35. Принципи і етапи структурної перебудови економіки України.

Структурна перебудова має здійснюватися за деякими основними принципами.

1.Підвищення регулюючої ролі держави, яка повинна забезпечити реалізацію заходів, здатних суттєво змінити структурні пропорції.

2.Забезпечення фінансовими коштами в основному за рахунок власних ресурсів. Це не виключає і залучення іноземних інвестицій, але головну роль мають виконувати внутрішні заощадження. Реалізація їх пов'язана, насамперед, з підвищенням дієвості й надійності кредитно-фінансової системи держави.

3.Забезпечення інноваційного типу економічного розвитку. Структурні зрушення повинні відбутись на основі найновіших досягнень науки і техніки. Пріоритетну увагу слід приділяти розвитку високотехнологічних та науково містких галузей економіки

Перший етап /перехідний/ – це подолання еколого-економічної кризи, забезпечення макроекономічної стабілізації і створення умов для відновлення економічного зростання, розробка нормативної та методологічної бази, формування передумов для підвищення рівня життя населення, збалансування виробництва та споживання, перехід до світових стандартів екологічної безпеки. Перехідний етап України до сталого розвитку повинен передбачати три стадії подолання кризи в економіці – стабілізацію, пожвавлення та зростання. Для кожної стадії мають бути виділені пріоритети і встановлена їх ієрархія. Стабілізація - забезпечення народного господарства енергоресурсами, енерго- та ресурсозбереження, підтримка соціального сектора економіки та інш. Пожвавлення - першим в ієрархії пріоритетів стає технічне переозброєння матеріального виробництвва та невиробничої сфери, удосконалення організаційних форм управління. Зростання - соціальний розвиток, екологічне оздоровлення, освоєння нових форм планування та організаційно-управлінської діяльності.

Другий етап – передбачає ефективне вирішення завдань структурної перебудови економіки держави, перехід до застосування переважно економічних механізмів стимулювання та регулювання структурних перетворень, розв’язання паливно-енергетичної проблеми, забезпечення високої якості життя населення та рівноправного партнерства України у світовому економічному співтоваристві, демократизацію суспільства, гармонізацію відносин суспільства і природи, забезпечення збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу.

Третій етап – передбачає забезпечення сталого розвитку виробництва на базі нових секторів і галузей, створення екологічно чистих виробництв, задоволення потреб населення з урахуванням екологічних вимог, створення глобальної системи екологічної безпеки та фундаменту ноосферного розвитку.

36. Розвиток спільного підприємства з іноземним капіталом в Україні.

В умовах інвестиційної кризи, коли виникає необхідність удосконалення підходів щодо реформування економіки та інституціональних структур, які обслуговують економічну сферу, одним з перспективних напрямків економічних перетворень в Україні виступає підприємництво з залученням іноземного капіталу. Організація та розвиток діяльності підприємств з іноземними інвестиціями є способом виходу держави з самоізоляції, засобом інтеграції її до світових систем господарювання і міжнародного розподілу праці. Підприємства за участю іноземного капіталу виступають найбільш прогресивною, конкурентоспроможною формою господарювання, інструментом формування ринкових відносин в економіці України. За сприятливих умов і при розширенні діяльності підприємства з іноземними інвестиціями можуть позитивно впливати на економічний розвиток, гальмування спаду виробництва, зростання національної економіки.

Підприємництво з залученням іноземного капіталу запобігає монополізації економіки, сприяє створенню прогресивної структури виробництва, реалізації потенціалу ринкових відносин, розвитку конкурентних відносин між суб’єктами підприємництва.

Спільні підприємства (СП) як різновид підприємств з іноземними інвестиціями – це одна з форм відображення певного економічного процесу, якою зараз є інтернаціоналізація виробництва і капіталу. Організація даної форми міжнародного співробітництва зумовлюється потребами розвитку продуктивних сил та рівнем їх розвитку, який існує в суспільстві.

Для більшості підприємницьких структур України створення спільного підприємства інколи виступає чи не єдиним можливим способом виходу на зовнішній ринок і закріплення на ньому. Утворення спільної з іноземним інвестором структури розкриває для вітчизняних виробників нові джерела ефективного зовнішнього фінансування, можливості по запозиченню новітніх технологій, набуттю професійних навичок і майстерності, управлінського досвіду, розвитку експортного потенціалу підприємства, виходу його на світовий ринок.

Не зважаючи на те, що кількість створених в Україні підприємств з іноземними інвестиціями є невеликою, їх діяльність уже позначилася на результатах зовнішньоекономічного співробітництва держави, потребує аналізу та обгрунтування напрямків стимулювання співпраці з іноземними суб’єктами господарювання. Виникає необхідність вивчення теоретичних та практичних аспектів організації та механізму функціонування спільних з іноземними інвесторами підприємств з акцентуванням уваги як на макроекономічних процесах регулювання міжнародного співробітництва, так і на поведінці окремих суб’єктів підприємництва в конкретних умовах інвестування та господарювання.

Поряд з тим, у процесі створення і функціонування спільних з іноземними інвесторами підприємницьких структур існують й інші проблеми економічного, фінансового та організаційного характеру, які потребують глибоких досліджень, розробки форм і методів організації таких підприємств для забезпечення високої ефективності їх діяльності, “безболісного” виходу на зовнішній ринок і утвердження на ньому.