§14. Резистивіметрія

Резистивіметрія – це метод визначення питомого електричного опору промивальної рідини, що заповнює свердловину, за допомогою спеціальних приладів – резистивіметрів.

Резистивіметри поділяються на поверхневі (лабораторні) й свердловинні. До ГДС відноситься резистивіметрія за допомогою свердловинних резистивіметрів, що дозволяють безперервно реєструвати питомий опір рідини по стовбуру свердловини.

Свердловинний резистивіметр – це мікрозонд, розташований у спеціальному корпусі, який дозволяє до мінімуму зменшити вплив гірських порід чи обсадної колони на величину вимірюваного опору розчину.

При переміщенні резистивіметра у свердловині рідина вільно проходить крізь прилад, в корпусі якого є спеціальні отвори. Таким чином в момент виміру всередині приладу знаходиться саме той розчин, що присутній в свердловині на поточній глибині.

Виміри проводяться зазвичай за схемою однополюсного мікроградієнт-зонду: через електроди A і B подається струм I, між електродами M і N вимірюється різниця потенціалів (рис 20, а). Зареєстрований опір свердловинної рідини визначається за відомою формулою

,

де – коефіцієнт резистивіметра, що визначається експериментально (аналогічно до мікрозондів).

Виміри резистивіметром можна проводити як при спусканні, так і при підйомі кабелю із швидкістю до 4000 м/год. Масштаб глибин 1:200. Омічний масштаб 0.01-0.1 Ом·м/см для солоних розчинів, 0.05-2.5 Ом·м/см – для прісних розчинів.

Застосування резистивіметрії

Головне призначення цього методу – вивчення питомого електричного опору рідини, що знаходиться в свердловині під час її буріння, випробування або експлуатації. Дані резистивіметрії широко використовуються при вирішенні геологічних задач і задач, пов’язаних із контролем технічного стану свердловин. Знання необхідне для інтерпретації діаграм практично всіх ГМДС. Резистивіметрія використовується при визначенні інтервалів, де відбувається поглинання бурового розчину і виливи пластової води; для визначення швидкості фільтрації підземних вод; для встановлення місць порушень обсадних колон і для розв’язку інших задач.

Питання для самоперевірки

1. Фізичні основи методу МЗ.

2. Принцип вимірювань методом МЗ.

3. Область застосування та вирішувані задачі.

4. Наведіть приклад результатів мікрозондування теригенного розрізу.

5. Принцип вимірювань резистивіметрами.

6. Задачі, що вирішуються за даними резистивіметрії.

Рекомендована література

1. Дьяконов Д. И., Леонтьев Е. И., Кузнецов Г. С. Общий курс геофизических исследований скважин. – М.: «Недра», 1984.

2. Дахнов В. Н. Электрические и магнитные методы исследования скважин. – М.: Недра, 1981.

3. Итенберг С. С., Дахкильгов Т. Д. Геофизические исследования в скважинах. – М.: Недра, 1982.

Методи опору заземлення і реєстрації струму

В цю групу методів входять:

• методи реєстрації струму – звичайний метод струму (МС), метод ковзних контактів (МКК) і екранований метод струму (ЕМС);

• методи опору заземлення (ОЗ) – метод одноелектродних (не екранованих) зондів опору заземлення, методи опору екранованого заземлення (ОЕЗ) без автоматичного фокусування струму та із автоматичним фокусуванням струму (боковий каротаж БК), метод мікрозондів ОЕЗ (боковий мікрокаротаж БМК) та інші модифікації.

В теперішній час серед методів опору заземлення найширшого практичного застосування набули методи опору екранованого заземлення із автоматичним фокусуванням струму.