від фінансових органів: те саме, відносно податків, які надходять до місцевих бюджетів.

Щомісячно в особових рахунках платників (крім рахунків за доходами платників фізичних осіб та від реалізації конфіскованого майна підводяться підсумки за місяць та підсумок, який наростає з початку року. Підсумки не підводяться по рядках, що відображають сальдо розрахунків (переплату або недоїмку) та повторюють ті самі суми, що були розраховані при проведенні останньої облікової операції.) В особових рахунках за доходами платників фізичних осіб та від реалізації конфіскованого майна сальдо розрахунків визначається після проведення кожної облікової операції, а підсумки підводяться після закриття особових рахунків.

Обов'язковою складовою ведення особових рахунків є їх перевірка на предмет правильності проведених облікових операцій. Така перевірка проводиться інспектором відділу обліку не рідше ніж 1 раз на квартал. При перевірці увага звертається на такі моменти:

• чи за всіма термінами сплати відображено внесені суми нарахованих платежів до бюджету, а також суми, донараховані за результатами документальних перевірок;

• чи правильно виведене сальдо розрахунків платників з бюджетом;

• чи правильно нарахована пеня.

Про правильність проведених облікових операцій будуть свідчити результати таких розрахунків:

• при наявності переплати на початок року сальдо розрахунків на звітну дату повинне дорівнювати сумі переплати на початок року, плюс сума розрахунків без наявної сплати, плюс сплачена сума за звітний період, плюс зменшена сума за звітний період, мінус нарахована сума за звітний період, мінус повернена сума за звітний період;

• при наявності недоїмки на початок року сальдо розрахунків на звітну дату повинне дорівнювати сплаченій сумі за звітний період, плюс сума розрахунків без наявної сплати, мінус сума недоїмки на початок року. плюс зменшена сума за звітний період, мінус нарахована сума за звітний період. мінус повернена сума за звітний період.

Суми, що надійшли до бюджетів та до державних цільових фондів з початку року та відображені у реєстрах надходжень та повернень, постійно звіряються з даними реєстру розрахункових документів на відповідну дату.

Щорічно на 1 січня податковими органами проводиться звірення розрахунків з бюджетом усіх платників за всіма платежами, які ними сплачуються до бюджету. У результаті звірення можливі два варіанти:

• сальдо розрахунків за даними платника збігається з даними органу державної податкової служби. У цьому випадку розрахунки на 1 січня вважаються звіреними, і про це робиться відмітка у книзі обліку звірення розрахунків з бюджетом, яка ведеться у відділі обліку;

• сальдо розрахунків за даними платника не збігається з даними органу державної податкової служби. У цьому випадку складається акт, який є підставою для здійснення детальної перевірки розбіжностей даних особового рахунку платника із даними платника.

Перевірка облікових операцій з податку на доходи фізичних осіб і плати за землю з громадян проводиться у кінці півріччя. Інспектор відділу обліку здійснює підрахунок усіх грошових операцій за первинними документами (платіжні повідомлення, відомості, копії квитанцій про сплату, інші платіжні документи) і зіставляє ці підсумки з відповідними даними книги зведених підсумків. Крім того, залишки не сплачених сум, одержані в результаті цього підрахунку, звіряються з відповідними даними особових рахунків платників. Якщо в результаті звірки встановлюється розбіжність між сумами, відображеними у книзі зведених підсумків і особових рахунках платників, інспектор відділу обліку встановлює причини розбіжності шляхом перевірки внутрішньоквартальних даних книги зведених підсумків.

У кінці року особові рахунки закриваються. Для цього обов'язково підводяться підсумки за попередній рік. Якщо має місце недоїмка або переплата, несплачена пеня тощо, то ці суми переносяться в особовий рахунок поточного року. В особовий рахунок поточного року переноситься також нульове сальдо особового рахунку попереднього року.

33.Складові процесу розрахунків з бюджетом (схема)

Для організації розрахунків з бюджетом необхідно насамперед визначити наступні елементи (схема ).

Схема

Порядок розрахунків з бюджетом передбачає насамперед установлення суб'єкта обчислення і сплати податку. У світовій практиці найпоширенішим є покладання функцій обчислення та сплати податку на самого платника. В Україні також більшість податків обчислюють і сплачують безпосередньо платники, а саме: ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, платежі за ресурси (юридичні особи) тощо. В окремих випадках функцію обчислення і сплати податку може виконувати уповноважена служба. Наприклад, утримання податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників здійснює бухгалтерія за місцем роботи. З деяких платежів належну до сплати в бюджет суму обчислює безпосередньо контролюючий орган. В Україні це земельний податок з фізичних осіб, податок з доходів фізичних осіб за сукупним річним доходом та деякі інші. Обчислені у цьому випадку суми доводять до платника за допомогою податкових повідомлень.

У практиці оподаткування існують різні способи утримання податків - у джерела одержання доходів, на підставі декларації або розрахунку, на основі податкового повідомлення (вимоги). Утримання податків у джерела одержання доходів досить надійний. Він застосовується при справлянні податків із заробітної плати та інших доходів громадян від виконання трудових обов'язків. Цей спосіб спрощує процес обчислення суми податку. Цей спосіб також прискорює надходження податків до бюджету. Але він гарантує повноту надходжень лише з легально виплачених доходів.

Утримання податків на підставі декларації або розрахунку передбачає подання платником даних про фактичні розміри об'єкта оподаткування і суми податку. Цей спосіб є зручним для платників податків юридичних осіб, а також для фізичних осіб, що отримують доходи з різних джерел. Складання декларації або розрахунку дозволяє платнику узагальнити дані про доходи та інші об'єкти оподаткування і самостійно визначити суму податку (за винятком податку з доходів фізичних осіб), належну до сплати в бюджет. У подальшому достовірність цих сум підлягає контролю з боку контролюючих органів. Недолік - існує можливість викривлення даних, зазначених у декларації як навмисно, так і по незнанню.

Утримання податків на основі податкового повідомлення, як зазначалося вище, застосовується в тих випадках, коли платник повинен сплатити суми податків, нарахованих йому контролюючими органами. Це можуть бути окремі податки, обчислення сум яких покладено на контролюючі органи відповідно до законодавства, а також суми, донараховані у результаті перевірок. Якщо платник не сплачує належну суму податку, указану в податковому повідомленні у встановлений термін, то йому надсилається податкова вимога, як нагадування про необхідність розрахуватися з бюджетом і попередження про можливі наслідки у противному разі.

Наступним елементом процесу сплати податків є способи сплати (розрахунків). Існують два способи: за фактичними даними й авансовими платежами з наступними перерозрахунками. При першій формі сплата податку проводиться на основі фактичних розмірів об'єкта оподаткування за встановлений період, при другій - спочатку вносяться авансові платежі, виходячи з очікуваних розмірів об'єкта оподаткування. Потім на основі його фактичних даних обчислюється податок. Фактична сума податку порівнюється з авансовими платежами, і проводиться регулювання розрахунків: переплата повертається чи зараховується платникові в рахунок наступних платежів, недоплата вноситься до бюджету у встановлений термін.

Вибір способу розрахунків є дуже важливим у податковій роботі. Обидві форми при певних умовах мають свої переваги та недоліки. Звичайно, зручнішими для платника і більш точними є розрахунки за фактичними даними. Такий спосіб мінімізує можливості відволікання власних оборотних коштів платника для виконання його зобов'язань перед бюджетом. Однак у тих випадках, коли обчислення фактичних розмірів об'єкта оподаткування можливе тільки за відносно великий період часу (квартал або навіть рік), така форма розрахунків затримує платежі. Якщо цей податок посідає відчутне місце в податковій системі, то це ускладнює фінансування видатків бюджету, бо не забезпечує своєчасні надходження доходів.

Розрахунки авансовими платежами, з одного боку, прискорюють надходження податків, оскільки можливе встановлення більш частих термінів сплати, а з іншого - спрощують на певний час самі розрахунки. Не потрібно по кожному строку обчислювати точно суму податку, слід внести лише насамперед визначену суму. Але застосування цієї форми вимагає стабільності, коли можна заздалегідь більш менш точно спрогнозувати величину об'єкта оподаткування, коли відхилення фактичних сум від авансових незначні. Суттєві відхилення негативно впливають або на фінансовий стан платників, або на виконання бюджету. За наявності переплат страждають платники, адже в бюджет вилучаються кошти, потрібні в обігу. Ці негативні наслідки посилюються при інфляції, коли платнику повертається частина надлишку внесених платежів. При недоплатах недоотримає своєчасно кошти бюджет, він у певному розумінні безкоштовно кредитує платника. Звісно, платники хочуть за таких умов занизити авансові платежі, а працівники контролюючих органів, навпаки, - завищити. Така ситуація з негативного боку характеризує розрахунки за авансовими платежами. Нині розрахунки з бюджетом за авансовими платежами здійснюються з податку на прибуток, з податку на доходи громадян-підприємців, що оподатковуються за традиційною системою та з деяких інших.

Форми розрахунків з бюджетом. Розрахунки платників із бюджетом можуть проводитись безготівковими платежами і готівкою. Безготівкові платежі використовують юридичні особи, які мають поточні рахунки в установах банківської системи. Перерахування податків здійснюється за допомогою платіжних доручень, в яких указуються банки і номери рахунків платника та бюджет, до якого перераховується податок, найменування платежів (вид податку) та суми. Готівкою сплачують податки фізичні особи. Ці платежі можуть приймати, крім установ банківської системи, також каси сільських і селищних Рад народних депутатів, нотаріальні контори та інші заклади. Потім вони перераховують отримані доходи на рахунки відповідних бюджетів.

34.Спосіб утримання, спосіб сплати податків і форми розрахунків з бюджетом.

Порядок розрахунків з бюджетом передбачає насамперед установлення суб'єкта обчислення і сплати податку. У світовій практиці найпоширенішим є покладання функцій обчислення та сплати податку на самого платника. В Україні також більшість податків обчислюють і сплачують безпосередньо платники, а саме: ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, платежі за ресурси (юридичні особи) тощо. В окремих випадках функцію обчислення і сплати податку може виконувати уповноважена служба. Наприклад, утримання податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників здійснює бухгалтерія за місцем роботи. З деяких платежів належну до сплати в бюджет суму обчислює безпосередньо контролюючий орган. В Україні це земельний податок з фізичних осіб, податок з доходів фізичних осіб за сукупним річним доходом та деякі інші. Обчислені у цьому випадку суми доводять до платника за допомогою податкових повідомлень.

У практиці оподаткування існують різні способи утримання податків - у джерела одержання доходів, на підставі декларації або розрахунку, на основі податкового повідомлення (вимоги). Утримання податків у джерела одержання доходів досить надійний. Він застосовується при справлянні податків із заробітної плати та інших доходів громадян від виконання трудових обов'язків. Цей спосіб спрощує процес обчислення суми податку. Цей спосіб також прискорює надходження податків до бюджету. Але він гарантує повноту надходжень лише з легально виплачених доходів.

Утримання податків на підставі декларації або розрахунку передбачає подання платником даних про фактичні розміри об'єкта оподаткування і суми податку. Цей спосіб є зручним для платників податків юридичних осіб, а також для фізичних осіб, що отримують доходи з різних джерел. Складання декларації або розрахунку дозволяє платнику узагальнити дані про доходи та інші об'єкти оподаткування і самостійно визначити суму податку (за винятком податку з доходів фізичних осіб), належну до сплати в бюджет. У подальшому достовірність цих сум підлягає контролю з боку контролюючих органів. Недолік - існує можливість викривлення даних, зазначених у декларації як навмисно, так і по незнанню.

Утримання податків на основі податкового повідомлення, як зазначалося вище, застосовується в тих випадках, коли платник повинен сплатити суми податків, нарахованих йому контролюючими органами. Це можуть бути окремі податки, обчислення сум яких покладено на контролюючі органи відповідно до законодавства, а також суми, донараховані у результаті перевірок. Якщо платник не сплачує належну суму податку, указану в податковому повідомленні у встановлений термін, то йому надсилається податкова вимога, як нагадування про необхідність розрахуватися з бюджетом і попередження про можливі наслідки у противному разі.

Наступним елементом процесу сплати податків є способи сплати (розрахунків). Існують два способи: за фактичними даними й авансовими платежами з наступними перерозрахунками. При першій формі сплата податку проводиться на основі фактичних розмірів об'єкта оподаткування за встановлений період, при другій - спочатку вносяться авансові платежі, виходячи з очікуваних розмірів об'єкта оподаткування. Потім на основі його фактичних даних обчислюється податок. Фактична сума податку порівнюється з авансовими платежами, і проводиться регулювання розрахунків: переплата повертається чи зараховується платникові в рахунок наступних платежів, недоплата вноситься до бюджету у встановлений термін.

Вибір способу розрахунків є дуже важливим у податковій роботі. Обидві форми при певних умовах мають свої переваги та недоліки. Звичайно, зручнішими для платника і більш точними є розрахунки за фактичними даними. Такий спосіб мінімізує можливості відволікання власних оборотних коштів платника для виконання його зобов'язань перед бюджетом. Однак у тих випадках, коли обчислення фактичних розмірів об'єкта оподаткування можливе тільки за відносно великий період часу (квартал або навіть рік), така форма розрахунків затримує платежі. Якщо цей податок посідає відчутне місце в податковій системі, то це ускладнює фінансування видатків бюджету, бо не забезпечує своєчасні надходження доходів.

Розрахунки авансовими платежами, з одного боку, прискорюють надходження податків, оскільки можливе встановлення більш частих термінів сплати, а з іншого - спрощують на певний час самі розрахунки. Не потрібно по кожному строку обчислювати точно суму податку, слід внести лише насамперед визначену суму. Але застосування цієї форми вимагає стабільності, коли можна заздалегідь більш менш точно спрогнозувати величину об'єкта оподаткування, коли відхилення фактичних сум від авансових незначні. Суттєві відхилення негативно впливають або на фінансовий стан платників, або на виконання бюджету. За наявності переплат страждають платники, адже в бюджет вилучаються кошти, потрібні в обігу. Ці негативні наслідки посилюються при інфляції, коли платнику повертається частина надлишку внесених платежів. При недоплатах недоотримає своєчасно кошти бюджет, він у певному розумінні безкоштовно кредитує платника. Звісно, платники хочуть за таких умов занизити авансові платежі, а працівники контролюючих органів, навпаки, - завищити. Така ситуація з негативного боку характеризує розрахунки за авансовими платежами. Нині розрахунки з бюджетом за авансовими платежами здійснюються з податку на прибуток, з податку на доходи громадян-підприємців, що оподатковуються за традиційною системою та з деяких інших.

Форми розрахунків з бюджетом. Розрахунки платників із бюджетом можуть проводитись безготівковими платежами і готівкою. Безготівкові платежі використовують юридичні особи, які мають поточні рахунки в установах банківської системи. Перерахування податків здійснюється за допомогою платіжних доручень, в яких указуються банки і номери рахунків платника та бюджет, до якого перераховується податок, найменування платежів (вид податку) та суми. Готівкою сплачують податки фізичні особи. Ці платежі можуть приймати, крім установ банківської системи, також каси сільських і селищних Рад народних депутатів, нотаріальні контори та інші заклади. Потім вони перераховують отримані доходи на рахунки відповідних бюджетів.

35.Суб’єкт обчислення і суб’єкт сплати податку в механізмі організації розрахунків з бюджетом.

Порядок розрахунків з бюджетом передбачає насамперед установлення суб'єкта обчислення і сплати податку

1.суб’єкт обчислення податку. Це може бути: - сам платник, -уповноважена особа, - контролюючий орган

В основу вибору конкретного варіанту лежить принцип правильності і швидкості обчислення суми податку.

2. суб’єкт сплати: - або сам платник, або уповноважена особа.

В основу вибору лежить принцип забезпечення швидкості надходжень.

. У світовій практиці найпоширенішим є покладання функцій обчислення та сплати податку на самого платника. В Україні також більшість податків обчислюють і сплачують безпосередньо платники, а саме: ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, платежі за ресурси (юридичні особи) тощо. У цьому разі відповідальність за правильність і своєчасність розрахунків з бюджетом несе виключно платник. В окремих випадках функцію обчислення і сплати податку може виконувати уповноважена служба. Наприклад, утримання податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників здійснює бухгалтерія за місцем роботи. Отже, бухгалтерія і несе відповідальність за достовірність суми податку і своєчасність перерахування його до бюджету. З деяких платежів належну до сплати в бюджет суму обчислює безпосередньо контролюючий орган. В Україні це земельний податок з фізичних осіб, податок з доходів фізичних осіб за сукупним річним доходом та деякі інші. Обчислені у цьому випадку суми доводять до платника за допомогою податкових повідомлень.

36.Відстрочка податкових зобов’язань платників податків.

Відстрочка – це перенесення терміну сплати податку на більш пізню дату.

Відстрочка податкового зобов’язання погашається рівними частками починаючи з будь-якого місяця визначеного податківцями чи органами місцевого самоврядування, але не пізніше 12 календарних місяців з дня виникнення такого зобов’язання.

Підставою для відстрочки є 1) надання платником доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення боргів, 2) наявність економічного обґрунтування щодо можливості погашення боргу, якщо відстрочка буде надана.

Порядок прийняття рішення про відстрочку залежить від виду податку та терміну на який вона надається. Якщо відстрочка надається в межах бюджетного року, тоді рішення щодо загальнодержавних податків і зборів приймається керівником податного органу або його заступником. Щодо місцевих податків та зборів – керівником податкового органу з обов’язковим узгодженням з керівником фінансового до бюджету якого надходять ці місцеві податки.

Відстрочка понад бюджетний рік надається тільки щодо загальнодержавних податків і зборів, і рішення приймається керівником податкової з обов’язковим узгодженням з Мінфіном.

Всі рішення про відстрочку обов’язково мають оприлюднюватися. Вони надаються окремо за кожним податком і збором, крім мита, ПДВ, акцизного податку при імпорті і Єдиного соціального внеску.

Угода про відстрочку може бути достроково розірвана у таких випадках: 1) за ініціативою платника при довгостроковому погашені боргу або якщо було досягнена домовленість про відстрочку, 2) за ініціативою податківця, якщо платник подав недостовірну або неповну інформацію під час укладання угоди, якщо платник порушує графік погашення розстрочки платежів, у платника виникають нові борги після укладання угоди.

Відстрочка податкового боргу не звільняє активи платника з податкової застави.

37.Розстрочка податкових зобов’язань платників податків.

Розстрочка податкового зобов’язання – це розподіл суми податкового зобов’язання на декілька термінів сплати (під %)

Розстрочені зобов’язання погашаються рівними частками починаючи з місяця за місяцем прийняття рішень про розстрочку.

Підставою для розстрочки є 1) надання платником доказів, відносно виникнення загрози накопичення боргів, 2) наявність економічного обґрунтування щодо можливості погашення боргу, якщо розстрочка буде надана.

Порядок прийняття рішення про розстрочку залежить від виду податку та терміну на який вона надається. Якщо розстрочка надається в межах бюджетного року, тоді рішення щодо загальнодержавних податків і зборів приймається керівником податного органу або його заступником. Щодо місцевих податків та зборів – керівником податкового органу з обов’язковим узгодженням з керівником фінансового до бюджету якого надходять ці місцеві податки.

Розстрочка понад бюджетний рік надається тільки щодо загальнодержавних податків і зборів, і рішення приймається керівником податкової з обов’язковим узгодженням з Мінфіном.

Всі рішення про розстрочку обов’язково мають оприлюднюватися. Вони надаються окремо за кожним податком і збором, крім мита, ПДВ, акцизного податку при імпорті і Єдиного соціального внеску.

Угода про розстрочку може бути достроково розірвана у таких випадках: 1) за ініціативою платника при довгостроковому погашені боргу або якщо було досягнена домовленість про розстрочку, 2) за ініціативою податківця, якщо платник подав недостовірну або неповну інформацію під час укладання угоди, якщо платник порушує графік погашення розстрочки платежів, у платника виникають нові борги після укладання угоди.

Розстрочка податкового боргу не звільняє активи платника з податкової застави.

38.Порядок узгодження податкового зобов’язання.

