- •1. Поняття національної економіки.
- •2. Етапи здійснення земельної реформи в Україні.
- •3. Природно-ресурсна база економічного потенціалу України.
- •4. Становлення і розвиток господарств ринкового типу в апк України.
- •5. Стан навколишнього середовища України.
- •6. Вдосконалення взаємовідносин сільськогосподарських підприємств з державою.
- •7. Ознаки та причини кризового стану економіки України в 90-х роках XX століття.
- •8. Особливості приватизації в апк.
- •9. Головні завдання переходу від командної до ринкової економіки.
- •10. Грошовий обіг і його особливості в Україні.
- •11. Модель "шокової терапії".
- •12. Грошова реформа 1996 р. В Україні та її наслідки.
- •13. Градуалістська модель ринкової трансформації командної економіки.
- •14. Формування і розвиток банківської системи в Україні.
- •15. Особливості моделі ринкової трансформації економіки України.
- •16. Трансформація кредитної системи в перехідній економіці.
- •17. Необхідність і суть роздержавлення економіки України.
- •18. Становлення ринку цінних паперів в Україні.
- •19. Законодавча і нормативна база роздержавлення економіки України.
- •20. Бюджетна система України і проблеми її удосконалення.
- •21. Корпоратизація як форма роздержавлення економіки України.
- •22. Формування податкової системи України в період ринкової трансформацій
- •23. Особливості приватизації в Україні
- •24. Формування системи страхування в Україні
- •25. Механізм приватизації в Україні
- •26. Перебудова системи соціального захисту в Україні.
- •27. Етапи приватизації в Україні.
- •28. Поняття соціальної політики.
- •29. Необхідність і суть демонополізації економіки України.
- •30. Пенсійна реформа в Україні.
- •31. Основні напрями демонополізації економіки України.
- •32. Посилення ролі зовнішньоекономічних зв'язків в умовах глобалізації.
- •33. Необхідність структурної перебудови економіки України.
- •34. Зовнішня торгівля як напрямок інтеграції України у світове господарство.
- •35. Принципи і етапи структурної перебудови економіки України.
- •36. Розвиток спільного підприємства з іноземним капіталом в Україні.
- •37. Основні напрями структурної перебудови економіки України.
- •38. Спеціальні (вільні) економічні зони в Україні.
- •39. Структурна перебудова матеріального виробництва.
- •40. Головні напрями економічної політики держави у перехідній економіці.
- •41. Структурна перебудова соціальної сфери.
- •42. Особливості приватизації в агропромисловому комплексі України.
- •43. Фінансово - організаційне забезпечення структурної перебудови економіки України.
- •44. Етапи здійснення земельної реформи в Україні
- •45. Стан агропромислового комплексу економіки України і необхідність його реформування.
- •46. Грошова реформа 1996 р. В Україні.
- •47. Сучасна аграрна реформа та її складові.
- •48. Стан навколишнього середовища України.
- •49. Суть та основні принципи земельної реформи в Україні.
- •50. Формування банківської системи України.
30. Пенсійна реформа в Україні.
З 1991 року Україна почала перебудовувати пенсійну систему. Створено Пенсійний фонд як систему збору й розподілу страхових внесків роботодавців і громадян на пенсійні виплати. Це стало початком переходу до традиційних в розвинених країнах принципів організації пенсійного забезпечення. Мета реформування системи – забезпечення належного рівня життя людей літнього віку на основах соціальної справедливості, гармонізації взаємин між поколіннями й сприяння економічному росту. Для України найбільш прийнятною є багаторівнева пенсійна система. З урахуванням цього пенсійна реформа проводиться поетапно в трьох напрямках:
1. реформування солідарної системи (перший рівень);
2. створення обов’язкової накопичувальної системи (другий рівень);
3. розвиток добровільної накопичувальної системи (третій рівень).
В Україні з 1 січня 2004 року функціонує на страхових засадах солідарна пенсійна система, принциповою ознакою якої є безпосередня участь застрахованої особи в формуванні майбутньої пенсії. Встановлена Законом нова формула обчислення пенсій передбачає визначення розміру пенсії диференційовано з урахуванням стажу роботи і заробітку, при цьому знято верхню межу пенсії. Основні завдання та цілі пенсійної реформи:
1. підвищити рівень життя пенсіонерів;
2. встановити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;
3. забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;
4. заохотити громадян до заощадження коштів на старість;
5. створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.
Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані із змінами в демографічній ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них.
31. Основні напрями демонополізації економіки України.
децентралізація державного управління економікою. Вона здійснюється шляхом реорганізації або ліквідації державних організаційних структур монопольного типу, основними ознаками яких є наявність централізованої форми доведення завдань з номенклатури та обсягів виробництва продукції, її розподілу і продажу споживачам, закріплення права управління майном господарюючих суб'єктів, що входять до його складу, встановлення цін на продукцію цієї організаційної структури. Для цього також необхідні: розмежування функцій управління між різними органами влади і управління, обмеження та регламентування функцій центральних і місцевих органів державної влади, органів місцевого та регіонального самоврядування стосовно господарюючих суб'єктів і позбавлення зазначених органів функцій, не властивих органам державного управління, а також права втручатися у господарську діяльність підприємств, а також скорочення кількості галузевих органів державної виконавчої влади.
демонополізації економіки — зниження або зняття бар'єрів, що обмежують доступ господарюючих суб'єктів на існуючі товарні ринки. Його реалізація здійснюється за рахунок скорочення переліку товарів, що підлягають квотуванню та ліцензуванню, обмеження переліку видів підприємницької діяльності, що ліцензуються або є державною монополією, скасування або обмеження податкових, кредитних та інших пільг, що надаються державою монопольним утворенням, припинення анти-конкурентних дій господарюючих суб'єктів щодо підтримання бар'єрів вступу до ринку інших суб'єктів.
демонополізація здійснюється і через стимулювання вступу на монополізовані товарні ринки нових, господарюючих суб'єктів. Це такий спосіб демонополізації, за яким господарюючим суб'єктам, що вступають на монополізовані товарні ринки, з метою заінтересованості надаються певні пільги щодо оподаткування, кредитування, розміщення державних замовлень тощо. Це також і стимулювання інвестицій, в тому числі й іноземних, спрямованих на зниження рівня монополізації ринків і надання державної підтримки створюваним у процесі конверсії ВПК новим господарюючим суб'єктам.
поділ державних монопольних утворень через створення, кількох нових самостійних господарюючих суб'єктів на основі структурних підрозділів таких об'єднань. Такий поділ, як правило, здійснюється у процесі роздержавлення власності за наявності таких обставин, як відсутність тісного технологічного зв'язку між; підприємствами та структурними підрозділами, що входять до об'єднання, або коли вони автономно виробляють подібну продукцію. Цей спосіб не повинен стосуватися так званих природних монополій. Невиправданий він і тоді, коли розукрупнення призведе до зниження ефективності використання виробничого потенціалу або погіршення якості та конкурентоспроможності продукції.