- •Хрестоматія для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів
- •Родинно -побутові пісні
- •Перекладна література
- •Старий заповіт
- •Новий заповіт
- •(Близько 1550-1621)
- •Історично - мемуарна література
- •(Близько 1650-1701)
- •Семен климовський
- •Драматургія феофан прокопович
- •1 Тут посилання на біблійну «Книгу мудрості Ісуса сина Сіраха*.
- •Вступні двері1 до християнської добронравності
- •1 Образ дверей, як символ входу у щось, часто використовувався г. Сковородою.
- •Глава 1-ша про бога
- •1 Переказ слів із Книги пророка Ісаї: «і правда моя буде вічна, і спасіння моє з роду в рід».
- •2 У цій главі філософ проводить думку про дві натури, яка взята за основу вчення про щастя. Ідея двох натур бере початок в античній філософії, у нові часи її розробляв Спіноза.
- •Глава 2-га про віру [вселенську]
- •Глава 3-тя
- •Глава 4-та
- •1 Очевидно, г. Сковорода має на увазі угорське слово ізїеп (Бог), яке близьке за звучанням до слова «істина».
- •Глава 5-та продесятислів'я
- •1 Маються на увазі так звані «скрижалі Заповіту» — десять Божих заповідей, вибитих на десяти кам'яних дошках Мойсеєм.
- •Глава 6-та про істинну віру
- •Глава 7-ма благочестя й церемонії - речі різні
- •Глава 9-та про пристасті чи гріхи
- •Глава 10-та про любов або чистосердечність
- •Іван котляревський (1769-1838)
- •Наталка (виходить з хати з відрами на коромислі; дійшовши до річки, ставить відра на березі, ходить задумавшись, потім співає пісню іВіють вітри, віють буйні...*),
- •Наталка і возний
- •Хата Терпилихи. Мати пряде, а дочка шиє. (...)
- •Дія друга
- •Виборний і возний виходять.
- •Петро і Микола
- •Петро сплескує руками, закриває ними лице, схиляє голову, стоїть непорушно.
- •1 Іетро ховається.
- •Микола і Наталка
- •1 Купа — залізна скоба, у яку вкладали руку жінки, караючи іі за порушення правил пристойності.
- •Петро гулак-артемовський (1790-1865)
- •Євген гребінка (1812-1848)
- •Микола костомаров (1817-1885)
- •Віктор забіла (1808-1869)
- •Маркіян шашкевич
- •Микола гоголь (1809-1852)
- •Бувальщина, розказана дячком ***ської церкви
- •Тарас шевченко (1814-1861)
- •І мертвим, і живим, і ншіарождешшм землякам моїм в украйні і не в украйні моє дружнєє посланіє
- •Глава 4, с. 20
- •Пантелеймон куліш (1819-1897)
- •До рідного народу,
- •У невідому путь
- •Розділ третій
- •Розділ четвертий
- •Розділ одинадцятий
- •Василь герасим'юк (Народився 1956року)
- •1 Мертвим, і живим, і ненарожденним 188
1 Тут посилання на біблійну «Книгу мудрості Ісуса сина Сіраха*.
2 Катон Марк Порцій (234-149 до н. е.) — римський політичний діяч, письменник.
3 Цицерон Марк Туллій (106—43 до н. е.) — видатний оратор, адвокат, письменник і політичний діяч у Стародавньому Римі.
Потім понарозказував їм про славних і багатих предків своїх, про модні науки, у яких стараннями батьків був вихований.
Коли ж, — додав Вовк, — родом та науками хвалитися серед розумних вважається за дурість, то маю кращі гідності, щоб ви мене
оцінили і полюбили. Я на обох вас схожий, а голосом і волосом — на пана Фірідама... В одному лише не криюся, що маю хвіст лисячий, а погляд вовчий.
Із збірки «Сад божественних пісень»
ВЕ ІЛВЕКТАТЕ1
Що Є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не злотне: зрівнивши все злото, Проти свободи воно лиш болото. О, якби в дурні мені не пошитись, Щоб без свободи не міг я лишитись. Слава навіки буде з тобою, Вольності отче, Богдане-герою!2
ПІСНЯ 10
Всякому місту — звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю — любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.
Панські Петро для чинів тре кутки, Федір-купець обдурити прудкий, Той зводить дім свій на модний манір, Інший гендлює, візьми перевір! Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.
Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят. Ті на ловецтво готують собак, В сих дім, як вулик, гуде від гуляк, Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.
Про
свободу (латин.).
Ідеться
про гетьмана Богдана Хмельницького.
Тих непокоїть Венерин амур, Всякому голову крутить свій дур. В мене ж турботи тільки одні, Як з ясним розумом вмерти мені. Знаю, що смерть — як коса замашна, Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар, — Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь...
Вступні двері1 до християнської добронравності
(Скорочено) ПЕРЕД ДВЕРИМА
Хвала ж блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним.
Немає солодшого для людини і немає потрібні того, як щастя; немає і легшого за це. Хвала ж блаженному Богові!
Царство Боже всередині нас. Щастя в серці, серце в любові, любов же — в законі вічного.
Це і є безперервна погожість та сонце, що не заходить, темінь сердечної прірви освічуючи. Хвала блаженному Богові!
Що б було тоді, коли б щастя, найпотрібніше й наймиліше для всіх, залежало б від місця, часу, плоті та крові? Скажу ясніше: що було б тоді, коли б Бог поклав щастя в Америці, чи на Канарських островах, чи в азійському Єрусалимі, чи в царських палацах, чи в Соломоновім віці, чи в багатстві, чи в пустелі, чи в чині, чи в науках, чи в здоров'ї?.. Тоді б шастя наше і ми б з ним були б бідні. Хто міг би дістатися до тих місць? Чи ж можливо народитись усім в одному якомусь часі? Як же поміститися в однім чині та статі? Чи ж бо то щастя затверджено на піску плоті, на обмеженому місці й часі, на смертній людині? Чи не це трудне? Гей! Важке й неможливе. Хвала ж блаженному Богові, що важке зробив непотрібним.