Сплаті податків передує процедура узгодження податкових зобов'язань платника. Можливі такі варіанти узгодження податкових зобов'язань:

1. Платник самостійно визначив суму под зобов'язання у под декларації. У цьому випадку под зобов'язання вважається узгодженим з дня подання такої декларації до под органу. Строки подання декларації залежать від тривалості под періоду.Указане платником у под декларації под зобов'язання не може бути оскаржене ним у адміністративному або судовому порядку. Якщо у наступних под періодах платник самостійно виявив помилки, які мале місце у попередніх под деклараціях, то він зобов'язаний подати уточнюючий розрахунок. Такий розрахунок не подається, якщо уточнення внесені до под декларації за період, в якому виявлені помилки.

Законодавством встановлено певний порядок подання декларацій і розрахунків, дотримання якого впливає на дату узгодження под зобов'язання. Особливості процедури подання наступні:

-под декларації приймаються через канцелярію без попередньої перевірки зазначених показників. Будь-які вимоги щодо зміни показників (наприклад, анулювання суми збитку) є незаконними;

-платник має право надіслати декларацію поштою. У цьому випадку важливо, щоб декларація потрапила до под органу до закінчення граничних термінів подання;

-якщо платнику все ж таки відмовлено у прийнятті декларації, він зобов'язаний погасити под зобов'язання, визначене у ній або скористатися процедурою апеляційного узгодження;

-якщо вже прийнята декларація не визнається прийнятою працівниками под органу через порушення правил щодо її заповнення (відсутні обов'язкові реквізити, немає підписів відповідальних осіб з печаткою тощо), то под орган має звернутися до платника з письмовою пропозицією надати нову декларацію з дотриманням усіх правил її заповнення.

2. Под зобов'язання визначається контролюючим органом. У цьому випадку под зобов'язання вважається узгодженим у день отримання платником под повідомлення. Контролюючий орган може самостійно визначати суму под зобов'язання у таких випадках:

-платник не подав у встановлений термін податкову декларацію;

-дані документальних перевірок результатів д-ті платника свідчать про заниження або завищення суми под зоб-нь, указаних у под деклараціях;

-контролюючий орган виявляє арифметичні та методологічні помилки у поданій под декларації, які призвели до заниження або завищення суми под зобов'язання;

-контролюючий орган є відповідальним за нарах-ня окремого податку або збору згідно чинного зак-тва з питань оподаткування.

Под зобов'язання платника, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником под повідомлення. У под повідомленні указується підстава для нар-ня податку, посилання на норму закону, згідно якої було зроблено розрахунок чи перерахунок под зобов'язань, сума податку і штрафних санкцій (якщо вони є), граничні терміни погашення, а також попередження про наслідки несплати податкових зобов'язань у встановлений термін та строки для оскарження. Под пов-ня вважається направленим юрид особі, якщо воно передане посадовій особі відповідного під-тва під розписку або направлене листом з пов-ням про вручення. Якщо отримувач - фіз особа, то воно вважається врученим, якщо передане особисто фіз особі чи його представнику або направлене листом з пов-ням про вручення. Якщо ані под орган, ані пошта не можуть вручити податкове повідомлення у зв'язку з відмовою платника або неможливістю знайти посадових осіб чи фактичне місцезнаходження платника, то складається відповідний акт і под пов-ня розміщується на дошці об'яв у под органі. День розміщення на дошці об'яв і вважається днем вручення под пов-ня.

У разі нарахування суми под збов'язання у розглянутих випадках под орган складає под повідомлення. Це документ, в якому указується сума под зобов'язання, що платник зобов'язаний сплатити до бюджету. У день отримання платником под пов-ня под зобов'язання платника, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим.У под повідомленні указується підстава для нарахування податків, посилання на норму закону, згідно якої було зроблено розрахунок чи перерозрахунок под зобов'язань, сума податку і штрафних санкцій (якщо вони є), граничні терміні погашення, а також попередження про наслідки несплати под зобов'язань у встановлений термін та строки для оскарження. Под повідомлення складається на суму под зобов'язання по кожному податку окремо. Отже, якщо под орган здійснює розрахунок под зобов'язань по декількох податках, то оформлюється відповідна кількість под повідомлень. Якщо за окремим податком передбачено декілька термінів сплати, то вони проставляються в окремих рядках под повідомлення.

Суму под зобов'язання, указану у под декларації або у под повідомленні, платник зобов'язаний сплатити протягом 10 днів. У цей же термін погашаються суми под зобов'язань штрафних санкцій та пені у разі апеляційного узгодження.

У випадку, коли контролюючий орган визначає суму под зобов'язання платника з причин, не пов'язаних з порушенням под законодавства, то податок необхідно сплатити до бюджету в терміни, встановлені законом для відповідного податку, а за їх відсутності - протягом 30 кал днів.

Якщо платник не сплачує в указаний термін, то под орган надсилає першу под вимогу. У разі невиконання платником податкового зобов'язання по першій податковій вимозі, йому надсилається друга податкова вимога. Друга податкова вимога надсилається не раніше, ніж через 30 календарних днів після першої.

39.Організація самостійної сплати податків в Україні

Організація розрахунків з бюджетом передбачає визначення таких елементів: 1) встановлення суб’єкта обчислення суми податку: - платник, - уповноважена служба, - контролюючий орган. При виборі конкретного варіанта застосовують принцип забезпечення повноти надходжень. 2) Встановлення суб’єкта сплати податку: - платник, - уповноважена особа. При виборі елементу застосовується принцип забезпечення швидкості надходжень. 3) Встановлення способу утримання податку. Спосіб залежить суб’єкта обчислення податку – за декларацією або розрахунками, - у джерела, - за податковим повідомленням, рішенням. 4) Спосіб сплати. Платежі за фактичними даними і авансові платежі з подальшим перерахунком за фактичними показниками. 5) Встановлення форм розрахунків – готівкові (фіз. особа), - безготівкові (фіз. та юр особи).

Джерела самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків - це будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

40.Порядок оскарження дій податкових органів

Усі рішення податківців платник має право оскаржити в адміністративному чи судовому порядку. Для цього необхідно подати письмову заяву протягом 10ти днів з дня отримання повідомлення – рішення (при донарахуванні з вини платника), або 30 днів на оскарження (не з вини платника). Рішення, прийняті ДПС України оскарженню в адміністративному порядку не підлягають, але можуть бути оскаржені в суді.

Податкові зобов’язання, самостійно визначені платником оскарженню не підлягають.

Скарга розглядається в податковій протягом 20 днів, але не більше 60 днів. Про що платника мають повідомити в письмовій формі. Якщо протягом 20 днів платнику не надіслали рішення за скаргою або повідомлення про продовження розгляду скарги, то скарга вважатиметься повністю задоволеною на користь платника. Рішення, що оскаржується, вважається не узгодженим.

Процедура адміністративного оскарження закінчується: 1) в день, наступний за днем фактичного строку за оскарження, 2) в день отримання платником рішення про повне задоволення скарги, 3) в день отримання рішення від ДПС України, 4) в день звернення платника за отриманням розстрочки за отримання зобов’язання, що оскаржувалось.

45.Фактори, що впливають на якість планування і прогнозування податкових надходжень

1)відсутність методологічного забезпечення, використання застарілих технологій (нині відштовхуються від даних про надходження за минулі звітні періоди, коригуючи їх на прогнозний індекс цін, не враховуючи тенденції та загальні закономірності розвитку суспільства та показники окремих платників);

2)нестабільність податкового законодавства (наприклад, встановлення нових пільг без компенсації «випадаючих» доходів);

3)залежність податкових надходжень від рівня податкової дисципліни, податкової культури, іноді від політичної ситуації. Непередбачуваність поведінки платників окремих галузей;

4)прийняття рішень про списання або реструктуризацію податкової заборгованості;

5)невизначеність критеріїв визнання боргу безнадійним;

6)недостовірність вихідних даних, які використовуються при плануванні та прогнозуванні.

41.Поняття планування і прогнозування податкових надходжень. Фактори, що впливають на якість планування та прогнозування

Податкове прогнозування – науково обґрунтоване міркування про можливості становлення якісних і кількісних параметрів у сфері оподаткування в майбутньому.

Прогнозування має дати відповідь на 2 питання: 1) на що ймовірно можна розраховувати в майбутньому? 2) що і як треба змінити щоб уникнути небажаного результату, щоб досягти бажаного результату?

Щоб бути ефективним прогнозування не обов’язково має бути точним, важливим є визначення самої тенденції.

Прогнози в сфері оподаткування можна класифікувати на 2 групи: 1) суб’єктивні – спираються на досвід, інтуїцію. 2) прогнози – засновані на моделях, в них формалізовані відносини між потрібними змінними параметрами.

Алгоритм прогнозування: 1) визначити джерела та види податків, за якими складається прогноз, 2) визначення базисного періоду, 3) правильно обрати метод прогнозування, 4) оцінити отримані результат і скоригувати його на фактори, які не були враховані при прогнозуванні.

Вихідні показники для прогнозування: ВВП (реал, номін), індекс інфляції, рівень безробіття, індекс реал та номін з/п, облікова ставка НБУ.

Планування податкових надходжень – визначення конкретних сум податків та зборів, які мають надійти до бюджетів різного рівня у плановому періоді.

Щоб бути ефективним, планування обов’язково має бути точним.

При плануванні необхідно враховувати: 1) податкову базу кожного платника окремо і коригувати результати на можливі непередбачувані ситуації, 2) визначати та враховувати позитивні та негативні тенденції у взаємовідносинах платника з податковими органами, 3) врахувати чинники, які впливають на податкові платежі, включаючи можливість виникнення непередбачених ситуацій.

Фактори, які впливають на якість планування і прогнозування: 1) не має методологічного забезпечення, 2) використання застарілих технологій, 3) нестабільність податкового законодавства, 4) залежність податкових надходжень від рівня податкової дисципліни, податкової культури, а іноді від політичної ситуації, 5) прийняття рішень про списання податкового боргу, або його реструктуризації, 6) недостовірність вихідних даних, які використовуються при плануванні та прогнозуванні.

42.Порівняльна характеристика процесів планування і прогнозування податкових надходжень.

Для прогнозування необхідно:

1) визначити види податків, за якими складається прогноз;

2) зібрати фактичні дані по кожному виду податкових надходжень за декілька (3 - 5) останніх років;

3) визначити та відкоригувати основу для прогнозу (тобто виключити відшкодування та переплати); У кожному випадку податкового прогнозування необхідно правильно визначити податковий період.

4) вибрати та застосувати необхідний метод прогнозування, враховуючи специфіку платника;

5) оцінити отримані результати прогнозу та скорегувати їх, враховуючи фактори, що можуть вплинути на доход і які не були враховані при прогнозуванні.

Податкове прогнозування ґрунтується на наступних основних макропоказниках:

- номінальний ВВП;- темп росту ВВП;- індекс споживчих цін;- індекс цін виробників;- обмінний курс гривні до долару;- рівень безробіття;- відсоткові ставки (облікова НБУ);- обсяг грошових доходів населення;- індекс реальної та номінальної з/п.

Процес планування податків в має враховувати перш за все :

- основні напрями і завдання бюджетної політики,

- кількісні і якісні параметри розподілу і перерозподілу ВВП між суб'єктами сусп..-екон. інтересів на плановий бюджетний період і визначення їх на перспективу,

- вибір раціональних шляхів форм і методів податкового забезпечення в мобілізації податків до бюджету ,

- регулювання рівня перерозподілу фінансових ресурсів для досягнення необхідних темпів і пропозицій розвитку національної економіки

- запровадження дієвих, прозорих і простих методів механізмів та інструментів їх стягнення, а також на оптимізацію їх структури в контексті розвитку і вдосконалення системи оподаткування.

- рівень податкової культури і етики бізнесу.

44.Загальна характеристика методів планування і прогнозування податкових надходжень

Метод експертної оцінки. Суть у тому, що дані про майбутні доходи припускаються, виходячи з багаторічного досвіду і знань експерта. Недоліки методу: 1. отриманий результат можна розцінити як приблизний; 2. відсутність чіткої техніки не дозволяє встановити, на якому етапі було допущено помилку.

Метод тенденцій. Визначальною змінною є час, і припускається, що зміни в майбутньому будуть такими ж, як і в попередні роки. При застосуванні цього методу, враховуються наступні закономірності:якщо змінна у минулому постійно зростала (падала), то можна припустити, що вона буде зростати (спадати) приблизно в тих же абсолютних розмірах; якщо змінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу; якщо перемінна в минулому не змінювалася, то можна припустити, що вона не зміниться і в прогнозованому періоді. Недолік - якщо тенденція негативна, то вона може бути закладена у майбутні доходи.

Детерміністичний підхід враховує прямий та помножувальний вплив на доходи різних факторів, які можуть бути причинами збільшення або зменшення податкових надходжень. Наприклад: зміни в чисельності населення, в чисельності споживачів соціальних послуг, зміни в рівні з/п, зміни в системі пільг. Цей метод застосовується, коли фактори впливу чітко визначені або коли планується введення нового податку.

Економетричне моделювання - полягає у побудові моделей, у яких встановлюється взаємозв'язок між різними факторами впливу на обсяг податкових надходжень.

43.Прогнозування податкових надходжень: поняття, методи, вихідні макропоказники

Под прог-ння - це наук обґрунтоване міркування про можливий стан якісних і кількісних параметрів у сфері оподаткування в майбутньому, а саме: про обсяг податкових надходжень, про рівень податкового тиску, про режим оподаткування, про співвідношення різних видів податків у податковій системі та доходах бюджету.

Метод експертної оцінки. Суть у тому, що дані про майбутні доходи припускаються, виходячи з багаторічного досвіду і знань експерта. Недоліки методу: 1. отриманий результат можна розцінити як приблизний; 2. відсутність чіткої техніки не дозволяє встановити, на якому етапі було допущено помилку.

Метод тенденцій. Визначальною змінною є час, і припускається, що зміни в майбутньому будуть такими ж, як і в попередні роки. При застосуванні цього методу, враховуються наступні закономірності:якщо змінна у минулому постійно зростала (падала), то можна припустити, що вона буде зростати (спадати) приблизно в тих же абсолютних розмірах; якщо змінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу; якщо перемінна в минулому не змінювалася, то можна припустити, що вона не зміниться і в прогнозованому періоді. Недолік - якщо тенденція негативна, то вона може бути закладена у майбутні доходи.

Детерміністичний підхід враховує прямий та помножувальний вплив на доходи різних факторів, які можуть бути причинами збільшення або зменшення податкових надходжень. Наприклад: зміни в чисельності населення, в чисельності споживачів соціальних послуг, зміни в рівні з/п, зміни в системі пільг. Цей метод застосовується, коли фактори впливу чітко визначені або коли планується введення нового податку.

Економетричне моделювання - полягає у побудові моделей, у яких встановлюється взаємозв'язок між різними факторами впливу на обсяг податкових надходжень.

Податкове прогнозування ґрунтується на насту податкових надходженьих основних макропоказниках:- номінальний ВВП;- темп росту ВВП;- індекс споживчих цін;- індекс цін виробників;- обмінний курс гривні до долару;- рівень безробіття;- відсоткові ставки (облікова НБУ);- обсяг грошових доходів населення;- індекс реальної та номінальної з/п.

50.Податкова застава: поняття, випадки виникнення права податкової застави. Доцільність застосування

Податкова застава - це будь-які активи платника, які знаходяться в його власності на момент виникнення права податкової застави, з урахуванням суми податкового боргу. Співвідношення між сумою податкового боргу і вартістю активів, що перебувають у заставі законодавством чітко не визначено, і це питання вирішується індивідуально

Право податкової застави наступає у випадку:

- несплати податків у сумі самостійно визначеній платником - з дня наступного за останнім днем встановленим для сплати.

- несплата податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом - з дня наступного за граничним терміном, указаним у податковому повідомленні.

Доцільність застосування податкової застави : полягає в тому, що операції з активами, які знаходяться у податковій заставі, підлягають узгодженню :

- продаж, інші види відчуження, оренда рухомого і нерухомого майна, крім продажу готової продукції, робіт, послуг за звичайними цінами;

- використання майна, майнових прав та коштів для здійснення прямих або портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу;

- надання гарантій, поручительств, виплату дивідендів, розміщення депозитів та надання кредитів;

- ліквідацію майна за винятком форс-мажору.

Тобто, у податкових органів є своєрідна гарантія повернення податкового боргу, адже у разі його непогашення, застава може бути реалізована.

46.Поняття податкового боргу, його статуси та види

Податковий борг - це не сплачена в установлений термін сума податкового зобов'язання унаслідок невиконання платником обов'язку перед державою зі сплати податків, виходячи з установлених законодавством норм.

Класифікація податкового боргу:

І. Залежно від офіційного визнання (за формою прояву), розрізняють податковий борг:

Відкритий - офіційно визнаний, оскільки його виникненню передувала процедура узгодження податкового зобов'язання;

Прихований - офіційно не виявлений. Він є результатом допущення помилок при нарахуванні або умисного ухилення від сплати податків. Величина цієї частини боргу не відома..

ІІ. Залежно від взаємодії податкових органів і платника з в процесі управління погашенням податкової заборгованості, розрізняють 2 статуси податкового боргу:

інертний;

дієвий.

Інертний статус боргу - це статус, у якому органи ДПС не застосовують жодних заходів стягнення, але вживають певні заходи, з метою впливу на фіскальну поведінку платника, спонукаючи його погасити борг. До таких заходів відносяться: вручення податкових вимог, виникнення права податкової застави, адміністративний арешт активів, опис заставленого майна.

Розрізняють 3 види інертного статусу:

• до першої податкової вимоги;

• перша податкова вимога;

• друга податкова вимога.

Дієвий статус боргу - це статус податкового боргу, в якому зменшення цього боргу відбувається завдяки певним діям, що здійснює податковий керуючий, застосовуючи надані йому повноваження.

Розрізняють 5 видів дієвого статусу:

1. Активний - у цьому статусі податковий керуючий застосовує до боржників всі заходи стягнення.

2. Пасивний - це вид статусу, в якому податкові органи не можуть застосовувати заходи стягнення проти боржника (банкрутство підприємства, розшук і т.д.).

3. При процедурі банкрутства - це дії, які застосовує податковий орган при ліквідації платника.

4. Розстрочення, відстрочення.

5. Безнадійний - при якому минув термін позовної давності або податковий борг виник внаслідок дії непереборної сили, або податковий борг фірм, визнаних фіктивними, або податковий борг банкрута при недостатності в нього коштів для ліквідації боргу, або борг фізичної особи, у разі визнання безвісно відсутньої, або у разі недостатності майна для погашення боргу.

ІІІ. За регіональною ознакою

ІV. За галузевою ознакою

V. За категорією платників:

- юридичні особи;

- фізичні особи.

47.Джерела погашення податкового боргу

На суму податкового боргу нараховується пеня.

Для нарахування пені необхідно визначити:

1) Початок терміну нарахування пені;

2) Закінчення нарахування пені;

3) Розмір пені.

Пеня починає нараховуватися з першого дня після закінчення терміну встановленого для сплати (11-й або 31-й). Пеня закінчується нараховуватися у день прийняття банком платіжного доручення на сплату суми боргу (включно).

Розмір пені встановлено з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє або на день виникнення податкового боргу, або на день погашення. Використовується більша з двох указаних ставок.

Розмір пені за день = (1,2 * ставка НБУ у %) : (365 * 100%)

Сума пені = Сума податкового боргу * Розмір пені за день * Кількість днів прострочення

Пеня не нараховується на пеню та на адміністративні стягнення!

Сума податкового боргу та пені погашається за рахунок таких джерел:

1. будь-яких власних коштів платника, в тому числі одержаних від продажу товарів, послуг, майна, немайнових цінностей, випуску цінних паперів;

2. шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед платником, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкового боргу платника (на 2004, 2005, 2008 роки це право було призупинено);

3. за рахунок коштів філій або інших підрозділів платника (лише за рішенням органів стягнення);

4. якщо боржник - філія, то за рахунок активів юридичної особи-головного підприємства, на які може бути накладене стягнення;

5. за рахунок активів платника, попередньо переданих у тимчасове користування іншим особам, включаючи кошти, розміщені на депозитних рахунках. Це додаткове джерело, тобто використовується лише у разі, коли заходи з продажу активів платника за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу.

