової і сільськогосподарської продукції у розрахунку на душу населення між; областями країни перевищує 2 рази. Отже, успадкована від Радянського Союзу структура економіки не відповідає новим цілям, що постали перед Україною як самостійною державою, бо не забезпечує її економічну незалежність, не сприяє підвищенню конкурентоспроможності власного виробництва і не сприяє входженню України у систему світогосподарських зв'язків як рівноправного партнера. Цим і зумовлюється потреба зміни структурних пропорцій, що склалися в економіці України на момент отримання незалежності, з одночасним підвищенням рівня технічної оснащеності виробництва. Заходи, спрямовані на реалізацію таких трансформацій, і є змістом структурної перебудови економіки.
Мета такої перебудови — створення на основі досягнень науково-технічного прогресу високоефективної соціально орієнтованої економіки, що забезпечує високу якість життя населення, активну мотивацію його трудової та підприємницької діяльності, економічну безпеку і незалежність України як самостійної держави. Реалізація цієї мети передбачає розв'язання комплексу найважливіших взаємопов'язаних цілей.
стимулювання ділової активності підприємців й усього населення у відродженні національної економіки за рахунок її оптимізації та удосконалення механізмів господарювання.
запровадження нових технологій, активізація інноваційної діяльності на шляху до науково-технологічного оновлення виробництва в усіх галузях й на усіх рівнях з метою зниження ресурсомісткості виробництва і підвищення його техніко-економічних показників, а отже, підвищення конкурентоспроможності економіки.
розширення ринків за рахунок входження до пріоритетних й ефективних для національної економіки секторів світового ринку та активізації внутрішнього ринку шляхом підвищення рівня збалансованості виробництва.
посилення соціальної орієнтації економіки та оздоровлення довкілля, що створює умови для істотного поліпшення умов життєдіяльності населення України.
