24. Відмова у виплаті страхових сум

Підставою для відмови страховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування) є:

1. навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Але є одна обумовленість. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2. вчинення страхувальником-громадянином умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3. подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

4. отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;

5. несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у виплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України.

Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком у термін, не більший від передбаченого правилами страхування, та повідом­ляється страхувальникові в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

25. Соціальне страхування

Поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

З цього визначення випливає, що соціальне страхування призначено для осіб, які є недієздатними або які не можуть реалізувати свою дієздатність. Ідеться про безробітних. А також за рахунок яких джерел фінансується соціальне страхування. Це внески самих працівників, роботодавців і частково з державного бюджету.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

• пенсійне страхування;

• страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

• медичне страхування;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

• страхування на випадок безробіття.

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи.

Страховиками є цільові страхові фонди. Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг за настання страхових випадків.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального страхування.

26. Нещасні випадки – непередбачені страховою угодою несподівані події, викликані зовнішньою причиною і які призводять до травматичного пошкодження, захворювання або смерті застрахованої особи.

Страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми або її частини в разі настання однієї з таких подій: - смерті застрахованого; - постійної втрати ним здоров’я, тобто встановлення інвалідності; - тимчасової непрацездатності.

Нещасними випадками вважаються:

- утоплення;

- опіки або обмороження;

- враження або електричним струмом;

- гострі отруєння хімічними речовинами, ліками, газами та ін.;

- укуси тварин, отруйних комах, змій, різні травми.

Страхове відповідальності виплачується залежно від ступеня втрати здоров’я. Страхувальником може бути як фізична, так і юридична особа, а застрахованим – тільки фізична особа. Страхування від нещасних випадків в Україні проводиться як у добровільній, так і в обов’язкових формах.

Конкретними видами страхування в цій підгалузі є: індивідуальне страхування від нещасних випадків, колективне страхування працівників за рахунок коштів підприємств, установ і організацій» страхування туристів, пасажирів, спортсменів, дітей, окремих категорій працівників, чия робота пов'язана з особливою небезпекою, та деякі інші*

Страхові компанії можуть здійснювати всі ці види страхування за однією ліцензією, а саме: ліцензією на право здійснення страхування від нещасних випадків.

27. Медичне страхування – форма соціальна захисту населення щодо охорони здоровя, пов’язана з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування.

Головна особливість мед. страх.- це те, що страхова виплата може здійснюватись страховиком двома способами: по-перше, безпосередньо страхувальникові у формі повної страхової суми або її частини; по-друге, шляхом оплати медичній установі вартості лікування застрахованого.

Субєктами обов’язкового медичного страхування (ОМС) є страхувальники, застраховані, фонди обов’язкового медичного страхування, страховика і медичні заклади.

Страхувальниками в ОМС для працюючого населення виступають юридичної особи(підприємста, установи,організації), а для непрацюючого – держава в особі місцевих органів влади.

Доровільне медичне страхування (ДМС) є доповнення до ОМС і гарантує оплату медичних послуг, що надаються понад його програму. ДМС містить такі програми: перелік медичних послуг; страхові суми або ліміти відповідальності страховика загалом за програмою і за окремими видами страхування;перелік медичних установ, у які може звертатися застрахований.

Субєктами ДМС є страховики, застраховані особи і медичні установи, окрім страхового фонду.

Добровільна форма медичного страхування передбачає здійснення медичного страхування громадян, що виїжджають за кордон.

28. Страхування життя - це особливий вид страхування, який містить у собі функції захисту і накопиченім. Розрізняють такі види страхування життя.

Страхування на випадок смерті. Страхова подія - смерть застрахованої особи з будь-якої причини лід час дії договору. Цей вид страхування містить у собі тільки функцію захисту, як правило, сім*ї годувальники на випадок його смерті. Цей вид страхування по суті належить до ризикових видів страхування, оскільки страхова виплата не здійснюється, якщо страхова подія не сталася, але завжди пропонується в комплекті з іншими видами страхування життя.

Класичне страхування життя. Страхові події:

• дожиття застрахованої особи до закінчення дії договору;

• смерть застрахованої особи під час дії договору.

Отже, така угода поєднує дві взаємопротилежні події, тобто відпо­відальність страхової компанії наступить у будь-якому разі.

Мішане страхування життя. Це такий вид страхування» який, крім класичного страхування життя (на випадок дожиття або смерті застрахованої особи), передбачає додаткові програми страхового покриття (від нещасних випадків або критичних захворювань).

Страхування додаткової пенсії з одночасним страхуванням ризику смерті застрахованої особи.

Страхова подія - досягнення застрахованою особою пенсійного віку або віку, який визначений у договорі страхування. У цьому виді страхування, на відміну від інших видів страхування життя, як правило, здійснюється не одноразова виплата, а періодичні щомісячні виплати.