Як джерела погашення податкового боргу не можуть бути використані:

1) майно платника, надане в заставу іншим особам до моменту виникнення у платника податкової застави;

2) активи, які належать іншим особам і знаходяться в тимчасовому користуванні платника (майно передане в оренду, на зберігання, на комісію);

3) власні кошти юридичних осіб, що використовуються для виплати заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час працівникам;

4) майно, що входить до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств;

5) активи, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно із законодавством.

48.Податкове повідомлення - рішення і податкова вимога: зміст, підстави застосування

Податкове повідомлення — це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового обов'язку, визначену контролюючим органом. Податкове повідомлення є своєрідним нагадуванням платникам податків про податковий обов'язок, уточнення термінів його виконання, сум обов'язкових платежів, що підлягають сплаті. Податкові повідомлення складають і направляють платникам податків податкові органи в таких випадках:

а) якщо платник податків не подав у встановлений термін податкову декларацію;

б) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) якщо податковий орган у перебігу камеральної перевірки виявив арифметичні чи методологічні помилки у поданій платником податковій декларації, що призвели до заниження суми податкового зобов'язання;

г) якщо відповідно до законів з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування податку чи збору (обов'язкового платежу), є податковий орган.

У податковому повідомленні указується підстава для нарахування податків, посилання на норму закону, згідно якої було зроблено розрахунок чи перерозрахунок податкових зобов'язань, сума податку і штрафних санкцій (якщо вони є), граничні терміні погашення, а також попередження про наслідки несплати податкових зобов'язань у встановлений термін та строки для оскарження. Податкове повідомлення складається на суму податкового зобов'язання по кожному податку окремо. Перша податкова вимога – в ній нагадується про факт узгодження ПЗ, про необхідність погасити борг та про право виникнення податкової застави. Вона надсилається якщо платник не сплачує в установлений. термін узгоджену суму ПЗ.

Якщо протягом 30 днів з дня отримання 1 податкової вимоги не сплачує, то йому надсилається 2податкова вимога - в якій додатково до відомостей вказаних у 1 под. вимозі зазначається можлива дата опису активів з метою подальшого продажу(30днів).

49.Пеня, порядок її нарахування

На суму податкового боргу нараховується пеня.

Для нарахування пені необхідно визначити:

1) Початок терміну нарахування пені;

2) Закінчення нарахування пені;

3) Розмір пені.

Пеня починає нараховуватися з першого дня після закінчення терміну встановленого для сплати (11-й або 31-й). Пеня закінчується нараховуватися у день прийняття банком платіжного доручення на сплату суми боргу (включно).

Розмір пені встановлено з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє або на день виникнення податкового боргу, або на день погашення. Використовується більша з двох указаних ставок.

Розмір пені за день = (1,2 * ставка НБУ у %) : (365 * 100%)

Сума пені = Сума податкового боргу * Розмір пені за день * Кількість днів прострочення

Пеня не нараховується на пеню та на адміністративні стягнення!

51.Види операцій з активами, що потребують письмового узгодження з податковим органом, у разі виникнення права податкової застави. Порядок узгодження

Обов’я-о узгодження потребують такі види операцій:

1)продаж/оренда рухомого і нерухомого майна за винятком продажу продукції за звичайними цінами;

2)вик-ня коштів або майна для здій-ня прямих або портф інвестицій і вик-ня ЦП, які засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступку вимог, виплата дивідендів;

3)ліквідація майна за винятком форс-мажорних обставин.

Узгодження операцій з цінними паперами здійснюється в порядку:

1)призначається под керуючий (з числа працівників податкових органів);

2)подається запит под керуючому з боку платника. В ньому роз’яснюється зміст операцій і фінансово-економічні наслідки проведення;

3)розгляд запиту і прийняття рішення щодо операцій з активами. Податковий керуючий має право заборонити проведення операції, якщо за його висновками цінові умови або форми розрахунку не приведуть до погашення податкового боргу. Розпорядження податкового керуючого про заборону має бути затверджене керівником податкового органу. Якщо на протязі 10 днів розпорядження про заборону не видається, то операція вважається узгодженою.

Активи платника звільняються від податкової застави за наявності наступних підстав:

1)платник погасив податковий борг у повному обсязі, про що свідчить відповідний документ;

2)платник подав декларацію;

3)податковий борг визнано безнадійним;

4)закінчився термін позовної давності по даному податковому боргу;

5)податковий орган отримав договір-поручительство на всю суму податкового боргу;

6)прийнято рішення про арешт активів (припинення податкової застави здійснюється на термін дії арешту);

7)платник отримав рішення про відміну раніше нарахованого податкового зобов’язання;

8)податковий орган прийняв рішення розстрочки або відстрочки.

В окремих випадках податковий орган може прийняти рішення про звільнення частини активів від податкової застави за умови, якщо вартість активів в двічі і більше разів перевищує суму.

52.Припинення права податкової застави

Податкова застава – майно платника, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого дорівнює сумі податкового боргу, а також майно, яке він придбає в майбутньому до погашення боргу.

Підстави виникнення права податкової застави

-Платник не сплатив самостійно визначену суму податку

-Несплата зобов’язання визначеного контролюючим органом

Податкова застава виникає з дня, наступного за граничним терміном встановленим для сплати податкового зобов’язання. (= день коли починає нарах пеня = день виникнення боргу з зобов’язання)

Не можуть бути віднесені:

- Культурні цінності, що є об’єктами держ. та комун. власності

 -Об’єкти, що заборонені для приватизації

Операції з майном, що перебуває в податковій заставі у разі його відчуження мають узгоджуватися із податковим органом. Виняток – операції з продажу готової продукції, сировини, матеріалів, товарів за цінами ? звичайних та за умови направлення виручених коштів на виплату з/п, ЄСВ, погашення зобов’язань перед б-том.

Порядок узгодження операцій: платник подає запит, в якому роз’яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання запиту рішення не приймається  => операція вважається узгодженою на користь платника.

Право податкової застави припиняється:

-Податковий орган отримав підтверджуючі документи про повне погашення суми боргу

-Податковий борг визнано безнадійним.

- Податковий орган отримав договір поручительства на всю суму боргу

-Платник отримав рішення про скасування раніше нарахованих податкових зобов’язань

53.Адміністративний арешт майна: поняття, види, випадки застосування

Винятковим засобом забезпечення можливості погашення податкового боргу є адміністративний арешт активів платника. Це заборона платнику здійснювати будь-які дії з активами, які підлягають арешту, крім дій по їх охороні, зберіганню і підтримці в належному функціональному і якісному стані. Арешт активів може бути повним і умовним. Повний арешт передбачає беззаперечну заборону платнику здійснювати операції з активами, при цьому можливе їх тимчасове вилучення. У разі вилучення активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням або втратою їхніх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про вилучення. Умовний арешт передбачає обмеження прав платника щодо здійснення операцій з активами, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника податкового органу на будь-яку операцію. З огляду впливу умовного адміністративного арешту активів на податкову поведінку платника він дублює податкову заставу, оскільки платник працює в аналогічних умовах. Відмінність умовного арешту від податкової застави полягає у причинах, що призводять до їх застосування.

Арешт активів може застосовуватися у таких випадках

1. Платник порушує правила відчуження активів при виникненні права податкової застави. У цьому випадку встановлюється, чи дійсно юридична або фізична особа є платником податку з непогашеною сумою податкового боргу, зафіксованою у картці особового рахунку. Крім цього, з'ясовується, які активи платника перебувають у податковій заставі, а також чи повідомив платник у письмовій формі кредиторів про податкову заставу, характер і розмір забезпечених нею зобов'язань, чи відшкодував збитки, які виникли у разі неподання повідомлення.

2. Фізична особа, яка має податковий борг, від'їжджає за кордон. Якщо виникає така обставина, за даними обліку уточнюється, чи є фізична особа платником податків з непогашеною сумою податкового боргу, а також, чи має місце оформлення боржником відповідних документів для виїзду за кордон. При встановленні факту виїзду арешт активів відбувається незалежно від мотивів і мети поїздки.

3. Платник, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнаний неплатоспроможним по зобов'язаннях, відмінних від податкових. Виняток складають випадки, коли порушено справу про банкрутство платника і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. За такої обставини встановлюється чи порушено щодо боржника справу про банкрутство, чи передбачено відповідною ухвалою господарського суду вживання заходів із забезпечення грошових вимог кредиторів.

4. Платник відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або не допускає посадових осіб органу державної податкової служби для обстеження:

приміщень, які використовуються для отримання доходів;

електронних контрольно-касових апаратів;

комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням платіжних карток;

вагокасових комплексів;

систем і засобів штрихового кодування.

Підставою для застосування арешту активів у цьому випадку є оформлений "Акт відмови". Слід підкреслити, якщо платника не виявлено за юридичною адресою, то необхідно скласти акт про факт його невиявлення.

Якщо у працівника контролюючого органу не має підстав для проведення перевірки або обстеження указаних вище об'єктів та право на адміністративний арешт активів не виникає.

5. Відсутні докази про державну реєстрацію платника як суб'єкта підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здіснення, торговельні патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем. Ця обставина охоплює різні ознаки, які дають підстави для арешту активів, які можуть існувати окремо. Тому, уточнення порушення слід здійснювати за кожною ознакою. Так, за відсутності свідоцтва про державну реєстрацію, слід встановити, чи зареєстровано платника як суб'єкта підприємницької діяльності у встановленому порядку. Якщо відсутні спецдозволи на здійснення діяльнсті, то треба з'ясувати, чи має платник відповідну ліцензію. За ознакою "відсутні торгові патенти" встановлюється, чи дотримується платник вимог Закону про патентування. У разі ж відсутності сертифікатів відповідності контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, уточнюється, чи дотримується платник вимог Положення про Державний реєстр розрахункових операцій.

6. Відсутні докази про державну реєстрацію особи як платника податків у податковому органі. При виникненні цієї обставини встановлюється чи передбачено обов'язкову реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності як платника у конкретному випадку. Як відомо за певних умов господарюючі суб'єкти можуть ставати на облік у податкових органах за власним бажанням.

7. Платник, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переводу активів за межі України або приховує їх чи передає іншим особам;

54.Відмінності умовного арешту майна від податкової застави

Податкова застава – спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного строк. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Право податкової застави наступає у випадку:

1. несплати податків у сумі самостійно визначеній платником - з дня наступного за останнім днем встановленим для сплати.

2. несплата податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом - з дня наступного за граничним терміном, указаним у податковому повідомленні.

Умовний арешт передбачає обмеження прав платника щодо здійснення операцій з активами, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника податкового органу на будь-яку операцію. Вказаний дозвіл може бути наданий керівником податкового органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

З огляду впливу умовного адміністративного арешту активів на податкову поведінку платника він дублює податкову заставу, оскільки платник працює в аналогічних умовах. Відмінність умовного арешту від податкової застави полягає у причинах, що призводять до їх застосування.

Арешт активів може застосовуватися у таких випадках

1. Платник порушує правила відчуження активів при виникненні права податкової застави. У цьому випадку встановлюється, чи дійсно юридична або фізична особа є платником податку з непогашеною сумою податкового боргу, зафіксованою у картці особового рахунку. Крім цього, з'ясовується, які активи платника перебувають у податковій заставі, а також чи повідомив платник у письмовій формі кредиторів про податкову заставу, характер і розмір забезпечених нею зобов'язань, чи відшкодував збитки, які виникли у разі неподання повідомлення.

2. Фізична особа, яка має податковий борг, від'їжджає за кордон. Якщо виникає така обставина, за даними обліку уточнюється, чи є фізична особа платником податків з непогашеною сумою податкового боргу, а також, чи має місце оформлення боржником відповідних документів для виїзду за кордон. При встановленні факту виїзду арешт активів відбувається незалежно від мотивів і мети поїздки.

3. Платник, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнаний неплатоспроможним по зобов'язаннях, відмінних від податкових. Виняток складають випадки, коли порушено справу про банкрутство платника і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. За такої обставини встановлюється чи порушено щодо боржника справу про банкрутство, чи передбачено відповідною ухвалою господарського суду вживання заходів із забезпечення грошових вимог кредиторів.

4. Платник відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або не допускає посадових осіб органу державної податкової служби для обстеження:

• приміщень, які використовуються для отримання доходів;

• електронних контрольно-касових апаратів;

• комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням платіжних карток;

• вагокасових комплексів;

• систем і засобів штрихового кодування.

Підставою для застосування арешту активів у цьому випадку є оформлений "Акт відмови". Слід підкреслити, якщо платника не виявлено за юридичною адресою, то необхідно скласти акт про факт його невиявлення.

Якщо у працівника контролюючого органу не має підстав для проведення перевірки або обстеження указаних вище об'єктів та право на адміністративний арешт активів не виникає.

5. Відсутні докази про державну реєстрацію платника як суб'єкта підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торговельні патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем. Ця обставина охоплює різні ознаки, які дають підстави для арешту активів, які можуть існувати окремо. Тому, уточнення порушення слід здійснювати за кожною ознакою. Так, за відсутності свідоцтва про державну реєстрацію, слід встановити, чи зареєстровано платника як суб'єкта підприємницької діяльності у встановленому порядку. Якщо відсутні спецдозволи на здійснення діяльнсті, то треба з'ясувати, чи має платник відповідну ліцензію. За ознакою "відсутні торгові патенти" встановлюється, чи дотримується платник вимог Закону про патентування. У разі ж відсутності сертифікатів відповідності контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, уточнюється, чи дотримується платник вимог Положення про Державний реєстр розрахункових операцій.

6. Відсутні докази про державну реєстрацію особи як платника податків у податковому органі. При виникненні цієї обставини встановлюється чи передбачено обов'язкову реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності як платника у конкретному випадку. Як відомо за певних умов господарюючі суб'єкти можуть ставати на облік у податкових органах за власним бажанням.

7. Платник, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переводу активів за межі України або приховує їх чи передає іншим особам;

55.Механізм арешту майна, напрями його вдосконалення

Арешт активів здійснюється у встановленому порядку. Спочатку на підставі подання відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу або його заступник приймає рішення про арешт активів. Це рішення направляється:

• банкам, що обслуговують платника, з вимогою тимчасового зупинення активних операцій по рахунках такого платника. окрім операцій з:

  • погашення податкових зобов'язань і податкового боргу;

  • сплаті боргу за виконавчими документами або за задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання спорів, якщо такі документи набрали юридичної сили до виникнення права податкової застави;

• платнику з вимогою тимчасової заборони відчуження його активів;

• іншим особам, у власності, розпорядженні і користуванні яких знаходяться активи боржника з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.

Якщо виникають підстави для застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку, працівник податкового органу готує заяву. Підписана керівником податкового органу (його заступником) заява разом з рішенням, в якому обґрунтовуються обставини для зупинення операцій на рахунку, передається до суду. І тільки рішення суду дозволяє здійснити арешт у такій формі.

Термін арешту активів не може перевищувати 96 годин з моменту прийняття рішення. Цей термін не може бути продовжений в адміністративному порядку. Виняток складають лише випадки, коли власник арештованих активів не встановлений. Тоді активи знаходяться під арештом на протязі терміну. визначеного законом для визнання їх безхазяйними. Крім того, керівник податкового органу має право звернутися до суду з поданням про продовження терміну арешту активів. Але для цього необхідно мати достатні докази, що звільнення активів з під арешту загрожує їхньому зникненню або знищенню. Суд має прийняти рішення на протязі 48 годин з моменту отримання подання. Виникає питання, як визначити достатність підстав для прийняття рішення про продовження арешту. В правовому полі це питання не врегульоване. З метою повного й об'єктивного розгляду справи встановлено вимоги, яким має відповідати подання. Воно має містити:

• реквізити господарського суду, до якого воно подається, податкового органу, платника податків:

• підстави застосування адміністративного арешту активів платника в конкретному випадку, та продовження арешту із зазначенням терміну;

• відомості про розмір податкового боргу платника;

• докази вручення копії подання з дотриманням встановленого порядку.

Крім цього, існують підстави, за якими суд може повернути подання без розгляду. Вони стосуються оформлення подання, а саме:

• відсутні необхідні реквізити (назва платника або податкового органу, поштові адреси);

• підписано не уповноваженою особою;

• не обґрунтовані обставини для продовження адміністративного арешту активів;

• не надано доказів вручення платнику копії подання.

Якщо на момент розгляду подання судом термін дії адміністративного арешту минув, суд припиняє впровадження у справі.

Порядок арешту активів передбачає також можливість оскарження платником рішення про арешт в адміністративному або судовому порядку. І, якщо справа вирішується на користь платника, то податковий орган вищого рівня проводить внутрішнє розслідування щодо правомірності прийняття рішення про арешт активів і притягає винних осіб до дисциплінарної та адміністративної відповідальності. Отже, процедура застосування арешту активів ставить в жорсткі умови не тільки платника, а й контролюючі та судові органи, змушуючи їх приймати відповідні рішення швидко, керуючись беззаперечними доказами порушення чинного законодавства, не допускаючи свавілля і незаконних дій. Уразі неправомірних дій податкових органів п з арешту активів, які призвели до збитків, платник має право на їх відшкодування за рахунок коштів відповідного бюджету.

Виконання рішення про арешт активів покладається на податкового урядника. Він виконує такі функції:

• направляє рішення про арешт активів банкам, платнику та іншим особам з вимогою заборони їх відчуження;

• проводить опис активів;

• вилучає оригінали первинних документів, складає їх опис, залишає платнику копії цих документів;

• здійснює інші заходи.

За певних умов арешт активів припиняється. Це відбувається у таких випадках:

• відмінено рішення податкового органу про арешт;

• платник погасив податковий борг;

• платника ліквідовано, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;

• третя особа надала податковому органу відповідні докази, що арештовані активи належать їй;

• закінчився граничний термін адміністративного арешту;

• платник пред'явив свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. спеціальні дозволи на її здійснення, торговельні патенти тощо, яких не було на момент прийняття рішення про арешт активів.

Слід звернути увагу, якщо причиною звільнення активів з під арешту стало закінчення граничного терміну його застосування, то арешт не може бути накладений повторно на тій же підставі.

56.Чи можна арешт майна вважати примусовим способом стягнення податкового боргу. Відповідь обґрунтуйте. Вкажіть недоліки механізму арешту майна

Адмін. арешт майна – заборона платнику здійснювати будь-які дії з майном крім дій по його охороні, зберіганню і підтримці в належному функціональному стані. Арешт може бути повним та умовним. Адмін. арешт застосовується: платник порушує правила відчуження активів, які перебувають у податковій заставі; фіз. особа,яка має податковий борг від’їжає закордон; платник чинить супротив податковим органам при проведенні перевірок; відсутні документи що підтверджують реєстрацію платника як суб’єкта господарської діяльності або як платника податків; платник, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг здійснює дії з передачі майна іншим особам або приховування майна; платник не допускає працівників податкових органів на перевірку стану збереження майна у податковій заставі; платник не допускає податкового керуючого для складання акту опису майна. Арешт активів може бути повним і умовним. Повний арешт передбачає беззаперечну заборону платнику здійснювати операції з активами. При цьому можливе їх тимчасове вилучення, в разі якого ризик, пов’язаний із їх зберіганням або втратою їхніх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, що прийняв рішення про вилучення. Умовний арешт передбачає обмеження прав платника щодо здійснення операцій із активами, котре полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника податкового органу на будь-яку операцію. З огляду на вплив умовного адміністративного арешту активів на податкову поведінку платника він дублює податкову заставу, оскільки платник працює в аналогічних умовах. Результати розрахунків свідчать, що надходження внаслідок застосування арешту активів становлять лише близько 1 % загальної суми надходжень за рахунок вжитих заходів. Отже, адміністративний арешт активів справді є винятковим (у тому сенсі, що забезпечує погашення незначної суми) методом забезпечення погашення податкового боргу. Неефективність впливу цього методу на фіскальну поведінку платника зумовлена непродуманістю механізму арешту активів у частині терміну застосування. За інформацією податківців, боржники часто чекали на закінчення терміну арешту (96 годин) і потім продовжували свою діяльність, так і не розрахувавшись із боргами. Нинішній Податковий кодекс вже усунув цей недолік, установивши підставою для припинення арешту усунення його причини. Стосовно ж установлення терміну для перевірки судом обґрунтованості рішення податкового органу щодо правомірності арешту, то 96 годин, може бути замало. Варто застосовувати продаж активів одразу ж після закінчення терміну дії податкової вимоги або в разі недотримання графіка погашення податкового боргу, розробленого боржником. Засновникам збанкрутілих підприємств, податковий борг яких не було погашено при процедурі банкрутства, упродовж п’яти років не дозволяти засновувати нові підприємства, або ж зобов’язати їх у разі здійснення нової діяльності в першу чергу розрахуватися з попередніми боргами. А ще варто на законодавчому рівні закріпити відповідальність засновників за погашення податкового боргу підприємств-банкрутів у разі недостатності коштів останніх, отриманих від продажу активів при процедурі банкрутства.

