5. Назвіть і коротко охарактеризуйте типи зовнішньої політики.

Зовнішня політика має деякі відмінності у змісті та способах реалізації своїх настанов, у порівнянні з внутрішньою, зокрема, вона регулюється не тільки національними законодавчими актами, але й принципами міжнародного права, міжнародного спілкування та підпорядковується внутрішній політиці. До інструментів зовнішньої політики часто-густо відносять у якості „останніх засобів" організоване збройне насильство на рівні держав та міждержавних об'єднань — коаліцій.

Зовнішня політика продовжує мати свою неповторну специфіку:

• зовнішня політика має "закриті" питання, зафіксовані у секретних домовленостях і здебільшого залишається політикою урядів та дипломатів;

• зовнішня політика здійснюється через міждержавні союзи, воєнно-політичні блоки, координується всередині ООН, регіональних організацій;

• у зовнішньополітичних стосунках країни виступають як рівноправні (незалежні індивіди, за визначенням Г. Гегеля у "Філософії права"), незалежно від чисельності народонаселення, економічної та військової потуги. Зовнішня та внутрішня політика знаходяться у відносинах взаємного підпорядкування та координації.

Політичний аналіз зовнішньої політики має засновуватись на наступних принципах:

1. Зовнішня політика підпорядковується зовнішній і має спрямовуватись на захист „національних інтересів", хоча нерідко за рахунок досягнень у зовнішній політиці (перемог), намагаються покращити внутрішні справи у державі.

2. Установою, відповідальною за міжнародну політику і міжнародне спілкування, виступає держава, а згідно Конституції України 1996 р. наша країна є повноправним суб'єктом системи міжнародних відносин.

3. Практика міжнародних відносин часто зводилась до боротьби, конкурування за енергетичні, сировинні ринки, ринки зброї, до яких народ не мав жодного відношення, тобто зовнішня політика була і антинародною, і таємною, прихованої від більшості населення.

4. Міжнародні збройні конфлікти часто виступали способом реалізації зовнішньополітичних завдань, але поступово у світі формується ідея - вимога заборони застосування або загрози застосування сили у міжнародних відносинах.

5. Найбільш драматичний загострений період відносин між потужними світовими державами на основі суперництва за домінування дістав назву „холодної війни", що тривала майже півстоліття і рецидиви якої ми спостерігаємо при загостренні відносин між Росією та США, між Росією та Великою Британією.

5. Опишіть стани світової політики.

Світова (міжнародна) політика - сукупна, цілеспрямована політична діяльність основних суб'єктів міжнародних відносин; інтегрований інтерес, виражений у діяльності ООН та інших законних та загальновизнаних органах і організаціях світової спільноти. Світова політика структурно представлена зовнішньополітичною діяльністю національних держав, глобальної діяльністю ООН, міжнародних спілок, організацій і установ, уповноважених на те державами і народами. Характерні риси світового політичного процесу: • наявність центру, в якості якого виступає Організація Об'єднаних Націй; взаємодії країн "вісімки"; діяльність провідних міжнародних інститутів та організацій: НАТО, МВФ та ін; • висунення на перший план глобальних проблем розвитку людської цивілізації; • наростання тенденцій до співпраці, взаємодії та зростаюче розмаїття політичного розвитку; • суперечлива взаємодія постійно розширюється і обновлюється числа суб'єктів світового політичного процесу, підвищення ролі людини, її прав, свобод і життєвих інтересів у світовій політиці; • складна сукупність базових (центральних) і периферійних, транснаціональних, регіональних, національних та локальних, цивілізаційних та етнополітичних політичних процесів: суперечливе дію тенденцій до "багатополюсному" і "Однополюсному" (США) світу; колізійне взаємодію між основними міжнародними центрами сили (США, Західна Європа, Росія, Китай, Японія, "Нові індустріальні країни" та ін); суперечності між цивілізаціями (Західної, Східної, Ісламської, Росією та ін); • різноманіття соціально-політичних сил, засобів, форм і методів реалізації політики; • суперечливі тенденції: спадкоємність і новизна, спрямованість і слабка передбачуваність, стабільність і мінливість, переплетення революційних і еволюційних почав, свідомості та стихійності; • відносна самостійність при детермінації фінансовими й економічними чинниками.

Проблеми, що стоять перед людством: 1) міжнародні соціально-політичні проблеми: запобігання ядерної війни; зниження рівня гонки озброєнь, врегулювання регіональних, міждержавних конфліктів, формування ненасильницького світу на основі зміцнення системи загальної безпеки, утвердження довіри між народами; 2) міжнародні соціально-економічні та екологічні проблеми: подолання слаборозвинених і пов'язаної з нею убогості і культурної відсталості; пошук шляхів дозволу енергетичного, сировинного та продовольчих криз, оптимізація демографічної ситуації, освоєння в мирних цілях космічного простору і Світового океану;

забезпечення екологічної безпеки виробництва (включаючи військове), усіх природних і рукотворних умов існування людства; 3) проблеми людини: дотримання основних прав і свобод, забезпечення необхідних життєвих умов людського існування (особливо в слаборозвинених країнах), демократизація суспільних відносин, розвиток і збереження культури, подолання відчуження людини від природи, суспільства, політики і міжнародних відносин.

Новий світовий порядок передбачає: 1) демілітаризацію міжнародних відносин; 2) створення глобальної і регіональних систем безпеки на основі балансу інтересів усіх країн; 3) забезпечення міжнародної стабільності при різких перепадах політичного клімату в результаті бурхливих змін у тих чи інших країнах; 4) підведення під відносини між державами правової бази, що гарантує свободу соціально-політичного вибору, суверенітету і незалежності кожного з них; 5) деідеологізацію міжнародних відносин;

6) взаємодія країн і народів у забезпеченні та захисті на всій планеті прав людини у всій їх повноті (гуманізація міжнародного життя); 7) зміцнення ролі Організації Об'єднаних Націй і механізмів, підтримка міжнародного миру.