23. Особливості приватизації в Україні

Приватизація в Україні має свої особливості. Вони зумовлені станом економіки на початку трансформаційних перетворень, що характеризується її тотальним одержавленням, відсутністю вільних капіталів, що могли б бути використані для приватизації, та нерозвиненістю ринкової інфраструктури. Ці обставини породили суперечності приватизації. З одного боку, потреба у створенні умов для формування приватного підприємництва вимагала здійснення приватизації відносно швидкими темпами, щоб сформувати достатній прошарок самостійних господарюючих суб'єктів. А з іншого боку, цей процес вимагав значної маси вільних грошових капіталів, щоб здійснювати приватизацію державної власності. Розв'язання цієї суперечності було досягнуто шляхом поєднання платних і безоплатних її форм. Саме у цьому поєднанні і полягає основна особливість приватизації в Україні.

Концепцією приватизації передбачалося частину державного майна, що підлягає приватизації, передати у власність громадян України безоплатно, рівними частинами, а іншу частину приватизувати за гроші. Щоб забезпечити безоплатну приватизацію, законодавством встановлювалися специфічні платіжні засоби, що отримали назву приватизаційних паперів. Прийнятим у 1992 р. Законом «Про приватизаційні папери» введено два види таких паперів — приватизаційні майнові сертифікати, що використовувалися при приватизації майна державних підприємств, та житлові чеки, за допомогою яких здійснювалася безоплатна приватизація державного житлового фонду. Право на отримання приватизаційних паперів отримував кожен громадянин України. Номінальна вартість їх була однакова для усіх.

Приватизаційні папери були специфічними платіжними засобами, використати які можна було лише в процесі приватизації. Власник такого паперу, беручи участь у приватизації державного майна, мав право частину ціни цього майна оплатити своїм приватизаційним папером у розмірі його номіналу. Оскільки громадяни України отримували такі папери безоплатно, а оплачували ними приватизоване майно, то таким чином вони одержували частку державного майна безоплатно

24. Формування системи страхування в Україні

Процеси створення страхового ринку в Україні і його нормативно–правового забезпечення відбувалися паралельно, але не завжди адекватно. Сьогодні  нормативно-правова база страхового ринку України є такою, що потребує подальшого розвитку як з метою вдосконалення страхового ринку України, виходячи з потреб самої держави, так і з метою розвитку інтеграційних процесів в економіці України. Основним недоліком нормативно–правової бази українського страхового ринку є відсутність системності існуючих законодавчих актів. Відсутній єдиний механізм узгодження документів, що регламентують діяльність суб’єктів ринку страхових послуг. Існує також певна неузгодженість дій законодавчої та виконавчої гілок влади, спрямованих на формування нормативної бази страхового ринку України.

У період започаткування страхового ринку України мало місце невиправдане зростання кількості страховиків. Оцінка свого місця на ринку страхових послуг і пов’язаної з цим страхової політики, реальна практика діяльності призвели до зникнення багатьох страхових організацій зі страхового ринку України. Разом з тим процеси, що відбуваються, а саме: зростання зацікавленості реального страхувальника до укладення договорів страхування як способу захисту своїх майнових інтересів; приватизація промислових підприємств; перехід нерухомості у приватну власність та інші підсилюють потребу у страхуванні різних видів, що й веде до деякого зростання кількості страховиків, що діють на українському страховому ринку. У той же час значна кількість новостворених страхових організацій мають на меті цілі, далекі від реального страхування. Поки що реальний попит не є адекватним наявній кількості страховиків на ринку України.

Впровадження ринкових форм господарювання в страхуванні відбувається жвавіше, ніж у більшості галузей економіки України, причиною чого є наявність досить жорсткої конкуренції та великого потенціалу подальшого розвитку.

Страхова діяльність стала такою сферою, потреба в якій об’єктивно існує, а довіри до неї у страхувальників (як юридичних, так і фізичних осіб) мало. Разом з тим трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України (здійснення приватизації майна переважної більшості підприємств, зростання реальної середньої заробітної плати працюючих, суттєве зниження рівня інфляції та ін.) зумовлюють підвищення страхового інтересу як з боку юридичних, так і фізичних осіб.

Організація страхового ринку України та технології функціонування на ньому страхових організацій потребують подальшого вдосконалення, застосування нових форм та методів страхової діяльності, від вдалого впровадження яких значною мірою залежатиме подальший розвиток ринку страхових послуг в Україні.

Обрана Україною ринкова модель економічного розвитку потребує розгалуженої фінансово стабільної системи страхування, розвитку страхового ринку як важливого сегмента ринкових економічних відносин. Ступінь розвитку страхового ринку відбиває можливості економічного росту країни. У довгостроковому відношенні розвиток страхового ринку є важливим ресурсом, використання якого може дати значний за масштабами ефект економічного зростання.