57.Чи можна податкову заставу вважати засобом примусового стягнення податкового боргу. Відповідь обґрунтуйте. Недоліки механізму застосування податкової застави в Україні

Податкова застава – майно платника, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого дорівнює сумі податкового боргу, а також майно, яке він придбає в майбутньому до погашення боргу. Податкову заставу як метод забезпечення погашення платником податкової заборгованості встановлено з 1998 року. Він полягає у тому, що за невиконання зобов’язання зі сплати податків податковий орган має право продати певну частину майна боржника з подальшим спрямуванням коштів, виручених від реалізації, на погашення заборгованості. Тому через податкову заставу можна впливати на податкову поведінку платника, щоби спонукати його погасити податковий борг. До 1 січня 2011 року об’єктом податкової застави були активи платника, які перебували в його власності на момент виникнення права податкової застави з урахуванням суми податкового боргу. При цьому механізм установлення співвідношення суми податкового боргу й вартості активів у заставі та порядок визначення активів, на які поширювалося право податкової застави, не були регламентовані на законодавчому рівні, і до кожного боржника застосовувався індивідуальний підхід. Треба було тільки правильно визначитися зі складом закладених активів. коли у заставу взято неліквідні активи, дієвість цього заходу практично зводиться до нуля. Крім того, податкова застава має створювати певні незручності, адже платнику треба узгоджувати кожну операцію з податковим органом для будь-яких дій із закладеними активами. Цього не трапляється, якщо у заставу потрапляє майно, з яким платник не збирається проводити якихось операцій. Тоді податкова застава взагалі ніяк не впливатиме на фіскальну поведінку боржника. Раніше, а точніше до 24 березня 2005 року, право податкової застави поширювалося на будь-які активи платника, включаючи ті, право власності на котрі він набував у майбутньому, до моменту погашення податкового боргу. У такому разі навіть за незначної заборгованості все майно боржника потрапляло до податкової застави. І це, начебто, суперечить самій сутності заставних відносин та порушує права платника як власника майна. Але такий підхід є значно дієвішим, оскільки унеможливлює втручання платника у процес визначення активів, що потраплять у податкову заставу (платник-боржник, звісно ж, намагається заставити ті активи, з якими не збирається проводити якісь операції). Нині згідно з Податковим кодексом право податкової застави поширюється на майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу. Це значно звужує потенціал такого методу управління податковим боргом. По-перше, якщо майно все таки доведеться продати, то виручених коштів може виявитися недостатньо для погашення боргу. По-друге, опис майна в податкову заставу здійснюється податковим керуючим, і тільки від правильності його дій фактично залежатиме, чи буде податкова застава мотивувати платника погасити борг, чи ні. о податкової застави необхідно включати усі активи платника, незалежно від сум боргу. Інакше ефективність податкової застави залежатиме тільки від дій податкового керуючого, а зробити правильний вибір активів для неї досить непросто. Адже це має бути майно, з яким платник зацікавлений здійснювати операції протягом 60 днів – терміну дії податкової вимоги. Загалом же оцінити дієвість податкової застави доволі складно. Серед визначених законодавством методів управління податковим боргом цей застосовується найдовше, оскільки право податкової застави виникає в перший день, що йде за граничним строком сплати зобов’язання, та триває до закінчення терміну дії податкової вимоги (60 днів), коли виникає право податкових органів стягувати кошти з рахунків платника або продавати активи. Упродовж цього періоду платник податків володіє й користується майном і майновими правами на власний розсуд, забезпечуючи при цьому їх збереження. Існування податкового боргу на момент закінчення терміну дії податкової вимоги свідчить про недостатню дієвість податкової застави як методу впливу на фіскальну поведінку платників. Частково це можна пояснити тим, що 90 % підприємств, у яких виникає податковий борг, не мають ані активів, ані грошових коштів, ані землі, ні транспортних засобів, тобто ці підприємства є потенційними банкрутами, оскільки банкрутство – єдиний можливий спосіб погасити заборгованість. Цей факт передусім указує на недосконалість законодавства, коли суб’єкти господарської діяльності можуть створюватися з незначним капіталом або ж узагалі працювати без нього. За словами податківців, податкова застава нині менш дієва, ніж банківська. І взагалі, взяття активів платника в заставу ще не означає, що заборгованість буде погашена найближчим часом, а податкові органи не вживатимуть інших заходів стягнення.

58.Порівняльна характеристика випадків виникнення права податкової застави і арешту майна

Податкова застава – майно платника, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого дорівнює сумі податкового боргу, а також майно, яке він придбає в майбутньому до погашення боргу. Адмін. арешт майна – заборона платнику здійснювати будь-які дії з майном крім дій по його охороні, зберіганню і підтримці в належному функціональному стані. Арешт може бути повним та умовним. Повний – беззаперечна заборона, умовний – обмеження права використовувати майно яке полягає у попередньому отриманні згоди від податкового органу. Підстави виникнення права податкової застави: платник не сплатив самостійно визначену суму податку; несплата зобов’язання визначеного контролюючим органом. Податкова застава виникає з дня, наступного за граничним терміном встановленим для сплати податкового зобов’язання. (= день коли починає нарах пеня = день виникнення боргу з зобов’язання). Не можуть бути віднесені: культурні цінності, що є об’єктами держ. та комун. власності. об’єкти, що заборонені для приватизації. Активи звільняються з-під арешту у випадках: рішення под. органу про арешт відмінено; суд прийняв рішення про припинення арешту протягом 36 годин відсутнє рішення суду про визнання арешту обґрунтоване 3 особа подала докази, що заарештовані активи належать їй платник погасив под. борг платника ліквідовано в тому числі внаслідок процедури банкрутства платник пред’явив документи, що свідчать про його реєстрацію як підприємця платник усунув причини, що призвели до арешту. Арешт активів здійснюється в порядку: на підставі однієї з причин щодо арешту керівник податкової чи його заступник приймає рішення про арешт активів. Це рішення надсилається платнику з вимогою тимчасової заборони з відчуження його активів, особами у власності або розпорядженні яких перебувають заарештовані активи з вимогою заборони їх тимчасового відчуження. Протягом двох годин рішення про арешт і його обґрунтованість має перевірити суд. Активи звільняються з-під арешту у випадках: рішення под. органу про арешт відмінено;суд прийняв рішення про припинення арешту. протягом 36 годин відсутнє рішення суду про визнання арешту обґрунтоване; 3 особа подала докази, що заарештовані активи належать ій; платник погасив под. борг; платника ліквідовано в тому числі внаслідок процедури банкрутства; Платник пред’явив документи, що свідчать про його реєстрацію як підприємця; платник усунув причини, що призвели до арешту.

59.Продаж майна з метою погашення податкового боргу (схема)

Продаж активів платника здійснюється за схемою

Схема

Продаж активів платника

Розглянемо кожний блок цієї схеми більш детально. Рішення про продаж активів приймається керівником податкового органу і скріплюється гербовою печаткою. Потім призначається податковий керуючий, на якого покладається організація продажу. Платник має право самостійно визначити склад і черговість продажу своїх активів. В основі має лежати двоєдиний принцип: з одного боку збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує основну діяльність платника, з другого - повне погашення суми податкового боргу. Разом з цим може виникнути ситуація, коли звичайна ціна активів, визначених для продажу, є свідомо нижчою за суму податкового боргу. У цьому випадку податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів для продажу, виходячи знову ж таки з принципу збереження цілісності майнового комплексу, а також враховуючи, що оціночна ціна активів не повинна перевищувати двократного розміру податкового боргу. Рішення податкового керуючого може бути оскаржене платником, і на протязі терміну оскарження продаж активів не здійснюється.

За бажанням платника може проводитися експертна оцінка вартості активів для визначення їхньої початкової ціни. Оцінка не проводиться відносно активів, які можуть бути згруповані або стандартизовані чи мають курсову біржову вартість.

Інформація про склад активів, час та умови продажу має бути оприлюднена. Про склад активів, що підлягають продажу, інформує центральний податковий орган, а час та умови продажу оприлюднює відповідна товарна біржа у разі продажу на біржовому ринку, і відповідний податковий орган - при продажу на позабіржовому аукціоні та через організації роздрібної торгівлі. Крім того, платник зобов'язаний надати комісії інформацію про активи, що знаходяться у податковій заставі, і забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представників та учасників торгів до огляду і оцінці активів, що підлягають продажу.

Порядок продажу залежить від виду активів. Так, товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, підлягають продажу виключно за грошові кошти на біржових торгах. За операції з продажу податкозаставлених активів на біржовому ринку державне мито та місцеві податки і збори не справляються. Інші товари, об'єкти рухомого та нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підлягають продажу за грошові кошти на цільових аукціонах, що організуються за поданням відповідного податкового органу. Продовольчі товари, що швидко псуються, а також інші товари, обсяги яких є недостатніми для організації публічних торгів, підлягають продажу за грошові кошти на комісійних умовах через організації роздрібної торгівлі, визначені податковими органами на конкурсних засадах.

Витрати, пов'язані з організацією торгів покриваються у першу чергу за рахунок сум, отриманих від продажу активів. Якщо у результаті торгів податковий борг не погашено, то через 30 днів організується додатковий продаж. При цьому податковий керуючий вже зобов'язаний прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини без застосування обмежень по їх вартості.

Отже, продаж активів здій-ся за такою схемою:

1. Керівником под органу приймається рішення про продаж.

2. Призначається под керуючий, на якого покл-ся організація продажу;

3. Здій-ся оцінка вартості активів. Тут можливі три варіанти:

а) платник має право самостійно визначити склад і черговість активів. В основі оцінки лежить двоєдиний принцип: з одного боку, збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує основну діяльність платника, а з другого - повне погашення суми боргу;

б) оцінку здійснює под керуючий, у випадку, коли звичайна ціна активів, визначених платником для продажу, є свідомо нижчою за суми под боргу. В основі - принцип: збереження цілісності майнового комплексу та врахування того, що оціночна ціна активів не повинна перевищувати двократного розміру под боргу (може бути оскаржена).

в) оцінка третьої, незалежної сторони (за бажанням платника).

4. Оприл-ня інформації про продаж:

- про склад активів інформує центральний податковий орган, а

- про час та умови продажу інформує або товарна біржа (якщо продаж на біржовому ринку), або відповідний податковий орган (якщо продаж через організації роздрібної торгівлі).

5. Організація торгів. Витрати, пов'язані з орг.-єю та проведенням публічних торгів, погашаються у першу чергу за рахунок сум, одержаних від продажу активів.

6. Вплив результатів продажу на розрахунки з погашення боргу:

- якщо сума коштів від продажу перевищує суму податкової заборгованості, то різниця повертається платнику;

- якщо виручених коштів не достатньо для погашення под боргу, то через 30 днів орган-ся додатковий продаж, при цьому податковий керуючий має право прийняти рішення щодо ціни продажу без застосування обмежень її вартості.

60.Продаж майна: порядок прийняття рішення, оцінки майна, оприлюднення інформації і розрахунків з бюджетом у результаті продажу

Якщо розглянуті вище заходи не призвели до погашення податкового боргу, податкові органи мають право стягувати кошти з рахунку платника або продавати його майно. Стягнення коштів здійснюється на підставі платіжної вимоги, в якій указується сума, яку слід перерахувати до бюджету. Стягнення коштів може відбуватися не раніше 30-го календарного дня після направлення другої податкової вимоги. Продаж активів здійснюється за такою схемою: 1)приймається рішення керівником податкового органу про продаж активів; 2)здійснюється оцінка вартості активів. Платник має право самостійно визначити склад і черговість продажу активів. В основі оцінки повинен лежати двоєдиний принцип: з одного боку, збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує основну діяльність платника; з другого боку, повне погашення податкового боргу. Якщо звичайна ціна активів, визначена платником, є свідомо нижчою за суму боргу, то проведення оцінки покладається на податкового керуючого. Він також повинен виходити з двоєдиного принципу, але враховувати, що ціна активів не повинна перевищувати двукратного розміру податкового боргу. За бажанням платника оцінка активів може проводитися стороннім експертом; 3)оприлюднення інформації про продаж активів. Про склад активів, що підлягають продажу, інформує центральний податковий орган, а про час та умови продажу інформує товарна біржа, якщо активи будуть продаватися на біржовому ринку, і відповідний податковий орган, якщо активи будуть продаватися на позабіржовому аукціоні або в роздрібній торгівлі; 4)організація торгів. Якщо сума коштів від продажу перевищує суму податкового боргу, то різниця повертається платнику. Якщо сума коштів недостатня для погашення податкового боргу, то різниця покривається шляхом організації додаткового продажу активів. Повторний продаж не може бути раніше, ніж через 30 календарних днів після першого.

61. Безнадійний податковий борг, порядок його списання

Стаття 101. Списання безнадійного податкового боргу

Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном "безнадійний" розуміється:

- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;

-. податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

-. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

- податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

- податковий борг платника податків, державна реєстрація якого припинена на підставі рішення суду та внесено запис про виключення з Державного реєстру.

У разі якщо фізична особа, яка у судовому порядку визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з'являється або якщо фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку з дотриманням строків позовної давності починаючи з дня відновлення такого податкового боргу.

Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

62 Податковий ризик: поняття, об’єкт, суб’єкти, дискусійні питання.

Податковий ризик - це економічна категорія, що відображає особливості сприйняття заінтересованими суб'єктами економічних відносин об'єктивно існуючих невизначеності, конфліктності, притаманних податковій системі, що призводить до порушення принципів оподаткування та до фінансових втрат, пов'язаних з процесом оподаткування.

Податковий ризик необхідно розглядати з різних позицій: з боку платників податків та з боку держави (відповідальних і зацікавлених державних структур).

З позиції платника податку, ризик - це економічна категорія, що відображає особливості сприйняття платником податків небезпеки можливих втрат (збитків), пов'язаних з процесом оптимізації оподаткування і сплати податків.

З позиції держави (відповідальних і зацікавлених державних структур), податковий ризик - призводить до скорочення доходної частини бюджету від несвоєчасної та неповної сплати податків.

Виходячи з наведених означень поняття "податковий ризик", можна сформулювати, що є суб'єктом і об'єктом ризику у сфері оподаткування.

Суб'єктами податкового ризику виступають держава та юридичні й фізичні особи, що є платниками податків. Але вказані суб'єкти керують різними об'єктами ризику.

Об'єктом податкового ризику для держави є діяльність платників, пов'язана з отриманням доходів та нарахуванням і сплатою податків.

Об'єктом податкового ризику для платника є податкова політика держави, її діяльність стосовно організації сплати податків, а моніторинг та прогнозування цього процесу у вичерпній повноті на перспективу здійснити майже неможливо.

Проблеми:

По-перше, в Україні за короткий час була створена "сучасна" розгалужену система податків, до якої розвинені країни йшли десятки років. Зазначимо, що ця система функціонує значною мірою формально, а збір податків здійснюється шляхом активного застосування старих адміністративно-директивних методів.

По-друге, надмірний тиск податкової системи притлумив підприємницьку діяльність, а недотримання принципу справедливості спричиняє деморалізуючий вплив на економіку, призводить до низки ризиків (криміногенного, морального, ризику невикористаних можливостей тощо).

По-третє, податкові органи поступово перетворюються на "караючий меч", від якого дедалі більшою мірою страждають, в основному, сумлінні підприємці, а це веде до ризиків руйнації функціонального призначення податкової системи, до порушення її принципів. Зазначимо, що однією із функцій податкової служби є надання платникам податків високоякісних послуг щодо правильності обчислення податків. Це сприяє зростання відсотку добровільної сплати податків.

Нині гостро стоїть проблема відпрацювання бази оподаткування, принципів оподаткування, скорочення витрат на утримання податкової служби, створення умов для реалізації принципів справедливості, рівності та відповідальності в оподаткуванні. Тобто, йдеться про керування ризиком, спричиненим перегинами у системі оподаткування. Потрібно пристосувати систему оподаткування до особливостей перехідної економіки.

Розподіл податкового тягаря між суб'єктами господарювання супроводжується конфліктами, суперечливими тенденціями та зумовленим цим ризиком. З одного боку, обкладання великими податками прибутку може генерувати такі ризики: по-перше, ризик ухилення від сплати податків; по-друге, ризик перекладання податку на плечі споживачів через механізм цін; по-третє, ризик відпливу капіталу в галузі і сфери, що приносять на даний момент більший дохід.

Через механізм цін на товари споживання та ресурси виникає та реалізується ризик зниження чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, зменшення інвестиційних ресурсів призводить до ризику зниження якості товарів та обсягів виробництва, а, отже, - до ризику зниження обсягів податкових надходжень до бюджету. В такий спосіб виникає ризик порушення самих принципів функціонування податкової системи, серед яких принцип платоспроможності та отриманої вигоди мають особливо важливе значення.

Недосконалість податкової системи впливає не лише на надходження до бюджету, а й на поведінку підприємців та всіх працюючих. Наслідками недосконалості податкової системи можуть бути й перегини економічних пропорцій у суспільстві, ризик зростання неформальної економіки. Зокрема, велика ставка податку на прибуток стимулює їх уникати великих відрахувань через механізм приховування прибутку. Інакше кажучи, надмірний податок на прибуток не стимулює режиму економії витрат, зростає ризик недоцільних та фіктивних витрат, а також безконтрольності витрат у виробництві.

Можна виокремити джерела ризику, котрі призводять до зниження ефективності функціонування податкової системи. Зокрема, - це невизначеність, конфліктність взаємовідносин платників податків з податковою службою. Серед них - нестабільність податкового законодавства.

Податкова система завжди віддзеркалює конфліктність та гостру боротьбу за перерозподіл суспільного прибутку. Тому внесення змін до податкових законів відбувається майже щомісяця, що свідчить про нестабільність податкового законодавства, призводить до низки ризиків

Ризик у сфері оподаткування зумовлений невизначеністю та конфліктністю інтересів, які виникають у процесі розподілу створеного продукту між платниками податків та державою. Платники - юридичні й фізичні особи, які безпосередньо й створюють матеріальні та нематеріальні блага, - шукають напрями мінімізації податків, щоб віддати державі якомога менше. Держава ж розраховує на постійні й стабільні надходження в обсягах, принаймні, не менших, ніж заплановано в бюджеті на поточний рік і постійно шукає шляхи мобілізації додаткових надходжень. Отже, оскільки суб'єкти, що беруть участь у процесі оподаткування, мають різні інтереси, цілі й сподівання щодо сплати податків, то поняття "податковий ризик" має неоднозначний зміст. Із позиції держави податковий ризик - це можливість втрат доходної частини бюджету від несвоєчасної та неповної сплати податків. Із позиції платника - це можливість понести фінансові втрати, пов'язані з процесом оптимізації й сплати податків.

На нашу думку, можна дати таке загальне означення податкового ризику…

63. Джерела податкових ризиків

Ризики завжди пов'язані з невизначеністю ситуації, яку спричиняють фактори, що називаються джерелами ризику. Вони можуть бути спільними для платника і для держави, але, як правило, різняться, причому існування джерел ризику для держави може означати повну відсутність ризику для платника, і навпаки.

Визначити джерела податкових ризиків - означає виявити причини їх виникнення.

Джерела ризику - це чинники, які спричиняють невизначеність та конфліктність.

