47. Резерви зі страхування життя

Страховики повинні створювати такі резерви зі страхування життя:

• Резерв довгострокових зобов’язань

• Резерв належних витрат страхових сум

Величина резервів довгострокових зобов'язань обчислюється актуарно окремо щодо кожного договору страхування відповідно до Методики формування резервів зі страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції.

Зазначені резерви (довгострокових зобов'язань та належних виплат страхових сум) формуються шляхом відрахування частини страхової премії, що призначена для страхових виплат та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика. Загальний розмір страхових резервів зі страхування життя визначається як сума резервів кожного окремого договору страхування життя. Розрахунки виконуються на базі таблиць смертності та норм дохідності від інвестування тимчасово вільних коштів.

Резерв довгострокових зобов’язань складається з:

Резерв нетто-премій призначений для виконання зобов'язань страховика щодо здійснення майбутніх страхових виплат у разі:

• смерті застрахованої особи;

• дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування;

• дожиття застрахованої особи до визначеного договором віку (пенсійне страхування).

Резерв витрат на ведення справи призначений для покриття майбутніх витрат страхової компанії на ведення справи.

Резерв бонусів призначений для здійснення додаткових зобов'язань страховика, що виникають при збільшенні розмірів страм чиїх сум та (або) страхових виплат з результатами отриманого інвестиційного доходу та за іншими фінансовими результатами діяльності страховика (участь у прибутках страховика).

Резерв належних витрат страхових сум складається з:

Резерв заявлених, але не врегульованих збитків призначений для здійснення зобов'язань страховика щодо страхових випадків, що мали місце у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були виконані або виконані не повністю на зітну дату.

Резерв збитків, що виникли, але ще не заявлені, призначений для вико­нання зобов'язань страховика за ризиками нещасного випадку та (або) хвороби щодо страхових випадків, які могли статися у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були виконані або виконані не повністю на зітну дату.

48. Капітал страхової компанії за джерелами його походження складається із власного і залученого капіталів.

Власний капітал страхової компанії формується за рахунок внесків засновників, відрахувань із прибутків від страхової діяльності та доходів від інвестиційної діяльності, а також від додаткової емісії акцій. Залучений капітал це страхові резерви, які, у свою чергу, створюються за рахунок страхових премій страхувальників.

Порядок інвестування власного капіталу страховика законодавчо ніяк не регламентується і здійснюється ним на власний розсуд. Виняток становить статутний капітал (фонд). Закон України «Про страхування» визначає його структуру та розмір. Порядок розміщення страхових резервів строго регламентується законо­давством тому, що вони не є власністю страховика.

Якщо власний капітал перевищує статутний, то це означає що діяльність страхової компанії є прибуткова. І навпаки, значне перевищення статутного капіталу на власним капіталом свідчить про збиткову діяльність страховика або про заборгованість засновників зі сплати статутного капіталу.

Ще один елемент у складі власного капіталу страховика - додатковий капітал. Він формується в результаті статутної діяльності страхової організації. У балансі страховика він поділяється на додатковий вкладений капітал і інший додатковий капітал. Додатковий вкладений капітал являє собою емісійний дохід від розміщення акцій. Інший додатковий капітал включає: суму дооцінки необоротних активів; вартість активів, безкоштовно отриманих страховиком від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал страхової компанії, як і додатковий капітал, формується в результаті її статутної діяльності. Резервний капітал не протистоїть ніяким фінансовим зобов'язанням і слугує доповненням до статутного капіталу. Він може бути спрямований на покриття невиробничих витрат, збитків страховика від страхових операцій, виплати дивідендів (особливо за привілейованими акціями), коли для цього недостатньо прибутку, а також для погашення облігацій і викупу акцій страховика в разі відсутності інших коштів. Резервний капітал додатково забезпечує фінансову стійкість страхової компанії, зміцнює її матеріальну і фінансову безпеку.

Нерозподілений прибуток - найважливіший після статутного капіталу елемент у складі власного капіталу страхової організації. Він є джерелом формування власного капіталу, яке має внутрішнє походження і яке виникає за наслідками фінансового року. Нерозподілений прибуток уособлює величину прибутку, реінвестованого у страхову компанію. Він утворюється як залишок прибутку після виконання всіх зобов'язань страхової організації перед бюджетом, після виплати дивідендів, відрахувань до резервного та інших фондів.