18. Головні завдання лсоу

Найбільшим об'єднанням вітчизняних страховиків є Ліга страхових організацій України (ЛСОУ), заснована в 1992 році. Вона діє на принципах добровільності і самоуправління. Це незалежна, некомерційна організація. ЛСОУ є юридичною особою.

Головні завдання ЛСОУ такі:

1. Розробляти рекомендації з питань методології страхової справи.

2. Готувати пропозиції з питань вдосконалення страхового законодавства.

3. Брати участь в експертному оцінюванні нормативних документів в галузі страхування.

4. Займатися підготовкою та перепідготовкою кадрів.

5. Захищати інтереси своїх членів у державних і громадських організаціях.

6. Встановлювати міжнародні зв'язки із аналогічними об’єднаннями інших країн.

Згідно зі своєю метою Ліга проводить конференції, семінари та інші заходи науково-практичного характеру, організовує обмін досвідом серед своїх членів, а також сприяє ознайомленню їх із практичними надбаннями страховиків інших країн. У цій справі велику роль відіграє розширення контактів з об'єднаннями страховиків держав СНД, країн - членів Європейського Союзу, у тому числі з Асоціацією британських страховиків.

19. Головні завдання мтсбу

Моторне транспортне страхове бюро є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Основні завдання цього об'єднання такі:

• використання страхових зобов'язань із зазначеного виду страхування за страховиків - його членів у разі їх неплатоспроможності.

• укладення угод з уповноваженими організаціями інших країн про взаємне визнання договорів лкґ страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

• управління централізованими страховими резервними фондами;

• забезпечення бланками полісів;

• виплата компенсацій у разі заподіяння шкоди водіями, особу яких не з'ясовано, а також водіями-інвалідами, І групи, які звільняються від обов'язкового страхування.

Істотно зросла роль МТСБУ після червня 1997 року, коли Україну було прийнято до Міжнародної системи „Зелена картка". При МТСБУ створені фонд страхових гарантій, то мас забезпечувати платоспроможність Моторного бюро під час взаєморозрахунків з іноземними партнерами, та фонд захисту потерпілих, призначений для розрахунків із третіми особами у випадках, зумовлених чинним законодавством. Кошти цих фондів розмішуються з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності в установах банків, а також в облігаціях внутрішньої Державної позики України (не менше як 50%).

20. Проблемні питання страхової діяльності України на сучасному етапі.

Актуальною проблемою страхового ринку, яка найбільше впливає на всі показники ринку, є відсутність довіри населення й господарських суб’єктів до страхових компаній, яка до цих пір не відновлена повною мірою. Саме недовіру до вітчизняних страхових компаній називають громадяни, які не мають жодного страхового полісу, головною причиною свого небажання страхуватися.

Важливою проблемою є також те, що низький рівень капіталізації страховиків не дає змоги забезпечити відповідальність за великі застраховані ризики, а це призводить до перестрахування їх частини за кордоном та до необгрунтованого витоку грошових коштів з України.

Серед актульних проблем страхового ринку слід згадати і про:

        недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;

        низький рівень співвідношення страхових платежів з відрахуванням платежів, переданих на перестрахування українським страховикам, і валового внутрішнього продукту;

        незначна клієнтська база страховиків (на 14,9% зменшились обсяги надходжень валових страхових премій в 2009р. порівняно з 2008р) , а також зосередження страхової діяльності переважно на майновому страхуванні юридичних осіб;

        нерозвиненість довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення;

        недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування;

        використання страхового ринку суб'єктами господарювання для оптимізації оподаткування та витоку коштів за кордон;

        недосконале законодавство щодо обов’язкових видів страхування, в т.ч. значна кількість економічно недоцільних видів обов'язкового страхування;

        нерозвиненість довгострокового страхування життя, пенсійних аннуітетів та інших видів особистого накопичувального страхування (частка страхування життя складає біля 4% від валових страхових платежів по ринку згідно даним за 2009 рік) [6];

        недостатнє регулювання страхового посередництва, що не сприяє загальному підвищенню страхової культури населення, а, у деяких випадках, приводить до поширення елементів шахрайства та неконкурентних засад діяльності;

        недостатній рівень правого забезпечення медичного страхування;

        значна інформаційна закритість діяльності страхових компаній; недосконалі фінансова звітність і методи обробки даних.

        невідповідність вітчизняного страхового законодавства вимогам міжнародного законодавства, в т.ч. ЄС, а також принципам та стандартам Міжнародної асоціації страхового нагляду [3].