Існують наступні групи джерел податкових ризиків:

1. фіскальна психологія платника (елементи - це матеріальний інстинкт, примус, почуття громадського обов'язку, рівень виховання, податкової культури);

2. фактори соціально-економічного характеру (скорочення обсягів виробництва, зниження платоспроможності населення, інфляційні процеси, криза платежів);

3. зміни в податковій політиці (введення нових податків, збільшення/зменшення податкових ставок, впровадження/скасування податкових пільг, розширення/звуження бази оподаткування);

4. недоліки планування та прогнозування (зазначені в темі 2);

5. недоліки нормативно-правового характеру (нестабільність законодавства, недоліки правової базі) (зазначені у темі 1);

6. причини організаційно-правового характеру (недосконалість обліку, недостатній рівень кваліфікації фахівців, недостатня захищеність податківців, неузгодженість дій контролюючих органів);

7. галузеві особливості діяльності платника (торгівля, будівництво, транспорт, побутове обслуговування, експортно-імпортні операції, операції з використанням векселів, посередницькі операції).

Розрізняють якісний та кількісний аналіз ризику.

Якісний аналіз ризику є найскладнішим і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета - визначити чинники ризику, області (зони) ризику, після чого ідентифікувати всі можливі ризики.

Кількісний аналіз ризику - це кількісне (числове) визначення ступеня окремих ризиків і ризику даного виду діяльності загалом.

Ризик пов'язаний з невизначеністю ситуації та конфліктністю. Невизначеність спричиняють чинники, які являють джерело ризику. Джерела податкових ризиків можуть бути спільними для держави і для платників, але, як правило вони різняться.

Як джерела ризиків недоотримання податкових коштів розглядають різноманітні порушення платниками податків податкового законодавства України. Ці порушення, у разі їх виявлення, тягнуть за собою застосування органами податкових служб різноманітних санкцій. Зокрема, фінансові санкції застосовуються у таких випадках порушення податкового законодавства (як джерела ризику):

• заниження або приховування сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

• несвоєчасне виконання податкових зобов'язань;

• несвоєчасне представлення або непредставлення бухгалтерських звітностей, податкових декларацій, розрахунків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з розрахунком і сплатою податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

• непредставлення аудиторських висновків;

• ухилення від постановки на облік у податкових органах;

• ухилення від подання інформації про відкриття банківських рахунків;

• неправильного ведення (неведення) податкового і бухгалтерського обліку;

• порушення порядку збереження бухгалтерських та інших документів, пов'язаних з оподаткуванням;

• порушення, що спрямовані на неправильний залік або повернення податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

• невиконання банком рішення податкових служб про припинення операцій платника податку або невиконання рішення про стягнення податку;

• невиконання обов'язків особами, що зобов'язані здійснювати утримання і перерахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету;

• порушення порядку ведення бухгалтерського і податкового обліку, пов'язаних з розрахунком податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Як джерела ризиків, що тягнуть за собою адміністративні санкції, виокремлюють наступні порушення в сфері оподаткування:

• порушення терміну постановки на облік в органі державної податкової служби;

• недопущення посадової особи органу державної податкової служби до здійснення податкової та іншої перевірки виробничих, складських, торговельних та інших приміщень, використовуваних для одержання доходів;

• невиконання вимог щодо усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність;

• здійснення продажу товарів без придбання патентів або здійснення продажу товарів, не вказаних у деклараціях.

• На практиці розрізняють такі види ухиляння від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів:

• незаконне приховування доходів, отриманих підприємствами і фізичними особами;

• перекручування або завищення витрат на виробництво;

• оформлення фіктивних документів на купівлю продукції;

• оформлення постачання устаткування, продукції, перераховування коштів через фіктивні фірми;

• використання позичкових рахунків комерційних банків для несплати податків;

• незаконне витрачання пільг, наданих у оподаткуванні;

• перекручування даних при заповненні і наданні звітності про нарахування і сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

• легальне відхилення від оподаткування шляхом використання невідповідностей у правовому законодавстві України.

Приховуючи доходи, платник у податковій звітності (деклараціях, розрахунках, звітах тощо) спотворює фактично отриманий дохід (прибуток). Тобто платник податків (зборів) навмисно вносить у податкову звітність неправильні дані. Деякі посадові особи підприємства навмисно, маючи на меті свою користь, вносять неправильні дані і не відображають у бухгалтерському (податковому) обліку фактично отримані доходи.

64. Види податкових ризиків, їх характеристика. Чому класифікація податкових ризиків залежно від суб’єкта ризику є умовною?

Податковий ризик - це економічна категорія, що відображає особливості сприйняття заінтересованими суб'єктами економічних відносин об'єктивно існуючих невизначеності, конфліктності, притаманних податковій системі, що призводить до порушення принципів оподаткування та до фінансових втрат, пов'язаних з процесом оподаткування.

      Податковий ризик необхідно розглядати з різних позицій: з боку платників податків та з боку держави (відповідальних і зацікавлених державних структур).

 Види ризиків для держави:

      Ризик економічної кризи виникає у результаті погіршення макроекономічної ситуації в країні. При еластичній податковій системі зниження обсягів виробництва автоматично призведе до зменшення податкових надходжень до бюджету. У нееластичній податковій системі в разі спаду виробництва насамперед виникає ризик втрат у платника.

Ризик податкової політики, пов'язаний з введенням нових податків, зменшенням або збільшенням податкових ставок, запровадженням або скасуванням пільг тощо. Зміни у податковій політиці можуть призвести до втрат як у держави так і у платника. Наприклад зменшення податкових ставок, введення нових пільг може спричинити втрати бюджету. Протилежні заходи сприятимуть виникненню ризику збільшення податкового тягаря або ризику мінімізації податків у платника.

 Ризик прогнозування та планування податкових надходжень пов'язаний з недосконалістю цього процесу. Насамперед від помилок прогнозування та планування податків може постраждати держава. Так, якщо план податкових надходжень буде завищений і нереальний, то можуть виникнути труднощі з виконанням бюджету і мобілізацією необхідних для покриття запланованих видатків коштів. Але негативні наслідки цього процесу можуть торкнутися також і платників, оскільки може бути посилено податковий контроль.

Ризик уникнення оподаткування зумовлений насамперед фіскальною психологією платника. Його підсилюють причини нормативно-правового характеру. Платник намагається використовувати "лазівки" в законодавстві, подвійне тлумачення тих чи інших положень на свою користь. Цей ризик зростає за умов великої кількості податкових пільг, коли платники намагаються штучно обґрунтувати підстави для їх застосування.

Причини нормативно-правового характеру призводять також до ризику порушення податкового законодавства. Ця група чинників спричиняє можливість втрат як у держави, так і у платників.

 Недоліки організаційно-правового характеру спричиняють ризик адміністрування. Недостатній рівень облікової роботи, недосконала організація наглядової діяльності, низька кваліфікація податківців зменшують ефективність управління податковим боргом, результативність податкового контролю. У результаті суми податкового боргу списуються, багато порушень залишається не виявленими. Отже, зростає ризик бюджетних втрат.

Види ризиків для платника

Ризики посилення податкового тягаря властиві економічним проектам тривалого характеру, таким як нові підприємства, інвестиції в нерухомість і устаткування, довгострокові кредити. До таких ризиків відносяться не тільки встановлення нових податків і зростання ставок вже існуючих, але й скасування податкових пільг.

Платники намагаються мінімізувати податки і уникати оподаткування з метою зниження податкового тиску, що склався в умовах діючого законодавства. Оскільки економічна діяльність зазвичай пов'язана з витратами і не може бути безкоштовною, то й оптимізація податків завжди має деяку ціну. Отже виникає ризик втрат від мінімізації податків.

      Ризик податкового контролю виникає у зв'язку з можливими втратами через сплату фінансових та адміністративних санкцій, передбачених за правопорушення податкового законодавства. Іншими словами - це ризик неусвідомленого порушення податкового законодавства або свідомого ухилення від сплати податків. 

 Ризики карного переслідування. Істотні фінансові втрати можуть виникнути в платників податків і в межах карного переслідування за здійснення правопорушень, передбачених статтями Кримінального кодексу України. Карне переслідування автоматично означає витрати на кваліфікований супровід. Ці ризики прямо стосуються не тільки платників податків, що ухиляються від сплати податків, але і зовсім добропорядних підприємств платників податків з великими фінансовими показниками.

 Крім цього існує ряд малоймовірних специфічних податкових ризиків, що не цілком піддається класифікації, негативний вплив яких, проте, може бути досить великим. Так, у випадку підвищеної публічної уваги податкової міліції до підприємства може виникнути багато додаткових проблем.

65.Джерела податкових ризиків. Характеристика джерел будь-якої групи на вибір студента.

Ризики завжди пов'язані з невизначеністю ситуації, яку спричиняють фактори, що називаються джерелами ризику. Вони можуть бути спільними для платника і для держави, але, як правило, різняться, причому існування джерел ризику для держави може означати повну відсутність ризику для платника, і навпаки.

Визначити джерела податкових ризиків - означає виявити причини їх виникнення.

Джерела ризику - це чинники, які спричиняють невизначеність та конфліктність.

Існують наступні групи джерел податкових ризиків:

1. фіскальна психологія платника (елементи - це матеріальний інстинкт, примус, почуття громадського обов'язку, рівень виховання, податкової культури);

2. фактори соціально-економічного характеру (скорочення обсягів виробництва, зниження платоспроможності населення, інфляційні процеси, криза платежів);

3. зміни в податковій політиці (введення нових податків, збільшення/зменшення податкових ставок, впровадження/скасування податкових пільг, розширення/звуження бази оподаткування);

4. недоліки планування та прогнозування

5. недоліки нормативно-правового характеру (нестабільність законодавства, недоліки правової базі

6. причини організаційно-правового характеру (недосконалість обліку, недостатній рівень кваліфікації фахівців, недостатня захищеність податківців, неузгодженість дій контролюючих органів);

7. галузеві особливості діяльності платника (торгівля, будівництво, транспорт, побутове обслуговування, експортно-імпортні операції, операції з використанням векселів, посередницькі операції).

недоліки планування та прогнозування

відсутність методологічного забезпечення,

- використання застарілих технологій (нині відштовхуються від даних про надходження за минулі звітні періоди, коригуючи їх на прогнозний індекс цін, не враховуючи тенденції та загальні закономірності розвитку суспільства та показники окремих платників);

- нестабільність податкового законодавства (наприклад, встановлення нових пільг без компенсації "випадаючих" доходів);

- залежність податкових надходжень від рівня податкової дисципліни, податкової культури, іноді від політичної ситуації. Непередбачуваність поведінки платників окремих галузей;

- прийняття рішень про списання або реструктуризацію податкової заборгованості; - невизначеність критеріїв визнання боргу безнадійним;

- недостовірність вихідних даних, які використовуються при плануванні та прогнозуванні.

66. Кількісна оцінка податкових ризиків. Найбільш складним питанням податкового ризик-менеджменту є Кількісна оцінка податкових ризиків. У практиці податкової роботи, застосовуються наступні способи оцінки:

1. ризик оцінюється у відсотках, залежно від ступеня імовірності.

2. оцінка ризиків за допомогою балів:

3. наприклад, «3» для високого, «2» для середнього, «1» для низького, «0» для неіснуючого ризику.

4. розраховуються коефіцієнти, які характеризують питому вагу платників, що порушили податкове законодавство, у загальній кількості платників. Такі коефіцієнти розраховуються по галузі, по регіону, а також інтегровані коефіцієнти з урахуванням галузевого та регіонального показника.

Комплексна оцінка ризику господарювання визначається за дією чинників, які містяться в інформації, що внесена до автоматизованої бази даних. Використовуються реєстраційні дані, податкова звітність, результати контрольно-перевірочної роботи, зовнішні інформативні джерела. У межах кожної категорії уваги платники розподіляються за фінансовою важливістю, а саме: малі, які декларують валові доходи до 1 млн. рн..;

середні, які декларують валові доходи від 1 млн. рн.. до 10 млн. рн..;

великі, задекларовані валові доходи яких складають більше 10 млн. рн..

Окремо для юридичних і фізичних осіб розраховуються також складові видів податкових ризиків, а саме: галузевий, регіональний, за видом діяльності.

Галузевий ризик визначається за формулою:

Рг = К пор х 100 /Ксгд,

де Рг – ризик діяльності у певній галузі;

Кпор – кількість платників, у яких встановлені порушення щодо сплати податків у певній галузі;

Ксгд – кількість суб’єктів господарювання у певній галузі.

Регіональний ризик (Ррег) визначається за аналогічною формулою як відношення кількості встановлених порушень у певному регіоні до кількості платників податків, що здійснюють свою діяльність у цьому регіоні.

Ризик виду діяльності (Рвд) зумовлюється загальною ризикованістю операцій, які здійснює платник (обсягами операцій у виробництві чи посередництві).

Для впорядкування пріоритетності обслуговування платників у межах категорії уваги визначається внутрішній показник податкового ризику, котрий можна оцінити за формулою:

В = (Рг + Ррег + Рвд)/3,

або: В = k₁Рг + k₂Ррег + k₃Рвд,

де k₁, k₂ , k₃ – коефіцієнти вагомості (важливості) відповідного виду ризику (галузевого, регіонального та виду діяльності).Зазначимо, що: k₁ + k₂ + k₃ = 1.

67. Управління податковими ризиками. Управління податковими ризиками в широкому розумінні - це процес ідентифікації й аналізу податкових ризиків, розроблення та вживання заходів з їх зниження, мінімізації й запобігання. Розглянемо кожну складову процесу управління податковими ризиками окремо/На першому етапі відбувається аналіз, систематизація і узагальнення результатів контрольно-перевірочної роботи. Тобто за результатами актів перевірок фіксуються виявлені порушення податкового законодавства, схеми ухилення від оподаткування, встановлюються загальні ознаки порушень. Важливим і складним етапом є проведення якісного і кількісного аналізу податкового ризику. На цьому етапі з'ясовуються причини порушень та умови, за яких вони виникають. Увага звертається на специфічні риси господарської діяльності, які можуть сприяти виникненню порушення. Відстежується частота здійснених порушень. Аналізуються недоліки чинного законодавства, які можуть призвести до порушення. Відбувається класифікація виявлених порушень за видами податків, за видами діяльності платника, за особливостями проведення окремих операцій, за елементами податкових баз тощо. За результатами аналізу кожному виду податкового ризику може бути дана якісна оцінка залежно від ступеня ймовірності його виникнення. Тобто податковий ризик може бути оцінений як високий, середній, низький або дуже низький. Після вибору відповідного комплексу заходів щодо усунення і мінімізації ризику, слід прийняти рішення про ступінь достатності обраних заходів.

68. Особливості обслуговування у податкових органах великих платників податків

Засади

Відповідно до п. 14.1.24 Податкового кодексу великий платник податків це юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.

У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків (далі – Реєстр ВПП) та отримання повідомлення центрального органу державної податкової служби про таке включення на нього поширюються особливості визначені Податковим кодексом для великого платника податків.

Формування та затвердження Реєстру ВПП здійснюється центральним органом державної податкової служби щороку відповідно до Порядку формування Реєстру великих платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 986. Відповідність критеріям великого платника податків оцінюватиметься за сумарним обсягом доходів від усіх видів діяльності за даними податкової звітності з податку на прибуток підприємств за друге півріччя попереднього року та перше півріччя поточного року та за сумами сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, у другому півріччі попереднього року та першому півріччі поточного року.

2. Особливості обліку

Після включення платника податків до Реєстру ВПП та отримання повідомлення центрального органу державної податкової служби про таке включення, платник податків зобов’язаний стати на облік у спеціалізованому органі державної податкової служби вказаному у повідомленні, що здійснює податкове супроводження великих платників податків, з урахуванням можливості самостійного визначення ним найзручнішого місця обліку в одному із спеціалізованих органів державної податкової служби.

Якщо великий платник податків самостійно не став на облік у спеціалізованому органі державної податкової служби, центральний орган державної податкової служби має право самостійно прийняти рішення про зміну основного місця обліку та перевести його на облік у спеціалізовані чи інші органи державної податкової служби.

Після прийняття рішення про переведення великого платника на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший орган державної податкової служби відповідні органи державної податкової служби зобов’язані протягом 20 календарних днів після прийняття рішення здійснити відповідні заходи з переведення такого платника податків на нове місце обліку.

3. Подання податкової звітності

Великі платники податків подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

4. Проведення перевірок

Тривалість проведення документальних планових перевірок для великих платників податків не повинна перевищувати 30 робочих днів, документальних позапланових перевірок не повинна перевищувати 15 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби – для документальних планових не більше як на 15 робочих днів, а документальних позапланових перевірок не більш як на 10 робочих днів.

Документальні виїзні планові та позапланові перевірки великого платника податків можуть бути зупинені за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

При цьому, загальний термін камеральної перевірки або документальної позапланової виїзної перевірки платника податку для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з урахуванням строків зупинення, не може перевищувати 60 календарних днів.

5. Процедури електронного аудиту

При проведенні документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки великий платник податків зобов’язаний не пізніше наступного за днем початку таких перевірок надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним, в тому числі в електронному вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів.

69.Особливості обліку великих платників податків

Центральний орган державної податкової служби визначає порядок обліку платників податків в органах державної податко-вої служби та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік. Після включення платника податків до Реєстру великих платників податків та отримання повідом-лення центрального органу державної податкової служби про таке включення платник податків зобов'язаний стати на облік у спеціалізованому органі державної податкової служби, що здійснює податкове супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр. Щодо великих платників податків, які самостійно не стали на облік у спеціалізованому органі державної податкової служби, центральний орган державної податкової служби має право приймати рішення про зміну основного місця обліку та переведення їх на облік у спеціалізовані чи інші органи державної податкової служби.

У разі відсутності за місцем реєстрації великого платника податків спеціалізованого органу державної податкової служби облік такого платника податків за рішенням центрального органу державної податкової служби здійснюється або територіально найближчим спеціалізованим органом державної податкової служби, або іншим органом державної податкової служби. У разі прийняття рішення про переведення великого платника податків на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший орган державної податкової служби відповідні органи державної податкової служби зобов'язані протягом 20 календарних днів після при-йняття такого рішення здійснити взяття на облік/зняття з обліку такого платника податків. Великий платник по-датків, щодо якого центральним органом державної податкової служби прийнято рішення про переведення на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший орган державної податкової служби, після взяття його на облік за новим місцем обліку зобов'язаний сплачувати податки, подавати податкову звітність та виконувати інші обов'язки за новим місцем обліку.

70. Порядок подання електронних документів великими платниками податків

Для подання електронних документів ВПП до органів державної податкової служби, що проводять перевірку, платник податків повинен мати:

програмне забезпечення з ведення бухгалтерського обліку для формування електронних документів ВПП у затвердженому форматі;

доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті;

надійний засіб електронного цифрового підпису для накладання/перевірки електронного цифрового підпису та направленого шифрування електронного документа ВПП;

посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи.

Підставою для прийняття електронного документа ВПП в електронному вигляді є:

його відповідність затвердженому формату;

підтвердження електронного цифрового підпису платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для документів у паперовій формі за умов, встановлених статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»;

чинність відповідного посиленого сертифіката ключа на момент накладення електронного цифрового підпису;

чинність на час перевірки електронного цифрового підпису ВПП посиленого сертифіката відкритого ключа акредитованого центру сертифікації ключів, яким видано сертифікати відкритих ключів для ВПП.

Органами державної податкової служби забезпечуються:

надання відомостей про формат електронних документів ВПП, електронна адреса та контактні телефони відповідальних осіб у листі довільної форми одночасно з повідомленням про проведення перевірки;

контроль за введенням даних відповідно до встановлених вимог;

зберігання отриманих електронних документів ВПП.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

ВПП зобов'язаний надати електронні документи ВПП з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг у разі їх наявності не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки. Формування електронного документа ВПП завершується накладанням електронного цифрового підпису посадових осіб ВПП у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки ВПП. Після накладання електронного цифрового підпису ВПП здійснює зашифрування електронного документа ВПП. При прийманні електронних документів ВПП від платника податків посадовою особою органу державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа затвердженому формату та проводиться звірка на відповідність опису із сформованою інформацією на електронних носіях або надісланою засобами телекомунікаційного зв'язку (у разі наявності технічної можливості).

