39. Органи нагляду за страховою діяльн.(ф-ії Нацкомфінпослуг)

У зв'язку з демонополізацією страхування в Україні органи державної влади й управління не здійснюють безпосереднього керівництва страховою діяльністю. До їхньої компетенції входить створення правового середовища для страхового ринку шляхом ухвалення і видання законів, постанов, інструкцій та інших нормативних актів, а також здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства у сфері страхування.

Кожна держава має незалежний спеціалізований орган з нагляду за стра­ховою діяльністю. Оскільки страхування є одним із видів фінансової діяльності, у багатьох країнах такий орган, як правило, існує у складі міністерства фінансів.

Зараз У нашій країні основним органом, який регулює страхову діяльність, є Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України створена при Міністерстві фінансів України.

Комісія має центральний апарат і територіальні управління. Основа організаційної структури - п'ять профільних департаментів, які очолюють директори - члени комісії. Департамент страхового нагляду є самостійним структурним підрозділом. Директор департаменту підпорядкований безпосередньо голові комісії.

Основні функції:

1. ведення єдиного державного реєстру страховиків, пере страховиків та страхових брокерів.

2. видача і відкликання ліцензій.

3. встановлення форм та показників звітності.

4. поточний контроль.

40. Етапи створення страхової компанії.

1-й етап Державна реєстрація страхової компанії як суб'єкта господарювання Здійснюється в державній адміністрації за місцезнаходженням. На цьому етапі страхова компанія може виконувати певні фінансові операції, пов'язані з формуванням статутного фонду, підготовкою офісу, але ще не має права займатися страхуванням.

При реєстрації страхових компаній їх заносять в Єдиний державний реєстр, де їм присвоюють відповідний номер і видають свідоцтво про реєстрацію. Історична довідка

У1 кварталі 1997 р. було проведено перереєстрацію, яка зменшила кількість страховиків і сприяла підвищенню платоспроможності страховиків України та посиленню страхового захисту майнових інтересів підприємств., організацій та громадян. Вона дала можливість практично завершити створення ринку страхових послуг в України та вилучити з Державного реєстру страховиків (перестраховиків) України ті компанії, діяльність яких не забезпечувала виконання вітчизняного страхового законодавства.

2-й етап. Реєстрація емісії акцій страхової компанії (якщо компанія створена у формі акціонерного товариства)

3-й етап. Одержання ліцензій на проведення конкретних видів страхування |

1. Для одержання ліцензії страховик подає до уповноваженого органу заяву та низку документів, зокрема такі як:

• копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

• довідки банків або висновки (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

• довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

• правила страхування;

• економічне обґрунтування запланованої страхової діяльності та деякі інші відомості.

2. Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує ЗО календарних днів з часу одержання всіх необхідних документів.

3. Уповноважений орган, вивчаючи документи, робить свої зауваження до них, а страховики згідно з цими зауваженнями усувають незначні недоліки.

4. У разі явної невідповідності документів вимогам чинного законодавства України уповноважений орган може відмовити у видачі ліцензії.

5. Відмова у видачі ліцензії надається в письмовий формі із зазначенням причин відмови.

6. Спори щодо відмови або відкликанні ліцензії розглядаються в судовому порядку.

7. За одержання ліцензії страховики сплачують відповідну суму встановленого розміру.

Ліцензування страхової діяльності є одним із головних методів регулювання процесу формування страхового ринку. Його призначення полягає в перевірці підготовленості страхової компанії до страхової діяльності.

Хоча зараз практично припинено масове, створення нових страхових компаній, оскільки страховий ринок у сучасних умовах майже сформований, страхові компанії розширюють спектр страхових послуг і опановують нові види страхування, для чого потрібні нові ліцензії.

41. Поточний контроль за діяльністю страховиків Нацкомфінпослуг здійсню­ється у двох напрямах.

Перший напрям — це аналіз фінансової звітності.

Фінансову звітність подають в електронній та паперовій формах. За терміном складання фінансову звітність поділяють на квартальну і річну.

Щокварталу страховики наростаючим підсумком із початку звітного періоду складають такі форми звітності:

1. Загальні відомості про страховика.

2. Звіт про доходи та витрати.

3. Звіт про страхові платежі та виплати за структурними підрозділами.

4. Пояснювальну записку до звітних даних.

У термін до 1 червня року, наступного за звітним, страховики оприлюднюють річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації в періодичних виданнях або розповсюдження її у формі окремих друкованих видань.

У термін до 1 липня року, наступного за звітним, страховики подають до Держфінпослуг копії оприлюдненої річної фінансової звітності та консолідованої звітності разом із супроводжувальним листом

При перевірці звітності звертається особлива увага на додержання умов платоспроможності, визначених законодавчими та нормативними актами, а також на порядок розміщення страхових резервів.

Крім того, особливо аналізуються розмір і причини заборгованості перед страхувальниками. За результатами аналізу формується план перевірок страховиків на наступний звітний квартал.

Другий напрям - проведення безпосередніх перевірок на місці. Такі перевірки проводять один раз на рік. Під час такої перевірки аналізують первинну бухгалтерську та фінансову документацію, вивчають відповідність договорів страхування правилам, затвердженим при ліцензуванні та реєстрації, вивчають банківські документи. За результатами перевірок складають відповідні акти, що є підставою для прийняття санкцій до страховиків.

У разі виникнення серйозних ускладнень у страховика державний орган контролю має право здійснювати примусову санацію, яка передбачає прове­дення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, заборону на вільне користування майном страховика, обов'язковий для виконання графік здійснення розрахунків із страхувальниками, прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Примусову санацію проводять у разі:

• невиконання зобов'язань перед страхувальниками протягом більше ніж три місяці;

• недосягнення визначеного законодавством України розміру статутного фонду та інших випадках, визначених чинним законодавством України.

При ліквідації страховика його виключають з Єдиного державного реєстру страховиків.

Може бути здійснено реорганізацію страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), яка проводиться в порядку, визначеному чинним законодавством та з урахуванням особливостей для забезпечення правонаступництва щодо укладених договорів страхування.

Виключення страховика з Державного реєстру суб'єктів підприємницької