
- •Хрестоматія для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів
- •Родинно -побутові пісні
- •Перекладна література
- •Старий заповіт
- •Новий заповіт
- •(Близько 1550-1621)
- •Історично - мемуарна література
- •(Близько 1650-1701)
- •Семен климовський
- •Драматургія феофан прокопович
- •1 Тут посилання на біблійну «Книгу мудрості Ісуса сина Сіраха*.
- •Вступні двері1 до християнської добронравності
- •1 Образ дверей, як символ входу у щось, часто використовувався г. Сковородою.
- •Глава 1-ша про бога
- •1 Переказ слів із Книги пророка Ісаї: «і правда моя буде вічна, і спасіння моє з роду в рід».
- •2 У цій главі філософ проводить думку про дві натури, яка взята за основу вчення про щастя. Ідея двох натур бере початок в античній філософії, у нові часи її розробляв Спіноза.
- •Глава 2-га про віру [вселенську]
- •Глава 3-тя
- •Глава 4-та
- •1 Очевидно, г. Сковорода має на увазі угорське слово ізїеп (Бог), яке близьке за звучанням до слова «істина».
- •Глава 5-та продесятислів'я
- •1 Маються на увазі так звані «скрижалі Заповіту» — десять Божих заповідей, вибитих на десяти кам'яних дошках Мойсеєм.
- •Глава 6-та про істинну віру
- •Глава 7-ма благочестя й церемонії - речі різні
- •Глава 9-та про пристасті чи гріхи
- •Глава 10-та про любов або чистосердечність
- •Іван котляревський (1769-1838)
- •Наталка (виходить з хати з відрами на коромислі; дійшовши до річки, ставить відра на березі, ходить задумавшись, потім співає пісню іВіють вітри, віють буйні...*),
- •Наталка і возний
- •Хата Терпилихи. Мати пряде, а дочка шиє. (...)
- •Дія друга
- •Виборний і возний виходять.
- •Петро і Микола
- •Петро сплескує руками, закриває ними лице, схиляє голову, стоїть непорушно.
- •1 Іетро ховається.
- •Микола і Наталка
- •1 Купа — залізна скоба, у яку вкладали руку жінки, караючи іі за порушення правил пристойності.
- •Петро гулак-артемовський (1790-1865)
- •Євген гребінка (1812-1848)
- •Микола костомаров (1817-1885)
- •Віктор забіла (1808-1869)
- •Маркіян шашкевич
- •Микола гоголь (1809-1852)
- •Бувальщина, розказана дячком ***ської церкви
- •Тарас шевченко (1814-1861)
- •І мертвим, і живим, і ншіарождешшм землякам моїм в украйні і не в украйні моє дружнєє посланіє
- •Глава 4, с. 20
- •Пантелеймон куліш (1819-1897)
- •До рідного народу,
- •У невідому путь
- •Розділ третій
- •Розділ четвертий
- •Розділ одинадцятий
- •Василь герасим'юк (Народився 1956року)
- •1 Мертвим, і живим, і ненарожденним 188
Виборний і возний виходять.
ЯВА IV
Петро і Микола
Петро. Се старший в вашім селі?
М и кол а. Який чорт, він живе тільки тут; бач, возний — так і бундючиться, що помазався паном. Юриста завзятий і хапун такий, шо із рідного батька злупить!
Петро. А то, другий?
Микола. То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається; де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже.
Петро. Так він штука! Кого ж вони висватати?
М и к о л а Я догадуюсь; тут живе одна бідна вдова з дочкою, то, мабуть, на Наталці возний засватався, бо до неї багато женихів залицялись.
Петро (набік). На Наталці!.. (Заспокоївшись). Но Наталка не одна на світі. (До Миколи). Так, видно, Наталка - багата, хороша і розумна?
Микола Правда, хороша і розумна, а до того і добра; тілько не багата. Вони недавно тут поселились і дуже бідно живуть. Я далекий їх родич і знаю їх бідне поживання.
П е т р о. Де ж вони перше жили?
М и к о л а В Полтаві.
Петро (жахається). В Полтаві!..
Микола. Чого ж ти не своїм голосом крикнув?
Петро. Миколо, братику мій рідний! Скажи по правді; чи давно уже Наталка з матір'ю тут живуть і як вони прозиваються?