Підтвердженням отримання органом державної податкової служби електронних документів ВПП є повідомлення, яке надається відповідальній особі платника податків або направляється платнику податків у вигляді електронного документа засобами телекомунікаційного зв'язку.

У разі одержання від органу державної податкової служби повідомлення про відхилення електронного документа ВПП відправником вживаються заходи для усунення причин відхилення і забезпечення повторного відправлення цього документа.

71.Сутність та зміст податкового контролю

 Податковий контроль - це діяльність уповноважених органів з встановлення відповідності фактично нарахованих і сплачених сум податків (обов'язкових платежів) тим сумам, які слід було нарахувати і сплатити відповідно до вимог чинного законодавства.

      Зміст податкового контролю включає наступні елементи:

1. вірогідне визначення фактичного стану операцій платника, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків;

2. визначення сум податків і зборів, спираючись на встановлені чинним законодавством елементи оподаткування (платник, об'єкт, ставки, пільги, порядок обчислення і терміни сплати до бюджету), виходячи з проведених платником операцій;

3. порівняння фактично нарахованих і сплачених платником сум податків і тих сум, які слід було нарахувати відповідно до чинного законодавства;

4. оцінка ступеня відхилень фактичних сум податків від заданих параметрів;

5. виявлення причин і наслідків даних відхилень;

6. вживання заходів щодо усунення виявлених порушень і запобігання їх у діяльності платника в майбутньому.

      Необхідність цієї складової податкового менеджменту зумовлена наступними причинами:

• фіскальною психологією платників: кожний платник намагається сплатити якомога менше податків, і у своєму прагненні може вийти за межі дозволеного та порушити чинне законодавство. При цьому навмисне ухилення від сплати податків може набути великих масштабів;

• недосконалістю податкового законодавства: в умовах подвійного трактування тих чи інших положень, протиріч, суперечностей платник може порушити законодавство ненавмисне;

• недостатнім рівнем кваліфікації платників з питань обліку, фінансової та податкової звітності, що призводить до помилок у розрахунках з бюджетом та позабюджетними цільовими фондами.

72.Сутність та зміст податкового контролю. Порівняти визначення понять: «контроль», «фінансовий контроль», «податковий контроль».

 Податковий контроль - це діяльність уповноважених органів з встановлення відповідності фактично нарахованих і сплачених сум податків (обов'язкових платежів) тим сумам, які слід було нарахувати і сплатити відповідно до вимог чинного законодавства.

Зміст податкового контролю включає наступні елементи:

1. вірогідне визначення фактичного стану операцій платника, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків;

2. визначення сум податків і зборів, спираючись на встановлені чинним законодавством елементи оподаткування (платник, об'єкт, ставки, пільги, порядок обчислення і терміни сплати до бюджету), виходячи з проведених платником операцій;

3. порівняння фактично нарахованих і сплачених платником сум податків і тих сум, які слід було нарахувати відповідно до чинного законодавства;

4. оцінка ступеня відхилень фактичних сум податків від заданих параметрів;

5. виявлення причин і наслідків даних відхилень;

6. вживання заходів щодо усунення виявлених порушень і запобігання їх у діяльності платника в майбутньому.

Контроль як функція управління — це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об'єкта з метою встановлення відхилень від заданих параметрів.

Фінансовий контроль являє собою сукупність видів, форм і методів перевірки законності і доцільності здійснення фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики.

Фінансовий контроль — це діяльність повноважених органів та їх посадових осіб з перевірки виконання вимог законодавства у сфері фінансової діяльності та застосуванню в передбачених законом випадках, що відповідають мірам впливу.

73. Функції податкового контролю.

Податковий контроль - це діяльність уповноважених органів з встановлення відповідності фактично нарахованих і сплачених сум податків (обов'язкових платежів) тим сумам, які слід було нарахувати і сплатити відповідно до вимог чинного законодавства.

Функції податкового контролю: ревізійна;профілактична;репресивна;інформаційна;мобілізуюча. Первинними є ревізійна та репресивна функції.

Ревізійна функція полягає у встановленні відповідності здійснених операцій чинному законодавству. Профілактична функція полягає у попередженні та запобіганні правопорушенням податкового законодавства існування лише можливості здійснення перевірки, яка зовсім необов'язково буде проведена, психологічно діє на платника і попереджає порушення податкового законодавства. Окрім державного податкового контролю існують внутрішньогосподарський і незалежний аудиторський контроль, які мають на меті виявлення і виправлення порушень до завершення податкового періоду. Репресивна функція полягає у тому, що у разі виявлення порушень податкового законодавства платник обов'язково притягується до відповідальності. Інформаційна функція полягає у тому, що інформація, яка отримана в процесі контролю і узагальнення його результатів, може служити основою для прийняття управлінських рішень і внесення змін у податкове законодавство тощо. Мобілізуюча функція полягає в тому, що донараховані за результатами перевірок суми податків і обов'язкових платежів підлягають внесенню до бюджету і цільових фондів. цю функцію податковий контроль виконує у разі виявлення порушень, які призвели до заниження сум податків і обов'язкових платежів. Розглянуті функції взаємопов'язані між собою, і від рівня виконання одних функцій залежить ефективність виконання інших. Наприклад, ефективність профілактичної функції залежить від того, наскільки суворою є система відповідальності за порушення податкового законодавства.

74. Методи документального контролю. Залежно від предмету контролю методи поділяються на дві групи: методи документального контролю і методи фактичного контролю.

Методи документального контролю - це прийоми і способи ревізійної перевірки документів платника податків з метою встановлення достовірності інформації, включеної до податкової звітності. При безпосередньому огляді (читанні) окремих документів можливість виявлення реальності, вірогідності та законності операцій обмежена, тому використовують різні методи документального контролю. Розглянемо їх. Метод логічного дослідження ґрунтується на встановленні взаємозв'язків між окремими операціями, коли одні види операцій залежать від здійснення інших. Суть хронологічного підходу полягає у тому, що документи перевіряють у тому порядку, в якому вони зброшуровані. Він застосовується у тому випадку, коли треба відстежити послідовний рух матеріальних цінностей або грошових коштів. Цей спосіб використовується в тих випадках, коли є заяви, скарги на окремих відповідальних осіб, і установити порушення чи зловживання іншими прийомами не вдається. Крім того, цей метод може використовуватися в разі перевірки платника з незначним обсягом документації. У решті випадків треба застосовувати систематизований метод перевірки. Суть систематизованого методу перевірки полягає у групуванні документів. Групування може здійснюватися за різними ознаками. Метод зіставлення і порівнянь зводиться до встановлення відповідності однойменних даних, відображених у різних документах або у різних примірниках одного й того ж документа. Метод аналітичних процедур - суть в тому, що операція розкладається на окремі етапи або складові, які знаходяться між собою у певному взаємозв'язку, та виявляється вплив факторів на операційні процеси, що дає можливість визначити негативні ділянки при здійсненні тих чи інших операцій. Найбільш розповсюдженими є такі аналітичні процедури:моніторинг динаміки залишків по рахунках за різні облікові періоди;аналіз виконання планових показників;виявлення змін у співвідношенні окремих статей звітності;зіставлення однойменних показників у вартісному і натуральному виразі, зокрема, зведень про обсяг випуску продукції в грошових і натуральних одиницях;зіставлення фінансових показників (фінансових коефіцієнтів) з середньо галузевими значеннями.

Метод арифметичних підрахунків - суть полягає у математичному обчисленні податковим інспектором окремих сум, підсумків, загальних оборотів і сальдо в документах. Метод повторного виконання - передбачають повторну перевірку розрахунків, здійснених платником протягом періоду, що перевіряється.

75 Методи фактичного контролю, їх характеристика, приклади застосування.

Методи фактичного контролю - це методи перевірки основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, показників вимірювальних приладів, інших речовинних предметів, які використовуються в операціях платника і пов'язані з нарахуванням та сплатою податків.

Спостереження - це метод використання податковим інспектором своїх органів чуттів для сприйняття інформації з метою оцінки певних дій у господарюванні платника. Цей метод сприяє виникненню початкових вражень про платника, діяльність якого перевіряється.. Але одного спостереження недостатньо, щоб встановити і підтвердити факт порушення. Цей метод може використовуватись у комплексі з іншими методами.

Фізичний огляд - це встановлення кількісних і якісних характеристик об'єктів контролю. Як правило, застосовується до товарно-матеріальних цінностей та готівки. Цей метод використовується при інвентаризації товарно-матеріальних цінностей і основних фондів, коли встановлюється фактична наявність активів, а потім ці дані порівнюються з даними бухгалтерського обліку: розбіжності впливають на розрахунки з бюджетом. Фізичний огляд також можна застосовувати до документів, перевіряючи їх на предмет правильності і повноти заповнення реквізитів, рядків, колонок, наявності штампів і печаток.

Контрольні заміри робіт - прийом фактичного контролю, що застосовується при перевірці виконаних будівельно-монтажних робіт, а також при проведенні фактичного контролю обсягів виробництва, робіт і послуг. Цей метод використовують також на транспорті, в торгівлі, промисловості. Різновидом цього методу є хронометраж робочого часу.

Метод закупки товару (замовлення послуги). Цим методом можна встановити ціну на товар чи послугу, що продається.

Запит про платника податків - суть в отриманні письмової або усної інформації від інформатора, клієнта платника або безпосередньо від посадових осіб чи працівників самого платника у вигляді відповідей на питання податкового інспектора. Цей метод потрібно відрізняти від зустрічної перевірки, оскільки остання оформлюється відповідним актом. Відповідь на запит не може слугувати достатнім доказом здійснення порушення податкового законодавства.

Метод конфірмації - це одержання в письмовій або усній формі відповіді третьої незалежної сторони, що підтверджує точність інформації про платника.

76 Специфічні принципи податкового контролю (перелічити всі, охарактеризувати 5 на вибір студента)

Принципи податкового контролю можна розділити на дві групи: універсальні та специфічніі.

Універсальні загально-правові принципи.

Принцип законності - передбачає суворе дотримання законодавчих і підзаконних актів. У сфері податкового контролю принцип законності проявляється у тому, що повноваження контролюючих органів, а також види перевірок і порядок їх проведення встановлюються відповідними законодавчими актами. Принцип юридичної рівності проявляється у рівності усіх осіб перед законом незалежно від статі, віку, національності, майнового стану тощо, у рівності всіх форм власності, у рівних правах сторін у судовому процесі. У сфері податкового контролю реалізація цього принципу полягає у тому що не можуть встановлюватися будь-які спеціальні умови здійснення контрольних заходів . Принцип дотримання прав людини. Людина, її права і свободи є найвищою цінністю і повинні дотримуватися державними органами і організаціями. Принцип гласності означає відкриту і доступну для всіх організацій діяльність контролюючих органів, а також можливість отримати інформацію. У ході податкового контролю контролюючі органи зобов'язані інформувати платника про проведення перевірок, забезпечувати доступ платників до інформації, яка не становить податкової таємниці. Принцип відповідальності полягає у тому, що до особи, яка порушила податкове законодавство, застосовуються заходи юридичної відповідальності. Принцип захисту прав передбачає можливість для платників оскаржити дії контролюючих органів в адміністративному і судовому порядку.

Крім загально-правових принципів податковому контролю притаманні специфічні принципи саме контрольної діяльності.

Принцип незалежності. Контролюючі органи можуть виконувати покладені на них обов'язки об'єктивно і ефективно в тому випадку, коли вони незалежні від підприємств, що перевіряються, і від стороннього впливу

Принцип планомірності передбачає, що будь-яка контрольна діяльність, для якої характерне постадійне здійснення, завжди має бути ретельно підготовлена, а конкретні дії з проведення контролю мають бути співвіднесені з часовими рамками їх здійснення. Принцип планування заходів податкового контролю передбачає проведення попередньої підготовки і складання графіка податкових перевірок, а також визначення черговості проведення перевірок відносно підприємств і приватних підприємців. Реалізація цього принципу покликана упорядкувати діяльність контролюючих органів.

Згідно принципу регулярності(систематичності), контрольна діяльність має циклічний характер і її дії повторюються через визначені проміжки часу. Дещо протилежним за змістом принципу планомірності є принцип раптовості проведення перевірок. Він передбачає здійснення перевірки без попереднього повідомлення про це платника з метою запобігання приховуванню об'єктів оподаткування або доходів, ухиленню від сплати податків та обов'язкових платежів. Принцип об'єктивності і достовірності передбачає, що проведення податкового контролю повинно виключати будь-яку упередженість з боку уповноважених органів, а факти порушень, виявлені у ході контролю, мають бути результатом ретельної перевірки, виключати неточності, підтверджуватися документами і забезпечувати повноту висновків про дії осіб, діяльність яких перевіряється. Принцип науковості означає, що кожне питання повинно перевірятися із застосуванням відповідних методів, які мають враховувати специфіку даного питання і приводити до якомога швидшого результату. Принцип всеосяжності. Оскільки проголошено принцип обов'язковості оподаткування, постільки жодне підприємство або фізична особа не можуть бути звільнені податковими органами від проведення щодо них контрольних заходів. Навіть наявність у платника податкових пільг не звільняє його від обов'язку взяття на облік у податкових органах.

Принцип дієвості. Цей принцип можна розглядати з двох боків. З одного боку дієвість означає якомога вищій ступінь виявлення порушень і зростання податкових надходжень у результаті дії мобілізуючої функції податкового контролю. З другого - дієвість - це зменшення порушень у майбутньому у результаті проведення перевірок і застосування фінансових санкцій у попередніх періодах. Принцип документального оформлення результатів контролю передбачає, що у ході здійснення контрольної діяльності усі виявлені факти порушень, події і дії платників фіксуються у документах установлених форм (актах, протоколах, довідках). Принцип економічності означає мінімізацію витрат на утримання контролюючих органів і здійснення податкового контролю. Цей принцип витікає з принципу економічності оподаткування, сформульованого А. Сміттом. Принцип територіальності виражається в тому, що у більшості випадків взаємовідносини платника з приводу здійснення заходів податкового контролю виникають саме з тим контролюючим органом, де він перебуває на обліку Принцип обмеженості полягає у тому, що контролюючі органи у ході застосування контрольних заходів не мають права вимагати у платника документи, не пов'язані з виконанням обов'язків по сплаті податків. Презумпція добросовісності платників податків. При проведення контрольних заходів контролюючі органи повинні виходити з презумпції добросовісності особи, що перевіряється, і належного виконання нею своїх обов'язків. При виявленні правопорушень податкового законодавства контролюючі органи зобов'язані проаналізувати причину порушення, встановити, навмисне чи помилково було порушено законодавство і врахувати це при застосуванні заходів фінансової і адміністративної відповідальності. Принцип дотримання податкової таємниці. За змістом цей принцип є протилежним принципу гласності. Для того щоб забезпечити останній, необхідно чітко визначити об'єкт податкової таємниці. Чинне законодавство України встановлює загальні вимоги щодо дотримання спеціального режиму доступу до відомостей про платника, отриманих посадовими особами уповноважених контролюючих органів. Суть полягає у тому, що будь-яка інформація про фінансово-господарську діяльність платника податків не підлягає розголошенню. Відшкодування шкоди у результаті неправомірних дій контролюючих органів. Під час податкового контролю не допускається заподіяння шкоди фізичній або юридичній особі, що перевіряється. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів. підлягають відшкодуванню в повному обсязі, включаючи втрачену вигоду.

77 Види перевірок податкових органів

залежно від місця проведення перевірки розрізняють невиїзні перевірки, які проводяться у податковому органі, і виїзні перевірки, які проводяться за місцем здійснення фінансово-господарської діяльності платника.

Різновидом невиїзних перевірок є кабінетна перевірка. Кабінетну (камеральну) перевірку можна віднести до виду попередніх перевірок з широким спектром проведення перевірочних процедур та залученням до перевірки додаткових документів. Камеральна перевірка здійснюється уповноваженими посадовими особами податкового органу згідно з їх службовими обов'язками без спеціального рішення керівника за термінами подання звітності.

Основними етапами камеральної перевірки є:- перевірка повноти подання платником податків документів податкової звітності;- візуальна перевірка правильності оформлення документів податкової звітності (повноти та чіткості заповнення всіх необхідних реквізитів тощо);- перевірка своєчасності представлення податкової звітності;- перевірка правильності арифметичного підрахунку підсумкових сум податків, що підлягають сплаті до бюджету;- перевірка обґрунтованості застосування платником податків ставок податку й пільг, їх відповідності чинному законодавству;- перевірка правильності обчислення бази оподаткування. На цьому етапі здійснюється камеральний аналіз, що включає перевірку логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, необхідними для обчислення бази оподаткування, взаємозв'язок показників фінансової звітності і податкових декларацій (розрахунків), оцінку фінансової і податкової звітності з погляду їх відповідності наявним у податковому органі даним про діяльність платника податків тощо.

За способом організації виїзних перевірок розрізняють планові і позапланові податкові перевірки. Плановою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності платника. яка передбачена у плані роботи контролюючого органу. Різновидами планових перевірок є комплексна документальна перевірка, рівночасна перевірка і оперативна перевірка.

Комплексна документальна перевірка охоплює питання правильності обчислення й сплати всіх видів податків, зборів та обов'язкових платежів на підставі вивчення діяльності платника податків щодо дотримання ним податкового та валютного законодавства, правильності розрахунків з бюджетами всіх рівнів, достовірності ведення бухгалтерського обліку, складання звітності. Суттєва роль при проведенні комплексної документальної перевірки належить вивченню достовірності даних податкової звітності суб'єкта господарювання комплексні документальні перевірки є найефективнішим методом податкового контролю. Їх користь визначається не тільки найбільшою питомою вагою донарахувань податкових надходжень проти інших видів перевірок, але і більш правильним обчисленням й сплатою податків у майбутньому завдяки усуненню виявлених помилок.

78..Класифікація перевірок податкових органів.

Рівночасна перевірка, як правило проводиться за спеціальними рішеннями податкових органів.

Рівночасній перевірці, зокрема, підлягають:підприємства, які відносяться до складу однієї системи підпорядкування або за галузевим призначенням;підприємства, які займаються аналогічними видами діяльності;структурні підрозділи головного підприємства (філії, відділення, представництва, дочірні підприємства тощо);підприємства - партнери в господарських стосунках.

Проведення рівночасної перевірки є однією з самих складних перевірок контролюючих органів, оскільки потребує залучення значних матеріальних та трудових ресурсів, проведення великих обсягів робіт доперевірочної фази, чіткої координації проведення перевірочних процедур, професійно розробленої програми перевірки. визначення основних ризикових направлень перевірки, великої аналітичної роботи по зведенню результатів перевірки тощо.

Оперативна - це перевірка наступних питань:дотримання встановленого порядку розрахунків із споживачами за готівку з використанням РРО;грошових документів, лімітів готівки в касах та її використання при розрахунках за товари, роботи, послуги;наявності Свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, торгових патентів, інших спеціальних дозволів;операцій з обміну іноземної валюти;марок акцизного збору;обстеження виробничих, складських, торгівельних та інших приміщень, що використовуються для отримання доходів або сплати податків з реклами, збору за припаркування автотранспорту, ринкового збору, курортного збору, збору за розміщення об'єктів торгівлі;інших питань, що виникають в ході оперативної перевірки. Оперативні перевірки проводяться за окремими планами органів державної податкової служби в складі не менше двох осіб.

Проведення оперативної перевірки починається, як правило, з фіксації службовою особою податкової служби факту закупівлі споживачем товару (замовлення, одержання послуги) або з негласної закупівлі товару. Контрольне замовлення може здійснюватися тільки з письмового дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби. Оперативні перевірки можуть також здійснюватись підрозділами податкової міліції у зв'язку з надходженням інформації щодо протиправних дій посадових осіб платника податків, правопорушень у сфері оподаткування ухилення від сплати податків тощо. В такому разі оперативні перевірки є позаплановими-це перевірки, які не передбачені в планах роботи контролюючих органів і проводяться у разі необхідності за рішенням керівника контролюючого органу. Позапланові виїзні перевірки проводяться за наявності хоча б однієї з таких обставин:за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти порушення суб'єктом господарювання податкового законодавства;суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений термін документи обов'язкової звітності;виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;суб'єкт підприємницької діяльності подав скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності. якщо останній не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів з дня отримання запиту;проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;платником подано декларацію з від'ємним значенням податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Різновидами позапланових перевірок є зустрічні, тематичні і повторні перевірки.

