1. Поняття національної економіки. 1

2. Етапи здійснення земельної реформи в Україні. 2

3. Природно-ресурсна база економічного потенціалу України. 2

4. Становлення і розвиток господарств ринкового типу в АПК України. 5

5. Стан навколишнього середовища України. 6

7

6. Вдосконалення взаємовідносин сільськогосподарських підприємств з державою. 7

7. Ознаки та причини кризового стану економіки України в 90-х роках XX століття. 8

8. Особливості приватизації в АПК. 8

9. Головні завдання переходу від командної до ринкової економіки. 9

10. Грошовий обіг і його особливості в Україні. 10

11. Модель "шокової терапії". 11

12. Грошова реформа 1996 р. в Україні та її наслідки. 11

13. Градуалістська модель ринкової трансформації командної економіки. 12

14. Формування і розвиток банківської системи в Україні. 13

15. Особливості моделі ринкової трансформації економіки України. 13

16. Трансформація кредитної системи в перехідній економіці. 13

17. Необхідність і суть роздержавлення економіки України. 14

18. Становлення ринку цінних паперів в Україні. 15

19. Законодавча і нормативна база роздержавлення економіки України. 16

20. Бюджетна система України і проблеми її удосконалення. 17

21. Корпоратизація як форма роздержавлення економіки України. 18

22. Формування податкової системи України в період ринкової трансформацій 18

23. Особливості приватизації в Україні 19

24. Формування системи страхування в Україні 19

25. Механізм приватизації в Україні 20

26. Перебудова системи соціального захисту в Україні. 21

27. Етапи приватизації в Україні. 21

28. Поняття соціальної політики. 22

29. Необхідність і суть демонополізації економіки України. 23

30. Пенсійна реформа в Україні. 23

31. Основні напрями демонополізації економіки України. 24

32. Посилення ролі зовнішньоекономічних зв'язків в умовах глобалізації. 24

33. Необхідність структурної перебудови економіки України. 25

34. Зовнішня торгівля як напрямок інтеграції України у світове господарство. 26

35. Принципи і етапи структурної перебудови економіки України. 26

36. Розвиток спільного підприємства з іноземним капіталом в Україні. 27

37. Основні напрями структурної перебудови економіки України. 27

38. Спеціальні (вільні) економічні зони в Україні. 28

39. Структурна перебудова матеріального виробництва. 28

40. Головні напрями економічної політики держави у перехідній економіці. 29

41. Структурна перебудова соціальної сфери. 29

42. Особливості приватизації в агропромисловому комплексі України. 30

43. Фінансово - організаційне забезпечення структурної перебудови економіки України. 30

44. Етапи здійснення земельної реформи в Україні 31

45. Стан агропромислового комплексу економіки України і необхідність його реформування. 32

46. Грошова реформа 1996 р. в Україні. 33

47. Сучасна аграрна реформа та її складові. 33

48. Стан навколишнього середовища України. 33

49. Суть та основні принципи земельної реформи в Україні. 34

50. Формування банківської системи України. 34

1. Поняття національної економіки.

Економічна діяльність у будь-якому суспільстві здійснюється її суб'єктами у системі певних взаємозв'язків та взаємозалежностей, що встановлюються у певних територіальних межах. Така система і називається економікою. Залежно від територіальних меж: розрізняють місцеву, регіональну, національну та світову економіку. Національна економіка — це система економічної діяльності з притаманною їй взаємодією механізмів регулювання, що історично склалась у межах країни (нерідко використовується термін «народне господарство»). Вона є сукупністю стійких економічних зв'язків, що об'єднують усіх господарюючих суб'єктів в єдину взаємопов'язану систему. Національна економіка є історичним явищем, її формування здійснювалося паралельно процесу утворення держав. Основою національної економіки був суспільний поділ праці та усуспільнення виробництва. Саме суспільний поділ зумовлює систему тісних взаємозв'язків між складовими елементами економіки. Національній економіці як взаємопов'язаній цілісній системі економічної діяльності притаманні характерні ознаки.

1. тісні економічні зв'язки між господарюючими суб'єктами країни на основі суспільного поділу праці, які надають національній економіці цілісності, єдності. Через економічні зв'язки між суб'єктами економіки здійснюється реалізація їх економічних інтересів, забезпечується територіальна цілісність економіки.

2. загальне економічне середовище, спільне для усіх суб'єктів. Таке середовище формується єдиним економічним законодавством держави, загальною грошовою одиницею, загальною грошово-кредитною та фінансовою системою країни.

3. загальний економічний центр, який виконує регулюючу і контролюючу роль. Цим центром є держава, що здійснює заходи економічної політики. Межі регулюючого впливу такого центру на економіку залежать від типу її економічної системи.

4. загальна система економічного суверенітету. Вона включає кордони, митну систему, заходи захисту національних виробників від іноземних конкурентів.

5. наявність національного ринку, який об'єднує місцеві ринки в єдиний економічний простір, на якому функціонує єдина грошова система.

6. територіальна визначеність, межами якої є державний кордон країни.

Поняття економіки буде неповним без визначення її суб'єктів. Ними є домогосподарства, господарські одиниці (фірми чи підприємства) і держава. Кожен із цих суб'єктів прагне до найповнішого задоволення своїх інтересів у процесі функціонування національної економіки. І кожна група суб'єктів має свої інтереси.

Отже, національна економіка є складною цілісною системою, що історично сформувалася на основі поділу праці. Національні економіки відрізняються за рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером відтворення, методами регулювання економічної діяльності державою, рівнем розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, досягнутим рівнем життя. Що розвиненіший науково-технічний потенціал країни, то досконаліший механізм регулювання економіки, що повніше використовуються переваги міжнародного поділу праці, то вищим є рівень розвитку національної економіки, вищою є її ефективність, а отже і рівень життя. Водночас національну економіку не можна зводити до сукупності форм економічної діяльності на території певної країни.

Одним з її критеріїв є здатність задовольнити потреби країни, захистити її. інтереси, забезпечити її економічну та політичну незалежність, включаючи й екстремальні умови. З цієї позиції справжня національна економіка в Україні ще тільки формується. Економічний потенціал, що дістався Україні у спадок, характеризується незбалансованістю між його окремими складовими частинами і недостатньою соціальною орієнтованістю. Економіка України після розпаду Радянського Союзу опинилася без таких важливих ресурсів, як нафта, газ, каучук, целюлоза, апатити тощо. 70—80 % економіки залежить від імпорту природного газу, кольорових металів, автомобілів, верстатів та інструментів, хімічного волокна, бавовни та ниток. За рахунок власного виробництва лише наполовину задовольняються потреби у хімічному обладнанні, електротехнічних та кабельних виробах, лісоматеріалах, продукції целюлозно-паперової, текстильної та медичної промисловості.

Структурні пропорції, що склалися в економіці України, не відповідають новим цілям, що постали перед Україною як самостійною державою. До того ж багато галузей відсталі у науково-технічному відношенні, характеризуються низькою товарністю та напівфабрикатною спрямованістю експорту, залежать від монопольного імпорту важливих видів сировинних ресурсів. Ресурсномісткий та переважно витратний характер виробництва, зорієнтований на дешеві ресурси колишнього СРСР, значно зменшує конкурентоспроможність українських товарів на зовнішньому ринку. Все це свідчить, що Україна ще не має справжньої національної економіки, здатної як задовольнити внутрішні потреби у благах та послугах, так і забезпечити економічну незалежність, входження у світове співтовариство. Формування справжньої національної економіки є одним з найважливіших завдань України в сучасних умовах