М и кол а. Як тут вони живуть... (Говорить, розтягаючи, немов собі на думці вираховує час). Четвертий уже год. Вони оставили Полтаву зараз по смерті Наталчиного батька.
Петро (скрикнув). Так він умер!
Микола. Щозтобоюробиться?
Петро. Нічого, нічого... Скажи, будь ласка, як вони прозиваються? Микола. Стара прозивається Терпилиха Горпина, адочка — Наталка.
Петро сплескує руками, закриває ними лице, схиляє голову, стоїть непорушно.
Микола (б'є себе по лобі Пробить знак, наче щось одгадав). Я не знаю, хто ти і тепер не питаюся, тілько послухай:
Микола співає пісню «Вітер віє горою...».
А що, може, не одгадав? (Обнімає Петра).
Петро. Так, угадав!.. Я той нещасний Петро, якому Наталка при-піваласю пісню,якого воналюбилаі обіщала до смерті не забути, а тепер...
М и кол а. Що ж тепер? Іще ми нічого не знаємо, може, і не її засватали.
П е т р о. Но серце моє замирає, начувається для себе великого горя. Братику Миколо, ти говорив мені, що ти їх родич, чи не можна тобі довідаться о сватанні Наталки? Нехай буду знати свою долю.
Микола. Чому ж не можна? Коли хочеш, я зараз піду і все розвідаю. Та скажи мені, чи говорити Наталці, шо ти тут?
Петро. Коли вона свободна, то скажи за мене, а коли заручена, то лучче не говори. Нехай один буду я горювати і сохнути з печалі. Нащо їй вспоминати об тім, якого так легко забула!
Микола. Стережись, Петре, нарікати на Наталку. Скілько я знаю її, то вона не од того іде за возного, що тебе забула. Підожди ж мене тут. (Іде до Терпилихи).
ЯВАУ
Петро (сам). Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бідний був тоді і любив Наталку без всякої надежди. Тепер, наживши кривавим потом копійку, спішив, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки; но вмісто багатого батька найшов мать і дочку в бідності і без помощі. Все, здається, близило мене до щастя; но, як на те, треба ж опізнитись одним днем, щоб горювати во всю жизнь! Кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачі. Правду в тій пісні сказано, що сусідові все удається, всі його люблять, всі до його липнуть, а другому все як одрізано.
Петро виконує пісню «У сосіда хата біла...» про те, що в сусіда добре життя (і хата, і молодиця), усі його люблять, а він, безталанний, марно життя проживає (...).
ЯВА VI
Петро і виборний
Виборний (вийшов тим часом на вулицю, слухав - слухає, а тоді підходить до Петра). Ти, небоже, і співака добрий. (...)
Виборний спілкується з Петром.
ЯВА VII
Возний (підходить до виборного). Що ти тут, старосто мій, — теє-то як його — розглагольствуєш з пришельцем?
Виборний. Та тут диво, добродію; сей парняга був у театрі та бачив комедію і зачав було мені розказовати, яка вона, та ви перебили.
Возний. Комедія, сиріч лицедійство. (До Петра). Продолжай, ва-шець...
П е т р о. На комедії одні виходять, — поговорять, поговорять та й підуть; другі вийдуть, — те ж роблять; деколи під музику співають, сміються, плачуть, лаються, б'ються, стріляються, колються і умирають (...)
Петро детальніше розповідає про театр.
ЯВА VIII
Петро (сам). Горько мені слухати, що Терпилиху зоветь другий, а не я, тещею. Так Наталка не моя? Наталка, котру я любив більше всього на світі; для которої одважовав жизнь свою на всі біди, для ко-торої стогнав під тяжкою роботою, для которої скитався на чужині і заробленую копійку збивав докупи, щоб розбагатіть і назвать Наталку своєю вічно! І коли сам Бог благословив мої труди, Наталка тоді достається другому! О злая моя доле! Чом ти не такая, як у других? (...)
Петро співає пісню «Та йшов козак з Дону...» про козака, який, повертаючись із Дону, проклинає свою тяжку долю.
ЯВА IX
Петро і Микола П е т р о. А що, Миколо! яка чутка?
Микола Не успів нічого і спитати. Лихий приніс возного з виборним. Та тобі б треба притаїтись де-небудь. Наталка обіщала на час сюди вийти.
Петро. Якя удержусь не показатись, коли побачу свою милу? М и к о л а Я кликну тебе, коли треба буде.