6 Який вплив мала антична цивілізація на подальший розвиток народів, які населяли Північне Причорномор”я в початковий період залізного віку

Античная цивілізація може бути оцінена як дочірня стосовно цивілізаціям Передній Азії як і вторинна стосовно Микенской цивілізації. Вона виникла на периферії близькосхідного культурного комплексу у зоні впливу сирийско-месопотамской і єгипетської цивілізацій. Тому її народження можна розглядати, як слідство соціальної мутації, що сталася Східному Середземномор'ї при особливому збігу всього комплексу обстоятельств. До їх числа насамперед слід віднести надзвичайну близькість двох материнських цивілізацій – Староєгипетської і Месопотамської – зони впливу яких неминуче мали перетнутися. Їх багатовікове паралельне розвиток справляло перехресне вплив на сусідні народи. Через війну утворилася зона потужного социо-культурного напруги, куди входили у собі Близькій Схід, Анатолію і Східне Середземномор'ї (Эгеида, Балкани, Кріт). Єгипет і Месопотамия поступово обростали культурної периферією, розвивалася під сумнів їхню безпосереднім впливом і часто контролем: Лівія, Куш, Ханаан, Фінікія, Анатолія, Урарту, Мідія, Персида. Зближення зон впливу двох цивілізацій призвело до можливості їх об'єднання, що з переходом до залізного віку став реальним. Створення " світових " держав Ассирією, Урарту, Вавилонией, Мідією були способом надати цій процесу певну форму. Його змогла завершити Перська держава Ахеменидов. Вона стала політичної формою єдиної Близькосхідної цивілізації. Її логічним центром стала Вавилония, тому Єгипет назавжди зберіг відособлене становище, що він періодично намагався оформити політично, і особливу культуру.

7 Визначте шляхи розселення східних слов”ян в і-у ст. Н.Е., їх походження, господарство, суспільне та духовне життя.

Початки формування сучасних слов'янських народів криються в часах, коли —на території Східної і Південно-Східної Європи розпочалося Велике розселення слов'ян, яке тривало до кінця VII ст. Єдина до цього слов'янська спільнота поступово розпадалася на східно-, західно-, південно- й північнослов'янські племінні утворення. На середину І тис. на історичних теренах України вже існували Антський і Склавинський союзи слов'янських племен. Після розгрому в V ст. гунів і загибелі Західної Римської імперії Антський союз почав відігравати помітну роль у Східній  і Південно-Східній Європі. Однак на початку VII ст. він був розгромлений аварами. Вони також поневолили племінне утворення склавинів. Це дещо загальмувало, але не припинило суспільний і господарський розвиток тієї гілки слов'янства, яка в майбутньому стала основою формування українського етносу. Слов'янські племена колонізували нові землі й, об'єднуючись, утворювали нові союзи племен.

8 Якими були передумови утворення держави у східних слов”ян

Східнослов'янські союзи племен являли собою виразні етнокультурні спільності, які мали певні локальні особливості, що й відбито в літописі Нестора, підтверджується пам'ятками археології. Відмінності в культурі й побуті між племінними об'єднаннями так і не були подолані в часи існування Давньоруської держави та її народності (ІХ-ХІІІ ст.).

Породження родоплемінного ладу - великі й малі союзи племен у перебігу розвитку східнослов'янського суспільства поступово переросли в утворення більш високого соціально-політичного рівня - племінні княжіння. Їх створення зумовлене виникненням приватної власності і пов'язаним з нею майновим і соціальним розшаруванням суспільства. Ті княжіння були додер-жавними об'єднаннями, що заклали фундамент східнослов'янської державності. Вони передували першій східнослов'янській державі, що склалася навколо Києва в середині IX ст., яку умовно можна назвати Київським князівством Аскольда.

Могутність і влада глав племінних княжінь грунтувалися на розгалуженій системі укріплених поселень-градів. Частина тих градів, найперше Київ, були протомістами і у УІП-Х ст. перетворилися на справжні феодальні міста. Можна припустити наявність примітивного апарату влади у цих племінних княжіннях. Але в них ще не існувало соціальне обособленої потомственої знаті з князем на чолі. Своєрідність суспільного поступу східних слов'ян характеризується й тим, що племінні княжіння зберігалися ще протягом століття по тому, як виникла Давньоруська держава. „Світлі й великі князі" угод Олега з Візантією 907 і 911 рр. - не хто інші, як глави княжінь. Лише Володимиру Святославичу в 80-рр. Х ст. удалося зламати їх владу й остаточно приєднати землі племінних княжінь до складу держави.