Зустрічна перевірка проводиться на підприємствах, що є господарським партнером раніше перевіреного (або того, що перевіряється одночасно) суб'єкта підприємницької діяльності з метою з'ясування реальних обставин здійснення певної операції (операцій), повноти оприбуткування отриманої за нею продукції (товарів) або виручки від її реалізації за допомогою зіставлення відповідних даних обліку в обох підприємствах. Зустрічні перевірки проводяться державними податковими органами в міру виникнення необхідності в їх здійсненні, тобто в основній масі є позаплановими. Зустрічна перевірка проводиться на підставі:письмового звернення керівництва податкового органу, що здійснює перевірку підприємства, до органу податкової служби за місцем знаходження його партнера ,письмового розпорядження керівництвадержавного податкового органу на проведення перевірки партнерів підприємства із залученням фахівців з питань, які підлягають перевірці. Перелік питань, які підлягають перевірці, визначається органом, який дає розпорядження або звернення на проведення перевірки.

При здійсненні зустрічної перевірки проводиться порівняння (співставлення) первинних і бухгалтерських документів щодо їх достовірності, ідентичності й відповідності записам руху коштів чи товарно-матеріальних цінностей за кількістю, ціною та вартістю у партнера (відправника, продавця) і отримувача тощо. За результатами проведеної зустрічної перевірки складається акт.

Раніше зустрічну перевірку здійснював той самий інспектор, що і основну - виїзну документальну.

Тематична перевірка охоплює окремі питання фінансово-господарської діяльності платника податків. До таких перевірок необхідно віднести перевірки своєчасності сплати платежів до бюджету, відшкодування з бюджету податку на додану вартість, перевірку в разі ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності тощо. Такі перевірки проводяться в міру необхідності за рішенням податкового органу вищого рівня.

Повторна перевірка - це перевірка достовірності висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом.

79.Порядок проведення документальних планових перевірок

Ст.77 ПКУ Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування різними контролюючими органами у звітному періоді проведення перевірки одного й того самого платника податків така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. 80.Порядок проведення документальних позапланових перевірок

78.1. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

-за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

-платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

- платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

- щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання;

- отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону;

- органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;

- у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим цього пункту, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:

платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;

платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;

в органах податкової служби відсутня податкова інформація щодо:

використання платником податку найманої праці фізичних осіб;

відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах.

81.Порядок проведення фактичних перевірок

80.1. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

80.2. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

80.3. Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.

80.4. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами органів державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

80.5. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

80.6. Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

80.7. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

80.8. Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами органу державної податкової служби та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

82.3. Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 5 діб.

Підставами для подовження строку перевірки є:

. -заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

-змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.

80.10. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

82. Загальна характеристика підготовчого етапу проведення документальної перевірки.

Підготовчий етап проходить у податковому органі. Він зводиться до планування перевірки і вирішення низки організаційних питань.

Планування перевірки полягає в уточненні строку її проведення, визначенні обсягів робіт, що необхідно виконати, кадрових ресурсів, необхідних для проведення перевірки та ресурсу часу для її здійснення. Підсумкових документом планування є програма (план) перевірки. Це внутрішній робочий документ, який в деяких випадках може мати гриф ДСК.

Питання, що підлягають перевірці можна поділити на такі групи:

I. Вивчення установчих даних: інформації про створення підприємства, про його фактичну діяльність; документів підтверджуючих державну реєстрацію і взяття на облік. Також дається характеристика системи бухгалтерського обліку, зазначаються дані про відкриті (закриті) рахунки в банках, а також за який період і з яких питань була проведена попередня перевірка.

II. Оцінка стану ведення бухгалтерського і податкового обліку: перевірка відповідності показників балансу даним синтетичного та аналітичного обліку; перевірка правильності обліку грошових коштів та грошових документів, довгострокових та короткострокових позик, необоротних активів та фінансових інвестицій; встановлення правильності та повноти визначення валового доходу і валових витрат (у розрізі окремих складових), нарахування амортизації з метою оподаткування.

III. Перевірка правильності обчислення загальнодержавних та місцевих податків та зборів.

Організаційні заходи з підготовки до перевірки включають: вивчення специфічних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність платника податків; повідомлення платника податків про перевірку; формування контрольно-перевірочної бригади та проведення її інструктажу; оформлення посвідчень на право перевірки.

Про проведення перевірки платник має бути повідомлений за 10 днів до її початку. Посвідчення на право перевірки виписується на кожного члена бригади. У посвідченні обов'язково мають бути указані вид перевірки, підстава для її проведення (посилання на відповідну статтю Указу №817), дата початку і термін проведення перевірки. Згідно законодавства термін планової виїзної документальної перевірки не повинен перевищувати 30 робочих днів. Виняток складають суб'єкти підприємницької діяльності з річним сукупним валовим доходом понад 20 млн. грн. Для них термін може бути продовжений. Після закінчення терміну, указаному у посвідченні платник має право не допустити податкових інспекторів на перевірку. Крім того, посвідчення на перевірку має бути виписане на адресу конкретного підприємства.

 Існують розбіжності між різними законодавчо-нормативними актами щодо визначення тривалості перевірки. Згідно з Законом України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 від 04.12.1990 р:

83.Комплекс контрольно-перевірочних дій при проведенні документальної перевірки

  Комплексні документальні перевірки проводяться не рідше ніж 1 раз на 3 роки і не частіше ніж 1 раз на рік. Вони охоплюють питання правильності обчислення й сплати всіх видів податків, зборів та обов'язкових платежів на основі вивчення діяльності платників щодо дотримання ними податкового законодавства. Мета документальної перевірки - встановити достовірність визначення оподаткованого прибутку, інших об'єктів оподаткування, правильність обчислення податків, оцінити стан звітної дисципліни і введення податкового та бухгалтерського обліку. Проведення комплексної документальної перевірки має граничні терміни, а саме, 20 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів. Подовження строків проведення планової виїзної перевірки можливо лише на строк не більше 10, а щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

 Організація та проведення документальної перевірки включає наступні етапи:

1. Підготовка до проведення перевірки. Підготовчий етап проходить у податковому органі. Він зводиться до планування перевірки і вирішення низки організаційних питань. Планування перевірки полягає в уточненні строку її проведення, визначенні обсягів робіт, що необхідно виконати, кадрових ресурсів, необхідних для проведення перевірки та ресурсу часу для її здійснення. Підсумкових документом планування є програма (план) перевірки. Це внутрішній робочий документ, який в деяких випадках може мати гриф ДСК

Питання, що підлягають перевірці можна поділити на такі групи:

• Вивчення установчих даних: інформації про створення підприємства, про його фактичну діяльність; документів підтверджуючих державну реєстрацію і взяття на облік. Також дається характеристика системи бухгалтерського обліку, зазначаються дані про відкриті (закриті) рахунки в банках, а також за який період і з яких питань була проведена попередня перевірк

• II. Оцінка стану ведення бухгалтерського і податкового обліку: перевірка відповідності показників балансу даним синтетичного та аналітичного обліку; перевірка правильності обліку грошових коштів та грошових документів, довгострокових та короткострокових позик, необоротних активів та фінансових інвестицій; встановлення правильності та повноти визначення валового доходу і валових витрат, нарахування амортизації з метою оподаткування.

• III. Перевірка правильності обчислення загальнодержавних та місцевих податків та зборів.

•  Організаційні заходи з підготовки до перевірки включають: вивчення специфічних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність платника податків; повідомлення платника податків про перевірку; формування контрольно-перевірочної бригади та проведення її інструктажу; оформлення направлень на перевірку.      

• Про проведення перевірки платник має бути повідомлений за 10 днів до її початку. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

• 2. Виконання контрольно-перевірочних дій.       Виконання комплексу контрольно-перевірочних дій є основною частиною проведення перевірки. Цей комплекс включає:

• 1.Пред'явлення повноважень керівництву платника і здійснення запису у журналі реєстрації перевірок, якщо такий ведеться на підприємстві. Відмова від реєстрації в журналі є підставою для недопущення податкових інспекторів на перевірку.

• 2.Вирішення організаційних питань щодо виділення приміщення, користування засобами зв'язку, копіювальною та обчислювальною технікою, відомчим транспортом, огляду приміщень та ознайомлення з технологічними процесами виробництва тощо.

• 3.Застосування заходів впливу на платника в разі протидії проведенню перевірки.

• 4.Вивчення документів, операцій та записів в облікових регістрах та звітності із застосуванням прийомів та методів, розглянутих у попередніх темах.\

• 5.Надання вказівок про відновлення податкового обліку у платника.

• 6.Проведення перевірочних дій фактичного контролю.

• .Проведення зустрічних перевірок, направлення запитів - якщо виникає необхідність.

8.Вивчення та аналіз виявлених порушень - один з найвідповідальніших етапів, потребує системного підходу і проведення необхідних консультацій з фахівцями галузевих підрозділів податкової інспекції та юристами.

9.Відбір пояснень посадових осіб платника. Вони мають на меті з'ясувати особисте ставлення посадової особи до виявлених і документально доведених порушень.

10.Залучення працівників податкової міліції для продовження перевірки, якщо у ході перевірки з'ясовуються ситуації, які класифікуються як ухилення від оподаткування, і доведення їх пов'язане з великою кількістю зустрічних перевірок.11.Вилучення документів (дозволяється вилучати лише копії документів. Оригінали вилучаються лише при проведенні адміністративного арешту активів).

3. Оформлення результатів перевірки. Якщо у результаті перевірки порушень не виявлено, оформлюється довідка про факт проведення і відсутність порушень.

При виявленні порушень складається один зведений акт планової перевірки (службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання)  Складовими частинами зведеного акта планової виїзної перевірки можуть бути довідки, які за необхідності складаються посадовими особами податкового органу з окремого або з декількох питань плану перевірки.

84.Структура акту перевірки. Вимоги до його складання

При проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки.

Зведений акт - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Вимоги до складання акту:      

Вступ: реквізити платника, дані щодо організації проведення перевірки.      

Загальна частина: указуються дані, які характеризують даного платника (наявність ліцензій, дані по обліку

Описова частина: результати перевірки групуються за окремими видами податків, у розрізі окремих періодів.   

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

1) висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

2) у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

3) зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

4) у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

5) у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.     

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта.      

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання    

Висновок: узагальнений опис порушень у розрізі податків та податкових періодів. У висновках розрахунок фінансових санкцій не здійснюється, він міститься на окрему аркуші

Інформативні додатки до акту: Затверджений план перевірки, відомості, таблиці, зроблені при перевірці, записки, пояснення, зауваження осіб, матеріали зустрічних перевірок, що проводились паралельно, завірені копії документів, що свідчать про приховування чи заниження, опис вилучених документів.       

У процесі узгодження і підписання акту є два варіанти:

1. платник згоден з актом, спірні питання врегульовані, платник підписує акт. Строки підписання: 5 робочих днів, від дня закінчення перевірки. Для суб'єкта малого підприємництва - 3 робочих дня.

2. у разі незгоди з висновками перевірки, платник протягом 3 днів, повинен подати заперечення до податкового органу, а в акті робиться відмітка про це.

Акт в день його підписання або на наступний день, реєструється в єдиному журналі актів.

85. Документальна перевірка податкових зобов’язань з пдв.

Документальна перевірка ПДВ складається з декількох частин. Насамперед необхідно перевірити правильність визначення податкових зобов'язань з ПДВ. Для цього потрібно:

1. Встановити повноту оборотів з відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт. Для цього використовуються податкові накладні, книга продажу товарів, укладені договори купівлі-продажу, міни, поставки. Слід упевнитися, щоб усі суми ПДВ, відображені у податкових накладних та в книзі продажу, були також відображені за кредитом рахунка 641. З метою виявлення випадків відвантаження товарів, обороти з яких не включено для нарахування ПДВ, слід перевірити документи складського обліку, а саме накладні, що засвідчують відпуск продукції зі складу підприємства. Крім того, за допомогою платіжних документів необхідно встановити випадки надходження коштів на поточний рахунок у порядку попередньої оплати, які не було включено в об'єкт оподаткування ПДВ. Якщо підприємство здійснює нарахування ПДВ по оплаті продукції (робіт, послуг), то слід упевнитися, що всі суми коштів, які надійшли на поточний рахунок або в касу, включені в оподатковуваний оборот. Для цього використовуються банківські (журнал-ордер № 2) та касові (журнал-ордер № 1) документи.

2. Встановити випадки надходження коштів на власні потреби підприємства від його покупців, які не знайшли відображення на рахунках 701, 702, 703, і впевнитися, що ПДВ з цих сум нараховано за кредитом рахунка 641. Для цього використовуються платіжні документи, журнали-ордери № 1, 2, Головна книга. З метою перевірки необхідно надходження коштів на рахунок 48 порівняти з відповідними сумами, що надійшли на поточний рахунок (тобто відстежити кореспонденцію рахунків Дт 311-Кт 48). Якщо ці суми однакові, то ПДВ з них не був нарахований.

3. Якщо підприємство надає послуги з оперативної оренди, потрібно впевнитися, щоб на суму орендної плати був нарахований ПДВ і відображений за кредитом рахунка 641.

4. Особливу увагу звернути на випадки відчуження об'єктів застави. Таке відчуження відбувається, коли підприємство не виконує у встановлений термін боргових зобов'язань. У такому разі відчуження об'єкта застави прирівнюється до продажу такого об'єкта, а основна сума кредиту та нарахованих процентів є ціною продажу такої застави. Тож перевіркою позичкових рахунків та кредитних угод необхідно встановити, чи надавалися підприємству кредити і як вчасно вони були повернуті. При виявленні випадків відчуження об'єктів застави - перевірити правильність визначення бази оподаткування та суми ПДВ.

5. Якщо підприємство імпортує товари критичного імпорту для власних виробничих потреб, слід упевнитись, що ці товари не було реалізовано на сторону. При встановленні таких випадків перевірити правильність визначення бази оподаткування і суми ПДВ. База оподаткування в такому випадку визначається виходячи з ціни продажу, але не нижче митної вартості товару, збільшеної на суму мита, митних зборів і акцизного збору, якщо товар є підакцизним.

86. Документальна перевірка податкового кредиту з пдв

Документальна перевірка правильності нарахування та своєчасності сплати в бюджет ПДВ:

а) перевірка податкових зобов'язань;

б) перевірка податкового кредиту;

в) обґрунтованість пільг по ПДВ.

 Розглянемо встановлення достовірності податкового кредиту. Для цього необхідно:

1.Упевнитися в наявності всіх підстав, які дають право підприємству відображати суми податкового кредиту за дебетом рахунка 641. Так, підставою для виникнення податкового кредиту по товарах (роботах, послугах), придбаних у резидента, є виключно податкова накладна або в окремих випадках інші документи (транспортний квиток, готельний рахунок тощо, касові чеки на суму не більше 200 гривень за день без ПДВ). По імпортованих товарах - вантажна митна декларація або погашений податковий вексель, а при імпорті робіт, послуг - банківський документ, що підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких послуг, а не документ по сплаті самого ПДВ.

2.Перевірити правильність відображення сум ПДВ по придбаних товарах, використаних на невиробничі потреби. У цьому разі ПДВ має відображатися за рахунок відповідних джерел фінансування. Для перевірки використовуються банківські та розрахункові документи, за якими перевіряється, які саме матеріальні цінності були сплачені, та журнал-ордер № 6, за яким встановлюється, за рахунок яких джерел фінансування віднесений ПДВ по відповідних матеріальних ресурсах.

3. Встановити правильність розподілу сум ПДВ по придбаних товарах та основних фондах, які використовуються для виробництва пільгових товарів або товарів (робіт, послуг), що не є об'єктом оподаткування, а також товарів (робіт, послуг), що оподатковуються в звичайному порядку. Якщо облік товарів, основних фондів та сплачених по них сум ПДВ в указаних випадках не ведеться окремо, то розподіл здійснюється виходячи з питомої ваги оподатковуваних товарів (робіт, послуг) у загальному обсязі виробництва. Отже, при перевірці слід упевнитися, щоб на дебет рахунка 641 не потрапили суми ПДВ по придбаних сировині та матеріалах, основних фондах, використаних для виробництва пільгових товарів або товарів, що не є об'єктом оподаткування.

Обов'язковою складовою документальної перевірки правильності нарахування ПДВ є встановлення обґрунтованості пільг. Для цього перевіряється наявність усіх необхідних документів, які дають право на пільги.

87. Перевірка достовірності витрат на відрядження.

 Обґрунтованість витрат на відрядження. Для перевірки цього питання необхідно:

1) встановити зв’язок мети відрядження з напрямом основної діяльності підприємства. Для цього слід упевнитися в наявності підтверджувальних документів, а саме: запрошень сторони, що приймає і діяльність якої збігається за напрямом з діяльністю платника податку, укладених договорів (контрактів), інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання платника встановити цивільно-правові відносини, документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з напрямом діяльності платника;

2) перевірити склад витрат на відрядження, які були віднесені на валові витрати. Для цього слід мати на увазі, що на валові витрати можуть бути віднесені витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження; на оплату вартості проживання в готелях, включаючи витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни); наймання інших житлових приміщень, ведення телефонних переговорів; оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд / ввіз; на обов’язкове страхування. Перелічені витрати можуть бути віднесені на валові витрати в межах фактичних сум, але за умови наявності документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Додатково до вказаних витрат можуть відноситися не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (суми добових витрат), понесені у зв’язку з відрядженням, у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. Податковий інспектор має перевірити відповідність віднесених на валові витрати сум добових встановленим нормам, а також упевнитися в наявності позначок відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом (при відрядженнях у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль), та відміток прикордонного контролю в паспорті (при відрядженнях до країн, з якими встановлено повний прикордонний контроль). За відсутності зазначених відміток сума добових не може включатися до валових витрат платника податку.

Слід також звернути увагу на те, щоб у складі витрат на харчування не значилася вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми «чайових» (за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунка згідно з законами країни перебування), а також плати за видовищні заходи.

88. Перевірка достовірності витрат на підготовку кадрів

Згідно статті 140.1.3. ПКУ витрати на підготовку кадрів відносяться до витрат подвійного призначення. При визначенні об’єкта оподаткування враховуються:

• Витрати на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій;

• якщо законодавством передбачено обов’язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації; (держслужбовці, керівники і працівники держ підприємств, а також професії які мають суспільно-значущий і небезпечний характер – лікарі, викладачі, пожежники і ін..);

• витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, сертифікат яких є обов’язковою умовою ведення господарської діяльності (торговець ЦП, юридична діяльність і ін.);

• витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність для студентів;

Умовою правомірності таких дій є підписання договору про взяття обов’язків. По третьому варіанту особа яка буде проходити підготовку має відпрацювати не менше 3 років на підприємстві, після отримання кваліфікації.

Суми записані до витрат, згідно зазначених підстав, в разі розірвання контракту визнаються як дохід, на який нараховується податкове зобов’язання та пеня 120% НБУ.

Для перевірки вірності податковий орган має право запросити експертний висновок в галузі освіти, який є підставою для прийняття рішення.

88.Перевірка достовірності витрат на рекламу

Згідно статті 140.1.5. ПКУ витрати на рекламу відносяться до витрат подвійного призначення, в ситуації коли послуги отримуються від резидента витрати включаються в повному обсязі при обрахуванні зобов’язань, в складі інших витрат. В ситуації отримання послуги від нерезидента згідно п. 139.1.13. дозволяється врахувати на суму до 4% від отриманого прибутку від реалізації продукції за попередній звітному період.

У разі виникнення розбіжностей між органом державної податкової служби та платником податку стосовно зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такий орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до центрального органу виконавчої влади в галузі освіти, експертний висновок якого є підставою для прийняття рішення органом державної податкової служби.

