Маркіян шашкевич

(1811-1843)

Маркіян Семенович Шашкевич народився в с. Під­ліссі Золочівського повіту на Львівщині в родині свяще­ника. Початкову освіту здобув у дяка, потім німецька школа в Золочеві, домініканська гімназія у Львові, Бере­жанська гімназія, філософський факультет Львівського університету та одночасно Львівська духовна семінарія. Прожив усього 32 роки (помер від сухот). Його творчий і науковий доробок невеликий — понад тридцять віршів, незакінчена поема «Перекинчик бісурманський», казка «Олена», переспіви й переклади. Маркіяну Шашкевичу належить перший в Україні переклад «Слова про похід Ігорів», з якого зберігся лише «Плач Ярославни». У громадянській ліриці поета звучать мотиви національно-культурного відродження, розкрито глибокоособистісне відчуття історії, властиве романтикам («Споминайте, браття милі», «Руська мова», «0 На­ливайку», «Чом, козаче молоденький»), в інтимній ліриці — фольклорні мо­тиви розлуки закоханих, сирітства, самотності («Розпука», «Поза тихий за Дунай», «Туга за милою», «До милої»), у пейзажній — замилування кра­сою рідного краю, оповите тугою розлуки («Підлиссє», «Над Бугом», «Вес­нівка»).

Медитацію «Веснівка» вважають перлиною пейзажної лірики поета. Вірш побудований у формі діалогу першої весняної квітки-проліска з весною, яку «цвітка дрібная» називала ненькою. Величальні календарно-обрядові

пісні весняного циклу — веснянки — улюблений фольклорний пісенний жанр українців, який привертав увагу й професійних поетів. Першим до інтерпретації народних веснянок звернувся Маркіян Шашкевич своєю «Веснівкою». Пізніше поетичні цикли під назвою «Веснянки» написали Іван Франко та Павло Грабовський.

• * *

«Доба національного пробудження й становлення нової літератури в Західній Україні припадає на ЗО—50-і роки XIX ст., тобто охоплює час від початку діяльності «Руської трійці» до творчого дебюту її основоположника Ю. Федьковича» (Є. Нахлік).

• * *

«Русалка Дністрова» стала свого часу явищем наскрізь революцій­ним... Ціла «Русалка» — се немов один неясний прорив чуття люд­ського серед загального затупіння та одичіння. Се її найбільша, най-революційніша віха» (І. Франко).

• * *

«Як поет, оповідач, кореспондент і проповідник Шашкевич люди­на наскрізь симпатична, щира і проста, огріта неложною любов'ю до рідного народа і непохитно певна своєї дороги як у штуці, так і в життю» (І. Франко).

ВЕСНІВКА

Цвітка дрібная Молила неньку, Весну раненьку: «Нене рідная! Вволи ми волю — Дай мені долю, Щоб я зацвіла, Весь луг скрасила, Щоби я була, Як сонце, ясна, Як зоря, красна, Щоби-м згорнула Весь світ до себе!» «Доню, голубко! Жаль мені тебе, Гарная любко; Бо вихор свисне,

Мороз потисне, Буря загуде — Краса змарніє, Личко зчорніє, Головоньку склониш, Листоньки зрониш, — Жаль серцю буде».

• * *

Споминайте, браття милі, Славнії часи старі!.. Ніби Прута бистрі хвилі, Плили руські лицарі.

Блискали шеломи в сонці, Червонилися щити, — Славні Русі оборонці Йшли на ворога в світи. Чи на Дон той каламутний, Чи на Литву, на ятвяг, Чи на Краків баламутний, Вічно скорий до зневаг.

Від копит шляхи стогнали, Від прапорів нісся шум, Аж до неба підлітали Гомони лицарських дум!

Споминаймо, браття милі... Може, спомин спосіб дасть Воскресити в новій силі Руську славу, руську вдасть!