Перевірка достовірності представницьких витрат

З метою укладання нових угод, підтримки ділових відносин з партнерами організації влаштовують прийоми, зустрічі, переговори. Витрати на їх проведення і обслуговування визнаються представницькими. Загальний перелік таких витрат прописаний в Податковому кодексі, однак конкретики немає. 

Витрати на представницькі цілі можуть підтверджуватися наступними документами:

– Товарні чеки;

– Чеки ККТ;

– Документи, що підтверджують оплату транспортних витрат;

– Документи, що підтверджують оплату послуг перекладача;

– Накладні, торгово-закупівельні акти і т. п.

Згідно з п. 138.10.2 Податкового кодексу до складу адміністративних витрат входять представницькі витрати. Визначення представницьких витрат надано наказом Міністерства фінансів України, представницькі витрати - це витрати на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва. До представницьких витрат належать витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях. норми коштів на представницькі цілі, є обов’язковими виключно для бюджетних установ, інші підприємства наказ можуть використовувати як допоміжний.

Витрати на проведення представницьких заходів можуть включатись до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за умови наявності належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують зв’язок таких витрат з господарською діяльністю, а саме: наказом про проведення такого заходу, запрошенням іноземних представників (делегацій) та їх відповіді, кошторисом витрат, актами виконаних робіт, накладними на відпуск продукції, товарів зі складу, звітом про проведений захід тощо.

92. Перевірка достовірності витрат на оплату праці

До витрат на оплату праці включаються: прямі витрати на оплату праці 138.8 (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат); винагорода продавцям; оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями; адміністративного і ін.. загальногосподарського персоналу;

Документальне підтвердження суми нарахованої основної заробітної плати

Підприємство має вирішити наступні питання:

1) визначитися з базою для розрахунку нарахованої заробітної плати;

2) оформити документ, що підтверджує фактичний обсяг бази для розрахунку за відповідний період (суму, тривалість, кількість й ін.) у цілому по підприємству і конкретно по кожному окремому працівнику або групі працівників;

3) установити і документально оформити «коефіцієнт перерахунку» базового обсягу в суму нарахованої заробітної плати по кожному окремому працівнику або групі працівників;

4) здійснити і документально оформити розрахунок суми нарахованої заробітної плати шляхом співвідношення бази для розрахунку до «коефіцієнта перерахунку».

Документами для перевірки може слугувати: Журнал обліку заробітної плати, Колективний договір, індивідуальний договір;

для підтвердження об’єму виконаних робіт і суми нарахованої заробітної плати за виконані роботи — «Наряд на виконані роботи»

для підтвердження відпрацьованого часу кожним членом бригади — «Табель обліку робочого часу»

копія Наказу про встановлення годинних тарифних ставок, що діють на момент здійснення розрахунку

копія Наказу про прийняття на роботу із зазначенням розряду прийнятого працівника або наказ про зміну розряду працівника, що діє на момент здійснення розрахунку;

92. Перевірка достовірності витрат на утримання об’єктів соціально-культурної сфери. Витрати платника на утримання та експлуатацію об’єктів, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок платника податку станом на 1 липня 1997 року, але не використовуються з метою отримання доходу:

дитячих ясел або садків;

закладів середньої і середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;

дитячих, музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв;

спортивних комплексів, залів і майданчиків, що використовуються для фізичного оздоровлення та психологічної реабілітації працівників платника податку, клубів і будинків культури;

приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку;

багатоквартирного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об’єктів житлово-комунального господарства;

дитячих таборів відпочинку і оздоровлення;

установ соціального захисту громадян (будинки-інтернати, будинки для престарілих).

Утримання та експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної медичної допомоги та профілактики працівників (у тому числі забезпечення медикаментами, медичним устаткуванням, інвентарем, а також витрати на заробітну плату найманих працівників). В цілях перевірки достовірності витрат перевіряється: 1 приналежність вказаних об’єктів до соціально-культурної сфери, 2 достовірність сум вказаних в документах;

90. Перевірка достовірності відображення в обліку податкових наслідків від операцій з основними засобами. До операцій з основиними засобами належать:

1. Облік капітальних інвестицій

2. Облік надходження основних засобів

3. Облік амортизації основних засобів

4. Облік ремонту та поліпшення основних засобів

5. Переоцінка та зменшення корисності основних засобів

6. Облік вибуття основних засобів

7. Облік основних засобів в оренді

Основними завданнями і метою є перевірка: - збереження основних засобів; дотримання правил оформлення операцій із надходженням, переміщенням, вибуттям та ліквідацією основних засобів; - правильність нарахування і використання амортизаційних відрахувань; - законність витрат на поточний та капітальний ремонти; - використання завдань чи плану з капітальних вкладень та ведення обліку основних засобів. Усі об'єкти основних засобів мають бути закріплені за матеріально-відповідальними особами. З цією метою вартість закріплених за матеріально-відповідальними особами основних засобів за даними інвентарних списків порівнюється з залишком рахунку їх на початок аудиту.

Джерелами інформації операцій з основними засобами є: баланс (форма 1); акт введення в експлуатацію; звіт про фінансові результати та їх використання (форма 2); звіт про фінансово-майновий стан підприємства (форма 3); накладна на внутрішнє переміщення; Акт приймання-здавання відремонтованих реконструйованих і модернізованих об'єктів; інвентарна картка обліку основних засобів; Акт на списання основних засобів; Опис інвентарних карток обліку;картка руху основних засобів;акт ліквідації основних засобів; Необхідно перевірити: Амортизація не нараховується в разі консервації об’єкта, або який мав бути списаний (украдений тощо), амортизація зупиняється з наступного місяця за вибуттям ОЗ;

Суми дооцінки активів не відносяться на нерозподілений прибуток;

Сплачено обов’язкові платежі, пов’язані з придбанням об’єкта основних засобів, оформленням права власності на нього тощо (наприклад, плата за реєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ)

Отримано (оприбутковано) об’єкт основних засобів

98.Податковий контроль при спрощеній системі оподаткування юридичних осіб.

Робота податкових органів у сфері спрощеної системи оподаткування починається з видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку. Щоб отримати Свідоцтво, суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду мають подати в податкову інспекцію за місцем реєстрації письмову заяву. Податковий інспектор перевіряє дані, наведені у заяві, на предмет відповідності їх умовам переходу на спрощену систему оподаткування. Для юридичних осіб середньооблікова кількість працюючих не повинна перевищувати 50 чоловік, а обсяг виручки від реалізації продукції - 1 млн гривень.. Крім того, податковий інспектор має упевнитись, що особа, яка подає заяву для переходу на спрощену систему оподаткування, не має заборгованості перед бюджетом з податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на момент подання заяви. Для цього він користується даними особових рахунків відповідних платників у відділі обліку. За відсутності зауважень орган державної податкової служби протягом 10 днів з дня подання заяви зобов'язаний видати Свідоцтво за встановленою формою, у противному разі мотивовану відмову. Термін дії свідоцтва становить: для юридичних осіб - 1 рік;

Разом з видачею Свідоцтва проводиться реєстрація Книги обліку доходів і витрат, яка є обов'язковим документом, що має вестися платником єдиного податку. Книга обліку доходів і витрат видається на один календарний рік, вона повинна бути прошнурована та мати пронумеровані сторінки. На останній сторінці вказується кількість сторінок, що є в Книзі, запис про це завіряється підписом керівника та печаткою податкового органу.

Єдиний податок сплачується щомісяця, не пізніше 20 числа, а розрахунок подається до податкових органів щоквартально, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. При перевірці розрахунку встановлюється наявність усіх реквізитів, правильність арифметичних підрахунків.

При документальній перевірці встановлюється достовірність об'єкта нарахування єдиного податку. Для цього використовується книга обліку продажу товарів (робіт, послуг), Книга обліку придбання товарів (робіт, послуг), Книга обліку доходів і витрат, первинні документи. Податковому інспектору необхідно впевнитися, що усі записи здійснюються в Книзі у хронологічній послідовності і підтверджені первинними документами.

З метою перевірки правильності нарахування єдиного податку по Книзі обліку доходів і витрат необхідно:

• для платників ПДВ - підсумок графи 5 "Доходи від здійснення господарських операцій" помножити на 1,2 і від отриманого результату визначити 6%;

• для неплатників ПДВ - відразу ж підсумок по графі 5 помножити на 0,06.

91. Податковий контроль у сфері оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності.

Полягає у виявленні, реєстрації та обліку громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність, перевірці поданих ними декларацій, обстеженні доходів від підприємницької діяльності з виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг, у перевірці своєчасності й повноти сплати до бюджету нарахованих сум податків.

Реєстрація платників здійснюється на підставі дозволу Державної адміністрації на заняття підприємницькою діяльністю. По кожному підприємцю ведеться "Справа", де зберігаються всі необхідні документи і матеріали з питань підприємництва й оподаткування отриманих доходів, а саме: дозвіл на заняття підприємницькою діяльністю, декларації про отримані доходи, документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням робіт, виготовленням продукції й наданням послуг, та ін.

Щоквартально й по закінченні року в податкових інспекціях здійснюється перевірка поданих підприємцями декларацій. При перевірці звертається увага на такі питання: своєчасність подання декларації, правильність і вичерпність заповнення всіх реквізитів, відповідність зазначених у декларації даних про зроблені витрати тим, що відображені в доданих на підтвердження документах. На основі поданої декларації податковим інспектором розраховується прибутковий податок і виводиться сума, яку потрібно доплатити до бюджету чи навпаки - повернути платникові. Аналогічно перевіряються декларації, що подаються громадянами через місяць після початку здійснення підприємницької діяльності для розрахунку очікуваного прибуткового податку.

Протягом року працівники податкових інспекцій обстежують доходи від підприємницької діяльності за місцем виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг. Перевірці підлягає книга обліку доходів та витрат, у якій відображаються обсяги виготовленої та реалізованої продукції, середня ціна одиниці реалізованої продукції, виручка (валовий дохід) від реалізації.

Метою перевірки є встановлення правильності ведення обліку доходів і витрат, а також відповідності даних, відображених у книзі, фактичним обсягам виготовленої та реалізованої продукції, виручці від її реалізації. На основі книги обліку складається декларація про отримані доходи. У разі виявлення розбіжностей коригуються валовий дохід і сума прибуткового податку.

Методика обстеження доходів має свої особливості залежно від виду підприємницької діяльності та способу реалізації продукції. Якщо виготовлена продукція реалізується через магазини торговельної мережі, то факти приймання і реалізації засвідчуються у відповідних документах, а відомості про виплачені громадянинові доходи подаються податковій інспекції. За цими відомостями встановлюються фактичний обсяг реалізованої продукції та фактично отримані доходи. Коли ж реалізація продукції здійснюється поза межами торговельної мережі, то це ускладнює достовірне встановлення фактичної кількості реалізованої продукції та виручки від реалізації, відповідно знижується ефективність контролю.

Перевірці підлягають також документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з підприємницькою діяльністю. Встановлюється відповідність даних, зазначених у документах, аналогічним даним, відображеним у книзі обліку доходів та витрат.

Якщо громадянин, що займається підприємницькою діяльністю, залучає найманих працівників, то обов'язково перевіряються правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету прибуткового податку з їхнього заробітку.

За результатами перевірки складається акт за встановленою формою.

92. Перевірка правильності нарахування та своєчасної сплати в бюджет податку з доходів громадян, отриманих за місцем основної роботи.

Перевірка правильності нарахування, утримання й перерахування до бюджету податку з доходів, одержаних за місцем основної роботи, проводиться безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях за допомогою касових книг, де відображаються всі грошові виплати (заробітна плата, премії, разові виплати, відпускні, у підзвіт та ін.), розрахунково-платіжних відомостей нарахування заробітної плати й утримання податку, особистих рахунків працівників, документів, що підтверджують право на пільги, та інших документів.

Спочатку на вибір або повністю перевіряється правильність нарахування прибуткового податку особисто по кожному працівникові. При цьому увага звертається на достовірність об'єкта оподаткування, правильність зменшення оподатковуваного доходу на суми, що не підлягають оподаткуванню, а також на повноту включення до об'єкта всіх оподатковуваних виплат як у грошовій, так і в натуральній формах. Окрім того, податківцеві треба переконатися в наявності документів, які є підставою для надання пільг. Податковий інспектор самостійно розраховує суму прибуткового податку по кожному працівникові або вибірково і звіряє свій результат з даними підприємства. В разі розбіжностей з'ясовує причини й робить відповідні коригування.

Потому підсумки виплат, які вказані в розрахунково-платіжних відомостях, звіряються з даними касової книги. За касовою книгою встановлюються всі виплати, які проводилися в період, що перевіряється, і підлягають оподаткуванню, перевіряється правильність нарахування та утримання прибуткового податку з цих сум. У ході такої перевірки встановлюються також факти повернення працівникам сум податку, чим це викликано, кількість випадків і правильність проведеного повернення.

Потім на вибір звіряються підсумки утримання податків за відомостями на видачу заробітку по підрозділах (відділу, цеху, управлінню і т. ін.) або ж у цілому по підприємству з даними запису бухгалтерського обліку про нараховані суми податків (рахунок 641). За кредитом цього рахунка відображається сума нарахованих податків, а за дебетом - сума податків, перерахованих до бюджету. Шляхом порівняння цих сум, а також перевірки кредиту рахунка 311, із яким кореспондує рахунок 641, перевіряються повнота і своєчасність перерахування до бюджету утриманих податків. При цьому необхідно впевнитися в наявності платіжного доручення, що підтверджує перерахування належних сум до бюджету. В разі розбіжностей по кожному випадку несвоєчасного перерахування податків до бюджету складається докладний розрахунок із нарахуванням пені в подвійному розмірі ставки НБУ.

1. Теоретичні засади податкового менеджменту: поняття, об’єкт та суб’єкт управління, їх взаємозв’язок. Навести приклади управлінських рішень у сфері оподаткування, що не відповідають об’єктивним закономірностям розвитку об’єкту

2. Складові податкового менеджменту (схема)

3. Взаємозв’язок складових податкового менеджменту: законотворча діяльність, консультаційне обслуговування, податкове рахівництво, оптимізація оподаткування

4. Взаємозв’язок складових податкового менеджменту: планування і прогнозування податкових надходжень, податковий контроль, управління податковим боргом

5. Взаємозв’язок складових податкового менеджменту: законотворча діяльність і адміністрування податків

6. Податкове законодавство. Порядок застосування нормативно - правових актів в управління податками

7. Податкові консультації та наслідки їх застосування

8. Недоліки правового регламентування податкового менеджменту

9. Види відповідальності за порушення податкового законодавства, засади застосування штрафних санкцій

10. Фінансова відповідальність платників податків за порушення правил обліку

11. Фінансова відповідальність за порушення правил подання та зберігання звітності

12. Фінансові санкції у разі визначення суми податкового зобов’язання контролюючими органами та несвоєчасної сплати податків

13. Фінансові санкції за порушення порядку отримання та використання торгового патенту та порушення правил спрощеної системи оподаткування ФОП

14. Недоліки фінансової відповідальності та напрями удосконалення

15. Адміністративна відповідальність платників податків

16. Недоліки адміністративної відповідальності платників податків, напрями удосконалення.

17. Органи управління у сфері оподаткування (схема)

18. Державна податкова служба України: склад органів, їх підпорядкування.

19. Завдання Державної податкової служби України. Які з завдань дублюють функції податкових органів. Яка відмінність між завданнями і функціями?

20. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності податкових органів

21. Права керівників податкових органів

22. Права посадових осіб податкових органів

23. Права та обов’язки платників податків

24. Обов’язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів

25. Засади обліку платників податків

26. Етапи обліку платників податків. Послідовність дій на одному (на вибір студента) з етапів обліку

27. Взяття на облік юридичних осіб - платників податків (схема)

28. ДРФО: поняття, мета створення, джерела формування інформаційного фонду, зміст інформації

29. Облік платників ПДВ: поняття Реєстру, мета його створення, особи що підлягають обов’язковій і добровільній реєстрації

30. Порядок зняття з обліку юридичних осіб - платників податків

31. Облік податкових надходжень

32. Картка особового рахунку платника податку: зміст інформації, порядок ведення

33. Складові процесу розрахунків з бюджетом (схема)

34. Спосіб утримання, спосіб сплати податків і форми розрахунків з бюджетом.

35. Суб’єкт обчислення і суб’єкт сплати податку в механізмі організації розрахунків з бюджетом.

36. Відстрочка податкових зобов’язань платників податків

37. Розстрочка податкових зобов’язань платників податків

38. Порядок узгодження податкового зобов’язання

39. Організація самостійної сплати податків в Україні

40. Порядок оскарження дій податкових органів

41. Поняття планування і прогнозування податкових надходжень. Фактори, що впливають на якість планування та прогнозування

42. Порівняльна характеристика процесів планування і прогнозування податкових надходжень

43. Прогнозування податкових надходжень: поняття, методи, вихідні макропоказники

44. Загальна характеристика методів планування і прогнозування податкових надходжень

45. Фактори, що впливають на якість планування і прогнозування податкових надходжень

46. Поняття податкового боргу, його статуси та види

47. Джерела погашення податкового боргу

48. Податкове повідомлення - рішення і податкова вимога: зміст, підстави застосування

49. Пеня, порядок її нарахування

50. Податкова застава: поняття, випадки виникнення права податкової застави. Доцільність застосування

51. Види операцій з активами, що потребують письмового узгодження з податковим органом, у разі виникнення права податкової застави. Порядок узгодження

52. Припинення права податкової застави

53. Адміністративний арешт майна: поняття, види, випадки застосування

54. Відмінності умовного арешту майна від податкової застави

55. Механізм арешту майна, напрями його вдосконалення

56. Чи можна арешт майна вважати примусовим способом стягнення податкового боргу. Відповідь обґрунтуйте. Вкажіть недоліки механізму арешту майна

57. Чи можна податкову заставу вважати засобом примусового стягнення податкового боргу. Відповідь обґрунтуйте. Недоліки механізму застосування податкової застави в Україні

58. Порівняльна характеристика випадків виникнення права податкової застави і арешту майна

59. Продаж майна з метою погашення податкового боргу (схема)

60. Продаж майна: порядок прийняття рішення, оцінки майна, оприлюднення інформації і розрахунків з бюджетом у результаті продажу

61. Безнадійний податковий борг, порядок його списання

62. Податковий ризик: поняття, об’єкт, суб’єкти, дискусійні питання

63. Джерела податкових ризиків (схема)

64. Види податкових ризиків, їх характеристика. Чому класифікація податкових ризиків залежно від суб’єкта ризику є умовною?

65. Джерела податкових ризиків. Характеристика джерел будь-якої групи на вибір студента

66. Кількісна оцінка податкових ризиків

67. Управління податковими ризиками

68. Особливості обслуговування у податкових органах великих платників податків

69. Особливості обліку великих платників податків

70. Порядок подання електронних документів великими платниками податків

71. Сутність та зміст податкового контролю

72. Сутність та зміст податкового контролю. Порівняти визначення понять: “контроль”, “фінансовий котроль”, “податковий котроль”

73. Функції податкового контролю

74. Методи документального контролю

75. Методи фактичного контролю, їх характеристика, приклади застосування

76. Специфічні принципи податкового контролю (перелічити всі, охарактеризувати 5 на вибір студента).

77. Види перевірок податкових органів

78. Класифікація перевірок податкових органів (схема)

79. Порядок проведення документальних планових перевірок

80. Порядок проведення документальних позапланових перевірок

81. Порядок проведення фактичних перевірок

82. Загальна характеристика підготовчого етапу проведення документальної перевірки.

83. Комплекс контрольно-перевірочних дій при проведенні документальної перевірки

84. Структура акту перевірки. Вимоги до його складання

85. Документальна перевірка податкових зобов’язань з ПДВ

86. Документальна перевірка податкового кредиту з ПДВ

87. Перевірка достовірності витрат на відрядження

88. Перевірка достовірності витрат на рекламу

89. Перевірка достовірності витрат на утримання об’єктів соціально-культурної сфери

90. Перевірка достовірності відображення в обліку податкових наслідків від операцій з основними засобами

91. Податковий контроль у сфері оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності

92. Перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати в бюджет податку з доходів громадян, отриманих за місцем основної роботи